Ухвала

від 16.03.2018 по справі 204/1732/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/1732/18

Провадження № 2-з/204/32/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2018 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу. На розгляд судді заява була передана канцелярією суду 16 березня 2018 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 подав до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська позовну заяву до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Вважає, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до виникнення обставин, які в подальшому унеможливлять виконання рішення суду, так як відповідач вже вчиняє дії по відчуженню свого майна з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань. З 29.09.1990р. відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. Перебуваючи у шлюбі відповідачем була придбана квартира АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності від 06.02.2003р. видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. 08.06.2016 р. Відповідачем була взята позика, яка також підтверджується другою відповідною борговою розпискою від 04.10.2017р., таким чином, при наявності боргових зобов'язань, які підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при стягненні коштів з подружжя. Проте, маючи умисел на ухилення від виконання за своїми зобов'язаннями по поверненню боргу позивачу, відповідач 23.08.2017р. уклав договір дарування зі своєю дружиною ОСОБА_4, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Вважає, що договір дарування, укладений між відповідачем та його дружиною вчинено з метою ухилитись від виконання договору позики, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов'язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, а тому зазначений договір дарування може бути визнаним недійсним відповідно до положень ст. 234 ЦК України. Відповідач умисно майже два роки ухиляється від виконання своїх зобов'язань щодо повернення позики. Враховуючи викладене представник позивача просить вжити наступні заходи забезпечення позовну: залучити в якості співвідповідача по справі ОСОБА_4, яка проживає за адресою: 49000, АДРЕСА_2; накласти арешт на майно у вигляді заборони відчуження - квартири АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_4; накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках та інших фінансових установах в межах загальної суми стягнення; витребувати копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за №499379, видане Кіровським відділом РАЦС м. Дніпропетровська 29.09.1990р.

Ознайомившись зі змістом заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, що визначено частиною 3 ст. 150 ЦПК України.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Частиною 4 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Судом встановлено, що нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_4, на яке заявник просить накласти арешт, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 113317168 від 08 лютого 2018 року належить фізичній особі, яка не має статусу учасника справи та не є стороною по справі, а саме - ОСОБА_4, в той час як відповідачем по справі зазначено ОСОБА_3.

За таких обставин суд зазначає, що законом не передбачено можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно фізичної особи, до якої не пред'явлені позовні вимоги, яка не має статусу учасника справи та не є стороною по справі, у зв'язку з чим підстав для забезпечення позову в зазначений спосіб судом не встановлено.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_6, та які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках та інших фінансових установах, проте не надає жодного доказу наявності на момент звернення з даною заявою відкритих на ім'я відповідача банківських рахунків. У зв'язку з чим у задоволенні заяви в цій частині також слід відмовити.

Щодо вимоги про витребування копії свідоцтва про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за №499379, виданого Кіровським відділом РАЦС м. Дніпропетровська 29.09.1990р., суд звертає увагу позивача на те, що ним було порушено процесуальний порядок звернення до суду з даною вимогою, оскільки діючим КПК України не передбачено можливості вирішення питання про витребування доказів під час розгляду заяви про забезпечення позову. У заяві позивач навіть не зазначає особи у якої він просить витребувати вказане свідоцтво, та на підтвердження яких обставин він просить його витребувати. З урахуванням наведеного суд зазначає, що у задоволенні заяви в частині витребування доказів позивачу також слід відмовити.

Крім того, суд вважає за потрібне роз'яснити позивачу, що питання витребування доказів, повинно вирішуватися у порядку передбаченому ст. 84 ЦПК України, і у випадку наявності у позивача труднощів з отриманням певних доказів, він має право звернутися до суду з відповідним клопотанням.

У заяві про забезпечення позову заявник також просить залучити в якості співвідповідача по справі ОСОБА_4. З цього приводу слід зазначити, що позивачем порушений процесуальний порядок звернення до суду з даним клопотанням, оскільки під час вирішення заяви про забезпечення позову суд не вирішує інших процесуальних питань, окрім тих, які пов'язані безпосередньо з наявністю підстав для забезпечення позову.

Крім того слід враховувати, що частиною 1 статті 51 ЦПК України чітко визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

З аналізу вказаної норми вбачається, що вирішення питання про залучення до участі у справі співвідповідача, можливе лише після відкриття провадження у справі та до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання. Оскільки судом не вирішено питання щодо відкриття провадження у справі, клопотання позивача про залучення до справи співвідповідача є передчасним, а тому підстави для його задоволення відсутні.

Більш того, суд звертає увагу, що клопотання про залучення співвідповідача не є заходом забезпечення позову у розумінні Глави 10 Розділу 1 ЦПК України.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Підсумовуючи наведене та враховуючи те, що законом не передбачено можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно фізичної особи, яка не має статусу учасника справи та не є стороною по справі, а також те, що забезпечення позову в частині залучення співвідповідача та витребування доказів під час вирішення питання про забезпечення позову діючим ЦПК не передбачено, суд приходить до переконання, що забезпечення позову у пропонований позивачем спосіб суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не позбавленні (порушенні) прав інших осіб, які не мають статусу учасника справи, у зв'язку з чим у задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Д.Л. Черкез