Рішення

від 26.02.2018 по справі 921/646/17-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2018 року м. ТернопільСправа № 921/646/17-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

за позовом Служби зовнішньої розвідки України вул. Нагірна, 24/1, м. Київ, 04107

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Квазар плюс" вул. Ярмуша, буд. 184, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область,47728

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військова частина №К1412, вул. Мечнікова, 16, м. Львів, 79000

про стягнення пені за прострочення гарантійного ремонту в розмірі 646 100 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Орлюк В.М., довіреність №5/3/727Б від 18.09.2017,

Вовчак Л.А., довіреність №5/3/960Б від 11.12.2017.

відповідача: Волошин Ю.І., довіреність №б/н від 04.12.2017,

Підручний В.Д., паспорт НОМЕР_1 від 11.07.1996.

Суть справи:

Служба зовнішньої розвідки України звернулася до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Квазар плюс" про стягнення пені за прострочення гарантійного ремонту в розмірі 646 100 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, що підтримані у судовому засіданні повноважними представниками, позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом умов договору №693/14від 12.12.2014, в частині своєчасного виконання гарантійних зобов'язань, зважаючи на що відповідачу нараховані штрафні санкції, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н (вх.№22032) від 12.12.2017 та додаткових поясненнях №б/н (вх. №5053) від 02.02.2018. Вказує, що дефектний акт, в порушення п.7.6. укладеного договору, складений позивачем без виклику представника господарського товариства. Разом з тим зазначає, що Науково - виробнича фірма за власний рахунок, незважаючи на явні неправильні умови експлуатації товару, здійснила повну заміну (а не ремонт) електродвигуна азимутального приводу на аналогічний та пошкоджений підшипник; здійснила позагарантійну перевірку технічних характеристик дзеркальної системи та юстування дзеркальної поверхні антенної системи. З огляду на специфіку та технічні характеристики поставлених за договором товарів, ремонтні роботи проводились на території ВЧ №К1412, а сам товар - антенна система АС 7,8 м АДЕ (зав. №017), ніколи з території зазначеної військової частини не виїжджав та фактично не передавався. Після заміни електродвигун повністю відповідає умовам договору та встановленим технічним характеристикам, а тому відповідач звернувся до позивача та третьої особи з проханням скласти відповідний акт про повернення товару з гарантійного ремонту, на що йому було відмовлено.

Третя особа позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Крім того, у письмових поясненнях №б/н (вх. №3384) від 04.01.2018 та №б/н (вх.№4582) від 24.01.2018, зазначає, що даний виріб (антенна система) є капітальною спорудою і його демонтаж й подальший монтаж є дуже затратним по часу, тому керівництво військової частини К1412 погодилось, щоб усунення конструктивних недоліків та/або виробничих дефектів виробу відбувалось за місцем його монтажу. Військова частина є режимним об'єктом, а тому прохід та проїзд на територію не може відбуватись безконтрольно та відображається у "Журналі №273 прийому відвідувачів військової частини К1412".

При розгляді даного спору здійснювалась технічна фіксація судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Ухвалою суду від 07.02.2018, відповідно до ст.185 ГПК України, справу призначено до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників спору, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як слідує із матеріалів справи, 12 грудня 2014 року між Службою зовнішньої розвідки України (Замовник) та ТОВ "Квазар плюс" (Виконавець) було укладено договір №693/14 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобов'язувався поставити Замовникові товари зазначені в специфікації (Додаток №1), а Замовник - прийняти їх та оплатити.

Найменування товарів - Антени та антенні відбивачі будь-якого типу й частини до них; частини радіо - та теле- передавальної апаратури та телевізійних камер, код 26.30.4 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010: Спеціальне обладнання для прийому та обробки супутникових каналів зв'язку: Лот №1: Комплекс прийому та аналізу сигналів НВЧ діапазону (за специфікацією), апаратура спеціального призначення, яка використовується для потреб зв'язку спеціального призначення (п.1.2.).

Вартість обладнання - 3 550 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 591 666 грн. 67 коп. (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 цієї угоди, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником всіх поставлених товарів після пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату товарів та підписання представником Замовника акта приймання-передачі товарів (видаткової накладної на поставлені товари); розрахунки проводяться протягом 7 робочих днів з дня підписання представником Замовника акту приймання-передачі товару.

У п.5.1 Договору його учасники погодили термін поставки до 22.12.2014 з урахуванням виконання Виконавцем робіт з встановлення та налаштування обладнання, проведення відповідних монтажних та пусконалагоджувальних робіт, у тому числі підключення до системи електричного живлення на об'єктах, визначених Замовником, введення обладнання в експлуатацію, а також проведення Виконавцем навчання персоналу Замовника. Місцем поставки товарів сторони визначили м. Львів (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.п.5.3 та 5.6 даного правочину приймання товарів здійснюється комісією, яка проводить перевірку відповідності товарів технічним вимогам, а за підсумками її роботи складається акт приймання-передачі продукції за кількістю та якістю і акт приймання - передачі товарів (накладна).

Виконавець зобов'язувався забезпечити гарантійне обслуговування, гарантійний ремонт та/або гарантійну заміну товарів або їх складових частин (підпункт 6.3.3 Договору ).

Відповідно до п.7.6 укладеної угоди, претензії щодо якості товарів, поставлених Замовнику, пред'являються Виконавцю в письмовій формі з наданням всіх документів, що підтверджують сутність претензії. Виклик представника Виконавця з приводу виявленого недоліку обов'язковий .

Згідно п.10.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє щодо виконання бюджетних зобов'язань до 31.12.2014, а стосовно виконання інших зобов'язань, взятих сторонами за цим договором - до їх повного виконання.

Перелік поставленого товару та його характеристики визначені у специфікації (Додаток 1) та Технічних умовах до антен та антенних відбивачів будь-якого типу частини до них, які були укладені до договору №693/14 від 12.12.2014.

Документом, що підтверджує прийняття Замовником товару на загальну суму 3 550 000 грн. є підписаний сторонами акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 22.12.2014, який складений у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Згідно п.5.8. договору датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки товарів є дата акта приймання-передачі.

Вищезазначений первинний документ бухгалтерського обліку підписаний членами комісій від Замовника та Виконавця. Відповідно до його змісту поставлений товар відповідає усім технічним вимогам. Стан тари, упаковки, маркування, пломби в момент огляду продукції були без пошкоджень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачем товару на загальну суму 3 550 000 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в межах гарантійного строку експлуатації антенної системи АС 7,8 АДЕ зав. №017 було встановлено, що її технічні характеристики не відповідають параметрам, які зазначені в експлуатаційній документації.

В результаті вищенаведеного, 19.12.2016 було складено акт технічного стану технічних засобів, що втратили працездатність (дефектний акт). Під час огляду технічного засобу комісією констатовано, що при проведенні експлуатації зафіксовані погіршення технічних характеристик "Антенної системи АС 7,8 м АДЕ", заводський номер 017, зі складу "Комплексу прийому та аналізу сигналів НВЧ діапазону (за специфікацією)", що не відповідають параметрам, зазначеним у експлуатаційній документації, а саме:

1) невідповідність ширини діаграми спрямованості, рівня перших бічних пелюстків та коефіцієнту підсилення в KU-діапазоні;

2) невідповідність діапазону робочих температур, при температурі навколишнього середовища - 5 градусів по Цельсію, спостерігається обмерзання азимутального приводу;

3) невідповідність допустимої робочої швидкості вітру, при швидкості вітру більше 10 м/с (відповідно до експлуатаційної документації має бути не менше 30м/с) неможливе здійснення стабільного приймання сигналів від супутників-ретрансляторів. Крім того, наявність люфту азимутального приводу опорно-повторного пристрою привела до деформації та пошкодження підшипника електромеханічного приводу по азимуту.

19.12.2016 складено акт приймання-передачі Антенної системи АС 7,8 м АДЕ, заводський номер 017, зі складу "Комплексу прийому та аналізу сигналів НВЧ діапазону (за специфікацією)" та передано останню від ВЧ К1412, м. Львів до ТОВ НВФ "Квазар плюс" м. Тернопіль.

Враховуючи умови укладеного правочину, виявлені дефекти мали бути усунуті Виконавцем до 18.01.2017 включно. Однак, за твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання не виконав.

В подальшому, Замовником на адресу ТОВ НВК "Квазар плюс" надсилались листи 20.12.2016, 10.03.2017, 23.05.2017, 10.06.2017 (знаходяться в матеріалах справи) з вимогою виконати гарантійні зобов'язання та попередженнями про відповідальність за їх несвоєчасне виконання.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу свого контрагента направлялась претензія №5/3/869ПБ від 20.06.2017 з вимогою, зважаючи на прострочення строку виконання гарантійного ремонту тривалістю 145 днів (19.01.2017 по 12.06.2017) відповідно до умов договору, сплатити 514 750 грн. пені.

У відповідь на претензію відповідачем було направлено лист №801 від 01.08.2017, в якому господарське товариство пропонує провести переговори та консультації для усунення всіх непорозумінь.

Враховуючи п.11.11 спірного правочину, позивачем обрахована пеня за прострочення строку гарантійного ремонту за період 19.01.2017 по 19.07.2017 в сумі 646 100 грн., стягнення якої є предметом даного судового розгляду.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами відбулась поставка товару, який відповідає усім технічним вимогам.

Однак, у подальшому, в межах гарантійного строку Замовником були виявлені певні невідповідності товару параметрам, зазначеним в експлуатаційній документації, що унеможливило використання антенної системи за призначенням.

У п.п. 11.1. та 11.3. Договору сторони передбачили, що Виконавець гарантує відповідність товарів вимогам, зазначених у технічних вимогах, здійснює їх гарантійне обслуговування, гарантійний ремонт та/або гарантійну зміну товарів чи їх складових частин; гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини товарів вважається рівним гарантійному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним.

Відповідно до умов угоди, 19.12.2016 посадовими особами військової частини було складено акт технічного стану технічних засобів, що втратили працездатність (дефектний акт).

При цьому судом критично оцінюються твердження господарюючого суб'єкта про те, що вказаний документ міг бути складений виключно за участі його представника. Адже за досягнутими у п.7.6 Договору домовленостями, виклик представника Виконавця з приводу виявленого недоліку обов'язковий. Таким чином, за умовами Договору, для фіксування несправностей участь Виконавця не була необхідною. У Замовника існувало лише зобов'язання невідкладно повідомити про виявлені недоліки Науково - виробничу фірму.

Що ним і було зроблено, свідченням чого є складений цього ж числа (19.12.2016 року) акт приймання-передачі, за яким антенна система передана на ремонт ТОВ НВФ "Квазар плюс". Зі сторони відповідача даний акт підписано керівником товариства, тобто особою наділеною необхідним обсягом повноважень для вчинення даної дії.

Відповідно до ч.6 ст.269 ГК України, постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

У своєму відзиві на позов, господарське товариство посилалося на явні неправильні умови експлуатації Товару позивачем. Водночас, належних та допустимих доказів цього ним суду надано не було.

Так, згідно п.9 Технічних вимог до антен та антенних відбивачів, антенні системи забезпечують цілодобову експлуатацію з плановою перевіркою технічного стану 1 раз на рік.

Складених за наслідками таких перевірок документів, що б вказували на порушення Замовником правил експлуатації антенної системи з моменту укладення договору і станом на день розгляду справи у суді, відповідач не надав .

Крім того, і у акті прийому - передачі від 19.12.2016 відсутні зауваження щодо порушення умов експлуатації обладнання. Більше того, в ході судових слухань (зафіксовано технічною фіксацією) представники Науково-виробничої фірми повідомили, що документів, які б це засвідчили, у відповідача немає. Як наслідок, судом критично оцінюються твердження господарського товариства з даного приводу.

Натомість, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечено того факту, що ТОВ НВК "Квазар плюс" власними коштами оплатило вартість запчастин, що використовувалися при спірному ремонті (накладна №28 від 23.12.2016 та видаткова накладна №1213 від 21.01.2014 у справі). Таким чином, суд вважає, що надані письмові докази у своїй сукупності підтверджують вчинення Виконавцем дій (оплати за електродвигун та підшипники, виконання робіт із їхньої заміни), які свідчать про те, що він приступив до проведення ремонтних робіт.

Стосовно твердження відповідача про те, що акт прийому - передачі товару для проведення гарантійного ремонту було складено вже після спливу гарантійного строку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГК України гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем).

У п.11.2. Договору, його контрагенти передбачили, що гарантійний строк товарів становить 24 календарних місяці і починає обчислюватися від дати підписання акта приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, про що Виконавцем робиться запис у відповідному розділі формуляра, який скріплюється печаткою Виконавця.

Як вбачається з акту приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 22.12.2014, комісія Замовника з 19.12.2014 по 22.12.2014 здійснила приймання в експлуатацію від Виконавця антени та антени відбивачів будь-якого типу й частини до них.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи приписи вищевказаних норм та умови Договору, перебіг гарантійного строку у даному випадку розпочався 23.12.2014 та тривав по 23.12.2016 року включно, а не до 21.12.2016 як хибно вважає відповідач (пояснення представників з даного приводу зафіксовані технічною фіксацією).

Замовник повідомив господарське товариство про виявлені дефекти антенної системи 19.12.2016, тобто в межах гарантійного строку. Вказана дата міститься у акті приймання-передачі, за яким антенна система передана на ремонт ТОВ НВФ "Квазар плюс". Даний акт підписаний керівником відповідача без жодних застережень та зауважень.

При цьому варто зазначити, що в ході судових слухань (зафіксовано технічною фіксацією) директор ТОВ НВФ "Квазар плюс" повідомив, що він підписував документ, на якому вже стояла дата 19.12.2016 р. Вказаним спростовуються посилання іншого представника відповідача на те, що при його підписанні у акті не було ніяких відомостей щодо дати його складання.

Суперечливими є й інші твердження господарського товариства з даного приводу. Так, посилання відповідача у відзиві на позов на те, що акт - прийому передачі товару на ремонт, фактично ним підписано вже після проведення ремонту , спростовується поясненнями директора товариства, які надані ним в ході судових слухань. Так, керівник відповідача у судовому засіданні 26.02.2018 року зазначив, що фактично акт ним підписувався 21.12.2016 року, а не після проведення ремонту. У попередніх судових засіданнях ним же зазначалося про підписання цього документа 22.12.16 р. чи 23.12.2016. При цьому суд констатує, що кожна із перелічених дат підпадає під термін гарантійного ремонту, а не свідчить про звернення Замовника з претензіями поза межами гарантійного строку.

Водночас, суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Квазар плюс" є юридичною особою , створеною відповідно до законодавства України та в силу ст.2 Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" зобов'язане вести бухгалтерський облік на підставі первинних документів, що містять відомості про господарську операцію.

Акт прийому-передачі товару на ремонт від 19.12.2016, підписаний повноважними представниками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Таким чином, суд констатує, що обидва учасники договірних відносин досягли згоди щодо всіх зазначених у ньому умов, в тому числі і щодо дати виникнення у відповідача зобов'язання з проведення гарантійного ремонту спірного обладнання.

Зважаючи на відсутність будь-яких письмових застережень, суд вважає, що Виконавцем та Замовником в ході проведення ремонтних робіт було досягнуто взаємної згоди про те, що вони будуть проводитися на території військової частини без демонтажу антенної системи. Законодавчих обмежень, які б забороняли усувати конструктивні недоліки та/або виробничі дефекти виробу за місцем його монтажу, судом не встановлено.

Пунктом 11.5 Договору Виконавець взяв на себе зобов'язання протягом гарантійного строку усунути виявлені дефекти протягом 30 календарних днів. У п.11.6. цієї угоди сторонами погоджено, що строк гарантійного ремонту або заміни товарів (комплектуючих виробів і складових частин товарів) починає обчислюватись з моменту передачі товарів за актом приймання-передачі товарів (накладної) на гарантійний ремонт та закінчується з моменту повернення товарів з ремонту, що оформлюється актом приймання - передачі товарів. До акту приймання-передачі додається акт виконаних робіт за формою, встановленою Замовником.

Згідно з відомостями, що викладені у листі позивача від 20.09.2017 №20/1/1662 надісланому господарському товариству слідує, що гарантійний ремонт було проведено лише частково. За твердженням військової частини вказане дало можливість використовувати окремі технічні можливості антенної системи в процесі її експлуатації. Водночас, Замовник вказує, що використання даного обладнання в повному обсязі без проведення ремонту є неможливим.

При цьому суд зважає, що про необхідність виконання гарантійних зобов'язань Служба зовнішньої розвідки України, неодноразово повідомляла відповідача листами від 20.12.2016, 10.03.2017, 23.05.2017, 10.06.2017, 20.09.2017 (у судовому засіданні 26.02.2018 року керівником товариства підтверджено факт їхнього отримання товариством), але всі вони залишені господарським товариством без відповіді та будь - якого реагування.

Як наслідок, господарське товариство свої зобов'язання з гарантійного ремонту в повному обсязі не виконало. Адже, у матеріалах справи немає підписаного сторонами та визначеного Договором ні акту приймання - передачі товару з гарантійного ремонту, ні акту виконаних робіт.

Відповідно до п.11.8 Договору, у випадку виникнення необхідності щодо подовження строку гарантійного ремонту або заміни товарів (комплектуючих виробів і складових частин товарів), Виконавець повинен письмово з обґрунтуванням звернутися до Замовника з відповідною пропозицією. Замовник може одноразово, до 30 календарних днів подовжити строк усунення недоліків. Доказів такого звернення у матеріалах справи немає.

Посилання товариства у відзиві на позов на те, що його спеціалісти не мали змоги фізично потрапити на територію військової частини для перевірки роботи спірного обладнання, спростовуються даними Журналу №273 "Прийому відвідувачів військової частини К1412 ", за яким у період з 17.12.16 р. до 27.12.17 р. посадові особи відповідача були 15 разів допущені на територію цієї військової частини (довідка від 04.01.18 № 1 у справі)

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі коли дефекти у погоджений сторонами строк не усунено, Виконавець за кожен день прострочення строку гарантійного ремонту або заміни товарів (комплектуючих виробів і складових частин товарів) неналежної якості сплачує Замовнику неустойку у формі пені в розмірі 0,1% від вартості товарів. Нарахування пені за прострочення строку гарантійного ремонту або заміни товарів (комплектуючих виробів і складових частин товарів) неналежної якості припиняється в день прийняття товарів представниками Замовника за актом приймання-передачі у відповідності до технічних вимог (п.п. 11.9., 11.10. Договору).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно до частини 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Оскільки відповідачем допущене прострочення виконання не грошового зобов'язання, а саме прострочення виконання зобов'язання щодо проведення гарантійного ремонту поставленого ним товару у строк визначений договором, а закупівля товарів здійснювалась за державні кошти, то заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на підставі п. 11.9. договору та вимог ст. 231 ГК України є правомірними.

Здійснений позивачем розрахунок пені на суму 646 100 грн. за період з 19.01.2017 по 19.07.2017 є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

При цьому суд зважає, що чинне процесуальне законодавство, на обох учасників спору покладає обов'язок довести ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Належних та допустимих доказів на спростування позову господарським товариством суду не надано.

Як наслідок, заявлені Службою зовнішньої розвідки України вимоги про стягнення пені за прострочення терміну гарантійного ремонту, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Квазар плюс" (вул. Ярмуша, буд. 184, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область,47728, ідент. код 14055111) на користь Служби зовнішньої розвідки України (вул. Нагірна, 24/1, м. Київ, 04107, іден. код 33240845; р/р №35218001018126 в Державній казначейській службі України, м. Київ; МФО 820172) - 646 100 (шістсот сорок шість тисяч сто) грн. пені у розмірі 0,1% від вартості товару за прострочення строку гарантійного ремонту та 9 691 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 50 коп. в рахунок повернення судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено - 15.03.2018

Суддя О.В. Руденко