Рішення

від 14.03.2018 по справі 815/6428/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6428/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гусева О.Г.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗИНГ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ РАЙЗИНГ звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗИНГ з питань податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з - 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За наслідками проведеної перевірки 11.10.2017 року був складений акт №1461/15-32-14-01/32428621 від 11.10.2017 року та на підставі вищевказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення, які на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Позивач посилаючись ст. 56 ПК України, ст., ст. 4, 6, 104-106 КАС України вважав, що їх позов підлягає задоволенню.

Справу було розглянуто у порядку письмового провадження на підставі п.9 ст. 205 КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю РАЙЗИНГ має статус юридичної особи, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач є платником податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, платником ЄСВ.

Перевірка господарської діяльності позивача проводилась за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року про що був складений акт №1461/15-32-14-01/32428621 від 11.10.2017 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю РАЙЗИНГ отримало акт перевірки поштою 09 листопада 2017 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.11.2017 року про збільшення грошових зобов'язань, №0042941401 від 22.11.2017 року про зменшення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкове повідомлення-рішення №0042951401 від 22.11.2017 року про збільшення суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств та зроблений висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: ст. 198 Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі - 6680483 грн., ст. 14, ст. 44, ст. 134, 135, ст. 139 ПК України в наслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 5546615 грн.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач вважає, що висновки відповідача про наявність порушень ведення ними господарської діяльності є необґрунтованим, та ґрунтуються на викривленні фактичних обставин перевірки, на припущеннях, які не підтверджені необхідними доказами та не вірному тлумаченні норм діючого законодавства, оскільки підставою для таких висновків стала інформація, яка міститься в інформаційній системі Архів податкової звітності , що є неприпустимим та незаконним.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів заперечення відповідача, останній вважав, що вони правомірно дійшли висновків про порушення позивачем діючого законодавства, при цьому діяла в межах повноважень та у спосіб передбачений Законами України, а тому вважав, що повідомлення є цілком обґрунтованими та правомірними.

Встановлені обставини підтверджуються доказами, які містять матеріали справи.

Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням матеріалів справи за даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі., не доведено зворотне або платником податків використано ціну, зазначену в договорі про взаємне узгодження цін під час здійснення контрольованих операцій, порядок укладення якого визначено пунктом 6 цієї

Так відповідно до п.54.3.5. ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджети відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених Податковим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агенту, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів подати зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, обґрунтованою підставою для самостійного визначення позивачу грошового зобов'язання повинно бути не лише інформація взята контролюючим органом з інформаційної системи Архів податкової звітності , оскільки відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючим органом з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Подібна позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України, зокрема у справі № 21-511а14 від 09.12.210 року, де чітко зазначено, що включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акту, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказовою інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

При цьому, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, згідно позиції Верховного суду України викладеної у Постанові від 08.09.2009 року № 21-737во09, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи, що позивач одержав від контрагентів послуги, оплатив їх в повному обсязі та використав їх в своїй господарської діяльності, останній виконав всі передбачені законом умови щодо включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

А тому суд дійшов висновку, що відповідач не мав визначених чинним законодавством підстав для формування в акті перевірки висновків про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача, лише пославшись на наявну в них податкову інформацію та аналітичну систему бази даних АІС, яка містить інформацію про контрагентів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже контрагенти позивача, як платники податків самостійно відповідає за дотримання достовірності та повноти визначення сум податку на додану вартість, своєчасність їх декларування, а також за повноту і своєчасність їх внесення до бюджету відповідно до закону. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання з своєчасного подання податкової декларації та сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином, враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення сум грошового зобов'язання та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для збільшення позивачу сум грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств, оскільки ані акт перевірки, ані відзив на позовну заяву не містить жодних законних підстав для донарахувань вищевказаних сум з податку на прибуток, а лише посилання у акті перевірки на висновок про порушення ст.,ст. ст. 14, ст. 44, ст. 134, 135, ст. 139 ПК України.

Згідно до ч.1 ст.5 Господарського Кодексу України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

У відповідності до п., п.4,6 ч. 1 ст. 6 Господарського Кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

При цьому, згідно до п.8 ч. 1 Господарського Кодексу України основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є: податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Так відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

А тому можна зробити висновок, що відповідач передчасно дійшов висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

До того ж, висновки відповідача про порушення позивачем чинного законодавства спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме первинною бухгалтерською документацією, яка була надана позивачем та приєднана до матеріалів справи.

Так п. 28 рішення по справі Інтерсплав проти України ЄСПЛ зазначав про недопустимість покладення відповідальності на заявника за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань . Практика Європейського суду з прав людини є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню судами України відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Згідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. (Постанова Верховного Суду України від 13.01.2009 року у справі № 21-1578во08).

Крім того, в інформаційному листі Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 Вищий адміністративний суд України прямо наголосив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Вищезазначені рішення касаційного суду узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вищевикладене свідчить, що позивач не повинен нести відповідальність за порушення, вчинені контрагентом, оскільки сам сплатив суму ПДВ у складі ціни товару, а отже порушень податкового законодавства зі свого боку не допустив, і тому має право на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ході розгляду справи представник відповідача не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Таким чином суд вважає, що відповідач не довів суду обґрунтованість висновків перевірки та наявність встановлених законом підстав для донарахування позивачу спірних сум.

Керуючись: ст.,ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 159 - 164, 167, 186 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗИНГ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22 листопада 2017 року №0042941401 про зменшення ТОВ РАЙЗИНГ код ЄДРПОУ 32428621 суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 1 335 426, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22 листопада 2017 року №0042971401 про збільшення ТОВ РАЙЗИНГ код ЄДРПОУ 32428621 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 115 071, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 557 536, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22 листопада 2017 року №0042951401 про збільшення ТОВ РАЙЗИНГ код ЄДРПОУ 32428621 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 546 615, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 096 307, 00 грн.

Стягнути з ГУ ДФС в Одеській області код ЄДРПОУ 38721606 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ РАЙЗИНГ код ЄДРПОУ 32428621 суму сплаченого судового збору в розмірі - 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Г. Гусев

.