Рішення

від 13.03.2018 по справі 822/602/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/602/18

РІШЕННЯ

іменем України

13 березня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Хмельницького ОУПФУ Хмельницької області щодо не призначення йому пенсії державного службовця;

- зобов'язати Хмельницьке ОУПФУ Хмельницької області призначити йому з 31 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року в розмірі 60% від заробітку визначеного у Довідці від 29 січня 2018 року №2027/07;

- зобов'язати Хмельницьке ОУПФУ у Хмельницькій області здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в розмірі 60% від заробітку визначеного у Довідці від 29 січня 2018 року №2027/07.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України і отримує пенсію по інвалідності, як інвалід другої групи у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року (ст. 37) він має право на отримання пенсії по інвалідності, як державний службовець.

31 січня 2018 року позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про призначення йому пенсії по інвалідності державного службовця, у відповідності до ст.37 Закону України "Про державну службу" в редакції від 16 грудня 1993 року з врахуванням Довідки Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 29 січня 2018 року №2027/07.

Відповідач своїм листом від 01 лютого 2018 року відмовив позивачу в призначенні пенсії за Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року, мотивуючи це тим, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року, яким не передбачено право державних службовців на призначення пенсії по інвалідності.

Від представника відповідача надійшов відзив по справі, в якому відповідач зазначає, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії державного службовця відповідно до ч.7 ст.37 Закону України "Про державну службу" відповідач діяв відповідно до законодавства.

Вказує на те, що пенсія державного службовця у відповідності до ст.37 ЗУ "Про державну службу" №3723 призначається лише двом категоріям осіб: державним службовцям, які на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889 обіймали посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених Закону України "Про державну службу" № 3723 та актами KM України; особам, які на день набуття чинності Закону України "Про державну службу" №889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 ЗУ "Про державну службу" № 3723 та актами KM України.

Враховуючи зазначене, проти заявленого позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У зв'язку із складністю справи, а також з метою з'ясування всіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, просить розглянути справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Враховуючи те, що адміністративна справа, яка розглядається, є справою незначної складності (малозначна справа), тобто такою, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин, розгляд даної справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження, а тому підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін немає.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

Суд встановив, що відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1085563 від 24 січня 2018 року, ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності та призначена пенсія по інвалідності згідно із вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно наказу №4-ос від 29 січня 2018 року ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника начальника відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації Хмельницького ОУПФУ Хмельницької області відповідно до пункту п.6 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу".

31 січня 2018 року позивач звернувся до Хмельницького із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до вимог ст.37 Закон України "Про державну службу" №3723.

Хмельницьке ОУПФУ листом №2185/05 від 01 лютого 2018 року відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії державного службовця, мотивуючи тим, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про держави службу" №889-VIII у відповідності до п.п.10,12 Прикінцевих та перехідних положень якого пенсія державного службовця у відповідності до ст.37 ЗУ "Про державну службу" №3723 призначається лише двом категоріям осіб:

- державним службовцям, які на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889 обіймали посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених Закону України "Про державну службу" № 3723 та актами KM України;

- особам, які на день набуття чинності Закону України "Про державну службу" № 889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 ЗУ "Про державну службу" № 3723 та актами KM України.

При цьому право на призначення пенсії відповідно до ст.37 ЗУ "Про державну службу" № 3723 за наявності страхового стажу у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років, з урахуванням вищезазначеного стажу державної служби, якщо до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889 не призначалася пенсія, то відповідно до вимог даного закону мають: жінки які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, зазначеним вище листом відповідач повідомив, що при зверненні за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" необхідно надати довідки про складові заробітної плати державного службовця.

Вважаючи зазначену вище відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України

"Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 9-12 статті 37 Закону України "Про державну службу" визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

Суд встановив, що по 29 січня 2018 року позивач працював на посадах, віднесених до посад державних службовців, таким чином його стаж державної служби становить понад 10 років. Крім того позивач є інвалідом 2 групи довічно.

На час набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889-УІІІ від 10 грудня 2015 року позивач працював на посаді державного службовця та мав вислугу років понад 10 років.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що пункти 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" та зазначає, що норми Перехідних положень стосуються лише призначення пенсії за віком, оскільки статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII з наступними змінами, врегульовано питання призначення пенсії державним службовцям за віком, по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності у відповідності ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723.

Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами п.1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу (ч. 1 ст.77 КАС України).

В той же час згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Отже, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову ОСОБА_1, а тому його слід задоволити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (вул. Сонячна, 1 м. Хмельницький, 29000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (код ЄДРПОУ 40357744, адреса: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122/2), про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задоволити.

Визнати протиправною відмову Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про переведення ОСОБА_1 щодо не призначення йому пенсії державного службовця.

Зобов'язати Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити ОСОБА_1 з 31 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року в розмірі 60% від заробітку визначеного у Довідці від 29 січня 2018 року №2027/07.

Зобов'язати Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в розмірі 60% від заробітку визначеного у Довідці від 29 січня 2018 року №2027/07.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_2