Постанова

від 07.03.2018 по справі 820/5959/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 березня 2018 р. № 820/5959/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Краюшкін В.В., Біловус Р.В.,

відповідача - Тімонова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Завод Південкабель (далі по тексту - позивач, ПрАТ Завод Південкабель , підприємство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач, ХУ ОВПП ДФС України, контролюючий орган), в якому просить суд: скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 28.11.17 р. відносно ПАТ "ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ" за № 0000965016 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ за січень, березень, квітень-червень, вересень-листопад 2015 р., січень, травень-липень 2016 р. у сумі 4988944 грн. і штрафу 1247236 грн., та № 0001015016 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за лютий 2015 р., березень-квітень, липень 2016 р. у сумі 1919905 грн. і штрафу 479976,25 грн., № 0001005016 про зменшення від'ємного значення ПДВ за березень 2017 р. у сумі 4 грн., а також скасувати частково податкове повідомлення-рішення Харківського Управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 28.11.17 № 0000975016 в частині донарахування податку на прибуток підприємств за 2015-2016 р.р. на суму 457312 грн. податку і штрафу на суму 43941,75 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки№83/28-10-50-16-06/00214534 від 14.11.2017 р., на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0000965016 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ за січень, березень, квітень-червень, вересень-листопад 2015 р., січень, травень-липень 2016 р. у сумі 4988944 грн. і штрафу 1247236 грн., та № 0001015016 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за лютий 2015 р., березень-квітень, липень 2016 р. у сумі 1919905 грн. і штрафу 479976,25 грн., й № 0001005016 про зменшення від'ємного значення ПДВ за березень 2017 р. у сумі 4 грн., а також № 0000975016 про донарахування податку на прибуток підприємств за 2015-2016 р.р., 1 кв. 2017 р. у сумі 962075 грн. і штрафу 170132,50грн. є необґрунтованими та помилковими, оскільки податковий орган пов'язує порушення позивачем положень податкового законодавства з нереальністю господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП (код 36073775) та ТОВ ХАРКІВ КТ (код 38258003), що спростовується наданими до суду копіями первинних документів, а отже податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі зазначеного акту є неправомірними та такими що підлягають скасуванню.

Зазначає, що господарським операціям підприємства контролюючим органом надана неправомірна оцінка та зроблені невірні висновки про порушення ним податкового законодавства, у зв'язку із чим прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення мають бути повністю скасовані, як незаконні.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому та наданих письмових поясненнях.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов'язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у письмових запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство Завод Південкабель було зареєстровано в установлено законом порядку та перебуває на обліку у Харківському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІІІ квартал 2017 року, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 10.07.2017 №1507, проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства Завод Південкабель з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками перевірки податковим органом складено Акт документальної планової виїзної перевірки № 83/28-10-50-16-06/00214534 від 14.11.2017 (Т.16 а.с.3-189), з додатками (т.17 а.с. 2-174).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем:

1. п. 5, п.6, п. 11-12 П(С)БО 16, п.5 П(С)БО 9, п.25, п.29 П(С)БО 8, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п, 134.1 ст. 134, п.п.138.3.3. п.138.3 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 962075 грн., у тому числі по періодах: 2015 рік у сумі 281545 грн., 1 квартал 2016р. у сумі 120046 грн., 2 квартал 2016р. у сумі 55720 грн., 3 квартал 2016р. у сумі 33407 грн., 4 квартал 2016р. у сумі 71096 грн., 1 квартал 2017р. у сумі 400261 грн.

2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1919905 грн., у тому числі по періодах: за лютий 2015 року у сумі 37578 грн., за

березень 2016 року у сумі 1191417 грн., за квітень 2016 року у сумі 482354 грн. за

липень 2016 року у сумі 208556 грн.;

3. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 грн. у тому числі за березень 2017 року у сумі 4 грн.;

4. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в

результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на всього у сумі 4 988 944 грн., у тому числі по періодах: за січень 2015 року у сумі 33273 грн., за березень 2015 року у сумі 25534 грн., за квітень 2015 року у сумі 35024 грн., за травень 2015 року у сумі 3246449 грн., за червень 2015 року у сумі 33002 грн., за вересень 2015 року у сумі 53381 грн., за жовтень 2015 року у сумі 25567 грн., за листопад 2015 року у сумі 55116 грн., за січень 2016 року у сумі 609597 грн., за травень 2016 року у сумі 213916 грн., за червень 2016 року у сумі 456752 грн., за липень 2016 року у сумі 201333 грн.

28.11.2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001005016, яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 4,00 грн. (т.1 а.с.8-9).

28.11.2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001015016, яким встановлено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість у сумі 2399881,25 грн., а саме за податковими зобов'язаннями 1919905,00 грн., за штрафними санкціями 479976,25 грн. (т.1 а.с. 11).

28.11.2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000965016, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1247236,00 грн. (т.1 а.с. 13).

28.11.2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000975016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1132207,00 грн. (т.1 а.с.15).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПрАТ Завод Південкабель звернулось з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що у перевіряємий період Приватне акціонерне товариство Завод Південкабель мало господарські відносини з ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП (код ЄДРПОУ 36073775) та з ТОВ ХАРКІВ КТ (код ЄДРПОУ 38258003).

Так, між ПрАТ Завод Південкабель (постачальник) та ТОВ ХАРКІВ КТ (код ЄДРПОУ 36073775) (одержувач) укладено договори купівлі-продажу №87 ОП-12 від 02.11.2012 (т.6 а.с.2-4) та №114 П-13 від 03.10.2013 (т.6 а.с.6-9), відповідно до якого Постачальник передає товаро матеріальні цінності.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи додано реєстр відвантаження готовою продукції за 2014 рік, копії видаткових накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (т.1 а.с. 47-238), реєстру відвантаження готовою продукції за 2015 рік, оригінали видаткових накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (т.2 а.с. 2-201), реєстр відвантаження готовою продукції за 2016 рік, оригінали видаткових накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (т.3 а.с. 2-111),

Між ПрАТ Завод Південкабель (одержувач) та ТОВ ХАРКІВ КТ (код ЄДРПОУ 36073775) (постачальник) укладено договір №4 від 12.01.2015 року (т.6 а.с. 11-14), додаткову угоду до договору №4 від 16.01.2015 року (т.6 а.с.15), додаткову угоду №1 від 01.07.2015 року (т.6 а.с.16-17), додаткову угоду №2 від 16.11.2015 року (т.6 а.с.18-19), додаткову угоду №3 від 23.05.2016 року (т.6 а.с.20), додаткову угоду №4 від 01.07.2016 року (т.6 а.с.21-22), додаткову угоду №5 від 01.11.2016 року (т.6 а.с. 23-24). На підтвердження проведення розрахунків по зазначеному договору позивачем надано копії реєстрів по платежам ТОВ Харків КТ та актів взаємозаліку однорідних грошових вимог за 2014-2016 роки (т.6 а.с. 25-162).

Позивачем також надано копії бухгалтерських документів на прийняття (оприходування) товару від ТОВ Харків КТ за 2015 рік та 2016 р. - прибуткові ордери, а також видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (т.3 а.с. 113-186, т.4 а.с.1-212), (т.5 а.с. 2-224, т.4 а.с.1-212).

На підтвердження надходження та руху деревоматеріалів у виробництво ПрАТ Завод Південкабель , отриманий у тому числі від ТОВ ХАРКІВ КТ за березень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 2010, відомість з надходження дошки на склад, оборотні відомості, лімітно-забірні картки, обороти по рахунку 2024, відомість випуску (обшивочної доски) (т.9 а.с. 90-237).

На підтвердження надходження та руху деревоматеріалів у виробництві ПрАТ Завод Південкабель , отриманий у тому числі від ТОВ ХАРКІВ КТ за січень, лютий, березень, квітень 2016 року, позивачем надано обороти по рахунку 2010, відомість з надходження дошки на склад, оборотні відомості, лімітно-забірні картки, обороти по рахунку 2024, відомість випуску (обшивочної доски) (т.10 а.с. 2-212).

На підтвердження надходження та руху деревоматеріалів у виробництві ПрАТ Завод Південкабель , отриманий у тому числі від ТОВ ХАРКІВ КТ за січень, лютий, березень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, позивачем надано відомості по руху тари, обороти по рахунку 204, оборотна відомість, вимоги на передачу барабанів зі складу, оборотна відомість по виробничому цеху, відомості по випуску тари та відвантаження кабельної продукції (т.11 а.с. 2-248).

На підтвердження надходження та руху деревоматеріалів у виробництві ПрАТ Завод Південкабель , отриманий у тому числі від ТОВ ХАРКІВ КТ за січень, лютий, березень, квітень 2016 року, позивачем надано відомості по руху тари, обороти по рахунку 204, оборотна відомість, вимоги на передачу барабанів зі складу, оборотна відомість по виробничому цеху, відомості по випуску тари та відвантаження кабельної продукції (т.12 а.с. 2-247).

Також позивачем, на підтвердження реальності угод між ТОВ ХАРКІВ КТ , надано до матеріалів справи свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ ХАРКІВ КТ , відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по ТОВ ХАРКІВ КТ , виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ ХАРКІВ КТ (т.15 а.с. 116-124).

Між ПрАТ Завод Південкабель (покупець) та ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП (код ЄДРПОУ 36073775) (постачальник) укладено договір №19/03 від 19.03.2015 року на поставку алюмінієвої продукції у кількості, по цінам та на умовах визначених специфікацією (т.6 а.с. 164-166). Позивачем надано специфікації до зазначеного договору та додаткові угоди (т.6 а.с. 167-180), сертифікати якості на отриману продукцію (т.6 а.с. 181-209). На підтвердження оплати за отриманий товар позивачем надано платіжні доручення про перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП (т.6 а.с. 210-243, т.7 а.с.1-52).

Позивачем також надано копії бухгалтерських документів на прийняття (оприбуткування) товару від ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП , а саме: лімітно-забирні картки, прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, дозволи на переміщення товарів до (із) району проведення АТО (т.7 а.с. 53-223).

На підтвердження надходження та руху у виробництві ПрАТ Завод Південкабель алюмінію, отриманий у тому числі від ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП за квітень, травень, червень, грудень 2016 року, позивачем надано відомості руху матеріалів по цехам, обороти по рахунку 2010, лімітно-забірні картки,відомості з випуску продукції з вмістом алюмінію, відомості з розходу матеріалів, відомості на відвантаження продукції з вмістом алюмінію (т.13 а.с. 2-146).

На підтвердження надходження та руху у виробництві ПрАТ Завод Південкабель алюмінію, отриманий у тому числі від ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2016 року, позивачем надано відомості руху матеріалів по цехам, обороти по рахунку 2010, лімітно-забірні картки,відомості з випуску продукції з вмістом алюмінію, відомості з розходу матеріалів, відомості на відвантаження продукції з вмістом алюмінію (т.13 а.с. 149-243, т.14 а.с. 1-125).

На підтвердження надходження та руху у виробництві ПрАТ Завод Південкабель алюмінію, отриманий у тому числі від ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2016 року, позивачем надано відомості руху матеріалів по цехам, обороти по рахунку 2010, лімітно-забірні картки,відомості з випуску продукції з вмістом алюмінію, відомості з розходу матеріалів, відомості на відвантаження продукції з вмістом алюмінію (т.14 а.с. 130-243, т.15 а.с.1-97).

Позивачем до матеріалів справи надано також копії електронних декларацій по ПДВ та прибутку за 2015-2016 роки, які були отримані податковим органом (т. 8 а.с. 2-250, т. 9 а.с. 1-79).

Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту чи форми наданих на перевірку фінансово-господарських документів. Про наявність будь-яких запитів або актів під час перевірки, як це передбачається п.85.6 ст.85 ПК України, щодо надання або відмови платником податків у наданні первинних документів податковому органу на перевірку, інформація у Акті перевірки відсутня.

Дані факти в ході судового розгляду не заперечувалися представником відповідача.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Суд також звертає увагу на те, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність проведення фінансово-господарських операцій ТОВ ХАРКІВ КТ з його контрагентами по ланцюгу постачання, зокрема з: ТОВ КП Пріоритет (код 39353411), ТОВ ВКФ Дельта-М (код 39455651), ТОВ ОМЕГА-ОПТ-ТОРГ (код 39277100), ТОВ ОБЕН-2014 (код 39372675), ТОВ ЕЛІС ГРУП (код 36226089), ТОВ БІГЛАЙН (код 39959236), ТОВ РЕЙЛТЕК (код 39595099), ТОВ ХАРКІВЕЛЕКТРОКАБЕЛЬ (КОД 34470319) за відповідні періоди жодним чином не стосуються безпосередніх взаємовідносин ПАТ ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ з ТОВ ХАРКІВ КТ .

При цьому, жодних судових рішень чи іншої інформації щодо фіктивної безпосередньої господарської діяльності саме ТОВ ХАРКІВ КТ податковий орган не наводить, а лише зазначає про неправомірність дій його контрагентів.

Жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норм щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, отже ПАТ Завод Південкабель не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, у тому числі порушення третіми особами податкового законодавства.

Також висновку податковий орган прийшов щодо фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП та наводить витяги з судових ухвал по кримінальним провадженням:

1) № 32016100110000008 від 14.01.2016 по ч. 3 ст.212 СУ ФР ОВПП ДФС;

2) № 22016101110000216 від 08.11.2016 по ч. 4 ст.110-2; ч.3 та ч. 5 ст. 27; ч.2 ст. 258 ККУ СБУ України;

3) № 22016000000000276 по ч. 4 ст.110-2; ч.3 та ч. 5 ст. 27; ч.2 ст. 258 ККУ СБУ України .

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАСУ вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зазначена норма дає підстави вважати, що самі по собі документи досудового слідства не можуть бути доказами в адміністративному судочинстві, оскільки відсутні судові рішення, що набрали законної сили.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих, достовірних та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 73-76 КАСУ, що постачання товарів позивачу здійснювалось його контрагентами саме тих, які надійшли до останніх від ТОВ КП Пріоритет , ТОВ ВКФ Дельта-М , ТОВ ОМЕГА-ОПТ-ТОРГ , ТОВ ОБЕН-2014 , ТОВ ЕЛІС ГРУП , ТОВ БІГЛАЙН , ТОВ РЕЙЛТЕК , ТОВ ХАРКІВЕЛЕКТРОКАБЕЛЬ та ТОВ УКРСПЕЦМЕТ , а не від будь-яких інших контрагентів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , виписані контрагентами, який станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, а також під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в податкових органах.

Визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові ВСУ № 40/11 від 21.01.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІБ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а також постанові Вищого адміністративного суду України по справі К/800/9553/15 від 30.06.2015.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В той же час, податковим органом в Акті перевірки не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2016 року №К/800/58457/13).

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10(№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.11.2017 р. за № 0000965016 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ за січень, березень, квітень-червень, вересень-листопад 2015 р., січень, травень-липень 2016 р. у сумі 4988944 грн. і штрафу 1247236 грн., та № 0001015016 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за лютий 2015 р., березень-квітень, липень 2016 р. у сумі 1919905 грн. і штрафу 479976,25 грн., й № 0001005016 про зменшення від'ємного значення ПДВ за березень 2017 р. у сумі 4 грн., а також № 0000975016 про донарахування податку на прибуток підприємств за 2015-2016 р.р., 1 кв. 2017 р. у сумі 962075 грн. і штрафу 170132,50 грн., прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.11.2017 року № 0000975016 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству "Завод Південкабель" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 457312, 00 грн. (чотириста п'ятдесят сім тисяч триста дванадцять гривень) за податковими зобов'язаннями та 43941, 75 грн. (сорок три тисячі дев'ятсот сорок одна гривня 75 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.11.2017 року № 0000965016 про зменшення Приватному акціонерному товариству "Завод Південкабель" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4988944, 00 грн. (чотири мільйони дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні) за основним платежем та 1247236, 00 грн. (один мільйон двісті сорок сім тисяч двісті тридцять шість гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.11.2017 року № 0001015016 про збільшення Приватному акціонерному товариству "Завод Південкабель" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2399881, 25 грн. (два мільйони триста дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 25 копійок), в тому числі 1919905, 00 грн. (один мільйон дев'ятсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ять гривень) за податковими зобов'язаннями та 479976, 25 грн. (чотириста сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 25 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.11.2017 року № 0001005016 про зменшення Приватному акціонерному товариству "Завод Південкабель" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 04,00 грн. (чотири гривні) за березень 2017 року.

Стягнути з Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код за ЄДРПОУ 40980123) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, 7, м. Харків, 61099, код ЄДРПОУ 00214534) у розмірі 146524, 10 грн. (сто сорок шість тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні 10 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 березня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.