Постанова

від 12.03.2018 по справі 371/719/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 371/719/17 Головуючий у І інстанції Капшук Л. О. Провадження № 22-ц/780/378/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 12.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2018 року апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря - Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі ,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави з позовом до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Київській області та просив:

- визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Київській області про надання дозволів: № 5841/15-14 від 22 вересня 2014 року щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 60 га, розташованої на території Грушівської сільської ради Миронівського району; №10-5347/15-14-сг від 12 вересня 2014 року щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 39,3027 га, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району; №10-5334/15-14-сг від 12 вересня 2014 року щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 20,2472 га, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району; № 10-5333/15-14-сг від 12 вересня 2014 року щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 5,6566 га, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району; №10-4157/15-14-сг від 08 серпня 2014 року щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 100 га, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району;

- визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Київській області:

№ 10-9118/15-14-сг від 03 листопада 2014 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду площею 60 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Грушівської сільської ради Миронівського району;

№ 10-6573/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду площею 4,9000 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району;

№ 10-6570/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду площею 20,2472 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району;

№ 10-6571/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду площею 5,6566 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району;

№ 10-6576/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду площею 23,3665 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району;

№ 10-6575/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду площею 21,5100 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району;

№ 10- 6572/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду площею 39,3027 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району;

- визнати недійсним договір оренди землі від 05 грудня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки площею 60 га, кадастровий номер 3222981500:08:004:0002, який 06 грудня 2014 року зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 13 листопада 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки площею 4,90 га, кадастровий номер 3222983300:07:007:0002, який 14 листопада 2014 року зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 13 листопада 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки площею 20,2472 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0002, який 14 листопада 2014 року зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 13 листопада 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки площею 5,6566 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0001, який 14 листопада 2014 року зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 13 листопада 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки площею 39,3027 га, кадастровий номер 3222983300:04:006:0003, який 14 листопада 2014 року зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 13 листопада 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки площею 23,3655 га, кадастровий номер 3222983300:06:003:0001, який 14 листопада 2014 року зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 13 листопада 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки площею 21,5100 га, кадастровий номер 3222983300:06:006:0007, який 14 листопада 2014 року зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що наказами Головного управління Держземагентства у Київській області № 5841/15-14 від 22 вересня 2014 року, №10-5347/15-14-сг від 12 вересня 2014 року, №10-5334/15-14-сг від 12 вересня 2014 року, № 10-5333/15-14-сг від 12 вересня 2014 року, №10-4157/15-14-сг від 08 серпня 2014 року, надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок загальним орієнтовним розміром 225, 2065 га , що розташовані на території Козинської сільської ради Миронівського району та Грушівської сільської ради Миронівського району.

Наказами Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-9118/15-14-сг від 03 листопада 2014 року, № 10-6573/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року, № 10-6570/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року, № 10-6571/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року, № 10-6576/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року, № 10-6575/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року, № 10- 6572/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року, затверджено проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельних ділянок в оренду площею 60 га, площею 4,9000 га, площею 20,2472 га, площею 5,6566 га, площею 23,3665 га, площею 21,5100 га, площею 39,3027 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташовані на території Грушівської сільської ради Миронівського району та на території Козинської сільської ради Миронівського району,

На підставі вказаних вище наказів між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та відповідачем ОСОБА_2 укладено договори оренди землі цих земельних ділянок від 13 листопада 2014 року та від 05 грудня 2014 року, які 14 литсопада 2014 рок та 06 грудня 2014 року зареєстровані державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області.

Прокурор вважав, що під час відведення ОСОБА_2 земельних ділянок для ведення фермерського господарства порушено вимоги земельного законодавства. Зокрема, у заявах про надання ОСОБА_2 в оренду земельних ділянок не обґрунтовано їх розміри з урахуванням можливості їх обробітку, не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, кількість членів фермерського господарства, наявність у нього чи у них прав на безоплатне отримання земельних ділянок у власність. Відповідач ОСОБА_2 у порушення вимог Закону України Про фермерське господарство із заявами про отримання в оренду земельних ділянок державної власності з метою ведення фермерського господарства звернувся до Головного управління Держземагенства у Київській області, а не до Миронівської районної державної адміністрації. Зазначав, що Головне управління Держземагенства у Київській області при наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства не надали належної оцінки обставинам та умовам, зазначених у заявах ОСОБА_2, не перевірило обґрунтування значного сумарного розміру земельних ділянок, перспективи діяльності фермерського господарства, не з'ясувало чи має ОСОБА_2 можливість самостійно вести фермерську діяльність, чи має власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також чи буде взагалі проводити діяльність на відведених земельних ділянках саме його фермерське господарство.

Вказував, що надані ОСОБА_2 в оренду земельні ділянки не складають між собою єдиний масив, розташовані на значній відстані одна від одної та не мають спільних (сумісних) меж.

Також прокурор зазначав, що відповідно до інформації Миронівської районної ради від 03 листопада 2016 року рада не приймала рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що надані в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Миронівського району. Рішенням Миронівської ради від 31 липня 2015 року затверджено нормативно-грошову оцінку щодо трьох земельних ділянок на території Козинської сільської ради площею 11,9655 га, площею 29, 2050 га та площею 8,4679 га. Вважав, що вказане порушення тягне за собою неправильне нарахування та сплату податків, які надходять до місцевого бюджету.

З урахуванням наведеного прокурор просив його позов задовольнити.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року у позові заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури відмовлено.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що висновки суду першої інстанції є помилковими, спростовується матеріалами справи і викладеними у позові обставинами. Вважав безпідставними висновки суду про недоведеність прокурором факту порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям Головним управлінням Держземагенства у Київській області оспорюваних наказів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено відсутність порушення вимог чинного законодавства під час прийняття Головним управлінням Держземагенства у Київській області оспорюваних наказів та укладених на їх підставі договорів оренди земельних ділянок. Вказує, що суд дійшов вірного висновку ОСОБА_2 вчинив передбачені законом дії для правомірного набуття в оренду земельних ділянок і створив фермерське господарство, не допустивши зі свого боку протиправних дій.Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області № 5841/15-14 від 22 вересня 2014 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 60 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Грушівської сільської ради Миронівського району.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-5347/15-14-сг від 12 вересня 2014 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 39,3027 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-5334/15-14-сг від 12 вересня 2014 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 20,2472 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-5333/15-14-сг від 12 вересня 2014 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 5,6566 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-4157/15-14-сг від 08 серпня 2014 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 100 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району.

На замовлення ОСОБА_2 товариство з обмеженою відповідальністю Земприватцентр розробило проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-9118/15-14-сг від 03 листопада 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 60 га, кадастровий номер 3222981500:08:004:0002, для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, що розташована на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-6573/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,9000 га, кадастровий номер 3222983300:07:007:0002, для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-6570/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 20,2472 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0002, для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-6571/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,6566 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0001, для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-6576/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 23,3665 га, кадастровий номер 3222983300:06:003:0001, для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-6575/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 21,5100 га, кадастровий номер 3222983300:06:006:0007, для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-6572/15-14-сг від 08 жовтня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 39,3027 га, кадастровий номер 3222983300:04:006:0003, для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, що розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області.

05 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 60 га, кадастровий номер 3222981500:08:004:0002, для ведення фермерського господарства строком на 21 рік. Вказаний договір 06 грудня 2014 року зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області, номер запису 17773454.

13 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 укладено договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, а саме, земельної ділянки площею 4,90 га, кадастровий номер 3222983300:07:007:0002, земельної ділянки площею 20,2472 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0002, земельної ділянки площею 5,6566 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0001, земельної ділянки площею 39,3027 га, кадастровий номер 3222983300:04:006:0003, земельної ділянки площею 23,3655 га, кадастровий номер 3222983300:06:003:0001, земельної ділянки площею 21,5100 га, кадастровий номер 3222983300:06:006:0007. Вказані договори зареєстровані державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області 14 листопада 2014 року.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 липня 2015 року ОСОБА_2 здійснив реєстрацію фермерського господарства Козинське , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.103-106). Основним видом діяльності фермерського господарства Козинське є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відносини, пов'язані з орендою землі для ведення фермерського господарства регулюються відповідними нормами ЦК України, ЗК України, законами України Про фермерське господарство , Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на положення ст. 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами 2 та 3 ст. 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ст. 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інших, крім установлених цією статтею, матеріалів і документів; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений вказаним спеціальним Законом.

Так, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 973-IV).

Частинами 2 та 4 ст.7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон визначав обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізнялися від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства слід зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Крім того, цей Закон передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону Про фермерське господарство не містять імперативної вимоги про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2903цс15 при вирішенні позовних вимог щодо законності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений ст. 7 Закону № 973-IV як спеціального щодо до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 7 цього Закону. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку зазначеним у заяві обставинам і фактам, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив розвитку фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 у своїх заявах від 02 червня 2014 року, 15 липня 2014 року, 01 вересня 2014 року та 13 жовтня 2014 року до Головного управління Держземагенства у Київській області про надання у користування земельних ділянок зазначив бажаний розмір і місце їх розташування, обґрунтовував необхідність одержання землі у зазначеному ним розмірі для створення фермерського господарства, розмір земельної ділянки визначив з урахуванням перспектив діяльності його майбутнього фермерського господарства. В обґрунтуваннях відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства вказав, що земельна ділянка підлягає відведенню для організації виробництва товарної продукції, її переробки та реалізації з метою отримання прибутку, та додав до заяви документи, які підтверджують його досвід роботи в сільському господарстві та наявність освіти, отриманої в аграрному навчальному закладі, в контексті вимог, визначених ст.7 Закону України Про фермерське господарство .

Окремого письмового викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства Закон від заявника не вимагає, як не встановлює обов'язкової форми та змісту такої заяви та обґрунтування.

Заяви ОСОБА_2 не містять відомостей про кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Статтею 5 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Статтею 8 даного Закону визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтями 3, 4 Закону України Про фермерське господарство визначено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

Можливість набуття членства у фермерському господарстві є правом, а не обов'язком родичів або членів сім'ї засновника фермерського господарства. Статтею 7 Закону України Про фермерське господарство визначено, зокрема, що у заяві зазначаються кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що фермерське господарство згідно ч.2 ст.1 Закону України Про фермерське господарство може бути створене одним громадянином. Крім того, на момент подання заяви особа, яка бажає отримати в користування земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства, у зв'язку з відсутністю створеного фермерського господарства може зазначити в такій заяві лише кандидатів у члени господарства, які в подальшому можуть не виявити бажання набути членство у фермерському господарстві.

Також суд правильно визнав помилковими посилання прокурора на те, що наказами Головного управління Держземагентства у Київській області надано в оренду земельні ділянки, які розташовані не єдиним масивом, та на значній відстані одна від одної, оскільки надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину для ведення фермерського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель.

Вказана позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі №6-2902цс15.

Посилаючись на факт розташування земельних ділянок на значній відстані одна від одної, не в єдиних масивах, прокурор не доводив того факту, що таке розташування унеможливлює їх раціональне використання, такого факту судом не встановлено.

Судом вірно встановлено, що законодавцем не визначено, що для виділення землі для фермерського господарства орендарем, необхідно подавати перелік автотранспортних засобів певних марок та сільськогосподарської техніки, причому у визначеному об'ємі та специфікації. Відсутність у власності ОСОБА_2 сільськогосподарської техніки для оброблення земельних ділянок не позбавляє особу можливості використання такої техніки на праві користування та на інших, не заборонених законом підставах. Відповідач ОСОБА_2 не позбавлений права в порядку та умовах, які передбачені вимогами ЦК України, орендувати сільськогосподарську техніку у інших суб'єктів господарювання чи фізичних осіб, в залежності від специфікації виробництва, урожайності, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2017 року між ОСОБА_2, як головою фермерського господарства, та ТОВ Київ Агротек укладено договір про надання послуг № 1, за умовами якого ТОВ Київ Агротек зобов'язалося надавати за плату сільськогосподарські послуги з обробітку землі своєю власною технікою, а замовник зобов'язався оплачувати надані послуги. Згідно акта виконаних робіт від 03 липня 2017 року, складеного сторонами, вказані роботи виконані.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими доводи прокурора про недійсність договорів оренди з підстав не затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України Про оцінку земель ).

Крім того, за змістом ст. 93 ЗК України відповідач набуває право використовувати земельну ділянку та обов'язок сплачувати орендну плату не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу цієї ділянки в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати при укладенні договору оренди.

Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 5 ст. 5 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно із ч. 3 ст. 201 ЗК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що нормативна грошова оцінка - конкретна вартісна характеристика, яка містить низку етапів, передбачених чинним законодавством. Зокрема, це прийняття уповноваженим органом влади рішення щодо проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації грошової оцінки спеціальною установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що не проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок на момент укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок не є підставою для визнання цих договорів недійсними.

У пунктах 5, 9 договорів оренди зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря у тримісячний строк з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою, поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування. До моменту набрання рішенням про затвердження нормативно грошової оцінки земельної ділянки сума орендної плати визначається за даними про середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Після проведення та затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у відсотковому розмірі від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у редакції на момент укладення договорів, передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є однією з форм загальнодержавного податку.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Пунктом 23.1 ст. 23 ПК України встановлено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 271 ПК України базою оподаткування земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, є як нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, так і площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 288.5.1 ст. 288 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ПК України передбачено можливість і порядок обчислення орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Зі справи видно, що відповідач ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на приведення зазначених правочинів у відповідність до вимог закону, а саме, замовив та виготовив технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які передані йому в оренду, подав її на затвердження.

Рішеннями Миронівської районної ради Київської області від 26 лютого 2015 року та від 31 липня 2015 року затверджено технічні документації з нормативно-грошової оцінки для всіх спірних земельних ділянок, окрім земельної ділянки площею 60,0000 га, кадастровий номер 322981500:08:004:0002.

Судом першої інстанції встановлено, що Миронівською районною радою Київської області розглядалось питання щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 60 га сільськогосподарського призначення, що надається ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області. Проте рішення про затвердження чи про відмову у затвердженні радою не прийнято.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру та адміністраторів, передбачено Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.1 Закону Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності документом дозвільного характеру серед іншого є рішення або інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Згідно з абз. 7 ч.1 ст.1 цього Закону передбачено, що об'єктом, на який видається документ дозвільного характеру є земельна ділянка, а також документи, які використовуються суб'єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об'єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , у редакції чинній станом на 31 липня 2015 року, виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає акти у формі рішень.

Згідно з абз.9 ч. 1 ст. 1 Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності встановлено принцип мовчазної згоди, відповідно до якого суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

З протоколу пленарного засідання Миронівської районної ради Київської області від 31 липня 2015 року № 42 вбачається, що ОСОБА_2 подав до Миронівської районної ради Київської області технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області. Миронівською районною радою Київської області не прийнято рішення про відмову у затвердженні цієї оцінки.

З огляду на правила ч. 1 ст. 1 Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , зважаючи на неприйняття Миронівською районною радою Київської області на пленарному засіданні 31 липня 2015 року рішення про відмову у затвердженні нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3222981500:08:004:0002, враховуючи принцип мовчазної згоди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про набуття ОСОБА_2 права на оренду земельної ділянки без отримання відповідного документа дозвільного характеру, та відсутність умов для визнання укладеного договору оренди землі недійсним з вказаної підстави.

По справі встановлено, що 11 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області з проханням повторно направити на затвердження до Миронівської районної ради Київської області проект рішення про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, з кадастровим номером 322981500:08:004:0002.

Приведення сторонами договорів оренди у відповідність до вимог закону не суперечить положенням ст. 632 ЦК України, нормативна грошова оцінка землі, яка є предметом оспорюваних договорів, відповідає вимогам Закону України Про оцінку земель .

Відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Таким чином, норми Закону України Про фермерське господарство на час розгляду справи відповідали нормам Земельного Кодексу України.

Встановлено, що після отримання у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства відповідач ОСОБА_2 створив фермерське господарство Козинське . Вказане фермерське господарство обробляє спірні земельні ділянки, здійснює виготовлення та продаж сільськогосподарської продукції, сплачує орендну плату, необхідні податки та збори за користування оскаржуваними земельними ділянками. За період з грудня 2014 року по липень 2017 року ОСОБА_2 за оренду землі сплатив 254 658,69 грн. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем.

Відповідно до окремих актів законодавства України, крім органів, зазначених у ст.55 Конституції України, захист цивільних прав та інтересів (або сприяють їх захисту) здійснюють, зокрема, органи прокуратури.

Згідно з ч.2 ст.3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Питання представництва прокурором в суді законних інтересів держави врегульовано ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.2 ст.45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З огляду на рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Звертаючись до суду, прокурор зазначив про порушення інтересів держави, оскільки незаконне прийняття оспорюваних наказів суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.

Відповідно до ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15, та визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 № 910-р погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

У позові прокурор вказав, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель. Однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з цивільним позовом, окрім цього, Головне управління Держгеокадастру у Київській області не може бути одночасно позивачем і відповідачем за даним позовом.

Також прокурором не доведено, що право орендодавця є порушеним і не доведено, що це порушення відповідно до вимог ст. 16 ЦК України зумовлює застосування такого способу захисту, як визнання правочинів недійсними. Прокурор в підтримання своїх позовних вимог мотивував порушення інтересів держави з підстав незаконного прийняття оскаржуваних наказів, що в свою чергу суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України, проте не зазначив, які саме принципи були порушені та з яких саме обґрунтованих підстав, не довів необхідність захисту інтересу держави, не визначивши в позові його суті.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірно висновку, що порушень вимог чинного земельного законодавства України з боку ГУ Держземагентства у Київської області при видачі оспорюваних наказів та наданні у строкове користування ОСОБА_2 земельних ділянок, які б давали суду підстави для задоволення позовних вимог, позивачем не доведено.

По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має можливість вести фермерську діяльність, орендує техніку для обробітку землі, має ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, на наданих йому земельних ділянках проводить діяльність саме його фермерське господарство. Наведені обставини вказують на дійсне волевиявлення ОСОБА_2 на створення фермерського господарства та раціональне використання земельних ділянок, наданих йому відповідно до закону, з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Таким чином, орендовані землі обробляються фермерським господарством, яке створив ОСОБА_2

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції було констатовано, оскільки заявника позбавили права на майно лише з тих підстав, що порушення закону були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина. Отже, визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, і подальше позбавлення особи цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку, що задоволення позову прокурора суперечитиме висновкам ЄСПЛ і становитиме непропорційне втручання в право ОСОБА_2 на мирне володіння майном, оскільки останній вчинив необхідні дії для правомірного набуття в оренду земельних ділянок і створив фермерське господарство на них, не допустивши зі свого боку протиправних дій.

Установивши наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі .

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення .

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді