Постанова

від 13.03.2018 по справі 809/1377/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа № 809/1377/17

адміністративне провадження № К/9901/7633/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Тріумф про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Тріумф на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі судді Матуляка Я.П. від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Глушка І.В., Большакової О.О., Макарика В.Я. від 21 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Тріумф про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, просило стягнути адміністративно-господарські санкції в сумі 20494,51 грн та пеню в сумі 1451,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначає, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи, встановленого частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , а тому відповідач відповідно до статті 20 цього Закону повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції до 19 квітня 2017 року в розмірі 20494,51 грн. У зв'язку із порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій розмір нарахованої відповідачу пені станом на 1 жовтня 2017 року становить 1451,40 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не виконав нормативу по працевлаштуванню 1 інваліда та не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в розмірі середньої річної заробітної плати на робочому місці.

Не погоджуючись з постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Тріумф звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржником зазначається, що товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Тріумф від 17 березня 2017 року подано уточнюючий звіт із поясненнями, що у поданому звіті № 10-ІІІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік допущено помилку у рядках 02, 03 кількість інвалідів , де вказано 3 замість 4 . Крім цього, зазначається, що у спірний період на підприємстві фактично працювало 6 працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон № 875-ХІІ) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 квітня 2013 року у справі № 21-95а13.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми №10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 91 особу, до їх числа входять 3 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, становить 4 особи. Тобто відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у кількості 1 особи.

Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права при встановленні фактичних обставин справи та винесенні рішень, колегія суддів доходить до висновку про неповноту дослідження поданих доказів, що відповідно до пункту першого частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Зокрема, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, чи своєчасно товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Тріумф звітувало до центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, чи не відмовляло інвалідам у працевлаштуванні, що направлені Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.

Крім того, суди не надали належної оцінки тому факту, що відповідачем 17 березня 2017 року подано уточнюючий звіт із поясненнями, що у поданому звіті № 10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік допущено помилку у рядках 02, 03 кількість інвалідів , де вказано 3 замість 4 .

До повноважень Верховного Суду при касаційному розгляді справи не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, неповно дослідивши наявні у справі докази та не надавши правової оцінки обставинам справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням їх на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Тріумф задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко