Постанова

від 28.04.2020 по справі 492/7/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 492/7/17

провадження № 61-46625св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -Арцизький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 рокуу складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Арцизького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі -Арцизський МЦНБВПП) про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позов обґрунтований тим, що 02 червня 2015 року до 04 жовтня 2016 року позивач працював на посаді начальника відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з адвокатами Арцизського МЦНБВПП.

12 вересня 2016 року він звернувся до відповідача з заявою про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, закупівлю вугілля для опалювального сезону, у розмірі його середньомісячної заробітної плати, яка залишилася без задоволення з підстав внесення у вересні 2016 року змін до плану асигнувань загального фронду бюджету на 2016 рік.

06 січня 2017 року йому стало відомо, що у вересні 2016 року у відповідача були кошти у межах економії фонду оплати праці для виплати матеріальної допомоги.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі 5 265,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку з 04 жовтня 2016 року до 13 березня 2018 року у сумі 95 387,00 грн; різницю індексу споживчих цін за 2016-2017 роки у сумі 1 485,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 14 березня 2018 року позов задоволено частково. Зобов`язано Арцизський МЦНБВПП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує його середньомісячної заробітної плати. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 року № 552 Про умови оплати праці працівників Координаційного центру з надання правової допомоги та його територіальних відділень (далі - Постанова № 552) та Положенням про встановлення надбавок, доплат, здійснення преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам територіальних відділень Координаційного центру з надання правової допомоги - регіональних та місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги , затвердженого наказом Координаційного центру від 31 серпня 2016 року № 178 (далі - Положення), виходив з того, що відповідач грубо порушив права позивача, оскільки на момент його звернення з заявою про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у фонді на оплату праці центру на кінець III кварталу 2016 року був залишок коштів у сумі 67 895,49 грн, а до кінця 2016 року не було використано 350 525,49 грн.

Відмовивши в іншій частині позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань передбачена Постановою № 552 та Положенням, а тому не належить до заробітної плати та на неї не поширюються норми статті 117 КЗпП України. Крім того, спірні правовідносини є трудовими, тому позовні вимоги в частині стягнення різниці індексу споживчих цін за 2016-2017 роки у розмірі 1 485,00 грн задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу Арцизького МЦНБВПП задоволено. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 14 березня 2018 року в частині зобов`язання МЦНБВПП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує його середньомісячної заробітної плати скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в цій частині позову .

Постанова мотивована тим, що згідно з пунктом 3.2. Положення працівникам регіональних та місцевих центрів за погодженням директорів відповідних центрів може також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати. Виплата зазначеної допомоги здійснюється за наявності коштів та у межах економії фонду оплати праці, тому виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов`язком керівника центру, яка здійснюється за наявності коштів та у межах економії фонду оплати праці.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року, просив скасувати оскаржувану постанову, рішення Арцизького районного суду Одеської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

09 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження від 13 квітня 2020 року № 1032/0/226-20 Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду , затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не повно з`ясував усі обставини справи та дав необ`єктивну оцінку доказам у справі.

Вважає відмову у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань неправомірною, оскільки відповідач є розпорядником коштів та на рахунку були кошти для виплати зазначеної допомоги. У вересні 2016 року відповідач як розпорядник коштів повернув до бюджету надлишок 50 600,00 грн, перерахував з вересня на грудень 2016 року 24 400,00 грн. Під час прийняття рішення про відмову у виплаті вказаної допомоги, відповідач мав керуватися законами України, на що суд апеляційної інстанції не звернув увагу та неправильно застосував норми матеріального права.

Аргументи інших учасників справи

Відзив Арцизького МЦНБВПП на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Позивач не вказує які саме норми матеріального і процесульного права порушив суд апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Постанови № 552 та пунктом 3.2 Положення виплата спірної матеріальної допомоги є правом, а не обов`язком керівника центру.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що виплата спірної матеріальної допомоги не має обов`язкового характеру, рішення про її встановлення приймає керівник залежно від наявності коштів шляхом видання відповідного наказу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 травня 2015 року ОСОБА_1 працював в АрцизськомМЦНБВПП.

З моменту перебування позивача у відпустці з 01 серпня 2016 року до днязвільнення він фактично не працював (перебування у відпустці, лікарняному).

26 вересня 2016 року позивач подав заяву про звільнення з 04 жовтня 2016 року.

Згідно з наказом від 26 вересня 2016 року позивач звільнений з 04 жовтня 2016 року за згодою сторін.

17 грудня 2015 року в. о. директора центра Старенков О.Ю. (позивач) видав наказ 329-к про виплату матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби у розмірі 4 800,00 грн начальнику відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з адвокатами в.о. директора ОСОБА_1 .

12 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Арцизького МЦНБВПП із заявою про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Листом від 29 листопада 2016 року № 03-35/083 директор Арцизського МЦНБВПП ОСОБА_4 . роз`яснила ОСОБА_1 , що нею прийнято рішення не погоджувати виплату матеріальної допомоги у зв`язку з тим, що у вересні 2016 року внесені зміни до плану асигнувань загального фонду бюджету центру на 2016 рік. Зазначила також, що знято і перенесено фінансування на грудень у розмірі 24 400,00 грн (по КЕКВ 2110 Оплата праці 20 000 ,00 грн, по КЕКВ 2120 Нарахування на оплату праці 4 400,00 грн) та загальний фонд зменшено на 50 600 ,00 грн, в тому числі по КЕКВ 2111 Заробітна плата - 41 500,00 грн, КЕКВ 2120 Нарахування на оплату праці - 9 100,00 грн.

Дані, наведені у листі, підтверджуються довідкою про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2016 рік від 15 вересня 2016 року № 1022, згідно з якою знято і перенесено фінансування на грудень у розмірі 24 400,00 грн (по КЕКВ 2110 Оплата праці 20 000,00 грн, по КЕКВ 2120 Нарахування на оплату праці 4 400,00 грн).

Згідно з довідкою про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2016 рік від 27 вересня 2016 року № 1174 загальний фонд зменшено на 50 600 ,00 грн.

Відповідно до довідки про зміни до кошторису на 2016 рік від 15 вересня 2016 року № 875 загальний фонд зменшено на 50 600 ,00 грн.

Згідно з штатним розписом на 2016 рік затверджено штат у кількості 22 штатних одиниць.

Відповідно до меморіального ордеру за вересень 2016 року № 2, зведеної відомості для зарахування на картрахунки карток, звітів про використання кошторису установи (Загальний фонд) станом на 31 березня, 30 червня, 30 вересня, 30 грудня 2017 року; звіту про фінансові зобов`язання (Загальний фонд) станом на 30 грудня 2017 року, розрахунку видатків до кошторису за 2016 рік вбачається, що в цих документах висвітлюються відповідні зміни до кошторису, якими підтверджено фактичний брак коштів на 4 квартал 2016 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що кошти у межах економії були витребувані з рахунків Арцизького МЦНБВПП,тому була відсутня можливість провести виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1 для вирішення його соціально-побутових питань.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 2 Закону України Про оплату праці у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Верховний Суд виходить з того, що при вирішенні спорів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 357/9161/17, провадження № 39921св18.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови № 552 директорові Координаційного центру та директорам територіальних центрів у межах затвердженого фонду оплати праці надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для оздоровлення одночасно з наданням щорічної відпустки та для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Згідно з пунтом 3.2. Положення працівникам регіональних та місцевих центрів за погодженням директорів відповідних центрів може також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов`язком керівника центру, яка здійснюється за наявності коштів та у межах економії фонду оплати праці, у зв`язку з чим відсутні порушення відповідача відповідно до трудового законодавства, зокрема, Постанови № 552 та Положення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України (Seryavin andOthers v . Ukraine ) рішення від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм матеріального права, незгоди із судовим рішенням, переоцінки доказів у справі, не спростовують мотиви та висновки суду апеляційної інстанції, який з урахуванням підстав позову дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність порушення прав позивача.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

О. В. Ступак