Постанова

від 13.03.2018 по справі 904/1246/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

м. Київ

справа № 904/1246/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Євростиль-2013"

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду

(головуючий - Парусніков Ю.Б., судді: Пархоменко Н.В., Коваль Л.А.)

від 11.10.2017

у справі № 904/1246/17

за позовом Виконавчого комітету Вербківської сільської ради

до Приватного підприємства "Євростиль-2013"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа - підприємець Закамська Наталя Вікторівна,

Фізична особа - підприємець Дрозд Людмила Григорівна

про розірвання договору підряду та стягнення збитків і пені,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Вербківської сільської ради звернувся з позовом до Приватного підприємства "Євростиль-2013" (далі - ПП "Євростиль-2013") про розірвання договору підряду та стягнення збитків у розмірі сплаченої суми авансового платежу, яка становить 570 054, 37 грн, 76 153, 00 грн пені за прострочення строку виконання зобов'язання (згідно із заявою про збільшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 позов задоволено. Суд розірвав договір підряду від 26.08.2016, укладений між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради та ПП "Євростиль-2013". Стягнув з ПП "Євростиль-2013" на користь Виконавчого комітету Вербківської сільської ради 570 054, 37 грн збитків та 76 153, 00 грн пені.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 ПП "Євростиль-2013" подало апеляційну скаргу на зазначене судове рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 клопотання ПП "Євростиль-2013" про відновлення пропущеного процесуального строку для апеляційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 у справі № 904/1246/17 відхилено, апеляційну скаргу повернуто. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- вступна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції оголошені у судовому засіданні 14.09.2017, а його повний текст оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 19.09.2017. Відповідно, кінцевою датою для подачі апеляційної скарги було 29.09.2017, тоді як апелянт в порядку ст. 91 ГПК України направив апеляційну скаргу до суду першої інстанції лише 02.10.2017, про що свідчить долучений до апеляційної скарги поштовий конверт з відбитком поштового штемпеля з відповідною датою відправки апеляційної скарги на адресу Господарського суду Дніпропетровської області;

- подання апеляційної скарги з простроченням строку апелянт пояснює тим, що рішення по справі він отримав 22.09.2017, що, на його думку, свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку для оскарження рішення та відновлення пропущеного строку;

- інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення апелянтом в скарзі не зазначено;

- відповідно до відбитку штампа на звороті оскаржуваного рішення вбачається факт його направлення господарським судом на адресу відповідача 19.09.2017, а отримання вказаного рішення позивачем підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням, з відміткою останнього про отримання рішення 22.09.2017, тобто до закінчення строку оскарження. При цьому, апелянтом у скарзі не наведено причин неможливості оскарження рішення в установлений строк з моменту отримання рішення поштою;

- посилання відповідача на отримання ним оскаржуваного рішення засобами поштового відправлення 22.09.2017, як на підставу для відновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції не визнала поважною причиною та вважала відсутніми підстави для відновлення вказаного строку, оскільки апелянт мав достатньо часу (7 днів) для подання апеляційної скарги;

- отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів апеляційного суду не вбачала;

- крім того апелянтом, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України взагалі не долучено до апеляційної скарги доказів надсилання її копії іншим учасникам судового процесу, а саме: третім особам без самостійних вимог на стороні позивача, які користуються правами і несуть обов'язки сторони (ст. 27 ГПК).

Таким чином, апеляційну скаргу ПП "Євростиль-2013" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 повернуто скаржнику на підставі пунктів 2, 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017, ПП "Євростиль-2013" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, а справу передати до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Узагальнені доводи ПП "Євростиль-2013", наведені в обґрунтування касаційної скарги:

- під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 представник відповідача присутній не був;

- за даними пошукової системи УКРПОШТА "Відстеження пересилання поштових відправлень" за № 4903809972385, повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції був направлений на адресу відповідача лише 21.09.2017, а не в день його оформлення відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України - 19.09.2017, як зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі;

- підприємство звернулось до суду з апеляційною скаргою з пропуском процесуального строку на подання апеляційної скарги лише на три календарних дні, з яких два дні були вихідними;

- при цьому скаржник посилається на статті 53, 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фріда проти України", "Пелевін проти України";

- щодо недолучення до апеляційної скарги доказів надіслання її копій третім особам, скаржник посилається на положення статті 95 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено обов'язок апелянта надіслати копію апеляційної скарги лише іншій стороні у справі, а не третім особам.

Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Євростиль-2013" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №904/1246/17; прийнято до розгляду касаційну скаргу ПП "Євростиль-2013" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №904/1246/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 01 березня 2018 року.

Виконавчий комітет Вербківської сільської ради подав відзив на касаційну скаргу ПП "Євростиль-2013", в якому просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята у відповідності з нормами процесуального права. При цьому позивач вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги ПП "Євростиль-2013" з огляду на таке.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент вирішення судом апеляційної інстанцій питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно з положеннями статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Згідно із статтею 87 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вступна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції оголошені у судовому засіданні 14.09.2017, а його повний текст оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 19.09.2017. Відповідно, кінцевою датою для подачі апеляційної скарги було 29.09.2017.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується скаржником, вказане рішення ним отримано 22.09.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням, з відміткою останнього про отримання.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апелянт мав ще достатньо часу (7 днів) для подання апеляційної скарги.

Разом з тим ПП "Євростиль-2013" в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що підприємство звернулось до суду з апеляційною скаргою з пропуском процесуального строку на подання апеляційної скарги на три календарних дні, з яких два дні були вихідними.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див., наприклад, рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А, N 11). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства", від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія А, N 93).

Статтею 97 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, було передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо:

1) апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам);

3) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі;

4) скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено;

5) до винесення ухвали про прийняття скарги до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.

Про повернення апеляційної скарги виноситься ухвала.

Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, повторно після повернення первісної апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК у разі коли клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.

Отже, у випадку, якщо ПП "Євростиль-2013" повторно б подало апеляційну скаргу, то суд апеляційної інстанції відмовив у її прийнятті з посиланням на роз'яснення, викладені у пункті 5 зазначеної постанови пленуму, тобто за таких умов підприємство фактично було б позбавлене права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яким з нього стягнуто 570 054, 37 грн збитків та 76 153, 00 грн пені.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду, за наведених обставин, з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, виходячи з принципу верховенства права, вважає, що суд апеляційної не врахував незначний період часу, який було перевищено апелянтом, в результаті чого такі дії суду обмежили реалізацію права на апеляційне оскарження, тобто в даному випадку не було дотримано розумного ступеня пропорційності.

Отже, ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які діяли на момент вирішення судом апеляційної інстанції питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги, а саме статей 53, 93, пункту 4 частини1 статті 97 Господарського процесуального кодексу, в редакції до 15.12.2017.

При цьому посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фріда проти України" колегією суддів відхиляються, оскільки порушення пункту 1 статті 6 Конвенції в даному випадку мало місце у зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції дав неправильну оцінку наявності чи відсутності клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження, а не його мотивам.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського сду від 11.01.2017 в частині повернення апеляційної скарги ПП "Євростиль-2013" на підставі пункту 2 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу, в редакції до 15.12.2017, оскільки підприємством не було додано до апеляційної скарги доказів надіслання її копій третім особам, колегія суддів зазначає таке. Як зазначено в абзаці 9 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до апеляційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається господарським судом (пункт 2 частини першої статті 97 ГПК).

Отже, відповідно до законодавства, яке було чинним на момент подання ПП "Євростиль-2013" апеляційної скарги у апелянта був обов'язок надіслати її копії також третім особам, виходячи зі змісту статей 27, 29 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, встановивши наявність недоліків в оформленні апеляційної скарги (відсутність доказів надіслання її копій третім особам) та одночасно відмовивши в задоволенні клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, фактично позбавив апелянта можливості повторно подати апеляційну скаргу, як це було передбачено частиною 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017.

Відповідно до статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Нормами частин 4-6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на наведені норми процесуального права, виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи те, що оскаржувана ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 є єдиним цілісним судовим актом, яким поряд з поверненням апеляційної скарги у зв"язку з тим, що підприємством не було додано до апеляційної скарги доказів надіслання її копій третім особам, також було відмовлено апелянту у поновленні строку подання апеляційної скарги, чим обмежено реалізацію права на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу повністю та передати справу на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтею 93 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону № 2453-VІ від 07.07.2010 року, статтями 236, 238, 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2447-VІІІ від 03.10.2017 року, Суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Євростиль-2013" задовольнити.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 904/1246/17 скасувати, а справу передати на розгляд Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

3 Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Г.Вронська