Постанова

від 15.03.2018 по справі 910/18128/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2018 р. Справа№ 910/18128/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

За участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ Груп

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017

у справі № 910/18128/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арм-Електро

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ Груп

про стягнення 98 290,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 70 000 грн. за виконані роботи та надані послуги за договором надання послуг № 2 від 01.12.2015, 3 % річних в сумі 3 091,18 грн., інфляційних втрат в сумі 13 253,33 грн. та пені в сумі 11 945,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017, повний текст якого складений 18.12.2017, у справі № 910/18128/17 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 70 000 грн., 3 % річних в сумі 3 091,18 грн., інфляційні втрати в сумі 13 253,33 грн., в частині вимог про стягнення пені відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведений факт надання спірних послуг на заявлену до стягнення суму, а відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, - з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вказаними вимогами, судом не встановлено наявності поважних причин пропуску позовної давності, а відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо вказаних вимог.

Вирішуючи спір сторін, суд першої інстанції зазначив про те, що заперечення відповідача, наведені у відзиві щодо відсутності фактичних доказів надання спірних послуг за вказаний період та взагалі укладання такого договору, спростовується доказами наявними в матеріалах справи, зокрема: оригінали договору та акту були оглянуті судом та представником відповідача у судовому засіданні, а позивачем долучено додаткові докази до матеріалів справи щодо фактичності надання таких послуг із виходом на об'єкт позивача, оригінали яких також були оглянуті і судом і представником відповідача.

Не погоджуючись з рішенням, 29.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ВНГ Груп звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/18128/17 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник послався на те, що спірні послуги позивачем відповідачу не надавались, на доказ чого відповідачем до матеріалів справи долучено лист 10 територіального вузлу урядового зв'язку № 59/16-1538 від 06.12.2017, на території якого нібито надавались спірні послуги, з якого слідує, що працівники позивача з 01.12.2015 до 14.03.2016 на території установи не перебували.

Також заявник зазначив про те, що:

- після звільнення 10.06.2016 з посади генерального директора відповідача ОСОБА_2 останній володів печаткою відповідача близько 10 діб;

- на підтвердження доводів про надання послуг позивачем не надано суду доказів виконання працівниками будь-яких робіт, а саме наказів та посвідчень про відрядження (враховуючи що відповідач зареєстрований у м. Коростень, а роботи проводились в смт. Миропіль, що знаходиться на відстані майже 160 км), дозволів (ліцензій) на проведення навчання персоналу та встановлення і обслуговування котельного обладнання, посвідчень (залікових відомостей) про навчання персоналу відповідача, актів встановлення та обстеження обладнання відповідача, доказів наявності у достатній кількості персоналу, який спроможній виконувати вказані роботи та наявності відповідної матеріальної бази;

- надана позивачем суду під час судового засідання 13.12.2017 копія акту від 31.12.2016 № 1214 здачі-приймання виконаних робіт за договором надання послуг № 2 від 01.12.2015 за формою та змістом не відповідає акту виконаних робіт з такою ж назвою та такою ж датою, доданому до позовної заяви, що додатково підтверджує можливість підробки документів, оскільки позивачем суду надано два різні за змістом та формою акти виконаних робіт;

- надані позивачем суду інші документи (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт) підтверджують лише передачу товарно-матеріальних цінностей від позивача відповідачу, але ніяким чином не підтверджують факт виконання спірних робіт;

- судом першої інстанції безпідставно не було задоволено клопотання відповідача про проведення експертизи.

Заявником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, а саме: договору надання послуг № 2 від 01.12.2015, акту від 31.03.2016 прийому-передачі за договором надання послуг № 2 від 01.12.2015, двох претензії ТОВ Арм-Електро (без дати), в якому заявник просить на вирішення експерта поставити наступні питання:

1. чи відповідає дата, зазначена в документах, періоду часу нанесення на них підписів осіб ОСОБА_3. та ОСОБА_2. ?

2. чи відповідає дата, зазначена в договорах, періоду часу нанесення на них відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ Груп ?

3. у який період було виконано в договорах підпис осіб ОСОБА_3. та ОСОБА_2. ?

4. у який період часу було нанесено на договори відтиски печатки Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ Груп ?;

- проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру (01601, м. Київ, вул. Водолимирська, 15)

- на час проведення експертизи зупинити провадження у справі № 910/18182/17;

- оплату послуг експерта покласти на заявника.

З матеріалів справи слідує, що заявником до апеляційної скарги додано копію платіжного доручення № 116 від 29.12.2017 про сплату апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги по справі № 910/18128/17 в сумі 2 400 грн.

Згідно з п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

З метою забезпечення виконання вимог Закону України Про судовий збір між Державною судовою адміністрацією України та Державною казначейською службою України (ДКСУ) укладено угоду від 26.08.2015 про інформаційне співробітництво. Відповідно до цієї угоди Державним підприємством Інформаційні судові системи оновлено програмне забезпечення автоматизованої системи документообігу суду КП Д-3 та КП ДСС (далі - АСДС), яке здійснює:

1) централізоване отримання виписок з ДКСУ в електронному вигляді;

2) їх розподіл по судах;

3) автоматичне приєднання відомостей про сплачений судовий збір при реєстрації платіжного документа в суді за наявності виписки з ДКСУ;

4) автоматичне приєднання таких відомостей при надходженні відомостей від ДКСУ про зарахування судового збору, що надійшли після реєстрації платіжного документа в АСДС.

В цьому випадку автоматизована система документообігу суду КП ДСС містить відомості про сплату апелянтом платіжним дорученням № 116 від 29.12.2017 судового збору за подачу цієї апеляційної скарги по справі № 910/18128/17 в сумі 2 400 грн.

За таких обставин, колегія суддів, незважаючи на відсутність у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення № 116 від 29.12.2017, вважає доведеним факт сплати заявником судового збору в сумі 2 400 грн. за подачу цієї апеляційної скарги.

Водночас апеляційну скаргу подано після закінчення строків на апеляційне оскарження та без відповідного клопотання про його поновлення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, ухвалою від 16.01.2018 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/18128/17 залишено без руху, апелянту роз'яснено, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали він має право усунути недоліки, а саме, подати до Київського апеляційного господарського суду відповідну заяву, в якій зазначити підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, та що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено в порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Вказану ухвалу заявником отримано 26.01.2018.

07.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява про поновлення строків на апеляційне оскарження (вказана заява була направлено до суду 05.02.2018, тобто з дотриманням встановлених ухвалою від 16.01.2018 строків - примітка суду), в якій заявник просить визнати причину пропуску встановленого законом строку подання апеляційної скарги поважною та поновити строк на подання апеляційної скарги з посиланням на те, що спірне рішення ним було отримано 19.12.2017.

Ухвалою від 12.02.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю ВНГ Груп поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/18128/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень з приводу заявлених апелянтом клопотань про призначення експертизи та зупинення провадження у справі - до 26.02.2018, зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/18128/17, учасникам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

28.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вказаний відзив направлено до суду поштою 26.02.2018 - примітка суду), в якому позивач просить за наслідками розгляду апеляційної скарги відмовити в задоволенні клопотання про призначення судової технічної експерти документів по справі за його необґрунтованістю та відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 по справі № 910/18128/1 з посиланням на те, що:

- відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що представники позивача неодноразово звертались до відповідача з проханням повторно надати оригінали спірного договору та відповідних актів виконаних робіт, проте у позивача вказані документи були в наявності, а єдина вимога, з якою звертався головний бухгалтер позивача до відповідача, було підписання акту звірки взаємних розрахунків;

- окремої уваги заслуговує позиція відповідача про те, що нібито під час розгляду справи з'явились додаткові документи, які не відповідають за змістом та формою такому ж акту, який додавався до позовної заяви, проте таке твердження є помилковим, оскільки вимогами п. 2.1 спірного договору передбачено складання і актів прийому-передачі і актів виконаних робіт (наданих послуг). Складення таких документів було зумовлено необхідністю конкретизації номенклатури наданих послуг із зазначенням кількісних та вартісних показників для відображення в даних бухгалтерського обліку;

- що стосується посилання на зміст листа від 06.02.2017 № 59/16-1538 - то зазначений документ в ході судового розгляду не надавався, сторонами та судом не оглядався. В ході розгляду справи судом вимагались такі відомості, однак з незрозумілих причин представником відповідача не надавались. Навпаки, під час розгляду справи представниками позивача надавались докази, які спростовують позицію відповідача та підтверджують факт перебування працівників позивача під час надання спірних послуг;

- відповідач в обґрунтування своїх вимог посилається на вибуття печатки строком на 10 днів в зв'язку зі звільненням генерального директора підприємства, проте в судовому засіданні на запитання суду про те, чи звертались посадові особи відповідача до правоохоронних органів по зазначеному факту, було повідомлено, що таких звернень не було. Крім того, в межах судової процедури було визнано незаконним та скасовано наказ відповідача, яким було звільнено ОСОБА_2 з посади генерального директора та поновлено останнього на роботі;

- в ході розгляду справи представником відповідача порушувалось клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, однак необхідність її проведення ґрунтувалась виключно на припущеннях представника та не було наведено належних та обґрунтованих підстав для її призначення, в зв'язку із чим судом було відмовлено в задоволенні такого клопотання;

- повторне клопотання про призначення судової експертизи, що порушено в апеляційній скарзі, є також необґрунтованим, оскільки відповідач в переліку питань зазначає про період складання таких документів та не ставить під сумнів факт їх складення. На спростування позиції відповідача про складення документів пізніше необхідно зазначити, що вимоги про сплату спірної заборгованості порушувались позивачем ще в квітні та травні 2016 року (відповідні претензії з посиланням на первинні документи), що спростовує позицію відповідача про складення первинних документів після звільнення генерального директора ОСОБА_2, тобто після 11.06.2016.

За приписами ГПК України:

- сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1 ст. 56);

- юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56);

- представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58);

- при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу (ч. 2 ст. 58);

- для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 5 ст. 12), тобто 160 000 грн. (1 600 грн.*100).

При розгляді вказаної справи колегія суддів враховує, що предметом розгляду у справі № 910/18128/17 є вимоги про стягнення 98 290,41 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, а відтак, представниками сторін у вказаній справі можуть бути особи, які досягли вісімнадцяти років, мають цивільну процесуальну дієздатність.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/18128/17 відкрито 12.02.2018, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався 28.03.2018, апеляційна скарга має бути розглянута по 13.04.2018 включно.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів відмовляє в задоволенні поданого відповідачем клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, а саме: договору надання послуг № 2 від 01.12.2015, акту від 31.03.2016 прийому-передачі за договором надання послуг № 2 від 01.12.2015, двох претензії ТОВ Арм-Електро (без дати) та зупинення провадження у справі з підстав, які будуть викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

01.12.2015 позивач як підрядник та відповідач як замовник уклали договір надання послуг № 2 (далі Договір) (а.с. 10-14), в п. 1.1 якого погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов'язується за письмовим завданням відповідача виконувати роботи та надавати послуги на умовах, викладених у Договорі, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати виконані роботи та надані послуги.

У п. 1.2 Договору сторонами визначений перелік робіт та послуг, які можуть бути виконані/надані за Договором.

Вид, обсяг замовлених робіт і послуг їх вартість та інші умови виконанні/надання визначаються сторонами у актах прийому-передачі, актах діагностики (у разі їх складання на відповідний вид робіт/послуг), актах виконаних робіт і рахунках-фактурах на роботи/послуги. Обсяг виконаних робіт та надання послуг по цьому Договору фіксується та оформляється в актах виконаних робіт (послуг) (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 Договору (з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін - примітка суду), та закінчується 31.12.2017.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що ним відповідачу за Договором в період з 01.12.2015 по 14.03.2016 надано послуги на загальну суму 70 000 грн., які останнім оплачені не були.

На підтвердження факту надання послуг на вказану суму позивач долучив до матеріалів справи належним чином засвідчену копію акту прийому-передачі від 31.03.2016 (а.с. 15), зі змісту якого слідує, що за Договором в період з 01.12.2015 по 14.03.2016 позивач надав, а відповідач отримав послуги з технічного обслуговування котельного обладнання за період на загальну суму 70 000 грн.

Вказаний акт підписаний керівниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Також позивач зазначив про те, що він по спірній господарській операції виписав, надав на адресу відповідача податкову накладну та сплатив до державного бюджету ПДВ в сумі 11 666,66 грн.

Факт виписки та надання відповідачу відповідної податкової накладної підтверджується наявної в матеріалах справи її копією та витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 2629 від 11.10.2017(а.с. 18-19).

Також на підтвердження факту надання позивачем спірних послуг ним до матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію акту № 1214 здачі-приймання виконаних робіт від 31.03.2016 (а.с. 56), зі змісту якого слідує, що за Договором в період з грудня 2015 року по березень 2016 року позивач надав, а відповідач отримав послуги з технічного обслуговування котельного обладнання на загальну суму 70 000 грн.

Отже, обидва акти від 31.03.2016 - прийому-передачі (а.с. 15) та здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 56) фактично фіксують фат надання одних і тих самих послуг, що, на думку колегії суддів, не є порушенням умов Договору та положень чинного законодавства та не може свідчити про ненадання позивачем таких послуг.

Щодо посилань відповідача на те, що доказом ненадання спірних послуг є лист 10 територіального вузлу урядового зв'язку № 59/16-1538 від 06.12.2017 (а.с. 49), на території якого, нібито, надавались спірні послуги, з якого слідує, що працівники позивача з 01.12.2015 до 14.03.2016 на території установи не перебували, колегія суддів зазначає про те, що а ні умовами Договору, який підписаний в м. Києві, а ні змістом актів від 31.03.2016, які підписані в м. Коростень, а ні будь-якими іншими документами не встановлено як те, що послуги з технічного обслуговування котельного обладнання, які надавались в період з грудня 2015 року по березень 2016 року, мали бути надані саме на території 10 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (смт. Миропіль, Романівського району Житомирської області), так і те, що для перебування на вказаній території необхідно отримувати відповідні перепустки. Слід зазначити і про те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач в період з грудня 2015 року по березень 2016 року на законних підставах перебував на території 10 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, та/або, що він має будь-які укладені правочини щодо надання вказаній особі послуг з технічного обслуговування котельного обладнання.

Враховуючи відсутність доказів того, що спірні послуги мали надаватись в смт. Миропіль, посилання на те, що на підтвердження доводів про надання послуг позивачем не надано суду доказів виконання працівниками будь-яких робіт, а саме наказів та посвідчень про відрядження (враховуючи що відповідач зареєстрований у м. Коростень, а роботи проводились в смт. Миропіль, що знаходиться на відстані майже 160 км), дозволів (ліцензій) на проведення навчання персоналу та встановлення і обслуговування котельного обладнання, посвідчень (залікових відомостей) про навчання персоналу відповідача, актів встановлення та обстеження обладнання відповідача, доказів наявності у достатній кількості персоналу, який спроможній виконувати вказані роботи, та наявності відповідної матеріальної бази, колегія суддів до уваги не приймає. До того ж, факти наявності у позивача відповідної матеріальної бази, наявності чи відсутності у штаті позивача відповідних працівників та відомості щодо їх кваліфікації не можуть свідчить про надання або ненадання відповідних послуг.

Водночас позивачем до матеріалів справи долучено відомості щодо переліку працівників, силами яких відповідачу надавались спірні послуги (а.с. 59).

Посилання відповідача на те, що після звільнення 10.06.2016 з посади генерального директора відповідача ОСОБА_2 останній володів печаткою відповідача близько 10 діб (з 11.06.2016 по 21.06.2016 - примітка суду) та, ймовірно, у вказаний період міг підписати спірні акти від 31.03.2016 - прийому-передачі (а.с. 15) та здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 56) колегією суддів до уваги не приймаються, адже вказані твердження є лише припущенням відповідача не підтвердженим жодним доказом.

Слід зазначити і про те, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу підробки генеральним директором відповідача ОСОБА_2 документів, в тому числі спірних актів від 31.03.2016 - прийому-передачі (а.с. 15) та здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 56).

Водночас позивачем до матеріалів справи долучено додаткові докази на підтвердження наявності між сторонами правовідносин щодо оренди обладнання, монтажу котлів (а.с. 57-69).

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт надання за Договором в період з грудня 2015 року по березень 2016 року послуг з технічного обслуговування котельного обладнання на загальну суму 70 000 грн.

При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що ймовірне підписання спірних актів від 31.03.2016 - прийому-передачі (а.с. 15) та здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 56) в період після 31.03.2016, з огляду на підписання їх керівником відповідача та скріплення відбитками його печатки, не є беззаперечним доказом ненадання спірних послуг, а може свідчить, зокрема, про несвоєчасне складення та підписання документів.

З огляду на вказані обставини, у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи документів, а саме: договору надання послуг № 2 від 01.12.2015, акту від 31.03.2016 прийому-передачі за договором надання послуг № 2 від 01.12.2015, двох претензії ТОВ Арм-Електро (без дати) та зупинення провадження у справі колегією суддів відмовляється, оскільки задоволення такого клопотання жодним чином не впливає на вирішення спору сторін по суті і, фактично, призведе лише до затягування розгляду цієї справи в суді.

Згідно з п. 2.2 Договору роботи оплачуються замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Доказів оплати спірних послуг матеріал справи не містять.

Отже, неоплаченими залишись послуги на загальну суму 70 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 628 ЦК України , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1); сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2).

За своєю правовою суттю спірний Договір відноситься до змішаних договорів, оскільки містить ознаки договору підряду в частині виконання робіт та договору надання послуг в частині надання послуг.

Водночас предметом розгляду у цій справі є саме правовідносини щодо надання послуг.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем за Договором послуг на суму 70 000 грн. в порядку та в строки, встановлені Договором, суд першої інстанції правомірно визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 11 945,90 грн. слід зазначити таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати наданих за Договором послуг у встановлені Договором сторін строки, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Згідно з п. 4.3 Договору, в разі порушення строків оплати, передбачених п. 2.2 Договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення здачі робіт за кожен день прострочення.

Зі змісту вказаного пункту слідує, що, встановлюючи відповідальність за порушення строків оплати робіт, сторони виходять з обставин прострочення здачі робіт.

Згідно зі ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1); правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2).

Отже, згідно з вимогами закону, для застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як нарахування пені, сторони мають дійти про це письмової згоди.

Колегія суддів вважає, що зміст пункту 4.3 Договору не може свідчити про те, що сторони досягли письмової згоди про застосування до відповідача відповідальності за порушення строків оплати послуг у вигляді нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені, суд першої інстанції вказані обставини не дослідив і оцінки їм не надав, відмовивши у вимозі в зв'язку з пропуском строку позовної давності, встановленого для стягнення пені.

Проте, з огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 11 945,90 грн. задоволенню не підлягають як безпідставні.

Водночас, враховуючи, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 11 945,90 грн., рішення суду першої інстанції в цій частині, незважаючи на підстави його прийняття, залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3 091,18 грн., інфляційних втрат в сумі 13 253,33 грн. слід зазначити таке.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, факт прострочення відповідача є доведеним, тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3 091,18 грн., інфляційних втрат в сумі 13 253,33 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ Груп задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/18128/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/18128/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/18128/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/18128/17.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18128/17.

Повний текст постанови складено та підписано: 15.03.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна