Постанова

від 28.10.2010 по справі 2-1850/2010

ПОЛОГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1850/2010

Провадження № 2-1850/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2010 р. Пологівський районний суд

Запорізької області

у складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Колісник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в І Іолої івському районі Запорізької області про визнання протиправним рішення зобов'язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії. -

встанови в:

21.08.2010 року ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду, в якому зазначила, що вона мас статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни (далі Закон N2195-ІУ від 18.11.2004 року) має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках відповідач такі виплати позивачу не здійснював, а у 2008-2010 роках вона отримувала підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. Позивач зазначає, що сума невиплаченого їй підвищення до пенсії за 2006-2009 роки та чотири місяці 2010 року складає 5485,5грн. Позивач в обгрунтування своїх вимог посилається па Закон України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року. Рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року. У зв'язку з цим позивач просить визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни ; зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 2007 року до 2010 року обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.І сі.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ; зобов'язати відповідача прийняти рішення про подальше призначення та випалу позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.І ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 2007 року.

Позивач та представник відповідача до суду не з'явились, але подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому суд відповідно до ч.З ст. 122 та ч.6 ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснює в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Пологівському районі та відповідно до ет.1 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року має правовий статус дитини війни , що надає їй права на отримання пільг га державної соціальної підтримки, встановлених Законом N 2195-ІV від 18.11.2004 року.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі від 22.10.2010 року №800 позивачу ОСОБА_1 у 2007 році виплата підвищення до пенси в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не здійснювалась, а у 2008-2010 роках така виплата їй здійснювалась, але в розмірі, який с меншим ніж 30% мінімальної пенсії за віком. Так, у 2008 році: протягом січня-березня їй було виплачено по 47грн. щомісячно, протягом квітня-червня їй було виплачено по 48,1грн. щомісячно, протягом липня-вересня їй було виплачено по 48.2ірн. щомісячно, протягом жовтня-грудня їй було виплачено по 49,8грн. щомісячно. У 2009 році та протягом січня-жовтня 2010 року їй було виплачено по 49,8грн. щомісячно. Загалом у 2008- 2009 роках та протягом січня-жовгпя 2010 року їй було виплачено підвищення до пенсії в сумі 1674,9грн.

Ухвалою Пологівського районного суду від 28.10.2010 року позивачу був поновлений пропущений з поважних причин строк для звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 21.08.2007 року по 21.02.2010 року. При цьому, цією ж ухвалою суду даний позов в частині позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 20.08.2007 року був залишений без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду та відсутністю підстав для його поновлення.

Предметом спору по цій справі є право позивача па отримання у 2007-2010 роках передбаченого ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначеної Законом N 2195-ІУ від 18.11.2004 року державної соціальної підтримки.

Згідно ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав га інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків па оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 цього Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону N 2195-1V від 18.11.2004 року, покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.

Дію ст.6 Закону N 2195-1V від 18.11.2004 року було зупинено ст. 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону N 2195-ІV від 18.11.2004 року виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року визнані неконституційними положення и.12 ст.71 га сг. 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік . Положення и. 12 ст.71 та сг. І 11 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача, які стосуються 2007 року підлягають задоволенню за період з 21.08.2007 року по 31.12.2007 року.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року № 107-УІ положення ст.6 Закону N 2195-ІV від 18.11.2004 року, було викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих. на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані неконституційними положення п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України . Положення п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, положення ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року було відновлено в попередній редакції.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2008 року підлягають частковому задоволенню за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

За змістом ч.З ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

У 2009 році та протягом січня-серпня 2010 року положення ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року, яким передбачено підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не було зупинено чи скасовано, а тому не втрачало своєї дії. У зв'язку з цим будь-які перешкоди щодо нарахування і виплати відповідачем позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2009 році та протягом січня-серпня 2010 року не було.

При цьому, оскільки позивачем пред'явлені позовні вимоги до 2010 року, то суд вважає, що ці вимоги були пред'явлені нею до дати складення позовної заяви. Позивачем у позовній заяві вказано дату її складення 17.08.2010 року, тому до цієї дати підлягають задоволенню пред'явлені позивачем позовні вимоги, які стосуються 2010 року.

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача. Таких доказів відповідачем не надано. Ніяких заперечень проти позовних вимог позивача відповідачем до суду надано не було.

Чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.І ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

У Прикінцевих положеннях Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.

Відповідно до ч.І ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму. Тому позивачу слід нарахувати вказане підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Законом N 2195-ІУ від 18.11.2004 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до абз.5 ч.І ст.62 Закону України Про Державний бюджет України па 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, з І кві тня 2007 року складав 406грн., з 1 жовтня 2007 року складав 411грн.

Відповідно до абз.4 ч.І ст.58 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2008 року складав 481грн., з 1 липня 2008 року складав 482грн., з 1 жовтня 2008 року складав 498грн.

Відповідно до ст.54 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік від 26.12.2008 року, у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум па одну особу складав 498грн. Відповідно до ст. 1 Закону України Про встановлення прожиткового мінімум) га мінімальної заробітної плати від 20.10.2009 року, з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, складає 573грн.. з 1 січня 2010 року - 695грн., з 1 квітня 2010 року - 706грн., з 1 липня - 709 гри.

Таким чином, за періоди з 21.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року по 17.08.2010 року позивачу ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року має бути нараховане і виплачене підвищення до пенсії у розмірі 30% визначених розмірів мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем законодавчо визначеного обов'язку здійснити за періоди з 21.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 17.08.2010 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі, встановленому ст.6 Закону N2195-1V від 18.11.2004 року, є безпідставним.

При цьому позивачем в позові не зазначено, яке саме рішення відповідача про відмову у призначенні їй підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни вона просить визнати протиправним. Однак суд вважає, що порушення відповідачем прав позивача на щомісячне отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком було допущено саме у формі бездіяльності.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 11, 162 КАС України спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатись з тим, що просить позивач в позовних вимогах. Суд може змінити чи уточнити його формулювання, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог - застосувати спосіб захисту з метою повного захисту прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить, але в межах визначених КАС' України повноважень.

Адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати щомісячної надбавки до пенсії особі, яка має статус дитини війни , замість суб'єкта владних повноважень, ці дії відносять до виключної компетенції суб'єк та владних повноважень - відповідача.

Виходячи з того, що судове рішення маг бути наслідком чинного правового регулювання і не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, гом> позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача на майбутнє вчиняти певні дії не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що щомісячне підвищення до пенсії позивачу у розмірі 30% визначених розмірів мінімальної пенсії за віком за період з 21.08.2007 року по 31.12.2007 року відповідачем не нараховувалось і не виплачувалось, а у 2008-2010 роках нараховувалось, але в меншому розмірі ніж 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає за можливе визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 21.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 17.08.2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.І ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язати відповідача здійснити таке нарахування та виплату за вказані періоди з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення за вказані періоди.

На підставі наведеного, керуючись Законом України Про соціальний захист дітей війни N2195-1V від 18.11.2004 року, ст.ст. 11. 86. 94. 99. 122. 128. 158-163. 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 21.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 17.08.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.І ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни недоплачену суму щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 21.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 17.08.2010 року відповідно до вимог ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни №2195-ІУ від 18.11.2004 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.І ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення за вказані періоди.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: