Постанова

від 05.03.2018 по справі 820/5352/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 березня 2018 р. Справа № 820/5352/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Хмелівській Н.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО АГРОСЕРВІС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МКО АГРОСЕРВІС" (надалі за текстом - ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС") з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУДФС у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 21047 від 20.10.1017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення № 21047 від 20.10.1017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків без врахування положень законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування адміністративного позову та додані документи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, не надав відзив на нього та документів в підтвердження своєї позиції, крім того зазначив, що ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" не були дотриманні положення законодавства що унеможливило реалізацію контролюючим органом функції по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки платника податків. 20.10.2017 року за №21047 на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.1 ст. 94 ПКУ начальником ДФС у Харківській області прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ МКО Агросервіс у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

При призначенні перевірки податковим органом дотримано вимоги законодавства, а тому рішення № 21047 від 20.10.1017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке є наслідком не допуску посадових осіб до проведення перевірки відповідає критеріям законності.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року по адміністративній справі 820/4053/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МКО АГРОСЕРВІС до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Харківській області № 4623 від 05.09.2017 року про призначення позапланової перевірки ТОВ МКО АГРОСЕРВІС , що на адресу ТОВ МКО АГРОСЕРВЇС було направлено листи про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) №5072/10/20-40-14-21-16 від 13.05.2017р., 7705/10/20-40-14-21-16 від 22.06.2017 р. Але, як встановлено судом, підприємство МКО АГРОСЕРВЇС не надало у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмові запити.

Замість пояснень та їх документальних підтверджень, позивачем було надано відповідь, в якій вказано, що 24.06.2016 року на адресу ТОВ МКО Агросерсів вже було направлено запит Київської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №7577/10/20-31-14-02/к, на який надано ґрунтовну відповідь із наданням відповідних документів за №22-07 від 22.07.2016 року.

На підставі викладених обставин було видано наказ про проведення перевірки № 4623 від 05.09.2017 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року по адміністративній справі 820/4053/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МКО АГРОСЕРВІС до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Як встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 року по адміністративній справі 820/4900/17 за позовом Головного управління ДФС України у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО АГРОСЕРВІС" про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО АГРОСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39268798) відкритих в банківських установах, що у запитуваному обсязі пояснень та їх підтвердження на обов'язковий письмовий запит Головного управління ДФС у Харківській області від 13.05.2017 №5072/10/20-40-14-21-16 (отримано підприємством 17.07.2017) та від 22.06.2017 №7705/10/20-40-14-21-16 (повернуто до ТУ ДФС у Харківській області з довідкою пошти за закінченням терміну зберігання ) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ МКО Агросервіс даних щодо взаємовідносин з ТОВ Спек-Трейд за період декларування ПДВ вересень-жовтень 2015 року та з ТОВ Бонасент-Агро за період декларування ПДВ листопад 2015 року, керуючись п.20.1.4 п.2 ст.20, п.41.1 ст.41, п.61.1, п.61.2 ст.61, п.п. 62.1.3 п.62.1 ст.62, п.п.75 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, керівник ГУ ДФС у Харківській області видав наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ МКО Агросервіс (податковий номер: 39268798) від 05.09.2017 року №4623, проведення перевірки призначено з 06.09.2017 р. тривалістю 5 робочих днів.

Посадовій особі контролюючого органу було виписано направлення на проведення перевірки №6674 від 06.09.2017 року.

06.09.2017року відповідно до наказу від 05.09.2017 №4623 здійснено вихід за фактичною адресою підприємства МКО Агросервіс , а саме: м.Харків, вул. Клочківська 111 А, офіс 3/5.

З пояснень представника позивача та змісту адміністративного позову вбачається, що вихід здійснено на фактичну адресу, у зв'язку з тим, що головний бухгалтер ОСОБА_3, при телефонній розмові, запросив приїхати на фактичну адресу підприємства. Перевіряючому пред'явлено договір суборенди на вищезазначену адресу.

06.09.2017 директор ТОВ МКО Агросервіс отримав наказ на проведення перевірки.

Отримувати направлення на перевірку від 06.09.2017 №6674 та допускати працівника ГУ ДФС у Харківській області до перевірки ТОВ МКО Агросервіс директор ОСОБА_4 відмовився та повідомив про подальше судове оскарження наказу про проведення перевірки.

З урахуванням приписів п.81.2 ст.81 ПК України посадовими особами контролюючого органу був складений акт від 06.09.2017 № 2604/20-40-14-05-19/39268798 в якому зафіксовано відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та акт від 06.09.2017 року № 2605/20-40-14-05-19/36268798 про неможливість вручення акту Про відмову у допуску посадових осіб до проведення документальної позапланової виїзної перевірки .

20.10.2017 року за № 21047 на підставі п.п. 94.2.3 п.94.2 ст. 94 ПКУ начальником ДФС у Харківській області прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ МКО Агросервіс у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

З урахуванням викладено суд приходить до висновку, що передумовою винесення рішення № 21047 від 20.10.1017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків слугувало направлення запиту на адресу позивача, факт не допуску контролюючого органу до проведення перевірки.

З урахуванням встановлених обставин справи суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів, до яких належить заявник, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.п.19-1.1.1. п.19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з положеннями п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Серед іншого п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до приписів п.п. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік обов'язків платників податків, зокрема, платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно з положеннями пп.16.1.13 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.(п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що 20.10.2017 року на підставі п.п. 94.2.3. п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України заступником начальника ГУ ДФС прийнято Рішення № 21047 про застосування адміністративного арешту майна ТОВ МКО Агросервіс , у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Одночасно з цим суд зазначає, що факт не допуску до перевірки з боку позивача був 06.09.2017 року.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до п.94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Вказане положення кореспондується з розділом 4 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року N 632, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 р. за N 948/30816, відповідно до якого керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2). Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Згідно з пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Враховуючи вимоги ст. 94 ПК України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України.

При цьому, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.

Суд констатує, що згідно з програмою "Діловодство спеціалізованого суду" Харківського окружного адміністративного суду встановлено, що податковий орган не звертався з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ МКО Агросервіс , застосованого на підставі рішення від 20.10.2017 року.

При цьому особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків, що є предметом позову у межах даної справи, визначені розділом VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року N 632, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 р. за N 948/30816, а саме, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту контролюючий орган звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Судом встановлено, що Головне управління ДФС України у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з в рамках адміністративної справи № 820/4900/17 з позовом 23.10.2017 року, при цьому рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків було прийнято позивачем 20.10.2017 року, чим порушено вимоги п. 3 розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків.

При цьому, пунктом 2.1 розділу VIII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків передбачено, що припинення арешту майна здійснюється, зокрема, у разі відсутності протягом строку, зазначеного у пункті 2 розділу IV цього Порядку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, отже обов'язок податкового органу звернутися до суду за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах цього строку.

Недотримання вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів та унеможливлює вирішення судом питання про визнання арешту обґрунтованим.

Отже рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 21047 від 20.10.2017 року є припиненим в силу закону.

Враховуючи те, що арешт майна платника податків - ТОВ МКО Агросервіс , застосований на підставі рішення від 20.10.2017 року не підтверджено судом та порушення позивачем вимог п.3 розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 25.04.2017 року у справі К/800/19214/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду відзив на позов та жодних документів, на яких ґрунтується його усна правова позиція, і не довів правомірності його дій щодо винесення рішення № 21047 від 20.10.2017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО АГРОСЕРВІС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 21047 від 20.10.2017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО АГРОСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39268798, вул. Механізаторська, буд. 4, літ 2-А, оф. 22, м. Харків, 61000) судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот ) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15.03.2018 року.

Суддя Супрун Ю.О.