Рішення

від 12.03.2018 по справі 910/21790/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2018Справа № 910/21790/17

За позовомПриватного підприємства Бозон доТовариства з обмеженою відповідальністю Карт Інсайд простягнення 84 640,00 грн. Суддя Босий В.П.

при секретарі судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Пекар В.М.; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Бозон (надалі - ПП Бозон ) звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Карт Інсайд (надалі - ТОВ Карт Інсайд ) про стягнення 131 620,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором суборенди нежитлового приміщення № 1КІ від 02.02.2016, у зв'язку з чим позивач вказує на заборгованість з суборендної плати у розмірі 131 620,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.01.2018.

У зв'язку з тим, що з 15.12.2017 введено в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2018 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 05.02.2018.

05.02.2018 через канцелярію суду від ТОВ Карт Інсайд надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач заперечує проти позову з огляду на відсутність у відповідача будь якої заборгованості перед позивачем, при цьому звертає увагу на зміни та доповнення до Договору суборенди нежитлового приміщення № 1КІ від 02.02.2016, відповідно до яких розмір суборендної плати було зменшено, а також на те, що майно передано тільки через три місяці після підписання договору, розпорядження нерухомими майном відбулось без дозволу розпорядника майна, відсутність електропостачання в орендованих приміщеннях, сплату відповідачем позивачу коштів відповідно до укладених змін та розірвання договору позивачем з 06.06.2017.

В судових засіданнях 05.02.2018 та 26.02.2018 судом оголошувались перерви на 26.02.2018 та 12.03.2018 відповідно.

26.02.2018 та 12.03.2018 через канцелярію суду відповідачем подані додаткові пояснення щодо безпідставності позовних вимог, відповідно до яких заявник додатково повідомив суд про наявність іпотечного застереження щодо суборендного майна.

12.03.2018 через канцелярію суду від Приватного підприємства Бозон надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 84 640,00 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення їх розміру, яка прийнята судом для подальшого розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, а явку представників сторін визнано необов'язковою, суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 12.03.2018 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2016 між ПП Бозон (суборендодавець) та ТОВ Карт Інсайд (орендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 1КІ (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, суборендодавець зобов'язується передати, а суборендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення (складу) загальною площею 200 квадратних метрів згідно з планом (Додаток № 1 до цього договору) та частину території (шість паркомісць та територія біля складу площею 40 кв. м.) згідно з планом (Додатком № 2 до цього договору), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-А, що орендується суборендодавцем у ПрАТ Київфундаментбуд згідно договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.02.2016.

Згідно з п. 3.3 Договору передача приміщення здійснюється по акту приймання-передачі та акту технічного стану приміщення на момент передачі, підписання сторонами договору яких свідчить про фактичну передачу об'єкту суборенди суборендодавцем і його прийняття суборендарем.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору загальний розмір суборендної плати за користування приміщенням, паркомісцями та територією складає 10 580,00 грн., з урахуванням ПДВ за один календарний місяць.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що суборнедна плата сплачується суборендарем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок суборендодавця не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця на підставі рахунку-фактури суборендодавця; або сплачується готівкою в касу підприємства.

Згідно умов Договору, актом приймання передачі від 02.02.2016 суборндодавець передав, а суборендар прийняв у строкове оплатне користування шість паркомісць.

Також, відповідно до умов Договору, актами приймання передачі від 02.05.2016 суборендодавець передав, а суборендар прийняв у строкове оплатне користування об'єкти суборенди, а саме: територію 40 кв.м. біля складу та нежитлове приміщення (складу) загальною площею 200 квадратних метрів.

17.10.2016 сторонами підписано зміни та доповнення до Договору, згідно яких в порядку та на умовах, визначених Договором, суборендодавець додатково зобов'язується передати в користування, а суборендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування для ведення господарської діяльності нежитлове приміщення та частину території, що суборендується суборендодавцем у ПрАТ Київфундаментбуд згідно з договором оренди цілісного майнового комплексу від 01.02.2016, та своєчасно сплачувати суборендні платежі за їх користування.

