Постанова

від 19.03.2019 по справі 822/602/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/602/18

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

19 березня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Охрімчук І.Г. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (рішення ухвалено у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Хмельницького ОУПФУ Хмельницької області щодо не призначення йому пенсії державного службовця;

- зобов'язати Хмельницьке ОУПФУ Хмельницької області призначити йому з 31 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року в розмірі 60% від заробітку визначеного у Довідці від 29 січня 2018 року №2027/07;

- зобов'язати Хмельницьке ОУПФУ у Хмельницькій області здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в розмірі 60% від заробітку визначеного у Довідці від 29 січня 2018 року №2027/07. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України і отримує пенсію по інвалідності, як інвалід другої групи у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року (ст.37) він має право на отримання пенсії по інвалідності, як державний службовець.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає, що відсутні законні підстави для перерахунку пенсії по інвалідності, що призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності згідно п.7 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що Згідно Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року (ст.37) він має право на отримання пенсії по інвалідності, як державний службовець.

Ухвалою суду від 26 червня 2018 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).

Відповідно до Указів Президента України №455/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах та №296/2018 від 28 вересня 2018 року Про переведення суддів , частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів проведено заходи з передачі справ та матеріалів, що перебували в провадженні Вінницького апеляційного адміністративного суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

04 березня 2019 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду провадження по справі поновлено.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1085563 від 24 січня 2018 року, ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності та призначена пенсія по інвалідності згідно із вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно наказу №4-ос від 29 січня 2018 року ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника начальника відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації Хмельницького ОУПФУ Хмельницької області відповідно до пункту п.6 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу".

31 січня 2018 року позивач звернувся до Хмельницького із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до вимог ст.37 Закон України "Про державну службу" №3723.

Хмельницьке ОУПФУ листом №2185/05 від 01 лютого 2018 року відмовив ОСОБА_2 в призначенні пенсії державного службовця, мотивуючи тим, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про держави службу" №889-VIII у відповідності до п.п.10,12 Прикінцевих та перехідних положень якого пенсія державного службовця у відповідності до ст.37 ЗУ "Про державну службу" №3723 призначається лише двом категоріям осіб: державним службовцям, які на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889 обіймали посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених Закону України "Про державну службу" №3723 та актами KM України; особам, які на день набуття чинності Закону України "Про державну службу" № 889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 ЗУ "Про державну службу" № 3723 та актами KM України.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії державного службовця по інвалідності другої групи в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплат праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно зі ст.37 Закону України "Про державну службу".

Розглядаючи питання про законність і обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII.

Відповідно до п.2 розд.ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п.10,12 розд.ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст.37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч.9 ст.37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч.1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (…).

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч.10 ст.37 Закону №3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч.12 ст.37 Закону №3723-XII).

Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18) від 13 лютого 2019 року.

Відповідно до вимог частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Судом установлено, що по 29 січня 2018 року позивач працював на посадах, віднесених до посад державних службовців, таким чином його стаж державної служби становить понад 10 років. Крім того позивач є інвалідом 2 групи довічно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст.37 Закону №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.

Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

ЄСПЛ у п.52,56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивач має право на призначення пенсії державного службовця по інвалідності другої групи в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплат праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно зі ст.37 Закону України "Про державну службу".

Згідно з ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 березня 2019 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Охрімчук І.Г. Моніч Б.С.