Рішення

від 14.03.2018 по справі 492/7/17

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/7/17

Провадження № 2/492/43/18

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі головуючого судді Варгаракі С.М., при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Арцизького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, середнього заробітку за час затримки розрахунку , різниці індексу споживчих цін, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2017 р. позивач звернувся до суду з позовом до Арцизького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог просив:

- стягнути з Арцизького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі 5265,00 грн;

- стягнути з Арцизького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги середній заробіток за час затримки розрахунку з 04.10.2016 року по 13.03.2018 року у розмірі 95387 грн;

- стягнути з Арцизького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги різницю індексу споживчих цін за 2016-2017 роки у сумі 1485,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.06.2015 року по 04.10.2016 року позивач працював на посаді начальника відділу надання безоплатної правової допомоги та роботи з адвокатами ОСОБА_3 міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - Арцизький МЦ). 12 вересня 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, закупівлю вугілля для опалювального сезону, у розмірі середньомісячної заробітної плати позивача, однак позивача було повідомлено, що директором було прийнято рішення не погоджувати виплату матеріальної допомоги, у зв'язку з тим, що у вересні 2016 року було внесено зміни до плану асигнувань загального фронду бюджету на 2016 рік. Позивач вказує на те, що 06.01.2017 року ним було отримано лист, з якого йому стало відомо, що на момент його звернення із заявою дійсно були кошти у межах економії фонду оплати праці для виплати зазначеної матеріальної допомоги. Позивач вважає відмову у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань неправомірною, оскільки єдиною умовою виплати зазначеної допомоги є наявність коштів у межах економії фонду оплати праці. У зв'язку із затримкою розрахунку, відповідно до постанови КМУ Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995 року, постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про працю позивач просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Також, відповідно до довідки управління статистики у Саратському районі від 07.02.2018 року індекси споживчих цін на товари та послуги до попереднього року склали у 2016 році 113,6 %, у 2017 році 114,6 %, тому позивач вважає, що він має право на отримання різниці індексу споживчих цін за 2016-2017 роки у сумі 1485,00 грн.

Позивач в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Пояснив суду, що вважає відмову у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань неправомірною, оскільки відповідач є розпорядником коштів та на рахунку були кошти для виплати зазначеної допомоги. Також, звернув увагу суду на те, що у вересні 2016 року відповідач, як розпорядник коштів повернув до бюджету надлишок 50600,00 грн., а також перерахував з вересня на грудень 2016 року 24400,00 грн. Під час прийняття рішення про відмову у виплаті вказаної допомоги, відповідач мав би керуватися законами України.

В судовому засіданні представник відповідача збільшенні позовні вимоги позивача не визнала, просила відмовити в задоволенні позову. Надала суду пояснення згідно яких, позивачу була надана відпустка за період з 02.06.2015 року по 02.06.2016 року, тривалістю 24 календарних днів, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення. В цей період позивачем була написана заява до Координаційного центру про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб, у зв'язку з чим позивачу була нарахована та виплачена вказана допомога в розмірі 4800,00 грн. Крім того, з 01.07.2016 року в Арцизькому місцевому центрі з надання БВПД планувалося відкрити 3 бюро правової допомоги (Саратське, Тарутинське, Татарбунарське). В цей період йшло зарахування спеціалістів, тому відкриття відбулися значно пізніше, тобто 01.09.2016 року (двома місяцями пізніше). На момент відкриття були призначені тільки 3 спеціаліста, однак, згідно штатного розпису на відділи передбачено по 3 штатні одиниці. Різниця, яка виникла в грошових коштах у зв'язку з цим повинна була знятися з плану асигнувань - зменшитися по кошторису Арцизького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги . Також, з моменту знаходження у відпустці з 01.08.2016 року по день звільнення, тобто по 04.10.2016 року позивач фактично не працював (знаходження у відпустці, лікарняному). Заява про надання спірної допомоги була подана під час знаходження позивача у відпустці, яка продовжилась за рахунок лікарняного і взагалі не була обґрунтована належним чином для можливості її розгляду керівництвом. Виплата спірної матеріальної допомоги не є обов'язковою виплатою та на момент звернення не могла бути виплачена через брак коштів. В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що у вересні 2016 року працювали лише 12 працівників з 22, яким з вересня 2016 року нараховувалася надбавка у розмірі 90 %.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає позовну заяву обґрунтованою та підлягаючою частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Між сторонами склалися правовідносини, що випливають з трудового законодавства, пов'язані з правовідносинами між робітником та роботодавцем, тому при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Кодексом законів про працю України та Цивільним кодексом України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових правовідносинах з Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області в період з 18.05.2015 року по 04.10.2016 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а. с. 6, 7). 12 вересня 2016 року ОСОБА_2 - позивач по справі, звернувся до Арцизького МЦ із заявою про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (а. с. 8), однак листом № 03-35/083 від 29.11.2016 року ОСОБА_2 повідомлено, що директором Арцизького МЦ було прийнято рішення не погоджувати зазначену виплату матеріальної допомоги, у зв'язку з тим, що у вересні 2016 року було внесено зміни до плану асигнувань загального фонду бюджету на 2016 рік Арцизького МЦ (а. с. 10).

Як вбачається з довідки про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2016 рік № 1022 від 15.09.2016 року знято і перенесено фінансування на грудень у розмірі 24400,00 грн. по КЕКВ 2110 Оплата праці 20000,00 грн., по КЕКВ 2120 Нарахування на оплату праці 4400,00 грн. (а. с. 21, 31). Згідно довідки про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2016 рік № 1174 від 27.09.2016 року загальний фонд зменшено на 50600,00 грн. (а. с. 20, 32). Відповідно до довідки про зміни до кошторису на 2016 рік № 875 від 15.09.2016 року загальний фонд зменшено на 50600,00 грн. (а. с. 22, 30). Згідно штатного розпису на 2016 рік затверджено штат у кількості 22 штатних одиниць (а. с. 29).

Згідно відповіді Головного управління ДКС України в Одеській області № 16-12/7421697 від 05.03.2018 року Арцизький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги є розпорядником бюджетних коштів, що отримує фінансування з загального фонду Державного бюджету за бюджетною програмою Забезпечення формування та функціонування системи безоплатної правової допомоги .

Як вбачається зі звіту про надходження та використання коштів загального фонду за І квартал 2016 року на рік було затверджено на оплату праці і нарахування на заробітну плату (КЕКВ 2100) у розмірі 514740,00 грн., з яких наприкінці І кварталу 2016 року було використано 118562,22 грн.

Згідно звіту про надходження та використання коштів загального фонду за ІІ квартал 2016 року фонд оплати праці було збільшено до 877970,00 грн. та з яких наприкінці ІІ кварталу було використано 258013,63 грн.

Відповідно до звіту про надходження та використання коштів загального фонду за ІІІ квартал 2016 року фонд оплати праці і нарахування на заробітну плату було зменшено до 827370,00 грн., з яких 672100,00 грн. це є саме фонд оплати праці на рік. За період з початку року по кінець ІІІ кварталу було затверджено на виплати заробітної плати 440500,00 грн., з яких фактично було використано 383175,26 грн. До фонду оплати праці входить також нарахування на оплату праці у сумі 155270,00 грн., затверджено на звітний період 104240,00 грн., використано 93669,25 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами діючого КЗпП України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожному громадянину гарантується право звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб здійснюється шляхом вирішення цивільних справ, що згідно вимог ст. 2 ЦПК України являється завданням цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних ос іб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами частин 1 і 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

Стаття 233 КЗпП України передбачає тримісячний строк на звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору, з дня коли він дізнався про порушення свого права. Однак, відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складає: основну заробітну плату - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткову заробітну плату - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Постановою Кабінету міністрів України від 20 червня 2012 року № 552 Про умови оплати праці працівників Координаційного центру з надання правової допомоги та його територіальних відділень (далі - Постанова КМУ № 552) надано право директорові Координаційного центру та директорам територіальних центрів у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для оздоровлення одночасно з наданням щорічної відпустки та для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. Виплата зазначеної допомоги здійснюється при наявності коштів та у межах економії фонду оплати праці.

Згідно п. 3.2. Положення про встановлення надбавок, доплат, здійснення преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам територіальних відділень Координаційного центру з надання правової допомоги - регіональних та місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - Положення), затвердженого наказом Координаційного центру від 31 серпня 2016 року № 178 працівникам регіональних та місцевих центрів за погодженням директорів відповідних центрів може також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати.

Положення наведеної постанови КМУ № 552 та Положення вказують на те, що ними визначено надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

В силу ст. 49 БК України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України.

В судовому засіданні встановлено, що спірна матеріальна допомога виплачена позивачу не була через відсутність коштів, однак зі звіту за ІІІ квартал 2016 року вбачається, що затверджено на звітний період на оплату праці 440500,00 грн., надійшло коштів 383175,26 грн., відповідно залишилися невикористаними 57324,74 грн. Також, з цього ж звіту випливає, що затверджено на звітний період на нарахування на оплату праці 104240,00 грн., надійшло коштів 93669,25 грн., відповідно залишилися невикористаними 10570,75 грн. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача із заявою про виплату зазначеної матеріальної допомоги, з урахуванням коштів, які були повернуті до Державного бюджету у розмірі 50600,00 грн., у фонді на оплату праці станом на кінець ІІІ кварталу 2016 року був залишок коштів у сумі 67895,49 грн., а до кінця 2016 року ще не було використано 350525,49 грн.

Крім того, факт наявності коштів для виплати матеріальної допомоги підтверджується тим, що вказана допомога, відповідно до ст. 49 БК України, постанови КМУ № 552 та Положення, виплачується з одного і того самого фонду за відповідним розпорядженням до казначейської служби розпорядника коштів, а саме як вбачається з відомостей аналітичного обліку по розрахункам по зарплаті за листопад 2016 року , наказу № 91-к від 01.09.2016 року працівникам було встановлено надбавку за виконання особливо важливої роботи у розмірі 90 % та 95 %, а також виплачувалися премії .

Той факт, що у 2015 році позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань була виплачена (а. с. 70) не свідчить про те, що у 2016 році спірна матеріальна допомога не мала бути виплачена, яка може надаватися один раз протягом року та виплачується з фонду оплати праці, який формується відповідно до бюджету України на відповідний календарний рік.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в даному випадку відповідачем протягом досить тривалого часу грубо порушувались права позивача на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки була можливість виплатити матеріальну допомогу з економії коштів у фонді або перерозподілом коштів, шляхом зменшення розміру надбавок або премій, проте відповідачем безпідставно було відмовлено у її виплаті.

Разом з тим, суд бере до уваги, що позивачем обрано невідповідний спосіб захисту порушеного прав, так як розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається директором територіального центру у межах затвердженого фонду оплати праці у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, який на думку позивача складає 5265,00 грн., а тому в задоволені позовної заяви в цій частині позивачеві слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечить цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-32цс13 від 12.06.2013 року).

Таким чином, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Арцизький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги нарахувати та виплатити позивачеві матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати позивача.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складає, зокрема, інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань передбачена постановою КМУ № 552 та вищенаведеним Положенням, а тому не належить до заробітної плати та на неї не поширюються норми ст. 117 КЗпП України.

Під час розгляду позовних вимог про стягнення різниці індексу споживчих цін за 2016-2017 роки у розмірі 1485,00 грн. суд виходить з наступного.

Так, ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена ст. 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Оскільки, спірні правовідносини відносяться до трудових, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення різниці індексу споживчих цін за 2016-2017 роки у розмірі 1485,00 грн. задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України № 6-2759цс15 від 20.01.2016 року.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_2

Суд не бере до уваги письмові докази, а саме: меморіальний ордер № 2 за вересень 2016 року, зведену відомість для зарахування на картрахунки карток, звіти про використання кошторису установи (Загальний фонд) станом на 310.3.2017 року, станом на 30.06.2017 року, станом на 30.09.2017 року, станом на 30.12.2017 року; звіт про фінансові зобов'язання (Загальний фонд) станом на 30.12.2017 року розрахунок видатків до кошторису за 2016 рік, оскільки зазначені письмові докази не містять інформації щодо предмета доказування у наявній справі та не стосуються предмету спору.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 19, 76-81, 211, 258-259, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Арцизького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, середнього заробітку за час затримки розрахунку , різниці індексу споживчих цін - задовольнити частково.

Зобов'язати Арцизький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги нарахувати та виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує його середньомісячної заробітної плати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку , різниці індексу споживчих цін - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Арцизького районного суду ОСОБА_4