Рішення

від 14.03.2018 по справі 915/1366/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Справа № 915/1366/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області

у складі судді Фролова В.Д.

за участю секретаря судового засідання Кнауб А.А.

розглянувши матеріали справи № 915/1366/17

позивач: Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (пр. Богоявленський, 314, м. Миколаїв, 54050) в інтересах держави (територіальної громади)

в особі: Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміралсьька, 20), код 26565573

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенлянді» (пр. Центральний, 101, м. Миколаїв, 54055), код 35473373

про: стягнення збитків

ПРИСУТНІ:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність№51/020201-22/01/14/18 від12.01.2018

від відповідача - представник не з'явився

Прокурор - Бескровна І.І. посвідчення №035058 від 13.08.2015 дійсне до 13.08.2020

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави (територіальної громади) в особі Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенлянді» про стягнення на користь Миколаївської міської ради збитків в сумі 10278 грн. 70 коп., посилаючись на неправомірну бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується із зверненням відповідача до позивача з заявою про укладання договору про пайову участь, визначену Порядком затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №8/22 від 25.08.2011 року, та несплатою коштів пайової участі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи №915/1366/17 між суддями від 14.12.2017 головуючим суддею призначено ОСОБА_2

У зв'язку з набранням чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2018 визначено справу №915/1366/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання у справі призначити на 14 лютого 2018 року о 10 год. 50 хв.

Ухвалою суду від 14.02.2018 у зв'язку з неявкою представника відповідача відкладено підготовче засідання на 28 лютого 2018 року об 11 год. 00 хв.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 17.01.2018 року та 14.02.2018 року направлені на адресу відповідача повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» . За ініціативою суду було оглянуто витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відповідача за допомогою офіційного сайту Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua, відповідно до якого адреса відповідача: пр. Центральний, 101, м. Миколаїв. Тобто, ухвали суду направлялись на правильну адресу Відповідача.

Ухвалою суду від 28.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2018 об 11 год. 20 хв.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Згідно відомостей з офіційного веб-порталу Укрпошти ухвала господарського суду Миколаївської області від 28.02.2018 року направлена на адресу відповідача повертається до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» . Відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відповідача не змінились. Тобто, ухвала суду направлялась на правильну адресу Відповідача.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована належним чином та підлягають задоволенню, виходячи з наступного .

Згідно зі статтею 4 Закону України Про архітектурну діяльність під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

Судом встановлено, що замовником будівництва є відповідач.

Частинами 2, 3 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 9 статті 40 цього Закону визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття обєкта будівництва в експлуатацію.

За змістом положень частини 1 статті 40 цього Закону порядок пайової участі у розвитку встановлюють органи місцевого самоврядування.

25.08.2011 рішенням Миколаївської міської ради №8/22 затверджено порядок Пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва (надалі Порядок).

З огляду на викладене, аналіз положень частин 2, 3, 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та положень Порядку дає підстави для висновку, що обов'язок добровільно ініціювати укладення договору про пайову участь у зазначений строк покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Не укладення такого договору у вказаний вище період часу, законодавством не визначається правовою підставою звільнення забудовника від обов'язку укласти відповідний договір та, відповідно, від обов'язку сплатити пайовий внесок.

Як вже зазначалось, згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації за № МК 143143491023 від 15.12.2014 зафіксовано факт нового будівництва відповідачем об'єкту «Гаражі» .

Відповідно до п.5.2 Порядку , договір про пайову участь укладається не пізніше 15 робочих днів з дня реєстрації уповноваженим органом звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Однак відповідач не виконав покладеного на нього вищезазначеним законодавством обов'язку щодо укладення договору про пайову участь і не звертався до позивача з приводу укладення такого договору.

З огляду на це, ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь та бездіяльність в участі замовника в розвитку інфраструктури міста Миколаєва є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.

Частинами 5, 6 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Пунктом 4.2 Порядку передбачено, що розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Миколаєва становить 5 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації за № МК 143143491023 від 15.12.2014, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 205574 грн., таким чином розмір пайової участі відповідача становить 10 278 грн. 70 коп.

Таким чином, в результаті невиконання свого обв'язку щодо укладання договору пайової участі, в порушення вимог ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку, відповідач не сплатив 10 278 грн. 70 коп.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за зобов'язаннями, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, негативних наслідків такої поведінки (збитків, шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків (збитками, шкодою), вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (Постанова Верховного Суду України від 04.07.2011р. справа №42/78-10).

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення відповідного договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої позивач був позбавлений права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 22.03.2017 р. справа №3-1553гс16, від 12.07.2017 р. справа №3-729гс17, які повинні бути враховані при прийнятті даного рішення, відповідно до ст. 82 ГПК України, ст. 240 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017).

Відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, що свідчить про його бездіяльність (протиправну) - не вчинення передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору. Оскільки договір не укладено, то сума 10 278 грн. 70 коп. (збитки) є упущеною вигодою, яку б позивач міг отримати при укладанні відповідного договору, а тому між вищезазначеною упущеною вигодою (наслідками) та бездіяльністю відповідача є безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.

Враховуючи все вищезазначене та те, що відповідач суму не заперечив, суд дійшов висновку, що є правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 10 278 грн. 70 коп. збитків.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч.1 ст. 74 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не оспорив.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 86 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати, згідно ст.129 ГПК (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017), слід покласти на відповідача.

В судовому засіданні 14.03.2018, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенлянді» (пр. Центральний, 101, м. Миколаїв, 54055, код 35473373) на користь Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) збитки в сумі 10 278 (десять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 70 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенлянді» (пр. Центральний, 101, м. Миколаїв, 54055, код 35473373) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, код 02910048; р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 14 березня 2018 року.

Суддя В.Д. Фролов