Окрема думка

від 19.06.2018 по справі 916/1979/13

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

суддів Великої Палати Верховного Суду: Данішевської В. І., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю.

У справі № 916/1979/13

Провадження № 12-62гс18

19 червня 2018 року

1. Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної гвардії України до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі - Затоківська селищна рада), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Кабінету Міністрів України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1., Медичного реабілітаційного центру Тополя , Товариства з обмеженою відповідальністю 3Т (далі - ТОВ ЗТ ), про визнання недійсними рішень за касаційними скаргами першого заступника військового прокурора Південного регіону України, Медичного реабілітаційного центру Тополя Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної гвардії України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2017 року.

2. Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 червня 2018 року залишила без задоволення ці касаційні скарги, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2017 року про відмову у позові у зв'язку із спливом позовної давності - без змін.

3. Спір у справі пов'язаний з визнанням недійсними рішень Затоківської селищної ради від 30 грудня 2004 року № 1312 Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу та від 18 листопада 2005 року № 1749 Про надання земельної ділянки медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України Тополя у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу .

4. Прокурор вважав, що порушується право держави на земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони, оскільки надана в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1. земельна ділянка площею 1,2 га є складовою земельної ділянки площею 3,8 га, переданої у 1988 році у постійне користування Головному управлінню внутрішніх військ УРСР за державним актом НОМЕР_1.

5. Затоківська селищна рада заперечувала проти позову, посилаючись на пропуск позовної давності.

6. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року, мотивуючи правову позицію щодо можливості оскарження рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації та, відповідно, визнання його незаконним у порядку цивільного або господарського судочинства, виходила з того, що неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124 Конституції України.

7. У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України, якщо підставою пред'явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

8. Тобто Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу (позивача) з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов'язок об'єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

9. При цьому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року зазначено, що застосування позовної давності у земельних відносинах, крім оскарження рішення органу державної влади, поширюється в тому числі і на оскарження рішення органу місцевого самоврядування, наділеного повноваженнями розпорядження земельними ділянками.

10. З урахуванням вищевикладеного Велика Палата Верховного Суду погодилась з позицією суду апеляційної інстанції у цій справі про сплив позовної давності в тому числі за позовами суб'єктів, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи, зокрема прокурорів. При цьому вказала, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, та становить загальну позовну давність у три роки.

11. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

12. З такими висновками погодитися не можна з огляду на таке.

13. У цій справі обраний прокурором спосіб захисту прав Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної гвардії України шляхом визнання незаконними та скасування спірних рішень Затоківської селищної ради не призводить до поновлення їх порушених прав та інтересів стосовно земельної ділянки, відносно якої виник спір.

14. При ухваленні судових рішень у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, встановивши як ефективний спосіб відновлення порушених прав позивачів визнання недійсними рішень Затоківської селищної ради.

15. Так, в умовах, коли земельна ділянка вже передана в оренду чи постійне користування на підставі укладеного договору оренди, чи оформленого державного акта про право постійного користування, позов про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування не виконує функції ефективного захисту прав особи. Оскільки задоволення такого позову не відновить становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення - до моменту порушення прав та інтересів щодо спірної земельної ділянки.

16. Скасування рішення про передачу земельної ділянки в користування не є належним способом захисту порушених прав. Належним та ефективним способом захисту є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. При цьому якщо право оренди виникло з оспорюваного договору, має також заявлятися вимога про визнання договору недійсним.

17. У цій справі, на нашу думку, позивачем не доведено та відповідно судами не встановлено, яким чином скасування спірних рішень Затоківської селищної ради дозволить відновити права позивача, враховуючи той факт, що після прийняття оскаржуваних рішень вже укладено ряд правочинів щодо спірної земельної ділянки, які продовжуватимуть діяти. Це виключає можливість витребування спірної земельної ділянки у фактичних користувачів та повернення її позивачу, що відповідно виключає відновлення прав останнього.

18. Щодо рішення Затоківської селищної ради від 30 грудня 2004 року № 1312 Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу , на підставі якого ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, то суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що на момент розгляду спору цей договір оренди вже був розірваний і вона взагалі не була орендарем зазначеної земельної ділянки.

19. Суди попередніх інстанцій також встановили, що орендарем спірної земельної ділянки площею 1,1995 га є ТОВ 3Т за окремим договором оренди від 13 вересня 2012 року, вимогу про визнання недійсним якого прокурор не заявляв.

20. Договір був укладений на підставі іншого рішення Затоківської селищної ради № 545 від 06 жовтня 2011 року, вимогу про скасування якого прокурор також не заявляв.

21. Таким чином, ТОВ 3Т є користувачем земельної ділянки на підставі дійсного та неоспореного позивачем договору оренди.

22. Враховуючи, що в Україні діє презумпція дійсності правочину, визнання недійсними та скасування оспорюваних рішень Затоківської селищної ради може не вплинути на дійсність правочинів, укладених на підставі таких рішень, відповідно, жодним чином не призвести до відновлення прав позивачів, а отже не є ефективним способом правового захисту.

23. Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

24. Зважаючи на безпідставність позовних вимог внаслідок неправильно обраного способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, питання щодо дотримання прокурором позовної давності при зверненні з цим позовом не мали вирішуватися судом.

25. З огляду на вищевикладені висновки, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2017 року про відмову у позові слід було залишити без змін, змінивши лише її мотивувальну частину на підставі статей 308, 311 Господарського процесуального кодексу України.

Судді: В. І. Данішевська

Д. А. Гудима

О. Р. Кібенко

Л. І. Рогач

В. Ю. Уркевич