Постанова

від 13.03.2018 по справі 910/19129/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2018 р. Справа№ 910/19129/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Драчук Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Наследіє

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.12.2017 (повний текст складено 20.12.2017)

у справі № 910/19129/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна

фірма Наследіє

до Товариства з обмеженою відповідальністю СМЦ

про визнання рішення недійсним

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Наследіє (далі - ТОВ ВКФ Наследіє ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СМЦ (далі - ТОВ СМЦ ) про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскільки постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 920/225/17, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_2 до ТОВ ВКФ Наследіє , третя особа - ТОВ СМЦ задоволено й визнано недійсними рішення загальних зборів учасників TOB ВКФ Наследіє , оформлені протоколом № 14 від 14.05.2009, про вирішення ввійти до складу ТОВ СМЦ та стати одним з його учасників (засновників), відповідно, на думку позивача, рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ СМЦ , оформлені протоколом № 01/09 від 19.05.2009, також підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 216 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а також пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/19129/17 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким визнати недійсними рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ СМЦ , оформлені протоколом № 01/09 від 19 травня 2009. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального права. На переконання апелянта, неправомірним є застосування судом за заявою відповідача строків позовної давності, та відповідно відмови в позові в зв'язку з цим, позивач подав позов без заяви про поновлення строку, оскільки вважав, що строки позовної давності ним не пропущено. Крім цього, посилаючись на постанову пленуму ВГСУ № 4 від 25.02.2016 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , суд першої інстанції знехтував висновками ВГСУ про те, що підставою недійсності рішення загальних зборів є порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів. Суд також не врахував, що хоча даний спір і рахується корпоративним, але позивачем оскаржено рішення установчих зборів, тобто тих, на яких було прийнято рішення про створення товариства. Оскільки спір у даній справі одночасно є договірним й корпоративним, місцевий суд помилково не застосував при його вирішенні наслідків нікчемного правочину та положень ст. ст. 258, 267 ЦК України.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, в якому зазначив про безпідставність на необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції 13.03.2018 з'явились представники сторін, представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким визнати недійсними рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ СМЦ , оформлені протоколом № 01/09 від 19 травня 2009.

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням загальних зборів учасників ТОВ ВКФ Наследіє , оформленим протоколом № 14 від 14.05.2009, було вирішено ввійти до складу ТОВ СМЦ та стати одним з його учасників (засновників). Вкладом Товариства до статутного капіталу TOB СМЦ вирішено внести наступне майно: пилорама стрічкова Лана 2007 року випуску вартістю 35 000,00 грн. в кількості 2 шт. на суму 70 000,00 грн.; заточний та розвідний пристрій для стрічкових пил 2007 року випуску вартістю 2 500,00 грн. в кількості 2 шт. на суму 5 000,00 грн.; однопильний станок з механічною подачею ML-153 2008 року випуску вартістю 45 760,00 грн.; кромко обрізний станок МАГР 2007 року випуску вартістю 35 000,00 грн.; аспіраційний пристрій 2008 року випуску вартістю 2 857,14 грн. у кількості 7 шт. на суму 20 000,00 грн.; чотирьохсторонній продольнофрезерувальний верстат МВО-516-Е 2008 року випуску вартістю 170 880,00 грн., комплект фрез FREUD 2008 року випуску вартістю 2 500,00 грн. в кількості 4 шт. на суму 10 000,00 грн.; шипорізний верстат МХВ-3512 2008 року випуску вартістю 49 040,00 грн. в кількості 2 шт. на суму 98 080,00 грн.; прес зрощування по довжині MHZ-1560 2008 року випуску вартістю 160 400,00 грн.; бензопила STIHL 2007 року випуску вартістю 3 793,50 грн.; торцовка МЕТАВО 2007 року випуску вартістю 3 000,00 грн.; ємкість вогнегасна для води 2008 року випуску вартістю 2 500,00 грн. в кількості 8 шт. на суму 20 000,00 грн.; нежитлова будівля складу під літ. A 3 загальною площею 436,2 кв. м., прибудова під літ. A 4 загальною площею 545,7 кв. м., розташована за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Лебединська, буд. 3 вартістю 158 086,50 грн., а всього на суму 800 000,00 грн., а також доручити вчиняти всі юридично значимі дії ОСОБА_3

Відповідно до рішення загальних зборів ТОВ СМЦ , оформленого протоколом № 01/09 від 19.05.2009, вирішено створити ТОВ СМЦ , якому в подальшому присвоєно код 36529772. Засновниками (Учасниками) TOB СМЦ виступили громадяни України ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ ВКФ Наследіє (код 14007224).

Зазначеними загальними зборами учасників було затверджено статут TOB СМЦ із заявленим розміром статутного капіталу 320 000,00 грн., відповідно до якого частки учасників розподілились наступним чином: ОСОБА_4 - 160 0000,00 грн., що становило 50% статутного капіталу; ОСОБА_5 - 800 000,00 грн., що становило 25% статутного капіталу, TOB ВКФ Наследіє - 800 000,00 грн., що становило 25% статутного капіталу.

За приписами ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про господарські товариства учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь в товаристві, у встановленому законом порядку. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю згідно ч. 1 ст. 58 згаданого Закону є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Рішення загальних зборів учасників товариства може бути оскаржене учасником товариства до суду (ч. 5 ст. 98 ЦК України).

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі №920/225/17 (набрала законної сили) за позовом ОСОБА_2 до ТОВ ВКФ Наследіє , третя особа - ТОВ СМЦ , якою визнано недійсними рішення загальних зборів учасників TOB ВКФ Наследіє , оформлені протоколом № 14 від 14.05.2009 про вирішення ввійти до складу ТОВ СМЦ та стати одним з його учасників (засновників), відтак на думку позивача, рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ СМЦ , оформлені протоколом № 01/09 від 19.05.2009, також підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Разом з тим, положеннями п. п. 2.12., 2.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин визначено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України Про господарські товариства , статті 41 та 42 Закону України Про акціонерні товариства , стаття 15 Закону України Про кооперацію );

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України Про акціонерні товариства );

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України Про господарські товариства );

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України Про господарські товариства );

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України Про акціонерні товариства ).

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, в також права та обов'язки їх учасників та засновників регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про господарські товариства .

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦК України та ч. 1 ст. 50 Закону України Про господарські товариства товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, яке має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає на підставі ст. ст. 87, 91, 92 ЦК України з моменту її створення з дня її державної реєстрації і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна дієздатність юридичної особи визначається моментом набуття цивільних прав та обов'язків, які юридична особа здійснює через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до ст. 143 ЦК України, ст. 4, 51 Закону України Про господарські товариства є Статут, який серед іншого повинен містити відомості про вид товариства, предмет, цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів, порядок ліквідації чи реорганізації товариства, а також права та обов'язки учасників товариства.

Разом з цим, письмовий договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом і може укладатись засновниками тільки у разі необхідності, що в даному випадку здійснено не було, відтак посилання позивача (апелянта) на договірний характер спору, який витікає нібито з процесу створення товариства за домовленістю його засновників, а також необхідність застосування при вирішення даному спору наслідків нікчемного правочину, є безпідставними та необґрунтованими, не заслуговують на увагу.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність рішення місцевого суду щодо необґрунтованості та недоведеності заявлених позивачем вимог про визнання рішень загальних зборів учасників (засновників) ТОВ СМЦ , оформлених протоколом № 01/09 від 19.05.2009, недійсними на підставі ст. 216 ЦК України

Як вище згадувалось, під час судового розгляду справи місцевим судом, відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо заявлених позивачем позовних вимог.

Позовна давність згідно ст. 256 ЦК України - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність на підставі ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (п. 2.2 постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (далі - постанова пленуму № 10).

Таким чином, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові в зв'язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки судом встановлено, що право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, не порушено відповідачем, місцевий суд правомірно відмовив в позові саме з підстав його необґрунтованості. Відповідно твердження апелянта про помилкове застосування судом за заявою відповідача строків позовної давності та відмову в позові у зв'язку з цим, за вищенаведених обставин не заслуговують на увагу.

Доводи апелянта (позивача) з приводу порушення судом першої інстанції вимог матеріального права, зокрема не застосування в ході вирішені спору приписів законодавства щодо наслідків нікчемного правочину та положень ст. ст. 258, 267 ЦК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Наследіє залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва 14.12.2017 у справі № 910/19129/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/19129/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.03.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко