Рішення

від 06.03.2018 по справі 914/2140/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2018Справа № 914/2140/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорціум "Агентство економічної безпеки" (79034, м. Львів, вул. П.Мирного, 24-Г)

до Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (03057, м. Київ,

вул. Мірошниченко Євгенії, 10) в особі його Відокремленого Підрозділу

Західно-Українська геофізична розвідувальна експедиція (79040, м. Львів,

вул. Д. Апостола, 9-А)

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача - Борецький В.З. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

18 жовтня 2017 року до канцелярії Господарського суду Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорціум "Агентство економічної безпеки" (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" в особі його Відокремленого Підрозділу Західно-Українська геофізична розвідувальна експедиція (відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 72 987,03 грн. з них: основного боргу - 63 939,58 грн., в порядку ст. 231 Господарського кодексу України: пені - 4 128,99 грн. і штраф 7% - 4 475,76 грн. та в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України: 3% річних - 339,43 грн. та втрат від інфляції - 103,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором надання охоронних послуг № 35-ІІ/17 від 01.04.2017 року щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 року матеріали справи № 914/2140/17 передано до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.

09 січня 2018 року матеріали справи № 914/2140/17 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 року справу № 914/2140/17 передано для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 року (суддя Котков О.В.) прийнято справу № 914/2140/17 до провадження; постановлено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 01.02.18 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2140/17 до судового розгляду по суті; призначено судове засідання до судового розгляду справи по суті на 06.03.18р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2018р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

В судове засідання 06.03.18р. відповідач не з'явився, причин неявки не повідомив.

Згідно положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання 06.03.2018 року, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

30 січня 2018 року через канцелярію до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній висловив заперечення проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2017 року між позивачем (надалі - Виконавець або Охорона) та відповідачем (далі по тексту - Замовник) (разом - сторони) було укладено договір надання охоронних послуг № 35-ІІ/17 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг) згідно умов п.п. 1.1., 1.2. якого договір укладено відповідно до результатів публічних закупівель за процедурою відкритих торгів відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі , переможцем якого за Лотом № 1 (Лот № 1 - послуги з охорони бази експедиції за адресою м. Львів, вул. Д. Апостола, 9а), Лотом № 2 (Лот № 2 - послуги з охорони бази РД 57 за адресою Львівська область, м. Самбір, вул. Клинівка, 23а), Лотом № 3 (Лот № 3 - послуги з охорони бази ГП 60 за адресою Львівська область, м. Рудки, вул. Зелена, 49) визнано Виконавця. В порядку та на умовах, визначених Договором, Виконавець зобов'язується надавати послуги, пов'язані з особистою безпекою (ДК 021:2015 код 7971 - охоронні послуги), а саме: згідно технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі (послуги), а Замовник зобов'язується в свою чергу прийняти та оплатити надані послуги.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на загальну суму - 145 913,40 грн., однак Замовник послуги оплатив лише частково, а саме на суму - 81 973,82 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 63 939,58 грн. з розрахунку: 145 913,40 грн. - 81 973,82 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України: пеню - 4 128,99 грн. і штраф 7% - 4 475,76 грн. та в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України: 3% річних - 339,43 грн. та втрати від інфляції - 103,27 грн.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що в силу обставин відсутності Загальної інструкції співробітника охорони , Інструкції охоронникам по несенню чергування на об'єкті (п. 2.6), Акту обстеження (п.2.7.), Розрахунок вартості Послуг (Додаток 1)(п. 5.1.), Дислокація (п. 7.4.), що є невід'ємними складовими Договору, все це свідчить про недійсність договору в цілому, а отже і безпідставність будь-яких вимог. Враховуючи факт подання позову зі сторони позивача, останній порушує умови Договору № 04-06/КА-17 від 20 червня 2017 року, яким було припинено договір надання охоронних послуг, оскільки було проголошено відсутність будь-яких взаємних зобов'язань чи претензій, а подання позову суперечить змісту і суті положень на які погодились сторони, оскільки зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України). Відповідач відмічає, що Виконавець і Замовник відмовились від усіх зобов'язань.

У своїй відповіді на відзив, поданої до суду 01.02.2018р., позивач не погоджується з викладеними відповідачем запереченнями та зауважив, що посилання відповідача на відсутність Розрахунку - як Додатку № 1 до Договору спростовується фактом надання позивачем відповідачу листа від 12 травня 2017 року, вих. № 17, з додатком - Розрахунком вартості (Додаток 1), підготовленого позивачем на вимогу відповідача листом від 4 травня 2017 року № 01/217.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було установлено судом, 01.04.2017 року між сторонами укладено договір надання охоронних послуг № 35-ІІ/17 за п.п. 1.1., 1.2. якого договір укладено відповідно до результатів публічних закупівель за процедурою відкритих торгів відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі , переможцем якого за Лотом № 1 (Лот № 1 - послуги з охорони бази експедиції за адресою м. Львів, вул. Д. Апостола, 9а), Лотом № 2 (Лот № 2 - послуги з охорони бази РД 57 за адресою Львівська область, м. Самбір, вул. Клинівка, 23а), Лотом № 3 (Лот № 3 - послуги з охорони бази ГП 60 за адресою Львівська область, м. Рудки, вул. Зелена, 49) визнано Виконавця. В порядку та на умовах, визначених Договором, Виконавець зобов'язується надавати послуги, пов'язані з особистою безпекою (ДК 021:2015 код 7971 - охоронні послуги), а саме: згідно технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі (послуги), а Замовник зобов'язується в свою чергу прийняти та оплатити надані послуги.

З матеріалів справи слідує, що у відповідь на лист відповідача від 04 травня 2017 року № 01/217, у своєму листі вих. № 17 від 12 травня 2017 року Замовник повідомив Виконавця про направлення Розрахунку вартості послуг охорони , як Додаток № 1 до Договору. З вказаного розрахунку вбачається, що вартість послуг охорони становить: за квітень 49 184,29 грн., за травень 50 823,77 грн. і за червень 49 184,29 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання Виконавцем послуг за Договором та отримання їх Замовником в квітні-червні 2017 року складено Акти надання послуг №№: 135 від 30.04.2017р. (49 184,29 грн.), 165 від 31.05.2017р. (50 823,77 грн.) та 200 від 29.06.2017р. (45 905,34 грн.), а всього на загальну суму 145 913,40 грн.

При цьому суд відмічає, що Акти надання послуг №№: 165 та 200, на відміну від підписаного обома сторонами акту № 135, були направлені Виконавцем листами № 10 і № 06/07 та отримані Замовником 13.06.2017р. та 12.07.2017р. відповідно, що підтверджується вхідною відміткою про отримання за № 59 на листі № 10, а також даними з відстеження поштової кореспонденції з Укрпошти . Відтак, оскільки в силу п. 6.2. Договору після надання Виконавцем Акту Замовник протягом 5 (п'яти) днів підписує Акт або направляє Виконавцю мотивовану відмову від підписання, і якщо протягом вказаного терміну Акти не будуть підписані чи Виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то Акти вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і у повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони Замовника, і правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем на користь Замовника послуг за Договором на суму 145 913,40 грн., оскільки протягом 5 (п'яти) днів, тобто до 19.06.2017р. та 17.07.2017р., мотивованої відмови від підписання Актів №№: 165 та 200 від Замовника до Виконавця не надходило, і зворотнього до суду не представлено, у зв'язку із чим правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів: № 165 - 31.05.2017р. та № 200 - 29.06.2017р.

Окремо суд відмічає, що 20.06.2017р. між сторонами укладено договір про припинення дії Договору (копія в справі), згідно п. 1 якого Виконавець і Замовник домовилися про припинення дії Договору послуг з 29.06.2017р. За вказаного, судом прийнято до уваги обставини надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором згідно акту № 200 за період з 01.06.2017р. по 28.06.2017р.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно п. 5.1. Договору загальна вартість договору становить 450 856,00 гривень (чотириста п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень) 00 копійок, в тому числі ПДВ.

За п. 6.1. Договору розрахунки за Договором здійснюється щомісячно протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту підписання Актів приймання-передачі наданих послуг. Оплата здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений у реквізитах Договору.

З матеріалів справи випливає, що відповідачем було здійснено часткову оплату послуг за Договором в сумі 81 973,82 грн. (40 986,91 грн. + 40 986,91 грн.), проведену в часткову оплату актів №№: 135 і 165, що підтверджується банківськими виписками від 22.05.2017р. та 04.07.2017р.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, з огляду на прийняття та погодження сторонами Розрахунку вартості послуг охорони до Договору, що підтверджується діями як щодо надання розрахунку послуг Виконавцю з боку Замовника, так і частковою оплатою таких послуг останнім, приймаючи до уваги те, що строк виконання грошового зобов'язання за Договором по оплаті актів за квітень, травень та червень 2017 року настав протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту підписання відповідних актів, а саме з 30.04.2017р., 31.05.2017р. та 29.06.2017р. відповідно, зважаючи на те, що доказів повної оплати послуг по Договору станом на березень 2018 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про стягнення з Замовника боргу за Договором по оплаті послуг в розмірі 63 939,58 грн., з розрахунку: 145 913,40 грн. /загальна сума послуг згідно актів/ - 81 973,82 грн. /часткова оплата/.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за неналежне виконання Замовником умов Договору перед Виконавцем щодо оплати послуг, стягненню з відповідача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь позивача підлягає 171,53 грн. 3% річних, що складає: 20,21 грн. (згідно вірно здійсненого розрахунку позивача) +

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 50823.77 01.07.2017 - 03.07.2017 3 3 % + 12.53 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 9836.86 05.07.2017 - 31.07.2017 27 3 % + 21.83 + 116,96 грн. та 103,27 грн. втрат від інфляції, відповідно до вірного арифметичного розрахунку позивача.

В частині викладених позовних вимог про стягнення, в порядку ст. 231 Господарського кодексу України, пені - 4 128,99 грн. і штрафу 7% - 4 475,76 грн., то суд зазначає наступне.

За ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В своєму листі від 01 квітня 2012 року Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України за 2010 - 2011рр. Верховний Суд України зазначив, що штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 ГК, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 р. у справі N 3-4гс10).

У п. 2.2 постанови № 14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Як вказувалось вище судом, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем свого зобов'язання саме з оплати послуг за Договором згідно Актів надання послуг №№: 135 від 30.04.2017р., 165 від 31.05.2017р. та 200 від 29.06.2017р.

Пунктом 1.1 постанови № 14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що грошовим зобов'язанням - є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Тобто, у даному випадку штрафні санкції позивачем нараховані саме за порушення грошового зобов'язання, внаслідок чого виключається можливість визначення розміру штрафу та пені на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення пені - 4 128,99 грн. і штрафу 7% - 4 475,76 грн. згідно ст. 231 Господарського кодексу України підлягають залишенню без задоволення.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 64 214,38 грн. з них: основного боргу - 63 939,58 грн. (шістдесят три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 58 копійок), 3% річних - 171,53 грн. (сто сімдесят одна гривня 53 копійки) та втрат від інфляції - 103,27 грн. (сто три гривні 27 копійок), а викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові обставин за вказаних вище судом фактів.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 407,68 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (ідентифікаційний код 01432761, адреса: 03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, буд. 10) в особі його Відокремленого Підрозділу Західно-Українська геофізична розвідувальна експедиція (ідентифікаційний код 01432799, адреса: 79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 9-А), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорціум "Агентство економічної безпеки" (ідентифікаційний код 31978094, адреса: 79025, Львівська обл., м. Львів, вул. Папоротна, буд. 10, кв. 7), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 63 939,58 грн. (шістдесят три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 58 копійок), 3% річних - 171,53 грн. (сто сімдесят одна гривня 53 копійки), втрат від інфляції - 103,27 грн. (сто три гривні 27 копійок) та судового збору - 1 407,68 грн. (одна тисяча чотириста сім гривень 68 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.03.2018р.

Суддя О.В. Котков