Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 лютого 2018 р. Справа№805/3385/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Смаль О.В., розглянувши за правилами позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донресурснафта» м. Покровськ
до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
про: визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13 вересня 2017 року № НОМЕР_1 на суму 188550,92 грн., № 00038301414 на суму 47749 грн., № НОМЕР_2 на суму 20893 грн., № НОМЕР_3 на суму 370361,05 грн., № НОМЕР_4 на суму 9436 грн., № НОМЕР_5 на суму 5806 грн., № 026611303 на суму 884 грн., які були прийняті відповідачем на підставі незаконного акту про результати документальної планової виїзної перевірки позивача № 482/05-99-14-14/39408973 від 16 серпня 2017 року.
за участю
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за угодою, ОСОБА_2 - за довірен.,
від відповідача: ОСОБА_3 - за довірен.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Донресурснафта , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, урахуванням уточнення адміністративного позову, про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2017 року № НОМЕР_1, № 00038301414, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 та рішення про застосування фінансових санкцій від 13.09.2017 року № НОМЕР_5.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головний державний ревізор-інспектор відділу аудиту платників території обслуговування Покровської ОДПІ, Добропільської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Донецькій області - ОСОБА_4 не брала участь у перевірці, але акт нею підписаний. На ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були виписані направлення на перевірку під одним і тим же номером № 933, що є також неприпустимим. Таким чином, позивач вважає, що акт перевірки є таким, що оформлений неналежним чином, відповідно є незаконним та не може бути підставою для прийняття спірних рішень, оскільки посадові особи відповідача діяли поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач не погоджується з висновком про заниження ним податку на прибуток за 2015 рік у сумі 212214 грн. за рахунок віднесення акцизного податку до складу витрат та зазначає, що програмне забезпечення не здійснювало нарахування податку по операціям з відпуску палива споживачам за безготівковим розрахунком. Він самостійно проводив нарахування акцизного податку з цих операцій. Однак у подальшому суми цього податку були некоректно віднесені до складу адміністративних витрат проводкою у дебет рахунку 92 адміністративні витрати з кредитом рахунку 6416 акцизний податок (замість проводки дебет рахунку 702 доход від реалізації з кредитом рахунку 6416 акцизний податок ). Тобто, фактично позивач збільшив, а не зменшив показник дохід від реалізації за 2015 рік в сумі 212214 грн. Всього за 2015 рік нарахований акцизний податок в сумі 723307,78 грн. та сплачений до бюджету в повному обсязі. При заповненні декларації з прибутку підприємств за 2015 рік фактично показник рядка 01 дохід від будь-якої діяльності був завищений на суму 212214 грн. за рахунок частини акцизного податку, на який треба було зменшити дохід, оскільки не визнається доходом сума ПДВ, акциз, інші податки і обов'язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів. Але це не було зроблено оскільки, частина акцизного податку, нарахованого з безготівкових розрахунків, була віднесена до складу адміністративних витрат, та розрахунок якого здійснювався вручну за результатами звітного періоду. Враховуючи це, рядок 01 декларації з прибутку підприємства повинен дорівнювати сумі 14056716 грн. замість 14268930 грн., тобто на 212214 грн. більше. Це завищення суми доходу було зменшено за рахунок відображення частини акцизного податку в сумі 212214 грн. в складі валових витрат (адміністративні витрати). Тому фактично заниження показника рядка 02 декларації фінансовий результат до оподаткування у сумі 212214 грн. не відбулось.
Позивач також не погоджується з висновком відповідача щодо не включення ним до податкового зобов'язання до рядку 1 декларації за травень 2015 року податкових накладних по ТОВ Парус на суму ПДВ 16714,17грн. оскільки, вказані податкові накладні були зареєстровані у відповідному реєстрі у травні 2015року у встановлені законом строки. В рядку 1 додатка 5 до декларації з ПДВ по ТОВ Парус відображено податкові зобов'язання на суму 26759,17 грн. та ПДВ 5351,83 грн. замість відповідно 110330 грн. зобов'язань та 22066 грн. ОСОБА_4 у зв`язку із технічним збоєм програмного забезпечення, суми зазначених зобов'язань були віднесені до іншого рядка додатку 5, а саме рядок інші , що не є порушенням, оскільки відомості зазначеного рядка враховуються при остаточному розрахунку податкових зобов'язань. Заниження податкового зобов'язання у травні 2015 року не сталось, тому що на суму зобов'язань 83570,85 грн. та ПДВ 16714,17 грн. був завищений обсяг ПДВ іншим покупцям, тобто кінцевому споживачу, відображений в додатку 5 в рядку інші . Відповідно потрібно було в рядку інші додатку 5 відобразити суму зобов'язань 2025979 грн. та ПДВ 405196,86 грн. замість 2109549,85 грн. та 421911,03 грн. відповідно. В цілому зобов'язання з ПДВ за травень 2015 року нараховані та відображені у декларації з ПДВ за травень 2015 року у повному обсязі у сумі 468928 грн., що відповідає даним реєстру податкових накладних. Відповідачем же при проведенні перевірки не були співставлені суми зобов'язань, відображених в декларації з ПДВ з даними бухгалтерського обліку за травень 2015 року.
Стосовно порушення податкового законодавства по акцизному податку позивач вказує, що акцизний податок нараховується та сплачується за ставкою 5% незалежно від прийняття органами місцевого самоврядування рішень. Факт перерахування коштів на розрахунковий рахунок є передоплатою та не свідчить про фактичне одержання палива на АЗС, тобто не є фактом фактичного відпуску пального у розумінні Закону Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а дає право споживачу на отримання нафтопродуктів у будь-який час у подальшому з відображенням операції у фіскальних звітах РРО. Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції, відповідно нарахування акцизного податку на суми надходжень на розрахунковий рахунок не відповідає факту реального отримування палива споживачем. У такому випадку здійснюється подвійне оподаткування і за фактом отримування коштів на розрахунковий рахунок, і за фактом фактичного відпуску палива на АЗС.
Позивач заперечує стосовно висновку відповідача щодо несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства на суму 74072,21 грн. Готівкова виручка за 02.01.2015 року оприбуткована 06.01.2015 року у зв'язку з тим, що звіти були зроблені по закінченні доби, коли бухгалтерія не працює, наступні дні - 03.01 та 04.01 були вихідними для бухгалтерії, 05.01.2015 року бухгалтер підприємства не працював на підставі наказу. Фіскального звіту денного за № 0315 на суму 1315,87 грн. не існує, є звіт за № 0315 на суму 1967,19 грн. Копії яких були надані суду. Підприємство працює цілодобово, доба - це час з 00.00 до 24.00, тому денні фіскальні звітні чеки роздруковуються близько 24.00 год. 05.01.2015 року фіскальні звітні чеки (Z звіти денні) були роздруковані РРО та внесені у книгу обліку розрахункових операцій у наступний час: звіт № 580 - у 23 год. 52 хв., звіт № 318- у 23 год. 48 хв., звіт № 329 - у 23 год. 52 хв. У нічний час бухгалтерія не працює, відповідно денна готівкова виручка за 05.01.2015року була оприбуткована у касу підприємства також 06.01.2015 року, що не е порушенням. Фіскальний звіт № 0835 був зроблений у 23 год. 49 хв. Наступні дні 09.01.2016 року та 10.01.2016 року були неробочими (субота, неділя), відповідно оприбуткування у касу здійснено 11.01.2016 року у перший робочий день. 27.06.2016 року фіскальний звіт № 1040 зроблено у 23 год. 46 хв., наступний день 28.06.2016 року був святковий, відповідно оприбуткування здійснено 29.06.2016 року, на наступний після святкового.
Позивач посилається на вимоги ОСОБА_6 кодексу України стосовно принципу податкового законодавства - презумпція правомірності рішень платника податку.
Позивач також зазначає, що перерахування НДФЛ та військового збору було здійснено із запізненням у зв'язку з тим, що у встановлені строки на банківському рахунку були відсутні грошові кошти.
Щодо нарахування єдиного внеску позивач посилається на вимоги Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції . На час розгляду даної адміністративної справи нормативні акти про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймалось, період проведення АТО триває. Відповідно на період проведення антитерористичної операції він звільнений від обов'язків платника єдиного внеску
Представник позивача у судовому засіданні підтримав обставини викладені в адміністративному позові та уточненнях та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав до суду заперечення та додаткові заперечення, згідно яких проти задоволення позову заперечує, посилається на вимоги ПК України та зазначає, що позивачем при нарахуванні акцизного податку зроблені бухгалтерські проведення Дт 92 адміністративні витрати Кт 6416 акцизний податок , Дт рахунку 791 фінансовий результат операційної діяльності . Даними бухгалтерськими проведеннями позивача акцизний податок не включено в базу оподаткування, а віднесено на витрати.
В ході перевірки також встановлено, що до податкового зобов'язання за травень 2015 року позивачем не включено реалізація газу скрапленого та дизельного пального ТОВ Парус . Не включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ в декларацію з ПДВ за травень 2015 року до рядку 1 декларацій операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою 83570,83 грн.
При визначенні сум акцизного податку за 2015 рік позивач не включав суми акцизного податку від реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам через розрахунковий рахунок до бази оподаткування. Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж нафтопродуктів, скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, палива моторного альтернативного зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПКУ, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.
Базою оподаткування акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів.
У періоді з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року позивачем нараховано акцизний податок з реалізації пального через рахунок 301 Каса . Ним також здійснювалась продаж нафтопродуктів кінцевим споживачам через розрахунковий рахунок та сума податку від таких операцій не включалась до ціни пального, а відносилась до складу адміністративних витрат, відповідно зменшував фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток.
Відповідачем також встановлена несвоєчасність оприбуткування готівки в касі, під час звірки записів в касовій книзі за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів із залученням документів, які підтверджують фактичне одержання позивачем певних сум готівки у відповідні строки, а саме даних зазначених у Z звітах та фіскальних чеках, які підклеєні до книги обліку розрахункових операцій. Суми готівки, що оприбутковуються мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах. Якщо бухгалтерія та касир юридичної особи не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня юридичної особи. Оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі, у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у відповідних книгах обліку, а саме: до КОРО та до касової книги.
Таким чином, суб`єкти господарювання щодня повинні здійснювати оприбуткування готівкових коштів у касі. Оприбуткування готівки в касі здійснюється шляхом доручення у КОРО щоденних фіскальних звітних чеків та виконання записів про рух готівки. Підставою для обліку готівки в касі є саме фіскальний звітний чек, а оприбуткування готівки можливе лише після роздрукування вказаного фіскального звітного чеку.
Крім цього, відповідач посилається на вимоги Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зазначає, що позивачем своєчасно не нараховано єдиний внесок на суму 29030,36 грн. за травень 2015 року - граничний термін надання звіту та нарахування єдиного внеску 22.06.2015 року, фактично єдиний внесок згідно наданого звіту нарахований 14.07.2015 року в сумі 29030,36 грн.
Відповідач вказує, що здійснював повноваження щодо контролю за додержанням платниками податків вимог податкового законодавства України в межах та засобами, що передбачені чинним законодавством України.
Ухвалою суду від 01 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/3385/17-a та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.11.2017 року.
Ухвалою від 15.11.2017 р. провадження по справі зупинено за клопотанням позивача до 04.12.2017 р.
04.12.2017 р. провадження по спаві поновлено та ухвалою від 04.12.17 р. провадження по справі зупинено за клопотанням позивача до 20.12.2017 р.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» , яким зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції.
Пунктом 10 Розділу VII «Перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» , передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В зв'язку з чим ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року справу № 805/3385/17-а призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 15.01.2018 р.
15.01.2018 р. розгляд справи відкладено на 31.01.2018 р., 31.01.2018 р. розгляд справи відкладено на 21.02.2018 р.
Ухвалою від 21.02.2018 р. закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 27.02.2018 р.
Розглянувши матеріали справи та всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю Донресурснафта зареєстровано в якості юридичної особи 24 вересня 2014 року за № 12711020000001684, включено до ЄДРПОУ за № 39408973, перебуває на податковому обліку у Головному об'єднаному управлінні Державної фіскальної служби у Донецькій області.
Відповідачем у період з 27 липня 2017 року по 09 серпня 2017 року на підставі направлень на проведення перевірки та плану-графіку проведення документальних виїзних перевірок платників податків згідно наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 10.07.2017 року № 684 була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.09.2014 року по 31.12.2016 року, валютного законодавства з 29.09.2014 року по 31.12.2016 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 29.09.2014 року по 31.12.2016 року. (т. 5 а.с. 116-124)
За результатами проведеної перевірки складений акт від 16.08.2017 року за № 482/05-99-14-14/39408973. Під час проведення вказаної перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства України. (т. 1 а.с. 18-109)
На підставі акту перевірки 13.09.2017 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:
№ НОМЕР_2, яким позивачеві збільшена сума грошового зобов'язання з ПДВ на 16714 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4179 грн., на загальну суму 20893 грн.;
№ 00038301414, яким позивачеві збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток на 38199 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 9550 грн., на загальну суму 47749 грн.,
№ НОМЕР_1, яким позивачеві збільшена сума грошового зобов'язання з акцизного податку на 150840,92 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 37710 грн., на загальну суму 188550,92 грн.;
№ НОМЕР_3, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 370361,05 грн. за порушення законодавства з ведення касових операцій;
№ НОМЕР_4, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 248 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 9164 грн. та нарахована пеня у сумі 24 грн., на загальну суму 436 грн.;
рішення № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиному внеску у сумі 5806 грн.;
№ НОМЕР_6, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з військового збору у сумі 884 грн.;
№ НОМЕР_7, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510 грн. за надання інформації не у повному обсязі у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників (форма 1-ДФ). (т. 1 а.с. 10-17, 110-119)
Позивач не погодився із вказаними податковими рішеннями та звернувся до суду із цим позовом.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.09.2017 року № НОМЕР_2, яким позивачеві збільшена сума грошового зобов'язання з ПДВ на 16714 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4179 грн., на загальну суму 20893 грн., суд зазначає наступне.
Згідно висновків акту перевірки позивачем порушені вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ОСОБА_6 кодексу України (надалі ПКУ) та занижено ПДВ на суму 16714,17 грн. Ним не включено до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в декларацію з ПДВ за травень 2015 року до рядку 1 декларацій операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою 83570,83 грн., до податкового зобов'язання за травень 2015 року не включено реалізація газу скрапленого та дизельного пального на адресу ТОВ Парус по податковим накладним: № 32 від 05.05.2015 року ПДВ - 5614,17 грн; № 55 від 08.05.2015 року ПДВ - 5586,67 грн; № 103 від 15.05.2015 року ПДВ - 5513,33 грн.
Правовідносини по спірному податковому рішенню регулюються вимогами ПКУ у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно п. 185.1. ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
П. 187.1. ст. 187 ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У відповідності до вимог п. 188.1. ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
П.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПКУ передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно п.123.1. ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що податкові накладні № 32 від 05.05.2015 року, № 55 від 08.05.2015 року та № 103 від 15.05.2015 року своєчасно зареєстровані позивачем у травні 2015 року, що також не заперечувалось відповідачем.
Вказані податкові накладні помилково не відображені у додатку 5 до декларації, але цей факт не мав наслідку заниження податкового зобов'язання у травні 2015 року у звязку із тим, що на спірну суму ПДВ був завищений обсяг податку на додану вартість іншим покупцям позивача, що також не заперечувалось відповідачем під час судогово розгляду справи.
За травень 2015 року податкові зобов'язання з ПДВ нараховані позивачем в повному обсязі, що також підтверджується відомостіми реєстру виданих податкових накладних.
За таких обставин, судом встановлена відсутність вказаного порушення з боку позивача, відповідно спірне податкове повідомлення - рішення є необґрунтованим.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.09.2017 року № 00038301414, яким позивачеві збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток на 38199 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 9550 грн., на загальну суму 47749 грн., суд зазначає наступне.
Згідно висновків акту перевірки позивачем порушені вимоги пп. 9.1.4 п. 9.1 ст. 9, пп. 14.1.36, пп. 14.1.185, пп. 14.1.203, пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 п. 188.1 ст. 188, пп. 214.1.4 ст. 214 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 38199 грн. за 2015 рік.
Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року встановлено його заниження всього у сумі 212214 грн., за 2015 рік. Перевіркою показників, відображених у рядку 2180 форми 2-м Звіт про фінансові результати Інші операційні витрати за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року у загальній сумі 4218800 грн. встановлено завищення адміністративних витрат підприємства по рахунку 92 на суму 212214 грн. за 2015 рік. Завищення встановлено в результаті безпідставно проведених бухгалтерських проведень щодо сум нарахованого акцизного податку за 2015 рік у сумі 212214 грн. Позивач при визначенні сум акцизного податку за 2015 рік не включало суми акцизного податку від реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам через розрахунковий рахунок до бази оподаткування, а відносило його до складу адміністративних витрат.
Правовідносини по спірному податковому рішенню регулюються вимогами ПКУ у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно спірного рішення, воно прийнято в результаті порушення позивачем саме п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 та п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ.
У відповідності до вимог п. 44.1, ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
П. 44.2. ст. 44 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що згідно відомості обліку по рахункам 702 дохід від реалізації , 791 фінансові результати було завищення рядка 01 декларації на суму 212213,91 грн. у зв'язку з тим, що по дебету рахунку 702 дохід від реалізації у звязку із кредитом рахунку 6416 акцизний податок була проведена сума акцизного податку в сумі 511093,87 грн., фактична же сума акцизного податку за 2015 рік - 723 307,78 грн. і вона становить кредит рахунку 6416 акцизний податок за 2015 рік та фактично сплачена позивачем до бюджету.
У такому випадку показник рядка 01 декларації мав бути 14056676 грн. Розраховуючи суму фінансового результату до оподаткування, яка вноситься до рядка 02 декларації, різниця у сумі 212213,91 грн. (723 307,78 грн. - 511093,87 грн.) була врахована позивачем у складі витрат.
Крім цього, суд зазначає, що аналіз вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПКУ доводить, що платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних, зокрема, з визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених вищезазначеними документами. А саме для обрахунку об'єкта оподаткування податку на прибуток використовуються дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
З наведеного вбачається, що позивач здійснює ведення обліку доходів, витрат, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, саме на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Тобто, у даному випадку відсутнє порушення позивачем вимог податкового законодавства.
За таких обставин, судом також встановлена відсутність вказаного порушення з боку позивача, відповідно спірне податкове повідомлення - рішення є необґрунтованим.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.09.2017 року № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшена сума грошового зобов'язання з акцизного податку на 150840,92 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 37710 грн., на загальну суму 188550,92 грн., суд зазначає наступне.
Згідно висновків акту перевірки позивачем порушені вимоги пп. 9.1.4 п. 9.1 ст. 9, пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, пп. 214.1.4 п. 214.1. ст. 214 ПКУ, в результаті чого занижено акцизний податок на загальну суму 150840,92 грн., в тому числі: січень 2015 - 6758,55 грн., лютий 2015 - 5817,87 грн., березень 2015 - 4976,51 грн., квітень 2015 - 6962,78 грн., травень 2015 - 6909,99 грн., червень 2015 - 39193,70 грн., липень 2015 - 29071,60 грн., серпень 2015 - 850,52 грн., вересень 2015 - 1807,70 грн., жовтень 2015 - 2666,42 грн., листопад 2015 - 17359,36 грн., грудень 2015 - 28465,92 грн..
Позивач при визначенні сум акцизного податку за 2015 рік не включав суми акцизного податку від реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам через розрахунковий рахунок до бази оподаткування, а відносив їх до складу адміністративних витрат. При нарахуванні акцизного податку ним зроблені бухгалтерські проведення Дт 92 адміністративні витрати Кт 6416 акцизний податок , Дт рахунку 791 фінансовий результат операційної діяльності .
Правовідносини по спірному податковому рішенню регулюються вимогами ПКУ у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
П.п. 9.1.4 п. 9.1 ст. 9 ПКУ визначено, що до загальнодержавних податків належить, зокрема, акцизний податок.
Згідно пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пілпункті 215.3.4. пункту 215.3. статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування.
У відповідності до вимог п. 188.1. ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
П.п. 214.1.4 п. 214.1. ст. 214 ПКУ передбачено, що у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є, зокрема,
вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Аналіз вказаних норм доводить, зокрема, що поняття реалізації підакцизних товарів невід'ємно пов'язано із будь-якою операцією на митній території України, яка передбачає саме відвантаження таких підакцизних товарів при наявності або відсутності вже додаткових умов щодо передачі права власності або ні, отримання оплати за такі товара або ні. І відповідно базою оподаткування таких товарів є грошове вираження відвантажених товарів.
Цей висновок також кореспондується із ст. 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щодо визначення розрахункової операції (приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг); п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1442 (роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів) та листом ДФС від 18.03.2015 року № 9132/7/99-99-19-03-03-17 щодо дати виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивач здійснює продаж нафтопродуктів і фізичним особам (кінцевим споживачам) за готівковий рахунок та за платіжними картками, і покупцям - юридичним особам за безготівковий рахунок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в установі банку. Перерахування коштів на рахунок в установі банку дає право такому покупцю отримати нафтопродукти на АЗС на підставі відомості на відпуск палива або талонів. При фактичному відпуску нафтопродуктів на АЗС за відомостями або талонами роздруковується фіскальний чек, в якому відпуск відображається, як безготівковий.
Цей порядок відповідає вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 N 281/171/578/155; Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1442.
З наведеного вбачається, що при перерахуванні коштів на банківський рахунок продавця не здійснюється фактична реалізація нафтопродуктів.
За таким обставин, податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), саме під час здійснення розрахункових операцій, тобто фактичного відвантаження.
Суд приймає до уваги посилання позивача на п. 53.1 ст. 53 ПКУ щодо користування листом ДФС від 18.03.2015 року №9132/7/99-99-19-03-03-17 та звільнення від відповідальності, оскільки вказаний лист є узагальнюючою податковою консультацією у розумінні вимог ПКУ. (т. 5 а.с. 20-24)
Суд також приймає посилання позивача на вимоги п.п. 4.1.4., п. 4.1. ст. 4 ПКУ та п. 56.21. ст. 56 ПКУ щодо презумпції правомірності рішень платника податку та прийняття рішення на користь платника податків у тому разі, якщо норми права припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків, оскільки таке поняття відповідає принципу юридичної визначеності, на який посилається Європейський суд з прав людини у своїй практиці.
За таких обставин, судом встановлена відсутність вказаного порушення з боку позивача, відповідно спірне податкове повідомлення - рішення є необґрунтованим.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.09.2017 року № НОМЕР_3, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 370361,05 грн. за порушення законодавства з ведення касових операцій, суд зазначає наступне.
Згідно висновків акту перевірки позивачем порушення ведення касових операцій, а саме: порушення п. 2.6. ст. 2 п. 7.12., 7.15., 7.16., ст 7 Положення про ведення касових операій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в касу перевіреного підприємства в сумі 74072,21 грн.
При перевірці своєчасності та повноти оприбутковування готівки в касу підприємства та відображення у касовій книзі в день одержання готівкових коштів виявлено невідповідність даних зазначених у Z звітах та фіскальних чеках, які підклеєні до книги обліку розрахункових операцій з даними касових звітів про надходження грошей в сумі 74072,71 грн., а саме встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в касі, підчас звірки записів в касовій книзі за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів із залученням документів, які підтверджують фактичне одержання підприємством певних сум готівки у відповідні строки, а саме даних зазначених у Z звітах та фіскальних чеках, які підклеєні до книги обліку розрахункових операцій. Так фіскальні звітні чеки від 02.01.2015 року та 05.01.2015 року оприбутковані 06.01.2015 року, від 08.01.2015 року оприбутковані 11.01.2015 року тощо.
Суб`єкти господарювання щодня повинні здійснювати оприбуткування готівкових коштів у касі. Оприбуткування готівки в касі здійснюється шляхом доручення у КОРО щоденних фіскальних звітних чеків та виконання записів про рух готівки. Підставою для обліку готівки в касі є саме фіскальний звітний чек, а оприбуткування готівки в порядку встановленому п. 2.6 Положення, можливе лише після роздрукування вказаного фіскального звітного чеку.
Правовідносини по спірному податковому рішенню регулюються вимогами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції 13.01.2005 року за № 40/10320 (надалі Положення), яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно п. п. 2.6. ст. 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
П. 7.12. ст. 7 Положення передбачено, що особлива увага під час перевірки має приділятися встановленню повноти та своєчасності оприбуткування в касах готівкових надходжень, одержаних підприємством (за реалізовану продукцію, продані товари, виконані роботи, надані послуги і за позареалізаційні операції тощо).
У відповідності до вимог п. 7.15. ст. 7 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.
П. 7.16. ст. 7 Положення визначено, що під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдних документів: розрахункових документів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється також проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сумами і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.
Аналіз наведених норм доводить, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств здійснюється своєчасно шляхом обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень, зокрема, у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що підприємство позивача працює цілодобово, денні фіскальні звітні чеки роздруковуються близько 24.00 год. 05.01.2015 року фіскальні звітні чеки (Z звіти денні) були роздруковані РРО та внесені у книгу обліку розрахункових операцій у наступний час: звіт № 580 - у 23 год. 52 хв., звіт № 318 - у 23 год. 48 хв., звіт № 329 - у 23 год. 52 хв. Готівкова виручка за 02.01.2015 року за Z-звітами № 0577 на суму 7729,65 грн., № 0315 на суму 1967,19 грн., № 0325 на суму 1477,52 грн. також були зроблени по закінченні доби, а саме з 23.38 час. по 23.53 час. Фіскального звіту денного за № 0315 на суму 1315,87 грн. не існує, є копія звіту за № 0315 на суму 1967,19 грн. надана до матеріалів справи. Вказані фіскальні звітні чеки оприбутковані 06.01.2015 року, оскільки вони були зроблені у час, коли бухгалтерія вже не працювала. Наступні дні - 03.01.2015 року та 04.01.2015 року були вихідними для бухгалтерії, 05.01.2015 року бухгалтер не працював на підставі наказу № 6 від 02.01.2015 р.
Фіскальний звітний чек № 0834 був зроблений у 13 год. 55 хв. 08.01.2016 року. Наступні дні - 09.01.2016 року та 10.01.2016 року були неробочими (субота, неділя), оприбуткування у касу підприємства здійснено 11.01.2016 року - у понеділок, перший робочий день.
Фіскальний звітний чек № 0835 був зроблений у 23 год. 49 хв. 08.01.2016 року. Наступні дні - 09.01.2016 року та 10.01.2016 року були неробочими (субота, неділя), оприбуткування у касу підприємства здійснено 11.01.2016 року - у понеділок, перший робочий день.
Згідно табеля обліку використання робочого часу 08.01.2016 р. головний бухгалтер був у відпустці.
27.06.2016 року фіскальний звіт № 1040 на суму 17159,46 грн. зроблено у 23 год. 46 хв. Наступний день 28.06.2016 року - святковий, оприбуткування зроблено 29.06.2016 року, на наступний після святкового. (т. 5 а.с. 214-250, т. 6 а.с. 1-37)
П. 9 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування а послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.
У відповідності до вимог п. 4.3. Положення записи в касовій книзі проводяться кассиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.
Якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.
З наведеного вбачається, що вимогами Положення передбачені випадки фізичної неможливості оприбуткування готівки в касу підприємства, саме у той час, коли бухгалтерія юридичної особи не працює. У такому випадку, таке оприбуткування здійснюється наступного робочого дня юридичної особи.
Таким чином, позивач своєчасно здійснював оприбуткування готівки в касу та у відповідності до вимог діючого законодавства.
У цьому випадку, суд також приймає посилання позивача на вимоги п.п. 4.1.4., п. 4.1. ст. 4 ПКУ та п. 56.21. ст. 56 ПКУ щодо презумпції правомірності рішень платника податку та прийняття рішення на користь платника податків у тому разі, якщо норми права припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків, оскільки таке поняття відповідає принципу юридичної визначеності, на який посилається Європейський суд з прав людини у своїй практиці.
За таких обставин, судом встановлена відсутність вказаного порушення з боку позивача, відповідно спірне податкове повідомлення - рішення є необґрунтованим.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення від 13.09.2017 року № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиному внеску у сумі 5806 грн., суд зазначає наступне.
Згідно висновків акту перевірки позивачем порушені вимоги п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6, ч. 4, ч. 5 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування . За період з січня 2015 року по грудень 2016 року ним своєчасно не нараховано єдиного внеску на суму 29030,36 грн. за травень 2015 року - граничний термін надання звіту та нарахування єдиного внеску 22.06.2015 року, фактично єдиний внесок згідно наданого звіту нарахований 14.07.2015 року в сумі 29030,36 грн.
Правовідносини по спірному податковому рішенню регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі Закон) у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Ч. 4, ч. 5 ст. 7 Закону визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
У відповідності до вимог ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначениху пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону та п. 3 ч. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем дійсно своєчасно не нараховано єдиного внеску на суму 29030,36 грн. за травень 2015 року. Цей факт не є спірною обставиною між сторонами, відповідно не підлягає доказуванню згідно ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Але при цьому суд зазначає, що Закон України від 02.09.2014 № 1669 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (надалі Закон № 1669), у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Ч. 3 ст. 11 Закону № 1669 передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Ст. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону, а саме р. VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено п. 9-4 наступного змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ОСОБА_6 кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
З моменту прийняття Закону № 1669 до теперішнього часу триває період проведення антитерористичної операції.
На виконання аб. 3 п. 5 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669 розпорядженням № 1053-р від 30.10.2014 року Кабінету Міністрів України затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Дія вказаного розпорядження була зупинена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р., яке в подальшому було визнано нечинним рішенням адміністративного суду. За результатами касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/19984/15 від 30.09.2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 року в частині задоволеного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Але в подальшому на виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України (надалі Розпорядження) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
П. 3 Розпорядження визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 .
П. 18 додатку до Розпорядження до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Покровськ (Красноармійськ (Красноармійська міська рада).
З наведеного вбачається, що позивач, як платник єдиного внеску, та зареєстрований у м. Покровську (м. Красноармійськ) звільняється від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону, а саме: своєчасно та в повному обсязі нараховувати єдиний внесок.
Суд також зазначає, що фактично Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, існував ще з 30.10.2014 року.
Законом № 1669 Кабінет Міністрів України не уповноважений зупиняти дію переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Суд також зазначає, що тимчасова періодична відсутність механізму реалізації норм Закону стосовно звільнення платників єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених ст. 25, 26 за невиконання обовязків платника єдиного внеску, не позбавляє відповідача від виконання його норм.
Наявність антитерористичної операції на території України закріплена діючим законодавством і є загальновідомою, відповідно згідно вимог ст. 78 КАС України не потребують доказуванню, відповідно не потребує також підтвердженням сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Аналогічна позиція викладена в ухвале Вищого адміністративного суду України від 13.07.2017 року К/800/4760/16.
За таких обставин, судом встановлена відсутність вказаного порушення з боку позивача, відповідно спірне податкове повідомлення - рішення є необґрунтованим.
Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення від 13.09.2017 року: № НОМЕР_2 з ПДВ на загальну суму 20893 грн., № 00038301414 з податку на прибуток на загальну суму 47749 грн., № НОМЕР_1 з акцизного податку на загальну суму 188550,92 грн., № НОМЕР_3 у сумі 370361,05 грн. з ведення касових операцій та рішення № НОМЕР_5 з єдиному внеску у сумі 5806 грн. є необґрунтованими та такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Суд звертає увагу, що у відповідності до вимог ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.09.2017 року № НОМЕР_4, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 248 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 9164 грн. та нарахована пеня у сумі 24 грн., на загальну суму 9436 грн., суд зазначає наступне.
Згідно висновків акту перевірки позивачем порушені вимоги пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 176.2 ст. 176 ПКУ в частині не сплати (не перерахування ) до бюджету податку на доходи фізичних осіб за травень 2016 року в сумі 248,04 грн., терміном сплати 16.06.2016 (заробітна плата за травень 2016 року виплачена готівкою з каси податкового агента 15.06.2016);
Перевіркою виписок банку, інтегрованої картки платника за платежем 11010100 (податок на доходи фізичних осіб) встановлена сплата платіжним дорученням № 60а018 від 15.06.2016 року утриманого податку на доходи фізичних осіб за травень 2016 року в неповному обсязі, у сумі 3868,10 грн., недоплата складає 248,04 грн. і до кінця перевіяємого періоду 31.12.2016 року позивачем не сплачена.
Правовідносини по спірному податковому рішенню регулюються вимогами ПКУ у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПКУ передбачено, що якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Згідно абз. а п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Під час судового розгляду справи наявність порушення, встановленого відповідача під час проведення перевірки, знайшло своє підтвердження матеріалами справи. У судовому засіданні представник позивача не спростував висновки податкового органу, до суду не надав належні, допустимі та достатні докази з цього приводу.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що позивачем із запізненням частково перераховувався податок на доходи фізичних осіб у зв'язку із тим, що у встановлені строки на розрахунковому рахунку були відсутні грошові, оскільки відсутність коштів у платника податків не є умовою або підставою для невиконання податковим агентом податкового обов'язку щодо сплати вказаного податку.
Стаття 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За таких обставин, судом встановлена навність вказаного порушення з боку позивача, відповідно спірне податкове повідомлення - рішення є обґрунтованим.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.09.2017 року № НОМЕР_7, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510 грн. за надання інформації не у повному обсязі у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників (форма 1-ДФ), суд зазначає наступне.
Згідно висновків акту перевірки позивачем порушені вимоги пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, абз. б п. 176.2 ст. 176 ПКУ, пп. 3.2., пп. 3.3, пп. 3.7 п. 3 Порядку заповнення і подання податковими агентами ОСОБА_6 розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ф. 1-ДФ, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556 в частині надання інформації не у повному обсязі у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 2 квартал 2015 року, за 4 квартал 2015 року, за 1 квартал 2016 року.
Перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення позивачем ОСОБА_6 розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено подання ОСОБА_6 розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) не у повному обсязі, а саме не відображення даних щодо доходів, виплачених фізичним особам-підпримцям ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за 2 квартал 2015 року і фізичній особі-підпрмиємцю ОСОБА_13 за 4 квартал 2015 року.
Правовідносини по спірному податковому рішенню регулюються вимогами ПКУ у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IVцього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IVцього Кодексу.
Згідно абз. а п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Пп. 3.2. п. 3 Порядку заповнення і подання податковими агентами ОСОБА_6 розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ф. 1-ДФ, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556 (надалі Порядок) передбачено, що у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку.
У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.
Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння).
У відповідності до вимог пп.3.3. п.3 Порядку у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Заробітна плата, що виплачується у встановлені терміни в наступному місяці, повинна бути відображена в податковому розрахунку за той період, у який входить попередній місяць, за який заробітну плату було нараховано. Наприклад, до податкового розрахунку за I квартал входить заробітна плата за січень, яка нарахована у січні та виплачена в лютому, за лютий (нарахована у лютому та виплачена в березні), за березень (нарахована в березні та виплачена у квітні).
Пп. 3.7 п. 3 Порядку визначено, що графа 6 заповнюється тільки на тих фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді. Графа 7 заповнюється тільки на тих фізичних осіб, які були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді. Для тих фізичних осіб, які не змінювали місця роботи у звітному періоді, графи 6 та 7 не заповнюються. У разі неодноразового прийняття фізичної особи на роботу і її звільнення з роботи у звітному кварталі про таку особу потрібно заповнювати стільки рядків, скільки разів інформація про зміну місця роботи особи зустрічається у звітному кварталі.
У графі 6 "ОСОБА_1 прийняття на роботу" проставляється дата (число, порядковий номер місяця, рік) прийняття фізичної особи на роботу, наприклад, якщо дата прийняття - 19 серпня 2014 року, то у графі 6 потрібно вказати "19.08.2014".
У графі 7 "ОСОБА_1 звільнення з роботи" проставляється дата звільнення фізичної особи з роботи за зразком, наведеним в абзаці другому цього пункту.
Під час судового розгляду справи наявність порушення, встановленого відповідача під час проведення перевірки, знайшло своє підтвердження матеріалами справи. У судовому засіданні представник позивача не спростував висновки податкового органу, до суду не надав належні, допустимі та достатні докази з цього приводу.
За таких обставин, судом встановлена навність вказаного порушення з боку позивача, відповідно спірне податкове повідомлення - рішення є обґрунтованим.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.09.2017 року № НОМЕР_6, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з військового збору у сумі 884 грн., суд зазначає наступне.
Згідно висновків акту перевірки позивачем порушені вимоги пп. 168.1.4 п.168.1 ст.168, абз. а п. 176.2 ст.176, пп.1.4, пп.1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ в частині несвоєчасної сплати військового збору в загальній сумі 1186,62 грн. після спливу банківського дня, що настав за днем виплати заробітної плати готівкою з каси, в тому числі за періоди: за січень 2015 року в сумі 6,80 грн., за лютий 2015 року в сумі 9,72 грн., за квітень 2015 року в сумі 55,57 грн., за травень 2015 року в сумі 582,96 грн., за червень 2015 року в сумі 261,98 грн., за січень 2016 року частково в сумі 38,16 грн., за лютий 2016 року частково в сумі 3,50 грн., за березень 2016 року частково в сумі 56,29 грн., за червень 2016 року частково в сумі 43,49 грн., за липень 2016 року в сумі 39,50 грн., за вересень 2016 року частково в сумі 28,47 грн., за жовтень 2016 року в сумі 2,18 грн., за листопад 2016 року в сумі 58 грн.
Порушення встановлено перевіркою і співставленням відомостей нарахування заробітної плати, видаткових касових ордерів на виплату заробітної плати при звільненні, відомостей на виплату грошей при звільненні, виписок банку, інтегрованих карток платника за платежем 11011000 (військовий збір), згідно яких перевіряємим підприємством несвоєчасно сплачено військовий збір в сумі 1186,62 грн. за виплатами розрахункових готівкових коштів 53 звільненим працівникам. Заробітна плата при звільненні вищезазначених робітників виплачувалася раніше за терміном, чим заробітна плата робітникам, які продовжували працювати, а військовий збір було сплачено не своєчасно - в термін при виплаті заробітної плати працюючим робітникам.
Правовідносини по спірному податковому рішенню регулюються вимогами ПКУ у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПКУ передбачено, що якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Згідно абз. а п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
У відповідності до вимог пп.1.4, пп.1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176цього Кодексу.
Під час судового розгляду справи наявність порушення, встановленого відповідача під час проведення перевірки, знайшло своє підтвердження матеріалами справи. У судовому засіданні представник позивача не спростував висновки податкового органу, до суду не надав належні, допустимі та достатні докази з цього приводу.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що позивачем із запізненням частково перераховувався податок на доходи фізичних осіб у зв'язку із тим, що у встановлені строки на розрахунковому рахунку були відсутні грошові, оскільки відсутність коштів у платника податків не є умовою або підставою для невиконання податковим агентом податкового обов'язку щодо сплати вказаного податку.
Стаття 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За таких обставин, судом встановлена навність вказаного порушення з боку позивача, відповідно спірне податкове повідомлення - рішення є обґрунтованим.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що державний ревізор-інспектор ОСОБА_4 не брала участь у перевірці, але акт нею підписаний, що на двох посадових осіб були виписані направлення на перевірку під одним і тим же номером № 933 та відповідно, що акт перевірки є таким, що оформлений неналежним чином, відповідно є незаконним та не може бути підставою для прийняття спірних рішень, з огляду на наступне.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що вказана посадова особа здійснювала проведення позивача щодо єдиного внеску у приміщенні податкового органу. Направлення на проведення перевірки № 933 виписано на двох посадових осіб, що не суперечить вимогам законодавства.
У відповідності із ст. 21 ПКУ посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що ередбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повина довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім цього, згідно практики Європейського суду з прав людини стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31.07.2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки"; п. 157 рішення від 21.07.2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" та інші).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд зазначає, що спірні рішення відповідача № НОМЕР_4, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 248 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 9164 грн. та нарахована пеня у сумі 24 грн., на загальну суму 436,00 грн.; № НОМЕР_6, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з військового збору у сумі 884,00 грн. та № НОМЕР_7, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510 грн. за надання інформації не у повному обсязі у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників (форма 1-ДФ) підтверджені вказаними доказами, є об'єктивними та обґрунтованими. Рішення відповідають принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, тобто прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Під час судового розгляду справи відповідач виправдав свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду зправ людини по справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
У відповідності до вимог ст. 242 Кодексуадміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
У звязку з чим, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішеннь Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 вересня 2017 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання на суму 20893 грн., № НОМЕР_8, яким збільшено на суму 47749 грн. № НОМЕР_1, яким збільшено на суму 188550,92 грн. № НОМЕР_3, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції та/або пеня у розмірі 370361,05 грн. та рішення Головного управління ДФС у Донецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13 вересня 2017 року № НОМЕР_5, яким донараховано штрафні санкції в розмірі 5806 грн.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, прапорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Донресурснафта м. Покровськ до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13 вересня 2017 року № НОМЕР_1 на суму 188550,92 грн., № 00038301414 на суму 47749 грн., № НОМЕР_2 на суму 20893 грн., № НОМЕР_3 на суму 370361,05 грн., № НОМЕР_4 на суму 9436 грн., № НОМЕР_5 на суму 5806 грн., № 026611303 на суму 884 грн., які були прийняті відповідачем на підставі незаконного акту про результати документальної планової виїзної перевірки позивача № 482/05-99-14-14/39408973 від 16 серпня 2017 року - задоволено частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 вересня 2017 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання на суму 20893 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 вересня 2017 року № НОМЕР_8, яким збільшено на суму 47749 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 вересня 2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено на суму 188550,92 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 вересня 2017 року № НОМЕР_3, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції та/або пеня у розмірі 370361,05 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13 вересня 2017 року № НОМЕР_5, яким донараховано штрафні санкції в розмірі 5806 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донресурснафта» (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Шмідта, буд. 1А, код ЄДРПОУ 39408973) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір в розмірі 9495 (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) гривень 59 копійок.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та проголошено вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 27 лютого 2018 року в присутності представників позивача та відповідача.
Повний текст рішення складено та підписано 12 березня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Олішевська B.В.
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.02.2018 |
Оприлюднено | 15.03.2018 |
Номер документу | 72731350 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Компанієць Ірина Дмитрівна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Компанієць Ірина Дмитрівна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Компанієць Ірина Дмитрівна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Компанієць Ірина Дмитрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні