Рішення від 28.02.2018 по справі 816/2281/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2281/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" до відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

14.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (надалі - ТОВ "Нова пошта", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - Офіс великих платників податків, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що під час перевірки контролюючому органу надано всі документи на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами. За твердженням позивача, висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "Нова пошта" вимог податкового законодавства є безпідставними, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 10.01.2018 за правилами, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017.

У судовому засідання 10.01.2018 оголошено перерву до 07.02.2018 з огляду на положення частини шостої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження.

Також у підготовчому засіданні 07.02.2018 оголошено перерву до 28.02.2018 з огляду на положення частини шостої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 закрито підготовче провадження за позовом ТОВ "Нова пошта" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2018.

У судовому засіданні 28.02.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 28.02.2018 представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

05.01.2018 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, оскільки не доведено реальність господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами. За твердженням відповідача, за відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів /т. 4 а.с. 95-105/.

16.01.2018 до суду надано позивачем відповідь на відзив від 05.01.2018, у якій позивач зазначає, що висновки відповідача, указані у відзиві, є необгрунтованими та незаконними, оскільки позивачем правомірно сформовано податковий кредит. Також позивач зазначає, що наданими позивачем документами підтверджується реальність придбання товару та використання у своїй діяльності. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач під час перевірки не виявив жодних дефектів у первинних документах та підтвердив їх наявність у акті перевірки /т. 5 а.с. 5-15/.

05.02.2018 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача, у яких відповідач зазначив, що вважає доводи позивача необгрутованими з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670 /т. 5 а.с. 21-23/.

19.02.2018 до суду надійшла відповідь позивача на заперечення відповідача від 05.02.2018, у яких позивач наводить доводи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами /т. 5 а.с. 38-42/.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Нова пошта" (ідентифікаційний код 31316718) зареєстроване як юридична особа /т. 7 а.с. 86-193/.

Позивач є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

З 30.05.2017 по 16.08.2017 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Нова пошта" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.07.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 /т. 1 а.с. 17-85/.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.08.2017 № 2918/28-10-14-01/31316718, яким встановлено порушення позивачем, зокрема пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено (завищено) податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 1241641 грн, у тому числі за періоди: лютий 2015 року на суму 69560 грн, березень 2015 року на суму 68150 грн, грудень 2015 року на суму 70888 грн, січень 2016 року на суму 260743 грн, лютий 2016 року на суму 117208 грн, березень 2016 року на суму 49874 грн, квітень 2016 року на суму 129576 грн, червень 2016 року на суму 64713 грн, липень 2016 року на суму 8314 грн, вересень 2016 року на суму 78506 грн, жовтень 2016 року на суму 4109 грн, січень 2017 року на суму 320000 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Офісом великих платників податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2017 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1552051 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням - 1241641 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 310410 грн /т. 1 а.с. 86/.

Позивач не погодився із указаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошових зобов'язань контролюючим органом здійснено на підставі висновків щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ "Стелла Компані" (ідентифікаційний код 40540598); ТОВ "ІТМ Груп" (ідентифікаційний код 37355773); ТОВ "Технологіябуд" (ідентифікаційний код 32299264).

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд зазначає, що контролюючим органом здійснено перевірку за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, у якій були внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (набрав чинності - 01.01.2016) внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема наступні: у пункті 198.5: "абзац другий доповнено словами "та місце постачання яких розташоване за межами митної території України"; 2) у пункті 198.6: "в абзаці першому слова "податковими накладними" замінено словами "податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних"; в абзаці п'ятому слова "зазначені в податкових накладних" замінено словами "зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних", а слова "податкову накладну" замінено словами "податкові накладні / розрахунки коригування"; в абзаці шостому слова "податкової накладної" замінено словами "податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII (дата набрання чинності 01.01.2017) у пункті 198.1: в абзаці другому слова "(у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України)" виключено; в абзаці третьому слова "у тому числі при їх ввезенні на митну територію України" виключено; доповнено абзацом шостим такого змісту: "ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України".

Також указаним Законом пункт 198.3 викладено в такій редакції: "198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду".

Крім того, у пункті 198.5: в абзаці другому слово "та" замінено словом "або"; абзац п'ятий доповнено словами та цифрами "(крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу)".

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Також відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2016) визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу, зробленим у акті перевірки, суд зазначає наступне.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "Стелла Компані" суд зазначає таке.

Згідно з висновками контролюючого органу по взаємовідносинах ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "Стелла Компані" встановлено порушення позивачем пункту 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 320000 грн, у тому числі (період відображення у складі податкового кредиту декларації з ПДВ, уточнюючих розрахунків з ПДВ): січень 2017 року - 320000 грн /т. 1 а.с. 37/.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2016 між ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Стелла Компані" укладено договір поставки № 2911.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник (ТОВ "Стелла Компані") бере на себе зобов'язання виготовити та передати покупцю (ТОВ "Нова пошта") модулі комірок згідно з технологічним завданням наданим покупцем, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі вироби. Пунктом 1.2 договору визначено, що постачальник має право залучати на власний розсуд третіх осіб до виконання цього договору, при цьому несе повну відповідальність перед постачальником за дії таких залучених осіб згідно з умовами договору. Положеннями пункту 3.2 договору визначено, що загальна сума договору складає 2400000 грн. Відповідно до пункту 3.3 договору попередня оплата в розмірі 1920000 грн з урахуванням ПДВ здійснюється покупцем протягом трьох робочих днів з дати укладення договору на підставі наданого постачальником рахунку /т. 3 а.с. 56-61/.

Також 20.12.2016 між ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Стелла Компані" укладено додаткову угоду №1 до договору № 2911 від 13.12.2016 /т. 3 а.с. 65/.

На підтвердження виконання умов указаного договору позивачем надано платіжні доручення від 22.12.2016 № НП-23444 на суму 1920000 грн /т. 3 а.с. 66/, від 23.08.2017 № НП-16134 на суму 480000 грн /т. 3 а.с. 67/, податкову накладну від 22.12.2016 №1 /т. 3 а.с. 68/, видаткові накладні № 1 від 18.05.2017 /т. 3 а.с. 69/, № 2 від 03.07.2017 /т. 3 а.с. 70/, № 4 від 07.07.2017 /т. 3 а.с. 71/, № 5 від 25.09.2017 /т. 3 а.с. 72/.

Крім того, позивачем надано докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а саме: накази ТОВ "Нова пошта" "Про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів" /т. 3 а.с. 73-192/, акти приймання -передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів /т. 3 а.с. 193-250, т. 4 а.с. 62/.

Суд звертає увагу на те, що контролюючим органом в акті перевірки не зазначено недоліків первинних документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Стелла Компані".

Водночас контролюючим органом здійснено висновки щодо недійсності господарських операцій на основі зібраної податкової інформації щодо взаємовідносин ТОВ "Стелла Компані" з контрагентами: ТОВ "Оф Сапсан", ТОВ "Маріот Компані".

Так, контролюючим органом зазначено, що ТОВ "Оф Сапсан" згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру податкових накладних не здійснювало придбання модулів комірок, які в подальшому були реалізовані ТОВ "Нова пошта", а ПК формувався за рахунок придбання наступних товарів (робіт, послуг): шкворневий комплект, радіатор обігрівача, датчик спідометра, колодки ручного гальма, радіатор масляний, важіль поворотний та ін.; указано, що ТОВ "Оф Сапсан" не виступає виробником даного товару. Контролюючим органом зроблено висновок, що фактично на вищенаведеному підприємстві відсутні власні та придбані матеріальні та трудові ресурси /т. 1 а.с. 35-36/.

Також в акті перевірки вказано, що ТОВ "Маріот Компані" не здійснювало придбання модулів комірок, які в подальшому було реалізовано позивачу; фактично на вищенаведеному підприємстві відсутні власні та придбані матеріальні та трудові ресурси /т. 1 а.с. 37/.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "ІТМ Груп" суд зазначає наступне.

Згідно з висновками контролюючого органу по взаємовідносинах ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "ІТМ Груп" встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 766000 грн, у тому числі (період відображення у складі податкового кредиту декларації з ПДВ, уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ): лютий 2015 року на суму 69560 грн; березень 2015 року на суму 68150 грн; грудень 2015 року на суму 70888 грн; січень 2016 року на суму 260743 грн; лютий 2016 рок на суму 117208 грн; березень 2016 року на суму 49874 грн; квітень 2016 року на суму 129576 грн /т. 1 а.с. 48/.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2015 між ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "ІТМ Груп" укладено договір поставки № 27/01-1. Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник (ТОВ "ІТМ Груп") зобов'язується постачати товар для використання його покупцем (ТОВ "Нова пошта") у підприємницькій діяльності, а покупець ТОВ "Нова пошта" зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Відповідно до пункту 3.7 договору доставка товару відбувається силами та за рахунок постачальника, за адресою, зазначеною у специфікації на товар, якщо інше не передбачено умовами договору /т. 1 а.с. 139-143/.

До вказаного договору укладено специфікації № 1 від 27.01.2015, № 1 від 01.12.2015, № 2 від 27.01.2015, № 2 від 01.12.2015, № 3 від 27.01.2015, № 3 від 01.12.2015, №4 від 27.01.2015, № 5 від 01.12.2015 /т. 1 а.с. 144-151/.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано видаткові накладні /т. 1 а.с. 152-250, т. 2 а.с. 1-72/, товарно-транспортні накладні /т. 2 а.с. 73-241/, платіжні доручення /т. 2 а.с. 242-250, т. 3 а.с. 1-51/, витяг з єдиного реєстру податкових накладних та податкові накладні /т. 3 а.с. 52-55, т. 5 а.с. 202-250, т. 6 а.с. 1-124/.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, зокрема, що сертифікати якості на поставлену продукцію до перевірки не надано.

Надаючи оцінку вказаним доводам контролюючого органу, суд зазначає таке.

Сертифікат якості не може вважатися первинним документом відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Натомість сертифікат якості свідчить про якість товару, і жодним чином не може свідчити про господарську операцію її реальність та повноту.

Водночас, слід зазначити, що згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надання документів, підтверджуючих якісні характеристик товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження дотримання ним умов договору.

З акта перевірки вбачається, що контролюючим органом зроблено висновки щодо недійсності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ІТМ Групп" на основі зібраної податкової інформації щодо взаємовідносин ТОВ " ІТМ Групп " з контрагентами: ТОВ "Марніка", ТОВ "Діамант", ТОВ "Ріолан", ТОВ "Сілтек", ТОВ "Соф-Буд", ТОВ "Беллінні", ТОВ "Венкорд", ТОВ "Верітас-Торг", ТОВ "Імпульс Прогрес", ТОВ "Адварс Лайн", ФОП "ОСОБА_3В.".

В акті перевірки встановлено: відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності кількості штату працюючих осіб у контрагентів-постачальників товарів, відсутності виробничих - складських приміщень та транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; неможливість встановлення фактичного виробника товарів, що постачається на ТОВ "Нова пошта"; не підтверджено факт транспортування товару на адресу ТОВ "Нова пошта" /т. 1 а.с. 48/.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 8.26 Правил № 363 вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.7 договору доставка товару відбувається силами та за рахунок постачальника (ТОВ "ІТМ Групп"), за адресою, зазначеною у специфікації на товар, якщо інше не передбачено умовами договору /т. 1 а.с. 139-143/.

Позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні /т. 2 а.с. 73-241/, згідно з якими здійснювалася поставка товару ТОВ "Нова пошта" за договором поставки № 27/01-1 від 27.01.2015.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "Технологіябуд" суд зазначає наступне.

Згідно з висновками контролюючого органу по взаємовідносинах ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "Технологіябуд" встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 155641 грн, у тому числі (період відображення у складі податкового кредиту декларації з ПДВ, уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ): червень 2016 року на суму 64713 грн; липень 2016 року на суму 8314 грн; вересень 2016 року на суму 78506 грн; жовтень 2016 року на суму 4109 грн /т. 1 а.с. 52-53/.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2015 між ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "Технологіябуд" укладено договір підряду № 28/09.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору підрядник (ТОВ "Технологіябуд") зобов'язується за завданням замовника, на свій ризик виконати з використанням своїх матеріалів ремонтні, електромонтажні та інші роботи, а замовник (ТОВ "Нова пошта") зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи, у порядку та на умовах, визначених цим договором /т. 1 а.с. 88-94/.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем надано до суду акти прийому-передачі виконаних робіт /т. 1 а.с. 96, 98, 101, 104, 106, 109, 111, 114, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 134/, кошториси /т. 1 а.с. 97, 103, 105, 108, 110, 113, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132/, договора оренди (суборенди) приміщень за адресами виконання робіт та акти приймання-передачі приміщень /т. 6 а.с. 137-148, 163-250, т. 7 а.с. 1- 31/, копії платіжних доручень /т. 5 а.с. 44-82/, податкові накладні /т. 5 а.с. 163-201/.

Суд звертає увагу на те, що контролюючим органом в акті перевірки не зазначено недоліків первинних документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Технологіябуд".

З акта перевірки вбачається, що контролюючим органом зроблено висновки щодо недійсності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Технологіябуд" на основі зібраної податкової інформації щодо взаємовідносин ТОВ "Технологіябуд" з контрагентом ТОВ "Буд Строй ЛТД".

Так, в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено: відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності кількості штату працюючих осіб у контрагентів-постачальників товарів, відсутності виробничих - складських приміщень та транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; неможливість встановлення фактичного виконавців послуг, що постачається на ТОВ "Нова Пошта" /т. 1 а.с. 52/.

Доводи відповідача, які ґрунтуються на податковій інформації, наявній у податковому органі, суд визнає безпідставними, оскільки формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Порушення платником податку - постачальником чи виконавцем робіт податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

За правовим висновком Верховного Суду України, викладеному в постановах, зокрема від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 2а-5883/12/2670.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наведені докази свідчать про реальність господарських операцій, у зв'язку з чим позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту сплачений за результатами спірних господарських операцій з указаними контрагентами податок на додану вартість.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

З урахуванням викладено, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2017 № НОМЕР_1.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (вул. Європейська, 57, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 31316718) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 39440996) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.09.2017 № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (вул. Європейська, 57, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 31316718) витрати зі сплати судового збору в розмірі 23280,76 грн (двадцять три тисячі двісті вісімдесят гривень сімдесят шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 12.03.2018.

Суддя Т.С. Канигіна