Рішення

від 13.03.2018 по справі 927/22/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2018 року м. Чернігівсправа №927/22/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/22/18, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів

проспект Миру, 53, м. Чернігів, 14005

До відповідача: Приватного підприємства Фірма ЛЕКА

проспект Миру, 68, кімната 1520, м. Чернігів, 14000

адреса засновника (ОСОБА_1): АДРЕСА_1, 14033

Про стягнення 4788,33 грн.

За участю:

Представника позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 28.11.2017

Представника відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 3 від 10.03.2018

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів подано позов про стягнення з відповідача - Приватного підприємства Фірма ЛЕКА 3329,40 грн заборгованості по орендним платежам, 402,59 грн боргу по комунальним платежам, 422,97 грн пені, 495,09 грн відсотків річних та 138,28 грн інфляційних.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору № 10 суборенди нежитлового приміщення від 30.07.2015.

Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав. У судовому засіданні представник відповідача проти наявності боргу по орендній платі не заперечив, але не погодився з періодом, за який позивачем нарахована заборгованість по орендній платі. Також представник відповідача заперечив проти нарахування компенсаційних витрат, зазначивши при цьому, що у період, за який позивач нарахував дану заборгованість, він орендованим приміщенням не користувався.

Згідно зі ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

21.02.2018 представником позивача надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Дане клопотання містить пояснення позивача стосовно права користування позивачем нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру,53 та права здачі його в оренду, в доказ чого надав договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 29.02.2016. Також позивач надає пояснення стосовно того, що відповідно до п. 3.3. договору оренди № 1 від 29.02.2016 позивач самостійно сплачує за окремими договорами з комунальними підприємствами вартість використаної електричної енергії, водо та теплопостачання. Згідно договору на водопостачання № 5517 від 01.05.2005 позивач користувався у травні-липні 2017 даними послугами, що підтверджується відповідними актами-розрахунками за відповідні періоди. Згідно договору на постачання електроенергії № 693 від 08.11.2006 позивач користувався у травні - липні 2017 даними послугами, що підтверджується відповідними актами за відповідні періоди. Стосовно нарахування позивачем відповідачу витрат на компенсацію комунальних послуг позивач пояснив наступне: враховуючи те, що відповідач суборендував лише частину приміщення (17,9 кв.м.), на підставі ДБН В.2.5.-64:2012, враховуючи наявність у відповідача комп'ютерної техніки, іншої оргтехніки, чайника, було орієнтовно розраховано кількість спожитої води та використаної електроенергії. У подальшому, враховуючи розрахунок та вартість попередніх місяців, а також відповідну пору року, позивач і виставляв рахунки на оплату за травень-липень 2017. Як зазначив позивач у письмових поясненнях, останнім рахунки на оплату комунальних послуг передавались представнику відповідача, а також повторно направлялись разом з претензією. У самих рахунках вказана додаткова орендна плата, оскільки в податкових накладних існує необхідність зазначення коду УКТЗЕД та коди послуги. Через те, що позивач не надає комунальні послуги і отримує від орендарів лише компенсацію за комунальні послуги, позивач не виставляв рахунки саме за комунальні послуги. Згідно з роз'ясненням ДФС компенсація за комунальні послуги включаються до орендної плати, тому позивачем, з метою розмежування орендної плати і вартості комунальних послуг, останні визначені як додаткова орендна плата.

22.02.2018 представником позивача подано клопотання про відшкодування ПП Фірма ЛЕКА 5000 грн. витрат, понесених за професійну правничу допомогу, з додатком документів.

Ухвалою суду від 22.02.2018 було закрите підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 13.03.2018 розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів та вирішення питання укладення мирової угоди.

Представник відповідача щодо укладення мирової угоди заперечував.

Суд відхилив клопотання позивача, оскільки згідно з частиною 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Частина 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України не містить такої підстави для відкладення розгляду справи, як необхідність надання додаткових документів.

Слід зазначити, що ч.2,8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач не обґрунтував неможливість подання доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач заперечив щодо укладення мирової угоди, а тому і підстави для відкладення розгляду справи для вирішення питання укладення мирової угоди відсутні.

Суд залишає без розгляду усне клопотання представника відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових документів по справі, оскільки воно без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні.

Крім того, відповідно до ч. 3,4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідач вимог суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав та не повідомив суд про причини невиконання вимог суду, а також, в порушення ч. 3,4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, письмово не повідомив суд та не зазначив: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; не надав доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів (Орендар) та Приватним підприємством Фірма ЛЕКА (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №10.

Відповідно до умов договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове, оплатне користування наступне приміщення (далі - Об'єкт оренди ) (п.1.1. договору). Об'єкт оренди знаходиться у володінні та користуванні Орендаря на підставі договору № 1 від 29.02.2016 між ТОВ Сінком-Холдінг і ТОВ ВКФ Сінком-Чернігів (п.1.2. в редакції Угоди від 23.12.2016 про зміну Договору суборенди № 10 від 30.07.2015). Адреса будинку, у якому знаходиться Об'єкт оренди: 14005, м. Чернігів, пр-т Миру,53 (п. 1.3. договору). Загальна площа Об'єкту оренди:17,9 кв.м. (п. 1.4. договору). Номер кімнати: 304, поверх 3 (п.1.5. договору). Згідно з п.2.1. договору Об'єкт оренди надається Суборендарю для офісу.

Пунктами 3.1.,3.2. договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 сторони обумовили, що передача об'єкту здійснюється в день набуття чинності цього договору. При передачі Об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується повноважними представниками сторін.

Відповідно до акту здачі-приймання приміщення від 03.08.2015 до договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015, копія якого додана до матеріалів справи, ТОВ ВКФ Сінком -Чернігів , в особі директора ОСОБА_4, передало, а ПП Фірма ЛЕКА , в особі директора ОСОБА_1, прийняло приміщення кім. № 304 в будинку за адресою: 14005, м. Чернігів, пр-т Миру,53, придатне для цільового використання.

Згідно з ч. 1 ст.774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 1.2 договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 зазначено, що об'єкт оренди знаходиться у володінні та користуванні позивача на підставі договору № 1 від 28.02.2014 між ТОВ Сінком -Холдінг та ТОВ ВКФ Сінком-Чернігів .

У підтвердження права передачі майна в піднайм позивач надав також договір оренди нежитлового приміщення від 29.02.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Селянська інноваційна холдингова компанія (ТОВ Сінком-Холдінг ) - Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів - Орендарем, відповідно до умов якого (п.1.1. даного договору) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове 5 (п'яти) поверхове приміщення площею 4998 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) кв.м., розташоване за адресою: 14005, м. Чернігів, проспект Миру (колишня вулиця Леніна), буд. 53. Площа підвальних приміщень складає 822,5 кв.м. Приміщення, що надається в оренду, належить Орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу державного майна б/н від 29 травня 1997 року, посвідченого ОСОБА_5, державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори, 29.05.1997р., реєстраційний номер 1-1409. Реєстрація права власності проведена Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 18 червня 1997 року, право власності зареєстровано в реєстровій книзі № 4 за реєстровим номером 117. Приміщення передається в оренду з метою використання його в якості офісного центру і здійснення підприємницької діяльності відповідно до Статуту Орендаря.

Факт передачі приміщення в оренду позивачу підтверджується наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі орендованого приміщення від 01.03.2016, який підписано уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Селянська інноваційна холдингова компанія (ТОВ Сінком-Холдінг ) - Орендодавцем та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів - Орендарем

Пунктом 4.2.2. договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 29.02.2016 передбачено право Орендаря здавати в суборенду в повному обсязі чи частинами орендоване приміщення за письмовою згодою Орендодавця.

Листом № 16/02/29-1 від 29.02.2016 ТОВ Сінком-Холдінг не заперечив проти передачі в суборенду приміщень у будівлі торгово-офісного центру, який є власністю ТОВ Сінком-Холдінг , розташованого за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру,53, на період дії договору оренди. Договір № 1 від 29.02.2016 укладено строком на 2 роки, та діє з 01 березня 2016 року до 28 лютого 2018, включно (п. 7.1. договору № 1 від 29.02.2016).

Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктами 7.1, 7.4 договору оренди нежитлового приміщення від 29.02.2016 № 1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Селянська інноваційна холдингова компанія (ТОВ Сінком-Холдінг ) - Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів , сторони визначили, що цей договір укладено строком на 2 роки, та діє з 01.03.2016 до 28.02.2018 включно. Якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на 1 рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно з ч. 2. ст.774 Цивільного кодексу України, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Зі змісту пункту 4.1. договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 слідує, що строк оренди складає 12 календарних місяців з моменту набрання чинності даним договором. Якщо суборендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень Орендаря впродовж одного місяця з дня закінчення строку дії цього договору, договір вважається пролонгованим до 28 лютого 2017. Договір набуває чинності з 03 серпня 2015 року і діє по 02 серпня 2016 включно.

Відповідно до положень ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

23.12.2016 сторони уклали Угоду про зміну Договору суборенди № 10 від 30.07.2015, якою, зокрема, змінили п.4.1. договору та виклали його в наступній редакції: 4.1. Строк оренди складає 1 рік з моменту набрання чинності даним договором. Якщо Суборендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень Орендаря впродовж одного місяця з дня закінчення строку дії цього договору, договір вважається пролонгованим до 02 серпня 2018 року .

Договір суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 на час розгляду справи є чинним, в установленому законодавством порядку не розірваний та не визнаний недійсним. Заяв про визнання договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 недійсним від сторін не надходило.

У відповідності до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з умовами ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1,3,5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 5.1,5.2. договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 встановлено, що орендна плата за даним договором встановлюється в гривнях. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендаря. Згідно з п. 5.3. договору (в редакції Угоди від 23.12.2016 про зміну Договору суборенди № 10 від 30.07.2015) розмір орендної плати за Об'єкт оренди складає, з урахуванням ПДВ, за 1 кв.м., 93,00 (дев'яносто три) гривні на місяць, включаючи експлуатаційні витрати, але без комунальних послуг, які сплачуються окремо Суборендарем згідно рахунка орендаря. Орендована площа становить 17,9 кв.м. Загальна вартість оренди становить 1664,70 грн, в т.ч. ПДВ 277,45 гривень, на місяць, включаючи експлуатаційні витрати, але без комунальних послуг, які оплачуються Орендареві згідно виставленого рахунку.

Згідно з п.5.5. договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 суборендар повинен сплатити орендну плату впродовж трьох банківських днів з дати отримання рахунку, але у будь-якому випадку не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця. У разі відсутності у Суборендаря рахунку на сплату орендної плати з яких-небудь причин, Суборендар зобов'язаний сплатити орендну плату в зазначений в цьому пункті термін на підставі цього договору, у розмірі орендної плати за попередній місяць.

Позивачем пред'явлено до стягнення 3329,40 грн. боргу по сплаті орендних платежів за період червень 2017 - липень 2017.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату орендної плати, а саме: рахунок № 538 від 01.06.2017 на суму 1664,70 грн (з ПДВ), рахунок № 645 від 01.07.2017 на суму 1664,70 грн. (з ПДВ). До матеріалів справи позивачем також додані акти надання послуг № 538 від 30.06.2017, № 754 від 31.07.2017. Зазначені акти відповідачем не підписані.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно положень ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Таким чином, виходячи із умов п.5.5. договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015, орендну плату за червень 2017 року в сумі 1664,70 грн відповідач зобов'язаний був сплатити по 05.06.2017 року включно, за липень 2017 року в сумі 1664, 70 грн - в строк по 06.07.2017 року включно

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті орендної плати не виконав.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача по стягненню 3329,40 грн боргу по орендній платі за період з червня по липень 2017 включно, є правомірними і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів, що із червня місяця 2017 року договір суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 було розірвано в установленому чинним законодавством порядку.

Пунктом 5.6.,5.7. договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 сторони передбачили, що окрім орендної плати, вказаної в п.5.3. цього договору, Суборендар компенсує Орендареві витрати, пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією, тепло-, водопостачанням. Розмір компенсації розраховується на підставі тарифів підприємств-постачальників комунальних послуг. Суборендар компенсує комунальні послуги на підставі рахунків, виставлених Орендарем, впродовж трьох банківських днів з дати отримання рахунку, але у будь-якому випадку не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця. У разі відсутності у Суборендаря рахунку на компенсацію комунальних послуг, Суборендар зобов'язаний компенсувати комунальні послуги не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, що йде за оплачуваним, у розмірі середньомісячної плати за комунальні послуги, які оплачувалися Суборендарем за попередній період дії цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред'явлено до стягнення 402,59 грн боргу по несплаті комунальних послуг за період з травня 2017 по липень 2017включно, з яких 76,87 грн за травень 2017, 162,59 грн за червень 2017, 163,13 грн за липень 2017.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положення ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 6.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 зі змінами та доповненнями та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 передбачено, що обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Із наданих позивачем актів надання послуг № 538 від 30.06.2017, № 754 від 31.07.2017, розрахунку компенсації за комунальні послуги за травень 2017, липень 2017, рахунків на оплату № 538 від 01.06.2017, № 645 від 01.07.2017, № 754 від 31.07.2017 (а.с.13-17), актів про використану електричну енергію від 30.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, підписаних між ПАТ Чернігівобленерго та позивачем про використану електричну енергію, не можна зробити беззаперечного висновку щодо визначеної позивачем кількості електроенергії, спожитої саме відповідачем у спірних періодах. Крім того, акти надання послуг не містять відомостей, яким чином було визначено кількість спожитої електроенергії відповідачем, а саме: в залежності від орендованої площі чи кількості робочих днів чи кількості струмоприймачів та їх потужності, які використовувались відповідачем. Інших доказів, які б підтверджували кількість спожитої відповідачем електроенергії позивачем суду також не надано, не надано доказів сплати позивачем постачальнику електроенергії спожитої електричної енергії, яку він просить відповідача відшкодувати.

Стосовно вимог про стягнення заборгованості по компенсації витрат за холодне водопостачання та водовідведення, що виникла, як зазначає позивач, в період з травня по липень 2017 включно, слід зазначити, що, як і у випадку з нарахованою заборгованістю за спожиту електроенергію, із наданих позивачем актів надання послуг № 538 від 30.06.2017, № 754 від 31.07.2017, розрахунку компенсації за комунальні послуги за травень 2017, липень 2017, рахунків на оплату № 538 від 01.06.2017, № 645 від 01.07.2017, № 754 від 31.07.2017 (а.с.13-17), актів рахунків від 17.05.2007, від 16.06.2017,від17.07.2017, підписаних між КП Чернігівводоканал та позивачем, не вбачається яким чином було визначено кількість спожитої і використаної відповідачем води, та не надано доказів сплати позивачем КП Чернігівводоканал використаної води, вартість якої він просить відповідача відшкодувати.

Доказів, які підтверджують середньомісячну плату за комунальні послуги (а саме за спожиту електроенергію та послуги водопостачання), які оплачувались відповідачем за попередній період дії договору, як це передбачено абз. 2 п.5.7 договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015, позивач суду також не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 402,59 грн. заборгованості по компенсації комунальних витрат, що виникла в період з травня по липень 2017 включно, задоволенню не підлягають.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено, що Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.1. договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 прострочення по сплаті орендних платежів, Суборендар сплачує Орендареві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення, а також 30% річних від суми заборгованості за весь час прострочення.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 422,97 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, у тому числі 228,58 грн пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті орендного платежу за червень, за період прострочення з 06.06.2017 по 18.12.2017 та 194,39 грн за прострочення виконання зобов'язання по оплаті орендного платежу за липень, за період прострочення з 06.07.2017 по 18.12.2017.

Відповідач доказів відсутності своєї вини в несвоєчасній оплаті боргу не надав.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що за прострочку сплати орендної плати за червень 2017 року пеня підлягає стягненню за період з 06.06.2017 по 05.12.2017 в сумі 212,22 грн, оскільки при розрахунку пені за вказаний період позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, а умовами п. 9.1 договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 передбачено нарахування за весь час прострочки не пені, а 30% річних.

За прострочку сплати орендної плати за липень 2017 року пеня підлягає стягненню за період з 06.07.2017 по 18.12.2017 в сумі 194,39 грн

За таких обставин, вимоги позивача по стягненню пені є правомірними та підлягають задоволенню в сумі 406,61 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.1. договору суборенди нежитлового приміщення № 10 від 30.07.2015 сторони обумовили розмір відсотків річних, який складає 30% річних від суми заборгованості за весь час прострочення.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 495,09 грн відсотків річних, у тому числі: 268,06 грн за прострочення оплати орендного платежу за червень 2017 за період прострочення з 06.06.2017 по 18.12.2017, 227,03 грн за прострочення оплати орендного платежу за липень 2017 за період прострочення з 06.07.2017 по 18.12.2017, а також 138,28 грн інфляційних, у тому числі 82,87 грн. інфляційних за прострочення оплати орендного платежу за червень за період прострочення з червня по жовтень 2017 включно, 55,41 грн інфляційних за прострочення оплати орендного платежу за липень за період прострочення з липня по жовтень 2017 включно.

Відповідач доказів сплати даних сум нарахування не надав.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних нарахувань, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано 495,09 грн. відсотків річних за період прострочки оплати з 06.06.2017 по 18.12.2017 .

Сума інфляційних витрат за прострочку оплати з 06.06.2017 по жовтень 2017 становить 138,23 грн, оскільки при розрахунку інфляційних втрат за прострочку сплати орендної плати за липень 2017 позивачем допущена арифметична помилка.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 1459,99 грн.

22.02.2018 позивачем подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які складають 5000 грн. Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що, згідно з абз.1,3 п.11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 та ст..131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції буде здійснюватись лише з 1 січня 2019 року. Представництво у суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся за наданням професійної правової допомоги за захистом своїх прав до ТОВ НЕК АСІСТЕНС , основним видом діяльності якого є діяльність у сфері права. 01.11.2017 між позивачем та ТОВ НЕК АСІСТЕНС укладено договір № СІ-1Р про надання правової допомоги. Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги Виконавець (ТОВ НЕК АСІСТЕНС ) зобов'язувався за дорученням Замовника (позивача) надати йому правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити послуги Виконавця в порядку та на умовах, визначених договором. Перелік послуг визнано сторонами даного договору у п. 2.1., згідно з яким виконавець надавав замовнику правову допомогу з наступних питань: консультування, написання претензій, врегулювання питань по розірванню договору оренди з Приватним підприємством Фірма ЛЕКА , написання позовної заяви про стягнення заборгованості по неналежній сплаті орендних платежів, супровід і представництво інтересів замовника у Господарському суді Чернігівської області. До договору про надання правової допомоги доданий розрахунок вартості послуг, яка складає 5000 грн. ТОВ НЕК АСІСТЕНС виставило позивачу ТОВ Виробничо-комерційна фірма СІНКОМ -ЧЕРНІГІВ рахунок-фактуру на оплату послуг № 28/11/17-Р від 28.11.2017 на суму 5000 грн. Платіжним дорученням № 302 від 13.02.2018 позивач здійснив оплату за надання консультаційних правових послуг (як зазначено у графі призначення платежу ) у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ст.13,14,15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Інтереси позивача у даній справі представляє ОСОБА_2, згідно з довіреністю № б/н від 28.11.2017, виданої ОСОБА_4 - директором позивача, особисто ОСОБА_2

Позивачем у підтвердження отримання ним правової допомоги надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю НЕК АСІСТЕНС , договір СІ-1Р про надання правової допомоги від 01.11.2017, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю НЕК АСІСТЕНС , розрахунок вартості за договором про надання правової допомоги № СІ-ІР від 01.11.2017, рахунок-фактуру № 28/11/17-Р від 28.11.2017 на суму 5000 грн, платіжне доручення № 302 від 13.02.2018 на суму 5000 грн.

У наданій до матеріалів справі виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю НЕК АСІСТЕНС зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю НЕК АСІСТЕНС здійснює діяльність у сфері права.

Доказів, які підтверджують, що ТОВ НЕК АСІСТЕНС зареєстровано відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , та має статус адвокатського бюро чи є адвокатським об'єднанням суду не надано.

До матеріалів справи не подано і доказів, які підтверджують, що ОСОБА_2, який представляє інтереси позивача у даній справі, має статус адвоката, відповідно Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а також документів, які підтверджують взаємовідносини між представником позивача ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю НЕК АСІСТЕНС , з яким укладено позивачем договір СІ-1Р про надання правової допомоги від 01.11.2017.

Крім того, стаття 124 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем з першою заявою по суті спору не надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

За таких обставин, вимоги позивача про відшкодування 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76, 77, 79, 123, 124, 126, 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів , пр-т Миру,53, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 24836720 до Приватного підприємства Фірма ЛЕКА , пр-т Миру,68, кімната 1520, м Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 13729257 про стягнення 4788,33 грн задовольнити частково.

2 . Стягнути з Приватного підприємства Фірма ЛЕКА , пр-т Миру,68, кімната 1520, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 13729257 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів , пр-т Миру,53, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 24836720, 3329,40 грн боргу по орендній платі, 406,61 грн пені, 495,09 грн відсотків річних,138,23 грн інфляційних.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів , пр-т Миру,53,м.Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 24836720 в частині стягнення 402,59 грн заборгованості по комунальним платежам, 16,36 грн пені та 0.05 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства Фірма ЛЕКА , пр-т Миру,68,кімната 1520, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 13729257 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів , пр-т Миру,53, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 24836720, 1459,99 грн судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили

6. У задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів , пр-т Миру,53, м.Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 24836720 до Приватного підприємства Фірма ЛЕКА , пр-т Миру,68,кімната 1520,м Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 13729257, про відшкодування 5000 грн судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 14.03.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Л.М.Лавриненко