Постанова

від 06.03.2018 по справі 817/1220/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №817/1220/17

адміністративне провадження №К/9901/29/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Недашківська К.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.),

у адміністративній справі №817/1220/17 за позовом Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - Управління ПФУ) до Командитного товариства "Роман і компанія" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Товариства заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , за період з травня по липень 2017 року в сумі 5571 грн. 84 коп.

В обґрунтування позову зазначило, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Товариство не виконує вказані зобов'язання, в результаті чого витрати за недораховану та виплачену пенсію працівнику підприємства за період з травня по липень 2017 року в сумі 5571 грн. 84 коп. залишились невідшкодованими.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування касаційної скарги посилається на неповне з'ясування судами обставин справи. Вважає, що суди безпідставно послались на обставини, встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 817/2482/15, оскільки у даній справі суд, розраховуючи пільговий стаж особи, фактично перебрав на себе повноваження управління, що є недопустимим. Натомість зазначив, що в Рівненському окружному адміністративному суді знаходилась справа № 817/735/17 між тими самими сторонами, з того ж самого предмету та підстав позову, однак за інший період, в якій постановою від 1 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що вона не містить посилань на порушення судами норм матеріального чи процесуального права, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи позов суди виходили з того, що Товариство є суб'єктом господарювання в розумінні статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців . На підприємстві на роботах із шкідливими і важкими умовами праці працював ОСОБА_1, якому була призначена пенсія на пільгових умовах.

Управлінням ПФУ направлено позивачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з січня 2017 року. Витрати стосуються виплати пенсії ОСОБА_1

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 817/2482/15, яка набрала законної сили 25 грудня 2015 року, встановлено, що наявний у ОСОБА_1 пільговий стаж, який набуто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №442, дає йому право на призначення та виплату пільгової пенсії за віком відповідно до норм статті 100 Закону України Про пенсійне забезпечення . Виходячи з положень Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування пенсії, призначені відповідно до статті 100 Закону України Про пенсійне забезпечення , не підлягають відшкодуванню суб'єктами підприємницької діяльності. Оскільки відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини, то суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд погодився з таким висновком.

Предметом судової перевірки у даній справі є обґрунтованість вимог Управління ПФУ про стягнення з Товариства заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_1, що залежить, зокрема, від того, на підставі положень якої норми Закону України Про пенсійне забезпечення така пенсія була призначена та виплачується.

З огляду на це судам попередніх інстанцій необхідно було встановити, у відповідності до положень якої норми Закону України Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 призначено та виплачується пенсія на пільгових умовах.

Однак, суди попередніх інстанцій вказані обставини не встановили.

Натомість, суди обмежились лише посиланням на частину першу статті 72 КАС України та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 817/2482/15, якою було відмовлено у задоволенні аналогічних вимог у спорі між тими ж сторонами за інший період, а також констатували, що ОСОБА_1 трудовий стаж для призначення пільгової пенсії набув до 21 серпня 1992 року (до набрання чинності постановою КМУ № 442 Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці ), у зв'язку із чим він мав право на призначення та виплату пільгової пенсії відповідно до норм статті 100 Закону України Про пенсійне забезпечення , які не підлягають відшкодуванню суб'єктами підприємницької діяльності.

За змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Тому суди попередніх інстанцій не повинні були сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 817/2482/15, а враховуючи заперечення відповідача про те, що ОСОБА_1 пенсія за статтею 100 Закону України Про пенсійне забезпечення не призначалась, мали б перевірити це підставі належних та допустимих доказів, які повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року).

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статі 11 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Окрім того, як слідує з доводів касаційної скарги, суд першої інстанції не врахував, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2017 року позовні вимоги Управління ПФУ про стягнення з Товариства витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 за період з січня по квітень 2017 року задоволено.

Зазначене також залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що вказані обставини були одним з доводів апеляційної скарги.

Більш того, під час розгляду даної справи суди не встановили на підставі належних доказів, якими можуть бути матеріали пенсійної справи, фактичну підставу призначення та виплати пільгової пенсії ОСОБА_1, а вдались до самостійної оцінки наявності підстав для призначення останньому пенсії згідно статті 100 Закону України Про пенсійне забезпечення , хоча це перебуває поза межами предмету позову, на що обґрунтовано вказано у касаційній скарзі.

Крім того, при перевірці доводів позивача щодо підстав призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 суди мали з'ясувати, чи вона була призначена особі за наявності повного стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, або зі зниженням загального пенсійного віку пропорційно наявному пільговому стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 вказаного Закону.

З огляду на наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки суди так і не встановили на підставі допустимих доказів обставини, які мають значення для справи, що відповідно до частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень.

Частинами другою та третьою статті 159 КАС України (в редакції, на момент прийняття рішення) встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки суди в повному обсязі не дослідили усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допустили порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалені ними рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, що є підставою для їх скасування.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене та на підставі допустимих доказів самостійно встановити у цій справі, відповідно до норм якого саме закону ОСОБА_1 призначено пенсію, та з урахуванням цієї обставини ухвалити законне й обґрунтоване рішення щодо вимоги про стягнення на користь Управління ПФУ з Товариства заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

Керуючись статтями 345, 353, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду