Постанова

від 06.03.2018 по справі 805/1913/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №805/1913/17-а

адміністративне провадження №К/9901/1999/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року (суддя Толстолуцька М.М.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (судді Ястребова Л.В., Васильєва І.А., Кампанієць І.Д.) у справі 805/1913/17-а

за позовом Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ

У травні 2017 року Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі ДФС) від 07.02.2017, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДФС під час проведення перевірки безпідставно дійшла висновку про заниження Товариством податкових зобов'язань зі сплати податку, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, позов задоволено :

визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС від 07 лютого 2017 року № 0000974712 та стягнуто на користь позивача судові витрати у сумі 23 807, 32 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права. Судами не враховано, що матеріали справи містять докази того, що позивачем укладено договір на поставку вугілля на непідконтрольній Україні території. Супровідні документи, що було надано постачальником, не відповідають вимогам законодавства України та видано підприємством, що припинило виробничу та фінансово-господарську діяльність. Судами також не враховано наявність вироку у кримінальних провадженнях щодо постачальників вугілля особі, яка здійснила в подальшому його продаж позивачу.

22.12.2017 справу в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

19 січня 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в обґрунтування якого Товариство зазначає про безпідставність доводів, викладених в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності відображення Товариством в податковому обліку з податку на додану вартість фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю НВО Укрнадротехнологія за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 року, відповідачем складено акт від 19.01.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки встановлено порушення п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. б п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, внаслідок чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк на загальну суму податку на додану вартість 1 058 103 грн.

На цій підставі ДФС 07.02.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 058 103 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 50% від визначеної суми порушення податкового законодавства - 529 051, 50 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДФС мотивує тим, що договір №УПр14/88/2845 від 16.12.2014 між Товариством та ТОВ НВО Укрнадротехнологія на постачання кам'яного вугілля укладено на непідконтрольній території у м. Донецьку. Посвідчення якості оформлені лабораторією ЦОФ Шахтарська Державного підприємства Шахтарськантрацит , податкова звітність яким не подається з липня 2014 року, а саме підприємство знаходиться у зоні здійснення антитерористичної операції. За результатами податкової звітності ТОВ НВО Укрнадротехнологія придбало кам'яне вугілля у ТОВ Зовтрейд , яке не є видобувним підприємством та в свою чергу не укладало угод з придбання вугілля. Аналіз податкових накладних свідчить про наявність фактів лише документального оформлення ТОВ Зовтрейд операцій з реалізації товарів з метою надання податкових пільг третім особам.

Задовольнивши адміністративний позов, суди попередніх інстанцій послались на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності з боку Товариства порушень податкового законодавства під час формування податкових зобов'язань за наслідками виконання господарського договору, укладеного з постачальником - ТОВ НВО Укрнадротехнологія ; укладену господарську угоду виконано у повному обсязі; надані Товариством податкові накладні та інші документи бухгалтерської звітності відповідають вимогам закону, а тому викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинами справи.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України (далі - ПК України), Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовувалися статтями 14, 44, 185, 187, 188, 198, 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарських операцій позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та наданні послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що предметом перевірки та підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення рішення ДФС є поставка у жовтні 2015 року на адресу Товариства, на підставі умов укладеного між позивачем та ТОВ НВО Укрнадротехнологія договору від 16.12.2014, кам'яного вугілля.

Факт виконання вказаної господарської операції підтверджено наданими позивачем доказами : виписаними ТОВ НВО Укрнадратехнологія на адресу Товариства податковими накладними, зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних; рахунками-фактурами про отримання вугілля кам'яного; актами прийому-передачі; залізничними накладними, які підтверджують перевезення та отримання Товариством вугілля; документами щодо оплати придбаного товару.

Відповідачем при цьому не заперечується ані фактичне виконання умов договору від 16.12.2014 щодо поставки у жовтні 2015 року товару, ані реальність цієї господарської угоди, ані використання придбаного товару позивачем у своїй господарській діяльності та того, що виконання господарської угоди призвело до реальних зміни майнового стану платника податків.

Судами обґрунтовано враховано те, що з матеріалів справи вбачається, що ДФС здійснювало перевірку обґрунтованості формування Товариством податкових зобов'язань за наслідками поставок вугілля від ТОВ НВО Укрнадратехнологія на підставі договору від 16.12.2014 у січні, квітні, липні, серпні та вересні 2015 року за аналогічних вищезгаданим обставинам, проте контролюючим органом не було зроблено висновків щодо порушення позивачем при цьому вимог податкового законодавства.

Судами попередніх інстанцій дана належна оцінка доводам відповідача щодо того, що ТОВ НВО Укрнадратехнологія в свою чергу придбало товар у ТОВ ЗОВТРЕЙД , яке отримало вугілля від ТОВ Агро КС і що останні підприємства здійснювали свою діяльність незаконно.

ТОВ ЗОВТРЕЙД та ТОВ Агро КС не є учасниками та безпосередніми виконавцями умов договору від 16.12.2014р., укладеного між Товариством та ТОВ НВО Укрнадратехнологія . При цьому відповідачем не надано доказів того, що позивач, з огляду на обставини справи, був зобов'язаний та мав можливість здійснити дії щодо перевірки податкової благонадійності ТОВ ЗОВТРЕЙД та ТОВ Агро КС .

За таких обставин доводи касаційної скарги ДФС не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішенні, не дають підстав вважати висновки судів попередніх інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер