Рішення

від 12.03.2018 по справі 815/5563/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5563/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Фермерського господарства «Розквіт» , ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач просить суд (з урахуванням уточнень від 04.12.2017р.) визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у видачі наказу про передачу земельної ділянки та зобов'язати відповідача видати наказ про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 6,2900 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0357) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів).

Ухвалою суду від 30.10.2017 року закінчено підготовче провадження та відкрито провадження у справі №815/5563/17.

Ухвалою суду від 04.12.2017 року витребувано додаткові докази по справі та залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 11.01.2018 року вирішено питання щодо проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.02.2018 року.

08 лютого 2018 року від представника третьої особи /ФГ Розквіт / до суду надійшло клопотання (вх.№3640/18) про розгляд справи за відсутності представника ФГ Розквіт .

23 лютого 2018 року від представника позивача до суду надійшло клопотання (вх.№5312/18) про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.

Представники інших учасників справи до суду не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

У зв'язку із перебуванням судді Аракелян М.М. у відпустці, судове засідання, призначене на 08.02.2018 року було перенесено на 26.02.2018 року.

26.02.2018р. представники учасників справи у судове засідання не прибули.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене, судом вирішено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.05.2017 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,2900 га, в тому числі 6,2900 га ріллі (кадастровий номер 5121280800:01:001:0357) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населених пунктів). Листом від 30.06.2017 року № М-9856/0-5733/6-17 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило позивачу в задоволенні клопотання, посилаючись на відсутність бажаної земельної ділянки у переліку земельних ділянок, призначених для безоплатної приватизації. Представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є членом Фермерського господарства Розквіт , а тому має право на отримання земельної ділянки, відповідно до положень ст.ст. 7, 13 Закону України Про фермерське господарство . Вищевказана земельна ділянка не потребує підготовки проекту землеустрою, оскільки вже виділена в натурі із встановленими межами. Таким чином, представник позивача вважає, що відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, зазначена у листі від 30.06.2017 року, порушує права ОСОБА_1 та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових заперечень Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. На адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшло клопотання ОСОБА_1 від 24.05.2017 року №М-9856/0/5-17. За результатами розгляду даного клопотання Головне управління листом від 30.06.2017 року №М9856/0-5733/6-17 відмовило позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, посилаючись на ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України та Постанову Кабінету міністрів України від 07.06.2017 року №413, з підстави невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам. Представник відповідача зазначив, що задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління прийняти відповідне рішення з питання, віднесеного законодавством до його повноважень, є грубим порушенням вимог ст. 6 Конституції України, на його думку такі повноваження є дискреційними та відносяться до виключної компетенції Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

24 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання йому, як члену ФГ Розквіт , земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, площеню 6,2900 га, в тому числі 6,2900 га ріллі (кадастровий номер 5121280800:01:001:0357) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) (вх. №М-9856/0/5-17). До клопотання додавались:

- копія паспорту та ідентифікаційного коду;

- копія Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- завірена копія Статуту ФГ Розквіт ;

- довідка про середній розмір земельної частки (паю);

- погодження землекористувача (по тексту клопотання - ОСОБА_2).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання відповіді від 30.06.2017 року №М9856/0-5733/6-17 за результатами розгляду вищевказаного клопотання позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідач зазначив, що дана земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої Постановою КМУ від 07.06.2017 року №413.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Згідно ст.7, 13 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003р. №973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, приймаючи рішення про відмову у в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5121280800:01:001:0357) не враховано той факт, що вказана земельна ділянка вже виділена в натурі із встановленими межами, що підтверджується наявними в матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5104381532017 від 24.04.2017 року , кадастровим планом земельної ділянки та актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 10.03.2017 року ОСОБА_2

Відповідно до вищевказаного Витягу з земельного кадастру про земельну ділянку, судом встановлено, що земельна ділянка площею 6,2900 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0357) розташована в Одеській області, Березівський район, Вікторівська сільська рада (за межами населеного пункту), перебуває у державній власності та має цільове призначення А.01.02 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-7/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача з посиланням на Постанову КМУ №413 до уваги не приймаються, оскільки позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання земельної ділянки у власність як члену фермерського господарства ФГ Розквіт 24.05.2017 року, а Постанова Кабінету Міністрів України № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» , на яку посилається відповідач у відповіді, прийнята 07.06.2017 р.

Тобто, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області при прийнятті рішення за клопотанням позивача застосувало акт за принципом зворотної дії у часі, який звужує права та свободи позивача, що є неприпустимим. При розгляді зазначеного клопотання відповідач повинен був враховувати норми тих законів та підзаконних нормативно-правових актів, які діяли на час звернення позивачем з відповідним клопотанням.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням саме про надання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, однак відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отже, відповідач листом від 30.06.2017 року №М9856/0-5733/6-17 надав відповідь ОСОБА_1 не по суті порушеного у клопотанні від 24.05.2017р. питання.

Таким чином, суд приходить висновку, що дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області є протиправними, оскільки клопотання ОСОБА_1Ю про надання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, площею 6,2900 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0357) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) відповідачем по суті не розглянуто відповідно до положень ст.118 ЗК України, а також клопотання розглянуто з наданням відповіді не у строк, встановлений ч.9 ст.118 ЗК України (2 тижні з дня надходження клопотання).

При цьому, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача видати наказ про передачу у власність ОСОБА_1 земельну ділянку 6,2900 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0357) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною, так як вказане клопотання позивача від 24.05.2017 року відповідачем по суті не розглядалось, та за ним було прийняте рішення про відмову без урахування усіх обставин, що мали значення.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Частиною 2. ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у клопотанні ОСОБА_1 від 24.05.2017р. про передачу земельної ділянки площею 6,2900 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0357) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) у власність ОСОБА_1 та з метою відновлення порушеного права позивача, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути по суті вказане клопотання про передачу земельної ділянки площею 6,2900га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0357) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) у власність ОСОБА_1.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області видати наказ про передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1, погоджуючись при цьому з позицією відповідача щодо неприпустимості втручання суду у його дискреційні повноваження та компетенцію.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 205, 241-243, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Фермерського господарства «Розквіт» , ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково .

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 24.05.2017р. про передачу земельної ділянки площею 6,2900 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0357) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) у власність ОСОБА_1, оформленої листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 30.06.2017р. №М-9856/0-5733/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 від 24.05.2017р. вх. №М-9856/0/5-17 про передачу земельної ділянки площею 6,2900га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0357) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) у власність ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.