Постанова

від 07.03.2018 по справі 320/9413/17(2-а/320/359/17)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 березня 2018 року справа № 320/9413/17(2-а/320/359/17) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.,

суддів: Шлай А.В. Прокопчук Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області (суддя суду першої інстанції Т.М. Міщенко) від 19 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2018 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю Запорізькому окружному адміністративному суду.

Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить оскаржувану ухвалу скасувати та справу направити до того ж суду для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України,суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовними заявами, при чому кожна особа розпоряджається своїми вимогам на свій розсуд. Згідно ст.. 25 КАС України, справи з приводу дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті, вчинені стосовно конкретної особи вирішуються судом за вибором позивача. Отже, як зазначає заявник, позивачі у справах з самого початку самі вправі вирішувати в якому суді він бажає захищати свої права. Також, заявник зазначає, що чотири тотожні справи були розглянуті Мелітопольським міськрайонним судом за позовом ОСОБА_1, що також підтверджує безпідставність оскаржуваної ухвали. Крім того, заявник зазначає, що визначена ст.. 19 КАС України предметна юрисдикція не є тотожнім поняттям предметної підсудності, тому її порушення не є підставою для передачі справи в інший адміністративний суд, про це зазначено і в самій ухвалі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Направляючи адміністративну справу для розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підсудна предметно Мелітопольському міськрайонному адміністративному суду, відтак суд застосувавши аналогію Закону направив справу для розгляду до суду, якому предметно підсудна така справа.

Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку правомірності застосування судом першої інстанції норм права при направленні справи за позовом ОСОБА_1 до іншого адміністративного суду, виходить з наступного.

З 15 грудня 2017 року набув законної сили КАС України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року №2147-19.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України, в редакції Закону №2147-19 від 03.10.2017 року, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Перелік справ підсудних місцевому загальному суду як адміністративному, визначених в ч. 1 ст. 20 КАС України, є вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом до Територіального центру соціального обслуговування про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, предметна юрисдикція відносить дану справу до категорії справ, які розглядаються окружними адміністративними судами.

Тобто, суд першої інстанції вірно зазначив, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії дійсно підсудна Запорізькому окружному адміністративному суду, а не Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу до іншого адміністративного суду у разі, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Між тим, КАС України не визначено порядку та алгоритму дій суду першої інстанції при встановленні судом при відкритті провадження у справі, що адміністративна справа має предметну юрисдикцію, яка передбачає судовий розгляд іншим адміністративним судом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметна юрисдикція, визначає суд, встановлений законом та уповноважений на розгляд відповідної адміністративної справи.

В свою чергу, дотримання принципу розмежування предметної юрисдикції справ першочергове значення для забезпечення належного та ефективного судового захисту порушених справ та охоронюваних інтересів особи, яка звернулась до суду із позовом.

Відповідно до ч. 2 ст.. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, суд першої інстанції, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Таким чином, враховуючи те, що КАС України не визначено порядку дій суду при встановленні, що адміністративна справа підсудна предметно іншому адміністративному суду, з урахуванням того, що ефективний та належний судовий може бути наданий особі лише судом, встановленим законом, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про можливість застосування на підставі ст.6 КАС України принципу верховенства права з урахуванням практики європейського суду, та направлення справи до іншого адміністративного суду, якому вона предметно підсудна, для розгляду.

Доводи позивача про те, що тотожні справи за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії розгладились саме Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки розгляд зазначених справи мав місце до набрання чинності змін до КАС України, внесених на підставі Закону від 03.10.2017 року №2147-19, відтак на той час чинним КАС України розгляд справи даної категорії був віднесений до місцевих загальних судів як адміністративних.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, а підстави для зміни або скасування ухвали Мелітопольського міськрайонного суду від 19 січня 2018 року - відсутні.

Керуючись ст.308, ст. 311, ст. 312, ст. 316 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду запорізької області від 19 січня 2018 року у справі №320/9413/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 07 березня 2018 року та не може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 07 березня 2018 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: Т.С. Прокопчук