Актом приймання-передачі від 17.10.2016 суборендодавець передав, а суборендар прийняв у строкове оплатне користування зазначене в змінах та доповненнях до Договору від 17.10.2016 нежитлове приміщення та частину території.

Крім того, змінами та доповненнями до Договору сторони передбачили, що загальний розмір суборендної плати за користування приміщенням та територією, а також за майно попередньо указане в договорі, з 01 листопада 2016 року по 01 березня 2017 року складає всього 4 500,00 грн. за кожен один календарний місяць суборенди.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із сплати суборендної плати за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 84 640,00 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі від 02.02.2016 та 02.05.2016) підтверджується факт передачі в суборенду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом суборенди за Договором, який, відповідно до п.п. 2 актів приймання-передачі, придатний для використання згідно з метою суборендного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.2 Договору відповідач повинен був сплачувати суборендну плату до 10 числа кожного поточного місяця.

Судом встановлено, що за умовами частини 9 Договору повернення об'єкту оренди після закінчення строку суборенди або у зв'язку з достроковим припиненням Договору відбувається на підставі акту-приймання передачі, а об'єкт суборенди вважається фактично повернутим суборендодавцю з моменту підписання сторонами такого акту, в будь-якому випадку день повернення приміщення за актом приймання-передачі вважається останнім днем суборенди.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами Договір розірвано з 06.06.2016, про що позивачем повідомлено відповідача листом від 03.06.2017, який наданий суду представником відповідача разом із запереченнями проти позову.

За змістом п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, основне зобов'язання відповідача сплачувати суборендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з Договору, припиняється з моменту підписання сторонами відповідного документу (акта) про повернення суборендарем об'єкта суборенди, оскільки його припинення у розумінні ст. 795 Цивільного кодексу України пов'язано саме з цією подією.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2014 р. у справі № 927/1215/13.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів повернення об'єкту суборенди суборендодавцю після розірвання Договору, відповідний акт приймання-передачі сторонами не подано.

Також, судом надано правову оцінку змінам та доповненням від 17.10.2016 до Договору, відповідно до умов яких сторони визначили розмір суборендної плати з 01.11.2016 по 01.03.2017, яка складає 4 500,00 грн. щомісячно.

Тобто, додатковою угодою визначено проміжок часу, протягом якого застосовується відповідний розмір суборендної плати, по закінченню якого мають діяти положення основного договору.

В даному випадку, такий проміжок часу встановлений до 01.03.2017, тоді як позивач заявляє про стягнення заборгованості за період з квітня по листопад 2017 року, суборендна плата за який, відповідно до п. 5.1.1 Договору становить 10 580,00 грн.

Судом також взято до уваги часткову сплату відповідачем суборендних платежів на загальну суму 63 320,00 грн, яка не охоплює заявлений позивачем період заборгованості.

Заперечуючи проти позову відповідач також вказує на те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2016 порушено справу № 910/3353/16 про банкрутство ПрАТ Київфундаментбуд , який є власником суборендного майна, а відповідно розпорядження нерухомим майном відбувалось без дозволу розпорядника майна.

Суд звертає увагу на те, що Договір суборенди нежитлового приміщення № 1КІ укладений до порушення справи про банкрутство ПрАТ Київфундаментбуд , докази оспорювання такого правочину відсутні, в той же час, матеріали справи містять докази виконання Договору (передача та прийняття майна в суборенду, сплата суборендних платежів).

Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача про наявність іпотечного обтяження суборендного майна, оскільки воно не підтверджено належними та допустимими доказами, а наданий відповідачем іпотечний договір від 22.06.2007 не свідчить про наявність обтяження майна станом на дату укладення Договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті суборендної плати за період з квітня по листопад 2017 року у розмірі 84 640,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПП Бозон про стягнення з ТОВ Карт Інсайд заборгованості з суборендної плати у розмірі 84 640,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства Бозон задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карт Інсайд (03170, м. Київ, вул. Перемоги, будинок 9, кімната 2; ідентифікаційний код 38913693) на користь Приватного підприємства Бозон (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 68, квартира 15; ідентифікаційний код 40215037) заборгованість у розмірі 84 640 (вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок) грн. 00 коп., та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.03.2018.

Суддя В.П. Босий