Постанова

від 06.03.2018 по справі 918/429/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 918/429/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

скаржника (відповідача) -Думи В.І. (адвокат),

позивача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А."

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Людмила-1"

до "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А."

про стягнення заборгованості в сумі 9 576 777,97 грн,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Людмила-1" (далі - ТОВ "Людмила-1") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (далі - Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.") про стягнення 9 576 777,97 грн, у тому числі: 6 499 999,97 грн боргу, 256 688,52 грн - 3% річних; 1 090 782,34 грн - інфляційного збільшення боргу; 1 729 307,14 грн - пені, посилаючись на статті 193, 216, 243 Господарського кодексу України та статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 21.01.2016 № КНR/S/21-01/1/16 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.", зазначило, що договір, на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість за поставку товару - пічного палива, специфікацію, видаткові накладні та рахунок-фактуру від імені ТОВ "Людмила-1" було підписано директором ОСОБА_7 Проте, як убачається зі змісту ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва, підтверджується, що ТОВ "Людмила-1" є фіктивною компанією і не здійснювало поставок цього товару для Представництва.

Крім того, відповідачем на підставі статті 267 Цивільного кодексу України було подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог у даній справі.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.2017 (суддя Політика Н.А.) позов задоволено частково, стягнуто з Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на користь ТОВ "Людмила-1" 6 499 999, 97 грн основного боргу, 223 483, 27 грн 3 % річних, 1 090 782, 34 грн інфляційних втрат, 281 133, 89 грн пені, а також 121 430, 99 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні позовних вимог ТОВ "Людмила-1" про стягнення з Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." 3 % річних у розмірі 33 205,25 грн і пені у сумі 1 448 173,25 грн відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що сума основного боргу відповідача за договором від 21.01.2016 № KHR/S/21-01/1/16, яка складає 6 499 999,97 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на момент прийняття рішення не було надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та пені, на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності в цій частині.

Судом першої інстанції щодо посилань Представництва"Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.", викладені у його відзиві на позовну заяву про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірної суми боргу у зв'язку з відсутністю самого факту здійснення поставки товару та фіктивністю позивача було зазначено, що факт здійснення спірної поставки пічного палива позивачем Представництву Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, копіями підписаних між сторонами видаткових накладних, товаротранспортних накладних, а також відповіддю Представництва Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на лист-претензію позивача від 15.02.2016.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 (Демидюк О.О. - головуючий, Павлюк І.Ю., Крейбух О.Г.) рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." у касаційній скарзі просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 і рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2017 та направити справу на новий розгляд, вказуючи на залишення судами поза увагою ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва, якими, на його думку, підтверджується, що ТОВ "Людмила-1" є фіктивною компанією і не здійснювало поставок товару відповідачеві. Судами не було взято до уваги, що за результатами проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (запасів) у зв'язку із поданням ТОВ "Людмила-1" позову було встановлено відсутність товарно-матеріальних цінностей (запасів) у вигляді пічного палива та встановлено, що фактично ТОВ "Людмила-1" не поставляло пічне паливо Представництву "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.".

ТОВ "Людмила-1" у відзиві на касаційну скаргу вважає доводи скаржника такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені судами, а рішення судів вважає такими, що прийняті при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами, 21.01.2016 між Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (Покупець) та ТОВ "Людмила-1" (Постачальник) було укладено договір № KHR/S/21-01/1/16 (доставка Товару автотранспортом), за умовами якого Постачальник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця пічне паливо, а Покупець - прийняти та оплатити вартість товару. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

За умовами цього договору № KHR/S/21-01/1/16 кількість товару, яка має бути поставлена за умовами даного договору, визначається згідно специфікацій. Ціна товару визначається на підставі специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. У ціну включено вартість товару та вартість перевезення товару автомобільним транспортом до місця призначення, зазначеного у специфікації, а також ПДВ в розмірі 20 %. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ визначається відповідно із загальної суми видаткових (та/або товаротранспортних) накладних постачальника на товар, відвантажений під час терміну дії договору. Постачальник відвантажує покупцю або вказаному в заявці вантажоодержувачу узгоджену партію товару. Датою поставки вважається дата, вказана у товаротранспортній накладній (пункти 3.1, 3.2, 3.4, 4.3 договору).

За змістом пунктів 4.6-4.7 договору розрахунок між сторонами проводиться у безготівковій формі в національній валюті України протягом 5 робочих днів з дня отримання товару. Датою оплати за цим договором вважається дата перерахування коштів покупцем на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частини 2 статті 266 Господарського кодексу України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу пічне паливо на загальну суму 9 499 999 грн (у т.ч. ПДВ). Поставку було здійснено за видатковими накладними: від 28.01.2016 № 15 на суму 2 000 000,00 грн, від 31.01.2016 № 25 на суму 5 159 993,67 грн, та від 31.01.2016 № 26 на суму 2 340 006,30 грн. Факт поставки також підтверджується копіями відповідних товаротранспортних накладних.

Крім того, як установлено судами, відповідач - Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." частково сплатив поставлений товар на суму 3 000 000 грн, що підтверджується банківською випискою.

У листі від 07.03.2017 Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." було визнало претензію ТОВ "Людмила-1" від 15.02.2016.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 статті 199 Господарського кодексу України).

За змістом положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору від 21.01.2016 № KHR/S/21-01/1/16 сторонами було обумовлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Постачальником чи Покупцем своїх зобов'язань за договором, винна сторона сплачує на користь другої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення виконання зобов'язання, що діяла в даний період.

Судами попередніх інстанцій, на підставі установлених обставин справи, зокрема, щодо суми основного боргу за договором від 21.01.2016 № KHR/S/21-01/1/16 у розмірі 6 499 999,97 грн, яка не була погашена, було правомірно визнано обґрунтованим та задоволено позов в цій частині та стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 090 782,34 грн, 3 % річних у розмірі 223 483,27 грн та пені у розмірі 281 133,89 грн.

Крім того, суди попередніх інстанцій, на підставі здійсненого перерахунку та виходячи із приписів, зокрема статей 257, 267 ЦК України дійшли правомірного висновку щодо застосування позовної давності до вимог в частині стягнення пені, нарахованої до 19.06.2016 та відмови на цій підставі у задоволенні позовних вимог в частині 33 205,25 грн 3 % річних і 1 448173,25 грн пені.

Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." установлені судами обставини не спростовані, у той же час послання скаржника на залишення судами поза увагою ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва, якими, на його думку, підтверджується, що ТОВ "Людмила-1" є фіктивною компанією і не здійснювало поставок товару відповідачеві, колегією суддів не приймаються, оскільки як правомірно установлено судом апеляційної інстанції сама лише наявність кримінальних проваджень за ознаками певного кримінального правопорушення не є свідченням вчинення карного діяння, а отже, у даному випадку проведення досудового розслідування не є належним доказом того, що ТОВ "Людмила-1" є фіктивним підприємством, що фактично виключає можливість стверджувати, що договір від 21.01.2016 № KHR/S/21-01/1/16 є таким, що вчинений за участі фіктивного підприємства та без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором.

Крім того, зазначений договір у встановленому законом порядку недійсним визнано не було, що було підтверджено представником скаржника під час розгляду касаційної скарги.

Посилання Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на залишення судами поза увагою протоколу інвентаризаційної комісії від 20.07.2017, яким на думку відповідача, підтверджується факт неотримання ним товару згідно з договором від 21.01.2016 № KHR/S/21-01/1/16, спростовуються змістом судових рішень, оскільки як установлено судом апеляційної інстанції зазначений протокол інвентаризаційної комісії складений за результатами інвентаризації саме на підприємстві позивача його працівниками, без залучення інших осіб.

Таким чином, доводи касаційної скарги Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." зводяться до непогодження з встановленими обставинами справи та наданої судами оцінки доказам наявним у матеріалах справи, що виходить за межі суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній після 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2017 у справі № 918/429/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак