Рішення

від 14.03.2018 по справі 910/124/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.03.2018Справа №910/124/18 Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Енергетики» про розірвання договору та стягнення 226  117,02 грн. ВСТАНОВИВ: У грудні 2017 року Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України (надалі – Волинський ПТПІ ДМС України) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Енергетики" (надалі – ТОВ "Світ Енергетики") про розірвання договору №117/22 від 26.12.2016 та стягнення суми передоплати у розмірі 199  900,00 грн. та пені у розмірі 26  217,02 грн. у зв'язку із невиконанням відповідачем свого зобов'язання із поставки обладнання. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2018 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви, які встановлені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 04.01.2018) відкрито провадження у справі №910/124/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Ухвала суду від 23.01.2018 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103031293999 вручена представнику відповідача 24.01.2018. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.   Інших заяв, клопотань, пояснень від сторін по справі до суду не надходило. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив  наступне. 06.12.2016 між Волинським ПТПІ ДМС України (замовник) та ТОВ "Світ Енергетики" (постачальник) укладено договір №117/22 від 06.12.2016 (надалі – Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у зумовлений у цьому договорі строк передати обладнання у власність замовнику, а замовник зобов'язався прийняти дане обладнання і своєчасно сплатити за нього визначену в цьому договорі грошову суму. Згідно п. 1.2 Договору та Додатку №1 до цього Договору (специфікація обладнання) обладнанням, що підлягає поставці за цим договором, є дизельний генератор ALTAS AJR90 у відкритому виконанні (надалі – обладнання). Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість обладнання, що поставляється за цим Договором визначається в специфікації та складає 199 900,00 грн., в тому числі ПДВ              33 316,67 грн. У пункті 2.2. Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується у 2016 році поставити покупцеві товар у кількості, асортименті та ціні, що вказана у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Відповідно до пункту 3.2 (у Договорі вказано п. 2.1, так як сторонами допущено описку у  нумерації пунктів Договору) Договору поставка обладнання на об'єкт замовника здійснюється постачальником власними силами та за власний рахунок із складу постачальника, розташованого в м. Києві по вул. Зрошувальна, буд. 2. Датою поставки вважається дата фактичної передачі обладнання, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної та/або видаткової накладної (п. 3.3. (п. 2.2) Договору). У пункті 6.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки обладнання, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від вартості обладнання за кожен день прострочення. Листом вих. №112 від 23.12.2016 ТОВ "Світ Енергетики" зобов'язалось здійснити поставку обладнання за Договором протягом 30 робочих днів після здійснення постачальником оплати у повному обсязі.   Волинський ПТПІ ДМС України сплатив ТОВ "Світ Енергетики" вартість обладнання за Договором у розмірі 199 900,00 грн., тобто у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №618 від 27.12.2016. У зв'язку із невиконанням ТОВ "Світ Енергетики" своїх зобов'язань за Договором з поставки обладнання, Волинський ПТПІ ДМС України звернувся до відповідача з претензією №1 (вих. №02-01/903) від 17.10.2017, отриманою представником відповідача за довіреністю 30.11.2017, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4302443464604, в якій просив поставити товар за Договором або сплатити суму боргу у розмірі 199 900,00 грн. з урахуванням штрафних санкцій за вказаними реквізитами. Спір у справі виник у зв'язку невиконанням відповідачем свого зобов'язання із поставки обладнання за Договором та не поверненням позивачу суми попередньої оплати, у зв'язку з чим Волинський ПТПІ ДМС України просить суд розірвати Договір та стягнути з ТОВ "Світ Енергетики" заборгованість у розмірі 199 900,00 грн. та пеню за порушення строків поставки у розмірі 26 217,02 грн. Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як вбачається з умов Договору, зокрема п.п. 1.1, 2.2, відповідачем було взято на себе зобов'язання поставити позивачу обладнання у 2016 році, яке Волинський ПТПІ ДМС України повинен був оплатити після фактичної поставки такого товару (п. 3.1 Договору). Проте, як вбачається із наявних у матеріалах справи листа вих. №112 від 23.12.2016, в якому ТОВ "Світ Енергетики" зобов'язалось здійснити поставку обладнання протягом 30 робочих днів після здійснення позивачем оплати обладнання в повному обсязі, та платіжного доручення №618 від 27.12.2016, згідно з яким Волинський ПТПІ ДМС України сплатив ТОВ "Світ Енергетики" кошти у розмірі 199 900,00 грн. за дизельний генератор згідно Договору, сторонами було досягнуто згоди, щодо зміни порядку розрахунків за Договором – оплату за фактично поставлений товар було замінено на 100% попередню оплату вартості обладнання, та зміни строків поставки обладнання – визначений у п. 2.2. Договору обов'язок постачальника поставити обладнання у 2016 році (тобто, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України до 31.12.2016) був замінений на обов'язок поставити товар протягом 30 робочих днів після здійснення оплати у повному обсязі. Такі висновки суду, не заперечуються сторонами та підтверджуються позивачем у своїй позовній заяві. Отже, сторонами було погоджено, що відповідач зобов'язаний здійснити поставку обладнання через 30 робочих днів після оплати позивачем вартості такого обладнання у повному обсязі. Положеннями частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Сторонами у п. 2.1 Договору та Додатку №1 до Договору (специфікація обладнання) було визначено, що вартість обладнання складає 199 900,00 грн. Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Позивачем на виконання своїх зобов'язань за Договором зі здійснення попередньої оплати товару було перераховано відповідачу кошти у розмірі повної вартості обладнання, яка складає 199 900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №618 від 27.12.2016. Із наданого позивачем платіжного доручення №618 від 27.12.2016 вбачається, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області було здійснено проведення оплати відповідачу вартості обладнання 28.12.2016, що підтверджується штампом ГУ ДКС України у Волинській області про проведення оплати на вказаному платіжному дорученні. Відповідно до частини 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.  З наведеної норми вбачається, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Аналогічний правовий висновок міститься у п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Таким чином, позивачем було виконано своє грошове зобов'язання із оплати вартості обладнання за Договором в повному обсязі 28.12.2016. Відповідно до положень ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Як зазначалось судом, сторонами було погоджено, що постачальник зобов'язаний поставити товар протягом 30 робочих днів після оплати позивачем вартості такого обладнання в повному обсязі. Враховуючи дату виконання позивачем свого зобов'язання із здійснення попередньої оплати товару – 28.12.2016, а також приписи ст. 253 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, відповідач на виконання своїх зобов'язань за Договором зобов'язаний був поставити Волинському ПТПІ ДМС України обладнання до 10.02.2017 (з урахуванням розпоряджень Кабінету Міністрів України №1155-р від 11.11.2015 та №850-р від 16.11.2016). Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що ТОВ "Світ Енергетики" не виконало своїх зобов'язань з поставки обладнання. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна    довести ті обставини, на які    вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як вбачається із положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов'язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як визначено у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідач належними та допустимими доказами факту невиконання своїх зобов'язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що ТОВ "Світ Енергетики" не виконано своїх зобов'язань за Договором з поставки товару, та відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з 11.02.2017. Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Позивач звернувся до відповідача із претензією №1 (вих. №02-01/903) від 17.10.2017, отриманою представником відповідача за довіреністю 30.11.2017, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4302443464604, в якій просив поставити товар за Договором або сплатити суму боргу у розмірі 199 900,00 грн. з урахуванням штрафних санкцій за вказаними ним банківськими реквізитами. Приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відтак, враховуючи дату одержання відповідачем претензії №1 – 30.11.2017 та невиконання ним свого обов'язку із поставки обладнання, ТОВ "Світ Енергетики" зобов'язане було повернути Волинському ПТПІ ДМС України суму попередньої оплати у розмірі 199 900,00 грн. до 07.12.2017. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідач не надав суду як доказів повернення позивачу суми попередньої оплати, сплаченої Волинським ПТПІ ДМС України на виконання своїх зобов'язань за Договором, так і доказів здійснення ним поставки обладнання за Договором, та не навів обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Світ Енергетики" суми попередньої оплати у розмірі 199 900,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також Волинське ПТПІ ДМС України просило суд стягнути з ТОВ "Світ Енергетики" пеню у розмірі 26 217,02 грн., нараховану за невиконання останнім свого зобов'язання з поставки обладнання за договором з 08.02.2017 по 08.08.2017. Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з поставки обладнання не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки обладнання, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від вартості обладнання за кожен день прострочення. З даного пункту вбачається, що сторонами було встановлено розмір пені, проте не встановлено строку її нарахування. Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України  встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З огляду на наведене, правомірним буде нарахування пені за невиконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару за Договором за період з 11.02.2017 по 10.08.2017. В той же час, згідно ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до вимог ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У рази, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Таким чином, сторонами у Договорі було встановлено розмірі штрафної санкції – 0,5% від вартості обладнання за кожен день прострочення. Так, позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню за порушення строків поставки товару, обумовлену сторонами Договором, який укладений сторонами без заперечень та зауважень, проте, як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені, останній здійснював розрахунок виходячи із подвійної облікової ставки Національного Банку України. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. У статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання. Таким чином, ці види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов'язань. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції. Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом. Тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, що передбачають можливість застосування такого виду як пеня за прострочку виконання не грошового договірного зобов'язання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норми ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору, та норми ч. 2 ст. 265 Господарського кодексу України, згідно якої договір поставки укладається на розсуд сторін. Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовуюється за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Виходячи з того, що сторони в умовах договору передбачили застосування у разі порушення строку поставки обладнання (не грошового зобов'язання) пені у розмірі 0,5% від вартості обладнання за кожен день прострочення поставки товару; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, то до спірних правовідносин положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не застосовуються, оскільки в даному випадку має місце прострочення саме негрошового договірного зобов'язання відповідача. Аналогійний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України №3-35гс13 від 03.12.2013. З огляду на викладене та зважаючи на те, що сторонами було визначено у п. 6.3 Договору розмір пені – 0,5% від вартості обладнання, одностороння зміна позивачем такого розміру шляхом обмеження його подвійною обліковою ставкою Національного банку України (як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені) не відповідає положенням законодавства, зокрема ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України. Таким чином, за обрахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання (11.02.2018), визначеного у п. 6.3 Договору розміру пені (0,5% від вартості обладнання) та визначеної позивачем дати, до якої нараховується пеня – до 08.08.2017, розмір пені, нарахованої за період з 11.02.2018 по 08.08.2017, становить 178 910,50 грн. В той же час, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 26 217,02 грн., нарахованої за невиконання відповідачем свого не грошового зобов'язання у період з встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив, - 11.02.2017, по дату, до якої позивач здійснював нарахування такої пені, - 08.08.2017, підлягає задоволенню в повному обсязі. Крім того, позивач просить суд розірвати спірний Договір з підстав невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним Договором. Положеннями статті  651 Цивільного кодексу України  передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. За приписами норм вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Згідно з ч. 1  ст. 665 Цивільного кодексу України  разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків. Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача із пропозицією розірвати спірний Договір. Разом з тим, недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання контракту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-74гс11 від 19.09.2011.  Як встановлено судом, відповідачем було допущено істотне порушення умов Договору, а саме не здійснено поставку оплаченого позивачем обладнання та останній прострочив виконання такого свого зобов'язання більш ніж на 1 рік, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про розірвання Договору. За таких обставин, позовні вимоги Волинського ПТПІ ДМС України підлягають задоволенню в повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позов Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України задовольнити повністю. 2. Розірвати Договір №117/22 від 06.12.2016, укладений між Волинським пунктом тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Енергетики". 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Енергетики" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 2, офіс 10; ідентифікаційний код 39714914) на користь Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України (45213, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Журавичі, вул. Перемоги, буд. 27; ідентифікаційний код 34435054) заборгованість у розмірі 199 900 (сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 26 217 (двадцять шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 4 991 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто один) грн. 76 коп. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.           Суддя                         Р.В. Бойко