Рішення

від 22.02.2018 по справі 925/1624/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року           м. Черкаси справа № 925/1624/17                                         

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного підприємства "КИТ-3" до комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради про стягнення 90595 грн. 26 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – приватне підприємство "КИТ-3" звернувся в господарський суд з позовом до комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому, на підставі договору на виконання робіт з промивки системи опалення № 151 від 18.08.2014 року, просив стягнути з відповідача на свою користь 28581 грн. 50 коп. основної заборгованості, 2642 грн. 81 коп. 3% річних, 26591 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 32779 грн. 30 коп. пені, що разом складає 90595 грн. 26 коп., та відшкодувати понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків, визначених договором на виконання робіт з промивки системи опалення № 151 від 18.08.2014 року, щодо порядку розрахунків за виконані підрядні роботи.

Ухвалою суду від 14.12.2017 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/1624/17, справа призначена до судового розгляду.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року N2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23.01.2018 року позивач в особі свого представника через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (вх. № 1751/18, а. с. 34).

Ухвалою господарського суду від 23.01.2018 року, з урахуванням п. 9 Розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України, положень ст. ст. 12, 247 ГПК України, враховуючи ціну позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зазначене клопотання позивача задоволено, справу № 925/1624/17 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 22.02.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними для спрощеного провадження.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду без поважних причин не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

Ухвали господарського суду про призначення справи до судового розгляду та відкладення розгляду справи, адресовані відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернені суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає» та «вибули».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач явку свого представника теж не забезпечив, 21.02.2018 року подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

18.08.2014 року між відповідачем - Комунальним підприємством «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради, як замовником, та позивачем – приватним підприємством «КИТ-3»., як виконавцем, був укладений договір на виконання робіт з промивки системи опалення № 151 (далі – Договір, а. с. 8-10), згідно із п.п. 1.1., 1.2. якого замовник передає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по промивці системи опалення розташованої в житлових будинках, які знаходяться на балансі та обслуговуванні позивача, зазначених у Додатку № 1 до даного договору, що є невід'ємною його частиною, а замовник зобов'язується прийняти виконанні роботи та своєчасно оплатити їх вартість на умовах даного договору. Термін проведення робіт становить з 18.08.2014 року по 29.08.2014 року.

Вартість робіт є договірною та становить 28581 грн. 5 коп., в т.ч. ПДВ (п. п. 2.1).

Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок виконався протягом 15 днів після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (п. п. 2.2).

Сторонами погоджено усі істотні умови договору: вартість робіт та порядок їх оплати (п. 2), порядок приймання виконаних робіт (п. 3), обов'язки сторін (п. 4), відповідальність і вирішення спорів (п. 5), обставини непереборної сили (п. 8), інші умови (п. 9). Зокрема у п. п. 3.1, 3.2. встановлено, що після завершення робіт виконавець надає замовнику акт приймання виконаних робіт, а замовник на протязі п'яти календарних днів з дати його отримання направляє виконавцю підписаний акт приймання виконаних робіт або, в разі не підписання, вмотивовану відповідь від його підписання. При наявності вмотивованої відмови замовника від прийняття робіт, сторонами складається акт з переліком необхідних доопрацювань з вказівкою термінів їх усунення.

Договором встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти результати роботи та оплатити їх у встановлений термін у відповідності до умов даного договору (п. п. 4.2.2.).

Відповідно до п. п. 5.1. договору, сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у відповідності до діючого законодавства України.

У разі несвоєчасної оплати, зазначеної у п.п. 2.2. даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення платежу (п. п. 5.2.).

Договір набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного його виконання, але не пізніше ніж до 30.08.2014 року.

Із акту здачі – прийняття робіт (надання послуг) № 649 від 30.09.2014 року вбачається, що виконавцем виконано роботи з промивки системи опалення житлових будинків за вересень 2014 року, а замовником такі роботи прийнято без зауважень, про що свідчать підписи представників і печатки обох сторін, всього з урахуванням ПДВ на суму 28581 грн. 50 коп. (а. с. 14).

За умовами п. п. 2.2. Договору остаточний розрахунок між сторонами мав відбутися до 15.10.2014 року, проте, станом на дату розгляду справи, відповідач свої обов'язки щодо оплати отриманих від позивача робіт не виконав.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору на виконання робіт з промивки системи опалення № 151 від 18.08.2014 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договорм.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обов'язок за Договором в повному обсязі, факт надання послуг та їх несплати відповідачем на суму 28581 грн.50 коп. матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано та не заперечено, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивач просить стягнути 32779 грн. 30 коп. пені, 26591 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 2642 грн. 81 коп. 3% річних за період прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер цього виду відповідальності. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, заходи відповідальності, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (абзац перший підпункту 1.10 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 р. N 6.

З огляду на викладені обставини справи, умови договору і норми законодавства суд вважає, що строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних і переданих за договором робіт настав через 15 днів після підписання акта виконаних робіт № 649 від 30.09. 2014 року, наявність, тому вимоги позивача як про стягнення основного боргу, так і про стягнення 3385 грн. 84 коп. 3% річних, 33590 грн. 26 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої вимоги про стягнення 32779 грн. 30 коп. пені з простроченої суми грошового зобов'язання суд зазначає наступне.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як вбачається із п. п. 5. 2. Договору, при несвоєчасній оплаті, зазначеній у п. п. 2.2. договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення платежу.

З огляду на вищезазначене, суд не погоджується із наданим до позовної заяви розрахунком пені позивачем за період з 15.10.2014 по 13.11.2017 року, оскільки він перевищує встановлений законодавством шестимісячний термін.

Так, з урахуванням умов договору та вимог законодавства, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня за період з 15.10.2014 по 16.04.2015 у розмірі 5159 грн. 46 коп.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним частково, а саме в частині вимог про стягнення 28581 грн. 50 коп. основної заборгованості, 2642 грн. 81 коп. 3% річних, 26591 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 5159 грн. 46 коп. пені, і в цій частині його задовольняє, в задоволенні решти вимог відмовляє з вищезазначених підстав.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам - сплачений судовий збір у розмірі 1112 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради, місцезнаходження: 18005, Черкаська область, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 345, код ЄДРПОУ 36701739, р/р 26007060535672 в ЧГРУ «Приватбанк», МФО 354347, на користь приватного підприємства «КИТ-3», місцезнаходження: 18000, Черкаська область, м. Черкаси, пров. Піщаний, 6, код ЄДРПОУ 34661245, р/р 26007000040833 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023 – 28581 грн. 50 коп. основної заборгованості, 2642 грн. 81 коп. 3% річних, 26591 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 5159 грн. 46 коп. пені та 1112 грн. 20 коп. судових витрат.

В частині стягнення 27619 грн. 84 коп. пені та 487 грн. 80 коп. судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення підписано 12.03.2018 року.

          Суддя В.М. Грачов