Постанова

від 13.03.2018 по справі 912/3456/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018 року Справа № 912/3456/17

м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача ,

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

за участю секретаря судового засідання : Ковзикова В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства Гравіс (с. Іскрівка Кіровоградської області), подану представником ОСОБА_1, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.01.2018р. ухваленого суддею Кабаковою В.Г. в м. Кропивницький з оголошенням вступної і резолютивної частини рішення 05.01.2018 року, повний текст якого складено 09.01.2018р. у справі №912/3456/17

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл (м. Київ)

до: селянського (фермерського) господарства Гравіс (с. Іскрівка Кіровоградської області)

про: стягнення 53720,76 грн. інфляційних втрат від суми заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл (м. Київ) до селянського (фермерського) господарства Гравіс з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 08.12.2017р. складались зі стягнення 53720,76 грн. інфляційних втрат від суми заборгованості з вересня 2014 року по червень 2017 року за договором поставки №CVS67395 від 25.11.2013р.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.01.2018р. у справі №912/3456/17 з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 08.12.2017р. позовні вимоги ТОВ АТ Каргілл до селянського (фермерського) господарства Гравіс задоволені повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 53720,76 грн. інфляційних втрат від суми заборгованості і 1600 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - селянське (фермерське) господарство Гравіс , подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення і відмовити у позовних вимогах. Суд проігнорував заперечення відповідача щодо визначення розміру інфляції до долару США, оскільки грошові зобов'язання за договором мали плаваючу ціну у гривнях, визначеної з урахуванням курсу іноземної валюти на час укладення угоди та на день оплати товару. Відповідач вважає, що суд не правильно застосував ст. 625 ЦК України щодо інфляційних нарахувань, які можуть бути застосовані лише у разі прострочення грошового зобов'язання, що зафіксоване у гривнях і не можуть бути застосовані до плаваючої ціни у гривнях, визначеної з урахуванням курсу іноземної валюти на час укладення угоди та на день оплати товару. Для обчислення індексу інфляції використовують ціни, встановлені у національній валюті України, тож індекс інфляції враховує лише зміну вартості гривні без урахування зміни вартості іноземних валют. Скаржник вказує, що оскільки сума основного боргу була визначена у національній валюті лише 25.05.2017р. після набуття сили постанови суду апеляційної інстанції у справі №912/196/17, то саме з цього часу слід здійснювати розрахунки індексу інфляції грошового боргу. До цієї ж дати вартість товару за договором була прив'язана до долару США, отже індексацію інфляції вартості товару позивач повинен розраховувати відповідно до індексу інфляції долару США.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл у відзиві на апеляційну скаргу вказав на відсутність підстав для скасування рішення суду. В обґрунтування доводів, що виконання грошового зобов'язання у даному випадку може бути лише гривневим позивач посилався на ст. 198 ГК України, ст.192, 533 ЦК України, п. 3.3. ст. 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні . Позивач, з огляду на загальні положення про договір, загальні положення про купівлю-продаж і умови договору поставки вважає, що грошове зобов'язання відповідача виникло в день настання терміну його виконання. Постановою від 25.05.2017р. у справі №912/196/17 Дніпропетровський апеляційний господарський суд лише констатував дату виникнення такого зобов'язання відповідача і його неналежне виконання. Сторона вважає, що вимоги відповідача розраховувати індексацію інфляції вартості товару відповідно до індексу інфляції долару США суперечать ст. 625 ЦК України.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 31.01.2018р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що дана справа відповідно до ч. 10 ст. 270, ч.13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами в порядку письмового провадження. Сторони були повідомлені про розгляд справи відповідно до зазначених норм.

Ухвалою від 12.02.2018р. визначено було здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи 13.03.2018р. Ухвала була направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень.

20.02.2018р. до суду апеляційної інстанції адвокатом відповідача подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Враховуючи абз. 2 ч.10 ст. 270 ГПК України Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалою від 26.02.2018р. задовольнив клопотання сторони і призначив апеляційний розгляд справи з викликом сторін у судовому засіданні на 13.03.2017р. на 14:30.

В судове засідання представник позивача не явився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Беручи до уваги, що ухвалою суду від 26.02.2018р. учасники судового процесу були повідомленні про наслідки їх неявки у судове засідання, матеріали справи є достатніми для перегляду рішення суду, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №178/18 від 12.03.2018р. у зв'язку з перебуванням на лікарняному суддів колегії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи. Справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Євстигнеєв О.С. (доповідач), судді: Науменко І.М., Кузнецов В.О.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 25.11.2013р. між ТОВ АТ Каргілл (Постачальник) і СФГ Гравіс (Покупець) був укладений договір поставки № CVS67395. В порядку і на умовах передбачених договором Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин, добрива згідно Специфікацій до цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна товару визначається в Специфікаціях, що є невідь ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4. цього договору.

Базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в Специфікації в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше ніж на 1 % в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації. Під курсом Банку розуміється середній курс ПАТ КІБ Креді ОСОБА_4 долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. Курс Банку підтверджується довідкою Банку з печаткою Банку і підписом уповноваженої особи Банку, яка видається щоденно Постачальнику. Якщо на дату, пов'язану з виконанням цього договору, на яку вимагається курс Банку (дата укладення цього договору, дата підписання Специфікації, дата виставлення рахунку-фактури для попередньої оплати, виплата штрафних санкцій, відшкодування шкоди тощо), такий курс відсутній, Сторони домовились застосовувати курс Банку на попередню дату, яка найбільш наближена до дати, на яку вимагається курс Банку (п. 3.4.2.2. договору).

Пунктами 3.4.3.2. і 3.4.3.3 договору встановлено, що в будь - якому випадку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов цього договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній специфікації.

Базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

25.11.2013р. сторонами підписана до договору Специфікація №1/57395,57396, відповідно до якої загальна вартість товару з ПДВ склала 97700,88 грн. Специфікацією встановлено: середній курс ПАТ КІБ Креді ОСОБА_4 долара США до гривні - 8,22; базис поставки - EXW самовивіз покупцем зі складу постачальника в редакції Інкотермс-2010; строк поставки - 20.08.2014; термін сплати повної вартості товару - 20.08.2014; умови оплати - оплата після поставки - 100% від загальної вартості товару, вказаної в Специфікації; коригування ціни здійснюється відповідно до положень договору.

Згідно видаткових накладних №30571/458189, №30572/458190 від 20.12.2013р. і №30558/458176 від 26.12.2013р. Постачальником поставлено Покупцю товар на загальну суму 97700,88 грн. Отримання товару підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі мінеральних добрив від 20.12.2013р.

Покупець перерахував Постачальнику згідно банківської виписки з рахунку 97701 грн. Оскільки оплата була проведена без коригування ціни товару, що було передбачено умовами договору, Постачальником була подана позовна заява про стягнення з Покупця, зокрема, 144132,88 грн. скоригованої суми вартості товару відповідно до п.3.4.3.4.4. договору. Позовні вимоги були розглянуті в рамках справи №912/196/17.

Господарським судом Кіровоградської області були повністю задоволені позовні вимоги, при цьому суд погодився з позивачем про проведення коригування станом на дату звернення з позовом -10.01.2017р. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2017р. (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2017р.) змінено рішення і стягнуто 58240,06 грн. скоригованої суми вартості товару. Суд врахував приписи п.3.4.2.2. договору, яким передбачено коригування вартості товару станом на момент виставлення в рахунку (в даному випадку рахунків-фактури №57395/1328 і №57395/1330 від 19.08.2014р.) або дату фактичного зарахування коштів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягнення судом першої інстанції заборгованості станом на 10.01.2017р. з посиланням на п. 3.4.3.4.4. договору, не є правильним, оскільки цим пунктом не передбачено здійснення коригування ціни товару станом на момент звернення з позовом до суду.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В ході примусового виконання судового рішення відповідачем було погашено борг в сумі 58240,06 грн., що підтверджено випискою філії КІБ ПАТ КРЕДІ ОСОБА_4 з рахунку позивача (а.с.77).

Оскільки при розгляді справи №912/196/17 позивачем не були заявлені позовні вимоги про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції, товариством була подана позовна заява про стягнення інфляційних втрат від суми основної заборгованості за договором. З урахуванням погашеного боргу заявою про зменшення розміру позовних вимог Постачальник просив стягнути з Покупця з вересня 2014 року по червень 2017 року 53720,76 грн. інфляційних втрат від суми заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Статтею 524 ЦК України дозволяється зафіксувати ціну договору (зобов'язання) як у гривні так і в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 Цивільного кодексу України).

Статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Тобто, за наведеними правовими нормами, якщо ціна договору (зобов'язання) може бути визначена і в гривні і в іноземній валюті, то валютою виконання грошового зобов'язання може бути лише гривня. Для виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті необхідна відповідна ліцензія Національного банку України, що вбачається з приписів ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю .

З умов договору поставки № CVS67395 від 25.11.2013р. і Специфікації №1/57395,57396 від 25.11.2013р. до договору вбачається, що розрахунки проводяться у гривні.

В постанові від 25.05.2017р. у справі №912/196/17 Дніпропетровський апеляційний господарський суд вказав, що виставлення рахунків - фактур від 19.08.2014р. №57395/1328 і №57395/1330 (термін сплати товару, за якими настав 20.08.2014р.) викликано зміною курсу долару США більше ніж на 1% в порівняні з курсом банку на дату підписання відповідних специфікацій. Оскільки загальна сума коригування за виставленими рахунками-фактурами 58240,06 грн. відповідачем сплачена не була, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про стягнення суми скоригованої основної заборгованості. Тобто, починаючи з 20.08.2014р. відповідач повинен був сплатити позивачу грошове зобов'язання у національній валюті України.

Вищий господарський суд України в п. 8.2. постанови пленуму Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами і доповненнями) звернув увагу на те, що якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

За наведеного, спростовується твердження відповідача, що грошове зобов'язання є плаваючим , а не гривневим і на нього не можуть здійснюватися інфляційні нарахування.

З огляду на встановлене не можуть бути підставою для скасування рішення суду і аргументи відповідача, який вважає, що до 25.05.2017р. (день набрання чинності постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №912/196/17) вартість товару була прив'язана до долару США, а тому індексація інфляції вартості товару повинна бути розрахована відповідно до індексу інфляції долару США, а не гривні.

Верховним Судом України в Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві вказано, що за нормами Закону від 3 липня 1991 р. N 1282-XII Про індексацію грошових доходів населення , індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні. Наведений висновок містять постанови Верховного Суду України в справах №6-771цс15 від 27.01.2016р, №6-1672цс16 від 21.12.2016р., №6-284цс17 від 01.03.2017р.

Вищий господарський суд України в постанові пленуму Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами і доповненнями) також вказав, що вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні) (п. 8.1).

Відповідач вважає, що інфляційні втрати слід рахувати з дня набрання чинності постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №912/196/17, оскільки з цієї дати виникло зобов'язання сплатити скориговану станом на 19.08.2014р. вартість товару.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Частинами 1,2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до погодженої і підписаної сторонами Специфікації до договору поставки відповідач повинен був за умови застосування п. 3.4.3. договору сплатити повну скореговану вартість товару до 20.08.2014р.

В п. 3.4.3.2. договору сторони погодили, що покупець (відповідач) в будь-якому випадку зобов'язаний сплатити продавцю (позивачу) повну вартість товару, скореговану згідно умов договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача не пізніше терміну, визначеному у специфікаціях.

Як вбачається з судових рішень у справі №912/196/17 позивачем не були заявлені вимоги до відповідача про стягнення інфляційних втрат. З урахуванням погашеного відповідачем основного боргу позивач розрахував інфляційні втрати за вересень 2014-червень 2017р. у сумі 58240,06 грн. Розрахунок позивача відповідає п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами і доповненнями).

Верховний Суд України в постанові від 15.06.2016р. у справі №910/17078/15 вказав, що за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Тобто, грошове зобов'язання може виникати між сторонами як з факту наявності боргу,встановленого рішенням суду так і з договірних відносин.

За наведених обставин і чинного законодавства рішення суду є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства Гравіс (с. Іскрівка Кіровоградської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.01.2018 року у справі №912/3456/17 залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів в порядку, встановленому ст. 288 ГПК України.

(постанова виготовлена у повному обсязі 14.03.2018 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: І.М.Науменко

ОСОБА_5