Рішення

від 26.02.2018 по справі 902/320/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2018 р. Cправа № 902/320/17

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павловій Т.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного підприємства "ВІАС - МФК", м.Харків

до фізичної особи - підприємця Шрамка Вадима Олександровича, м.Вінниця

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ", м.Харків

товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані", м.Київ

про стягнення 295000,00 грн збитків

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2 (довіреність №0/01-1 від 10.01.2018)

відповідача ОСОБА_3 (довіреність №2222 від 11.05.2017)

третьої особи ТОВ "ВТЛ" ОСОБА_2 - директор (паспорт НОМЕР_1 виданий 11.02.209 р. Ленінським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області)

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" в судове засідання не з'явилася.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/320/17 за позовом приватного підприємства "ВІАС - МФК" до фізичної особи - підприємця Шрамка Вадима Олександровича за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ", товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" про відшкодування 295000,00 грн збитків, що не були відшкодовані за договором страхування.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №02/105 від 29.09.2015 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні в частинні взятих на себе зобов'язань щодо доставки вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки в сумі 10720,99 дол. США, що еквівалентно 295000,00 грн в частині митних платежів, що були сплачені на території України та які ФОП Шрамко В.О. не були відшкодовані за договором страхування.

Окрім цього, згідно постанови старшого слідчого ОВС СУ ГУНП в Чернігівській області Мельника В.М. від 25.01.2017 приватне підприємство "ВІАС-МФК" визнано потерпілою стороною за кримінальним провадженням №1201527001007551 від 02.10.2015, яка в результаті вчинення кримінального правопорушення, за невиконання договору перевезення вантажу від 02.03.2015 була змушена відшкодувати на адресу замовника ТОВ "Ейчтієнєс" згідно претензії №3 від 12.09.2016 10720,99 дол. США.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п.п.2, 4 ст.23, ст.ст.36, 37 Конвенції про міжнародне дорожнє перевезення вантажів, ст.ст. 22, 611, 193 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 533 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 12.04.2017 (суддя Білоус В.В.) порушено провадження у справі №902/320/17.

Відповідач у відзиві б/н від 18.05.2017 (вх.канц.суду №06-52/4824/17 від 18.05.2017) проти позову заперечив, посилаючись на те, що ФОП Шрамко В.О. договір №02/105 від 29.09.2015 про надання транспортно-експедиторських послуг не підписував та не скріплював своєю печаткою будь-яких договорів чи документів.

В обґрунтування своїх заперечень останній посилається на наступне:

- відповідно до заявки про перевезення вантажу №29/09/01 від 29.09.2015, ФОП Шрамко В.О. не має жодного відношення, оскільки контактний номер телефону вказаний у даній заявці йому не належить;

- щодо транспортного засобу марки IVEKO, модель EUROSTAR 440E42, типу сідловий тягач - Е вантажний, рік випуску 1999, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 - реєстраційний номер НОМЕР_3, ФОП Шмарко В.О. також не має жодного відношення, оскільки на момент укладання договору про транспортне-експедиційне обслуговування №02/105 від 29.09.2015 останній не володів вказаним транспортним засобом, у зв'язку з тим, що 05.12.2014 між Шрамко Вадимом Олександровичем (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу;

- ФОП Шрамко В.О. не укладав, не підписував жодних договорів та не брав участі у перевезенні вантажу, про що свідчать обставини викладені в постанові ГУ НВ в Чернігівській області, в якій вказано, що під час досудового розслідування встановлено, що 02.10.2015 невстановлені особи під виглядом Шрамко В.О. під час перевезення на вантажному автомобілі заволоділи вантажем на загальну вартість 209064,72 дол. США чим завдали шкоду - ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга";

- щодо водія ОСОБА_7, ФОП Шрамко В.О. також стверджує, що не мав до нього жодного відношення, оскільки останній ніколи не працював водієм в відповідачем;

- щодо того що в графі "реквізити" вказані дані про свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №504918, ФОП Шрамко В.О. заперечує оскільки останній не є платником податків, а дані в реєстрі відсутні;

- щодо акаунту на сайті lardi-trans.com де ФОП Шрамко В.О. зареєстрований, зазначає що невідомі особи отримали доступ до його акаунту та скористалися ним від його імені.

Також, ФОП Шрамко В.О. стверджує, що позивачем не додано жодних підтверджуючих документів, інформації, про належність електронної адреси ФОП Шрамко В.О.

З огляду на вказані обставини, ФОП Шрамко В.О. зазначив, що не повинен нести відповідальності за збитки спричинені внаслідок вчинення злочину невідомими особами, оскільки не має жодного відношення до перевезення за договором про транспортне-експедиційне обслуговування №02/105 від 29.09.2015, у зв'язку з тим, що останній не підписував вказаного договору, печатки нанесені на зображенні договору та на CMR накладні підроблені, витяг підроблений, паспорт покупця ТЗ підроблений, номер телефону та адреса електронної пошти не належить останньому, ОСОБА_7 який був водієм не працює у ФОП Шрамка В.О., з огляду на що просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" в своїх письмових поясненнях по суті спору №17/05/7389 від 12.05.2017 (вх. канц. суду №06-52/4725/17 від 16.05.2017) підтвердило факт укладання договору між ТОВ "ВТЛ" та ФОП Шрамко №02/105 від 29.09.2015, згідно якого останній виступив перевізником, а також те, що 01.10.2015 коли транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_7 пройшов митне оформлення та перетнув кордон України зник, а товар до місця розвантаження не був доставлений та не отриманий ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані".

Ухвалою суду від 14.06.2017 у справі №902/320/17 було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу документів; провадження у справі №902/320/17 зупинено на підставі п.1 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

18.09.2017 до господарського суду Вінницької області повернулися матеріали справи №902/320/17 разом із висновком - експерта №3984/3985/3986/17-21 від 08.09.2017.

Ухвалою суду від 29.09.2017 поновлено провадження у справі №902/320/17.

Указом Президента України від 10.11.2017 за №357/2017 суддю Білоуса В.В. призначено на посаду судді Касаційного господарського суду Верховного Суду.

З огляду на що, справу №902/320/17 передано на розгляд судді Нешик О.С.; ухвалою суду від 22.11.2017 справу №902/320/17 прийнята до свого провадження.

Відповідно до ухвали суду від 02.01.2018 розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Даною ухвалою підготовче засідання у справі №902/320/17 призначено на 29.01.2018.

Ухвалою суду від 29.01.2018 закрито підготовче провадження у справі №902/320/17; справу призначено до розгляду по суті на 26.02.2018.

На визначену судом дату (26.02.2018) в судове засідання з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи (товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ").

Товариство з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" повноважного представника до суду не направило, заявою №18/01/8167 від 16.01.2018 просило розгляд справи №902/320/17 здійснювати за відсутності його представника.

Судовий розгляд справи (26.02.2018) здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.222 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті представником відповідача ОСОБА_3 подано заяву б/н від 26.02.2018 "про відвід судді господарського суду Вінницької області Нешик О.С." від розгляду справи №902/302/17.

Представник позивача ОСОБА_2 проти задоволення заяви про відвід судді заперечив, зазначивши про намагання відповідача затягнути розгляд даної справи по суті.

В судовому засіданні 26.06.2018 судом було прийнято рішення про відмову в задоволенні заяви "про відвід судді Нешик О.С." з огляду на її безпідставність та необґрунтованість, мотиви чого наведені в ухвалі суду від 26.02.2018.

Також, в судовому засіданні 26.02.2018 при дослідженні та огляді матеріалів справи судом було встановлено, що висновок експерта №3984/3985/3986/17-21 від 08.09.2017 ОСОБА_8, який був складений на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2017, об'єктом дослідження якого стали копій документів наявні в матеріалах справи №902/320/17, дає підстави сумніватись в його правдивості, оскільки експертом при його дослідженні було порушено Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

За правилами статті 104 ГПК України висновок експерта у справі №902/320/17 підлягає відхиленню, оскільки при його складанні мають місце порушення пункту 3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" №53/5 від 08.10.1998.

Разом з цим, позивач в судовому засіданні (26.02.2018) також заперечив щодо правдивості висновку експерта №3984/3985/3986/17-21 від 08.09.2017 ОСОБА_8 та поставив під сумніви його доводи при проведенні експертизи, яка була проведена на основі копій документів наявних в матеріалах справи №902/320/17.

В судовому засіданні присутні представник позивача та третя особа ТОВ "ВТЛ" ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечив в повному обсязі та просив суд в його задоволенні відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву б/н від 18.05.2017 (вх.канц.суду №06-52/4824/17 від 18.05.2018).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2009 між ТОВ "Самсунг Електронікс РУС Калуга" та ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" було укладено договір поставки №SERK-SEUS, відповідно до умов якого ТОВ "Самсунг Електронікс РУС Калуга" зобов'язується поставити ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" товари по ціні, кількості та якості, а також певної моделі на підставі замовлень ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" та у відповідності з інвойсами постачальника за договором.

ТОВ "Самсунг СДВ Глобал ЕССіЕл Рус" та ТОВ "Самсунг Електронікс РУС Калуга" (завод SAMSUNG, що знаходиться в Калузькій області, с.Коряково) пов'язані договірними відносинами, в рамках яких ТОВ "Самсунг Електронікс РУС Калуга" є замовником, а ТОВ "Самсунг СДВ Глобал ЕССіЕл Рус" є експедитором з надання комплексу транспортно-експедиційних послуг.

В свою чергу ТОВ "Самсунг СДВ Глобал ЕССіЕл Рус" та ТОВ "ЕйчТіЕнЕс РУС" пов'язані договірними відносинами згідно яких ТОВ "Самсунг СДВ Глобал ЕССіЕл Рус" є замовником, а ТОВ "ЕйчТіЕнЕс РУС" є експедитором з надання комплексу транспортно-експедиційних послуг.

Між ТОВ "ЕйчТіЕнЕс РУС" та ПП "ВІАС-МФК" укладено договір, відповідно до якого ТОВ "ЕйчТіЕнЕс РУС" є замовник, а ПП "ВІАС-МФК" виконавцем надання послуг.

10 січня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВТЛ" (виконавець) та приватним підприємством "ВІАС-МФК" позивачем (замовник) було укладено договір №10/01-01 про надання транспорно-експедиційних послуг.

На виконання вказаного договору, 29.09.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "ВТЛ" (замовник) та фізичною особою підприємцем Шрамко Вадимом Олександровичем (виконавець) було укладено договір №02/105 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якого ФОП Шрамко В.О. виступив виконавцем (перевізником) вантажу.

Згідно п. 1.1 договору, виконавець приймає на себе обов'язки за плату і за рахунок замовника організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням та обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні (під регіоном в рамках даного договору приймається територія України), а саме: організувати виконання послуг, пов'язаних із безперешкодним перевезенням вантажів що надаються замовником для перевезення транспортом виконавця (або його субпідрядників) та обробленням вантажів що надають замовником з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України й інших держав.

Відповідно до п.1.2. договору, виконавець зобов'язаний самостійно здійснити перевезення, або, за умови погодження з замовником, від свого імені і за рахунок замовника укласти договори з іншими учасниками транспортного процесу; у випадках передбачених умовами п.2.1. цього договору вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів.

Вид, об'єм, строки, вартість послуг виконавця за даним договором визначаються окремо для кожного перевезення - у відповідності до узгоджених заявок замовника. Додаткові умови не визначені договором узгоджуються сторонами заявкою і, за умови неналежного оформлення (містять підписи уповноважених представників сторін і печатки сторін, а у випадку коли представник уповноважений належним чином оформленою довіреністю - достатньо його підпису), є його невід'ємною частиною (п.2.1. договору).

Згідно п.2.3. договору, заявка передається виконавцю за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти (E-mail). Після одержання заявки виконавець акцептує протягом 2 год. з моменту її одержання за допомогою факсимільного зв'язку з відбитком печатки підприємства та підпису уповноваженої особи. У випадку відсутності підписаного акценту протягом зазначеного часу, заявка вважається не прийнятою до виконання (анульованою).

Згідно п.3.1.1. договору, виконавець зобов'язується надати послуги згідно з умовами цього договору та узгодженої заявки.

Як зазначено в п. 5.1. договору, оплата послуг виконавця здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого останнім рахунку, у розмірі, вказаному в узгодженій заявці з моменту отримання замовником повного пакету документів для оплати, обумовленого в заявці.

Загальна сума плати за послуги по кожному перевезенню визначається сторонами в заявці (п.5.2. договору).

Згідно п.6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до договору та чинного законодавства України і/або Конвенції CMR.

У випадку порушення вказаних у заявці строків доставки вантажу одержувачеві, виконавець сплачує замовнику штраф з розрахунку 50 дол. США у гривневому еквіваленті за кожну добу запізнення транспортного засобу при міжнародних перевезеннях, та 10 грн за кожну добу запізнення транспортного засобу - при перевезеннях в межах України. Сплата штрафу за прострочення в доставці вантажу не звільняє виконавця від відповідальності за викладені цим простроченням псування або пошкодження вантажу (п.6.6.6. договору).

Усі питання, пов'язані з відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань і не врегульовані в даному договорі, вирішуються відповідно до чинного законодавства України (п.6.3. договору).

На виконання договору №02/105 від 29.09.2015 між ТОВ "ВТЛ" та ФОП Шрамко В.О. було підписано заявку на перевезення вантажу за номером №29/09/01 від 29.09.2015 (т.1, а.с.43), згідно якої вбачається, що: дата завантаження товару: 29.09.2015; строк доставки вантажу: 01.10.2015; найменування вантажу: "побутова техніка"; вантажовідправником є ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга"; місце завантаження: Росія, Калузька область Боровський район, селище Коряково, володіння 1, завод "SAMSUNG"; вантажоодержувачем є: ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані"; місце розвантаження: вул.Садова, 26а, смт Гостомель, Київська область, Україна; транспортний засіб: IVECO з причепом НОМЕР_4/НОМЕР_5; водій: ОСОБА_7.

Заявка являється невід'ємним додатком до вище зазначеного договору.

Фізична особа-підприємець Шрамко В.О. прийняв вказану заявку до виконання, про що свідчить підпис виконавця, скріплений його печаткою.

Як встановлено матеріалами справи та стверджується позивачем, на виконання заявки виконавцем 29.09.2015 у визначений час подано вантажний автомобіль марки "IVECO" під управлінням водія ОСОБА_7, на підставі інвойсу №8292237376 від 30.09.2015, а також проформи-інвойсу №25092015-UA від 25.09.2015 ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" відвантажив товар, а саме: телевізори торговельної марки "SAMSUNG" та зразок пральної машини для тестування на транспортний засіб з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_4/НОМЕР_5 для отримувача вантажу ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані".

При цьому водієм ОСОБА_7 було надано документи, які підтверджували приналежність транспортного засобу ТОВ Шрамко В.О., а саме: технічний паспорт, бланки міжнародної товарно-транспортної накладної - CMR зі штампом.

В матеріалах справи містяться копії міжнародних товарно-транспортних накладних CMR б/н від 30.09.2015, б/н від 30.09.2015 та CMR №3735951 від 01.10.2015 (т.1, а.с.119-121).

01.10.2015 транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_4/НОМЕР_5 пройшов митне оформлення та попрямував до місця розвантаження товару: Україна, Київська область, смт Гостомель, вул.Садова, 26а.

Однак, як стверджується позивачем, після перетину кордону зв'язок з водієм ОСОБА_7 та фізичною особою-підприємцем Шрамком В.О. перервався, а товар не був доставлений до місця розвантаження та не був отриманий вантажоодержувачем - ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані".

З огляду на вказане, представником який діяв в інтересах та за дорученням від ПП "ВІАС-МФК" та ТОВ "ВТЛ", було здійснено заяву до правоохоронних органів на протиправні дії ФОП Шрамко В.О.

По факту злочину, правоохоронними органами було відкрито кримінальне провадження №1201527001007551 за ч.4 ст.185 КК України "крадіжка в особо великих розмірах" (т.1, а.с.8), згідно якого вбачається, що 02.10.2015, особа на ім'я Шмарко Вадим, на автомобілі IVECO НОМЕР_4/НОМЕР_5, заволоділа телевізорами марки "SAMSUNG" та пральною машиною на загальну суму 210000 дол. США, які належать ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" та перевезення яких здійснювала ОСОБА_9, зв'язок з автомобілем було втрачено при перетині кордону с.Сеньківка, Городнянського району, Чернігівськогої області.

При цьому слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи та стверджується позивачем спілкування та укладання вказаного договору проходило з використанням засобів електронного зв'язку, що передбачено ч.1 ст.181 ГК України та ст.ст. 5, 8, 10, 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

ФОП Шрамко В.О. зареєстрований 17.12.2008 на транспортно-інформаційному сервері Lardi-Trans.com. користувач ІНФОРМАЦІЯ_2 та користувався преміум пакетом. На цій сторінці були викладені номера телефона - НОМЕР_6 для здійснення зв'язку та адреса електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1. Водночас при наданні пояснень співробітникам правоохоронних органів ФОП Шрамко В.О. стосовно вказаного акаунту зазначив, що дійсно він належить останньому, а також те, що доступ до вказаного акаунту є виключно у обмеженого кола осіб.

10.03.2017 старший слідчий ОВС СУГУНП в Чернігівській області Мельник В.М. звернувся до ТОВ "Ларді" з запитом №3/40/124/07-2017 щодо доступу до облікового запису користувача на сайті lardi-trans.com зареєстрованого як ФОП Шрамко В.О.

У відповідь на вказаний запит ТОВ "Ларді" листом №20/03-17 від 23.03.2017 (т.1, а.с.70) повідомило, що не володіє інформацією щодо несанкціонованого доступу до облікового запису користувача на сайті lardi-trans.com зареєстрованого як ФОП Шрамко В.О. (ІНФОРМАЦІЯ_2); також звернень від користувача щодо зламу його сторінки не зафіксовано. Для отримання доступу до облікового запису необхідно володіти інформацією про логін та пароль, які користувач сайту створює собі самостійно та відповідно до п.4.3. Угоди користувача.

Водночас, на запит начальника відділу боротьби з кіберзлочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області ОСОБА_10 №28/815 від 06.10.2015 "щодо користувачів зареєстрованих на сайті lardi-trans.com", ТОВ "Ларді" було надано перелік телефонів та електронних адрес якими в різний час користувався користувач ФОП Шрамко В.О. (т.1, а.с.71-74).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи у відповідь на запит слідчого головного управління національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_11 від 10.02.2015 ФОП ОСОБА_12, який надає послуги щодо інтернет хостінгу по розміщенню електронної адреси позивача, було надіслано листи щодо вивчення електронного листування між власниками адрес ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1, підтвердив в повному обсязі достовірність часу та змісту листування між сторонами (т.1. а.с.9-10).

Як вбачається з матеріалів справи, вартість вантажу склала 209064,72 дол. США, сума митних платежів загалом склала 54367,48 дол. США, а тому разом сума збитків склала 263432,20 дол. США.

Згідно договору страхування вантажів між ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" та Союзом профессиональных аудиторских организаций "ИНГОССТРАХ" 24.03.2016 відбулося відшкодування збитків у розмірі 250877,66 дол. США за мінусом 65000 рублів РФ за курсом ЦБ РФ на дату платежу, що підтверджується платіжним дорученням №206003 від 24.03.2016 (т.1, а.с.55). Однак, страховою компанією було відмовлено у відшкодуванні частини митних платежів, що були сплаченні на території України. (т.1, а.с.54).

12.09.2016 ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" звернулось до ПП "ВІАС-МФК" з претензією №3 про відшкодування збитків, що не були відшкодовані за договором страхування у розмірі 10720,99 дол. США (т.1, а.с.53).

28.12.2016 Міністерством економічного розвитку та торгівлі, після перевірки означених обставин та документів, було надано дозвіл у вигляді Разової індивідуальної ліцензії IL61336009963 на зовнішньоекономічну операцію, з огляду на що, відбулось відшкодування збитків за цим випадком, що підтверджується платіжним дорученням MUR 657 dsl 24/01/2017 (т.1, а с.113-114).

25.01.2017 постановою старшого слідчого ОВС СУ ГУНП в Чернігівській області Мельником В.М. приватне підприємство "ВІАС-МФК" визнано потерпілою стороною за кримінальним провадженням №1201527001007551 від 02.10.2015 (т.1, а.с.28).

14.03.2017 приватне підприємство "ВІАС-МФК" звернулось до фізичної особи-підприємця Шмарка В.О. з претензією №14/03-2017 про відшкодування у 15-денний строк збитків завданих ПП "ВІАС-МФК" у розмірі 10720,99 дол. США (т.1, с.110-111).

Однак, відповідач на вказану претензію відповіді не надав, збитків у розмірі 10720,99 дол. США не компенсував, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ; далі по тексту - Конвенція), вчиненої 19.05.1956 р. в м. Женеві (Швейцарія).

До Конвенції Союз РСР приєднався 01 серпня 1983 року і Конвенція стала чинною для нього з 01 червня 1986 року.

Відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами СРСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Україна приєдналася до Конвенції 01.08.2006.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Відповідно до ст.47 Закону України "Про автомобільний транспорт" транспортно-експедиційні послуги належать до комплексу допоміжних операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом.

В силу ст.908 ЦК України загальні умови договору перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Аналогічні норми містяться у ст.ст.909, 929 Цивільного кодексу України та у ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 909 ЦК України, в якій зазначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Частиною 4 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 208 ЦК України належить вчиняти у письмовій формі правочини щодо яких законом встановлена письмова форма.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір, (який є видом правочину), укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В силу ч.2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма не вимагалася.

Відповідно до ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у строщений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо , а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п.3.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 заявка подається перевізнику у строк, визначений договором. За погодженням із перевізником замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

Відповідно до п.3.1.1 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 №401 заявка замовника автотранспорту повинна містити маршрут руху від пункту відправлення до пункту призначення автомобіля, пункти відпочинку, найменування замовника, пункти навантаження і розвантаження, відстань між пунктами навантаження і розвантаження, найменування вантажу та його масу (брутто) в тоннах або кількість у штуках, що підлягає перевезенню.

Проаналізувавши заявку сторін на перевезення вантажу №29/09/01 від 29.09.2015 до договору №02/105 від 29.09.2015 на відповідність їх зазначеному законодавству, суд прийшов до висновку що між сторонами було укладено договір з використанням засобів електронного зв'язку, що передбачено ч.1 ст.181 ГК України та ст.5, 8, 10, 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Як вже встановлено судом вище, 17.12.2008 ФОП Шрамко В.О. зареєстрований на транспортно-інформаційному сервері Lardi-Trans.com. користувач ІНФОРМАЦІЯ_2 та користувався преміум пакетом. На цій сторінці були викладені номера телефона - НОМЕР_6 для здійснення зв'язку та адреса електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1. Водночас при наданні пояснень співробітникам правоохоронних органів ФОП Шрамко В.О. стосовно вказаного акаунту зазначив, що дійсно він належить останньому, а також те, що доступ до вказаного акаунту є виключно у обмеженого кола осіб.

10.03.2017 старший слідчий ОВС СУГУНП в Чернігівській області Мельник В.М. звернувся до ТОВ "Ларді" з запитом №3/40/124/07-2017 щодо доступу до облікового запису користувача на сайті lardi-trans.com зареєстрованого як ФОП Шрамко В.О.

У відповідь на вказаний запит ТОВ "Ларді" листом №20/03-17 від 23.03.2017 (т.1, а.с.70) повідомило, що не володіє інформацією щодо несанкціонованого доступу до облікового запису користувача на сайті lardi-trans.com зареєстрованого як ФОП Шрамко В.О. (ІНФОРМАЦІЯ_2); також звернень від користувача щодо зламу його сторінки не зафіксовано. Для отримання доступу до облікового запису необхідно володіти інформацією про логін та пароль, які користувач сайту створює собі самостійно та відповідно до п.4.3. Угоди користувача.

Згідно п.4.3 Угоди користувача, останній несе відповідальність і самостійно вживає заходів для убезпечення свого облікового запису на Сайті (включаючи контроль за зв'язок, логін-пароль, адресою електронної пошти тощо). Користувач несе повну відповідальність за всі дії, вчинені з використанням облікового запису Користувача. Користувач зобов'язується невідкладно сповістити Ларді-Транс про будь-які випадки несанкціонованого використання облікового запису Користувача третіми сторонами.

Згідно матеріалів справи, на запиту начальника відділу боротьби з кіберзлочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області ОСОБА_10 №28/815 від 06.10.2015 "щодо користувачів зареєстрованих на сайті lardi-trans.com", ТОВ "Ларді" було надано перелік телефонів та електронних адрес якими в різний час користувався користувач ФОП Шрамко В.О. (т.1, а.с.71-74).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи у відповідь на запит слідчого головного управління національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_11 від 10.02.2015 ФОП ОСОБА_12, який надає послуги щодо інтернет хостінгу по розміщенню електронної адреси позивача, було надіслано листи щодо вивчення електронного листування між власниками адрес ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1, підтвердив в повному обсязі достовірність часу та змісту листування між сторонами (т.1. а.с.9-10).

Вказані обставини справи дають підстави вважати, що розпоряджатися автотранспортом для здійснення вказаного перевезення та приймати участь у перемовинах щодо підписання договору, мала можливість лише особа, яка мала необхідний ключ для входу для адміністративної частини сторінки користувача та діяла виключно за згодою ФОП Шрамка В.О.

Беручи до уваги те, що згідно п.4.3 Угоди користувача, останній зобов'язався невідкладно сповістити Ларді-Транс про будь-які випадки несанкціонованого використання облікового запису користувача третіми сторонами (несанкціонованого доступу до облікового запису користувача на сайті lardi-trans.com зареєстрованого як ФОП Шрамко В.О. (ІНФОРМАЦІЯ_2)), а також те, що звернень від відповідача щодо зламу його сторінки не було, суд доходить до висновку, що відповідач не довів того, що відбувся доступ до його акаунту без його волі.

Водночас, судом спростовуються доводи відповідача стосовно того, що він не має жодного відношення до перевезення за договором про транспортне-експедиційне обслуговування №02/105 від 29.09.2015, оскільки останній не підписував вказаного договору, печатки нанесені на зображенні договору та на CMR накладні підроблені, витяг підроблений, паспорт покупця ТЗ підроблений, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно заперечень відповідача щодо належності йому підпису та печатки на вказаних документах, ухвалою суду від 14.06.2017 у справі №902/320/17 (суддя Білоус В.В.) було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу документів; проведення яких було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Даною ухвалою було попереджено експертів, осіб, які безпосередньо проводитимуть експертизу про те, що вони несуть відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.

Ухвалою суду від 14.06.2017 провадження у справі №902/320/17 зупинено на підставі п.1 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

17.07.2017 до суду надійшло клопотання №3984/3985/3986/17-21/677 від 06.07.2017 за підписом завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_13, яким останній просив суд роз'яснити питання ухвали, "...стосовно того де в матеріалах справи знаходяться оригінали документів, які підлягають дослідженню та стосовно яких конкретних підписів, відтисків штампа чи печатки поставлені питання"; "про надання оригіналів документів необхідних для проведення експертизи" та "про забезпечення оплати експертних послуг, згідно виставленого рахунку №5354 від 06.07.2017 на суму 4704,40 грн".

Ухвалою суду від 31.07.2017 вказане вище клопотання завідувача Вінницького відділення КНДІСЕ, щодо надання оригіналів документів та забезпечення попередньої вартості експертних послуг задоволено. Даною ухвалою зобов'язано сторони та третю особу надати суду для спрямування на дослідження експертній установі додаткові документи (оригінали), а саме: договір №02/105 від 29 вересня 2015; заявку на перевезення вантажу №29/09/01 від 29.09.2015 до договору №02/105 від 29.09.2015; картку платника податків; паспорт; посвідчення водія ОСОБА_7; свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів; свідоцтво про державну реєстрацію ФОП Шрамко В.О.; витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ФОП Шрамко В.О. та міжнародну товарно-транспортну накладну CMR б/н від 30.09.2015.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається експертом в експертному висновку №3984/3985/3986/17-21 від 08.09.2017 витребувані судом оригінали документів представниками сторін та третьою особою надані не були.

Водночас, як вбачається з письмових пояснень представника відповідача б/н від 14.08.2017, наданих на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2017 щодо надання оригіналів документів останній зазначив, що він не може надати вказані оригінали документів оскільки не має жодного відношення до перевезення та до осіб які укладали та здійснювали перевезення, а в його розпорядження відсутні оригінали документів копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, не зважаючи на відсутність об'єктів дослідження (оригіналів документів), які необхідні були для проведення судово-почеркознавчої та технічної експертизи та які були відсутні в матеріалах справи №902/320/17 станом на час проведення вказаних експертиз, судовим експертом ОСОБА_8 все ж таки було проведено дослідження та зроблено висновок експерта №3984/3985/3986/17-21 від 08.09.2017 на основі посвідчених копій документів, про що останнім зазначено в даному висновку.

18.09.2017 до господарського суду Вінницької області повернулися матеріали справи №902/320/17 разом із висновком - експерта №3984/3985/3986/17-21 від 08.09.2017.

З вказаного висновку вбачається, що питання "...чи Шрамко В.О. виконував підпис на оригіналах документів копії яких наявні в матеріалах справи..." експертом ОСОБА_8 не досліджувалося, оскільки були відсутні оригінали документі для дослідження вказаного питання.

Водночас, щодо питання "...чи нанесено відтиск печатки, від імені ФОП Шмарка В.О..." зображення яких наявні на копіях документів, які містяться в матеріалах справи, експерт дійшов висновку, що відтиски на об'єктах дослідження виконані "не печаткою ФОП Шмарко В.О.".

В судовому засіданні 26.02.2018 при дослідженні та огляді матеріалів справи судом було встановлено, що висновок експерта №3984/3985/3986/17-21 від 08.09.2017 ОСОБА_8, який був складений на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2017, об'єктом дослідження якого стали копій документів наявні в матеріалах справи №902/320/17, складений з порушенням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Дані обставини не дають підстави суду вважати висновок експерта достовірним доказом у справі в розумінні статті 78 ГПК України, на підставі якого можна встановити дійсні обставини спору.

При цьому за відсутності оригіналів документів, що необхідні для проведення судово-почеркознавчої та технічної експертизи, та витребовувались судом згідно ухвали від 31.07.2017 проведення повторної експертизи є .

За правилами статті 104 ГПК України висновок експерта у справі №902/320/17 підлягає відхиленню, оскільки при його складанні мають місце порушення пункту 3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" №53/5 від 08.10.1998.

Разом з цим, судом встановлено, що в матеріалах справи містяться міжнародні товарно-транспортні накладні CMR б/н від 30.09.2015, б/н від 30.09.2015 та CMR №3735951 від 01.10.2015 (т.1, а.с.119-121).

За статтями 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.1 статті 13 Конвенції після прибуття вантажу на місце, передбачене для його поставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

В силу п.1 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно статті 20 Конвенції той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом 60 днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може вважати його загубленим.

Відповідно до статті 23 Конвенції якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість вантажу склала 209064,72 дол. США, сума митних платежів загалом склала 54367,48 дол. США, а тому разом сума збитків склала 263432,20 дол. США.

Згідно договору страхування вантажів між ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" та Союзом профессиональных аудиторских организаций "ИНГОССТРАХ" 24.03.2016 відбулося відшкодування збитків у розмірі 250877,66 дол. США за мінусом 65000 рублів РФ за курсом ЦБ РФ на дату платежу, що підтверджується платіжним дорученням №206003 від 24.03.2016 (т.1, а.с.55). Однак, страховою компанією було відмовлено у відшкодуванні частини митних платежів, що були сплаченні на території України. (т.1, а.с.54).

12.09.2016 ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" звернулось до ПП "ВІАС-МФК" з претензією №3 про відшкодування збитків, що не були відшкодовані за договором страхування у розмірі 10720,99 дол. США (т.1, а.с.53).

28.12.2016 Міністерством економічного розвитку та торгівлі, після перевірки означених обставин та документів, було надано дозвіл у вигляді Разової індивідуальної ліцензії IL61336009963 на зовнішньоекономічну операцію, з огляду на що, відбулось відшкодування збитків за цим випадком, що підтверджується платіжним дорученням MUR 657 dsl 24/01/2017 (т.1, а с.113-114).

25.01.2017 постановою старшого слідчого ОВС СУ ГУНП в Чернігівській області Мельником В.М. приватне підприємство "ВІАС-МФК" визнано потерпілою стороною за кримінальним провадженням №1201527001007551 від 02.10.2015 (т.1, а.с.28).

14.03.2017 приватне підприємство "ВІАС-МФК" звернулось до фізичної особи-підприємця Шрамка В.О. з претензією №14/03-2017 про відшкодування у 15-денний строк збитків завданих ПП "ВІАС-МФК" у розмірі 10720,99 дол. США (т.1, с.110-111).

Однак, відповідач на вказану претензію відповіді не надав, збитків у розмірі 10720,99 дол. США, що еквівалентно 295000, 00 грн не компенсував.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) - ч. 1 ст. 22 ЦК України.

Стаття 224 ГК України під збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, згідно статті 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.

При цьому, статтею 623 ЦК України передбачено, що для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Статтею 37 КДПВ передбачено, що перевізник, який сплатив компенсацію за збиток згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні.

Згідно ст. 36 КДПВ, за винятків випадків зустрічного позову або контрпретензії, поданих в ході розгляду позову, що стосується вимоги, яка ґрунтується на тому ж самому договорі перевезення, судові позови у зв'язок з втратою, ушкодженням чи простроченням доставки можуть бути пред'явлені лише до першого перевізника, до останнього перевізника або до перевізника, який виконував перевезення на тому етапі, на якому мала місце подія, яка викликала втрату вантажу, його ушкодження чи прострочення доставки; позов може бути пред'явлений одночасно до декількох з цих перевізників.

У судових засіданнях встановлено, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягає у не передачі товару позивачу, останньому спричинено збитки у розмірі 10720,99 дол. США, що еквівалентно 295000, 00 грн в частині митних платежів, що були сплачені на території України, які пов'язані з перевезенням вантажу і наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними позивачем збитками.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на вказані обставини, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача викладені у відзиві щодо неналежності останньому транспортного засобу марки IVEKO, модель EUROSTAR 440E42, типу сідловий тягач - Е вантажний, рік випуску 1999, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 - реєстраційний номер НОМЕР_3, ФОП Шрамко В.О. оскільки на момент укладання договору про транспортне-експедиційне обслуговування №02/105 від 29.09.2015 останній не володів вказаним транспортним засобом, у зв'язку з тим, що 05.12.2014 між Шрамко Вадимом Олександровичем (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу, згідно п.3 ч.4 ст.238 ГПК України не беруться судом до уваги, оскільки вказаний аргумент є необґрунтованим.

Так, згідно умов попереднього договору від 05.12.2014, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, транспортні засоби не передавались від продавця третій особі, а було передано лише 140000,00 грн в якості "грошові забезпечення" майбутньої угоди купівлі-продажу. Тому суд не приймає твердження відповідача про вибуття автомобілів з його володіння на підставі зазначеного правочину. Докази укладення основного договору купівлі-продажу транспортних засобів та фактичної їх передачі іншим особам в матеріалах справи відсутні.

Приймаючи до уваги задоволення судом позовних вимог приватного підприємства "ВІАС - МФК", витрати по сплаті судового збору за подання позову згідно ч.2 ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Шрамка Вадима Олександровича (21030, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь приватного підприємства "ВІАС - МФК" (61004, м.Харків, вул.Гостинна б.11, кв.1; код ЄДРПОУ 32951288) 10720,99 дол. США, що еквівалентно 295000,00 грн.

3. Стягнути з з фізичної особи - підприємця Шрамка Вадима Олександровича ((21030, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) в дохід Державного бюджету України 4425,00 грн витрат на сплату судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити учасникам судового процесу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення складено 13 березня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу (61004, м.Харків, вул.Гостинна б.11, кв.1; адреса поштова: 61067, м.Харків, а/с 11695);

4 - відповідачу (21030, АДРЕСА_3);

5 - третій особі ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" (вул.Льва Толстого, буд.57, м.Київ);

6 - третій особі ТОВ "ВТЛ" (61067, м.Харків, пов.1-й Таганський, буд.8, кв.6).