Ухвала

від 07.03.2018 по справі 916/1979/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 916/1979/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Міністерства внутрішніх справ України - Склярова Д.М.

Головного управління Національної гвардії України - Склярова Д.М.

Затоківської селищної ради - не з'явився

Кабінету Міністрів України - не з'явився

Фізичної особи-підприємця Кондратенко О.В. - не з'явився

Медичного реабілітаційного центру Національної гвардії

Міністерства внутрішніх справ України "Тополя" - Косих М.О.

Товариства з обмеженою відповідальністю "3Т" - Діхтяренко О.М., Русевої О.

Генеральної прокуратури України - Яговдіка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Першого заступника військового прокурора Південного регіону України; Головного управління Національної гвардії України; Медичного реабілітаційного центру Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України "Тополя"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 (у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Діброви Г.І., Лисенко В.А.)

у справі за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України

до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кабінету Міністрів України

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олени Вікторівни, Медичного реабілітаційного центру Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України "Тополя", Товариства з обмеженою відповідальністю "3Т"

про визнання недійсними рішень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області,

ВСТАНОВИВ:

22.07.2013 Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГУ ВВ МВС України) з позовом до Затоківської селищної ради, про визнання недійсними: рішення Затоківської селищної ради від 09.03.2004 №930 "Про розгляд листа суб'єкта підприємницької діяльності Кондратенко О.В.", рішення Затоківської селищної ради від 30.12.2004 №1312 "Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності Кондратенко О.В. у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу", рішення Затоківської селищної ради від 18.11.2005 №1749 "Про надання земельної ділянки медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України "Тополя" у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надана в оренду Фізичній особі-підприємцю Кондратенко О.В. (далі - ФОП Кондратенко О.В.) земельна ділянка площею 1,2 га є складовою земельної ділянки площею 3,8 га, яку у 1988 році було надано у постійне користування Головному управлінню внутрішніх військ УРСР згідно з Державним актом НОМЕР_1, у зв'язку з чим порушується право держави на спірну земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2013 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ФОП Кондратенко О.В.; Медичний реабілітаційний центр внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України "Тополя"; Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТ" (далі - ТОВ "ЗТ").

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 02.09.2015 здійснено заміну позивача ГУ ВВ МВС України на Головне управління Національної гвардії України (далі - ГУ Національної гвардії України) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України.

Справа розглядалась судами неодноразово. Під час нового розгляду справи Заступником військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону подано заяву про уточнення позовних вимог від 21.03.2017 за вх.№6580/17, яка за своєю правовою суттю є заявою про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Затоківської селищної ради від 09.03.2004 №930 "Про розгляд листа суб'єкта підприємницької діяльності Кондратенко О.В.". У вказаній заяві прокурор уточнив позовні вимоги і просив визнати незаконними та скасувати рішення Затоківської селищної ради від 30.12.2004 №1312 "Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності Кондратенко О.В. у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу" та рішення Затоківської селищної ради від 18.11.2005 №1749 "Про надання земельної ділянки медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України "Тополя" у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу".

Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 26.04.2017 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 30.12.2004 №1312 "Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності Кондратенко О.В. у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу". Визнано незаконним та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 18.11.2005 №1749 "Про надання земельної ділянки медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України "Тополя" у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу".

Місцевий суд виходив з того, що оспорюваними рішеннями Затоківської селищної ради порушено право державної власності на земельну ділянку загальною площею 1,2 га, розташовану у Лиманському районі смт. Затока; прокурор звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2017 скасовано. В задоволенні позову Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі МВС України, ГУ Національної гвардії України відмовлено.

Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень Затоківська селищна рада незаконно розпорядилась спірною земельною ділянкою, яка є державною власністю, однак позивачем пропущено строк позовної давності.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 04.10.2017 Перший заступник військового прокурора Південного регіону України, 05.10.2017 Медичний реабілітаційний центр внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України "Тополя", 07.10.2017 ГУ Національної гвардії України звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2017 - залишити в силі.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 29.11.2017 прийнято до касаційного провадження та призначено до розгляду касаційні скарги Медичного реабілітаційного центру Національної гвардії МВС України "Тополя", Першого заступника військового прокурора Південного регіону України, ГУ Національної гвардії України.

Відповідно до пп. 4 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України), касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 24.01.2018 прийнято касаційні скарги Першого заступника військового прокурора Південного регіону України, ГУ Національної гвардії України та Медичного реабілітаційного центру Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України "Тополя" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.03.2018.

Відповідно до пп. 7 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши касаційні скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на наступне.

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 у справі №21-405а14 за позовом прокурора до міської ради про визнання протиправним та скасування рішення міської ради, дійшов висновку про те, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Тому позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений.

У справі № 916/1979/13, яка розглядається, і суд першої, і суд апеляційної інстанцій дійшли висновку про можливість розгляду по суті самостійного позову про визнання незаконними та скасування рішень Затоківської селищної ради від 30.12.2004 №1312 "Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності Кондратенко О.В. у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу" та від 18.11.2005 №1749 "Про надання земельної ділянки медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України "Тополя" у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу".

При цьому, судами було встановлено, що на підставі оспорюваних рішень Затоківської селищної ради Медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС "Тополя" 26.04.2005 видано Державний акт серії ЯЯ № 205681 на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,455 га для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу, а також 18.05.2005 між Затоківською селищною радою (орендодавець) та СПД фізичною особою Кондратенко О.В. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,2 га для будівництва та обслуговування оздоровчого закладу строком на 25 років.

Тобто оспорювані рішення селищної ради реалізовані фактом їх виконання і виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційні скарги Першого заступника військового прокурора Південного регіону України, Головного управління Національної гвардії України, Медичного реабілітаційного центру Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України "Тополя" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 у даній справі № 916/1979/13, вважає за необхідне розглянути спір по суті, а таким чином відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що за змістом ст. 116 Земельного кодексу в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 122, 124 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у постійне користування або в оренду із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення ст. 11 ЦК України, ст.ст. 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права постійного користування та права оренди землі), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного на підставі пп. 7 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 233, 234, 303, пп. 7 п. 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 916/1979/13 разом з касаційними скаргами Першого заступника військового прокурора Південного регіону України, Головного управління Національної гвардії України, Медичного реабілітаційного центру Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України "Тополя" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 і доданими до них документами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий