Рішення

від 06.03.2018 по справі 816/118/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/118/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2018 року ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_2П.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладене у листі від 07.12.2017 № 15915/6-17;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_2 від 13.11.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту з врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем не надано обґрунтованої відмови у затвердженні проекту землеустрою із зазначенням підстав для такої відмови, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. Зауважив, що діючим законодавством України не передбачено існування колективної власності. Більше того, вказував, що на момент розгляду його клопотання від 13.11.2017 КСП "Ленінець", якому належала спірна земельна ділянка на праві колективної власності, також вже не існує, а земельна ділянка перебуває у державній власності.

Ухвалою від 17.01.2018 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 06.02.2018.

Ухвалою від 06.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з'явився, надіслав клопотання в якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив слухати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що відмова ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Полтавській області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ґрунтується на положеннях статті 118 Земельного кодексу України. Звернув увагу на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності КСП "Ленінець" на підставі державного акта на право колективної власності серії ПЛ - 09 від 29.12.1995, який на даний час не скасований. До того ж згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження щодо розпорядження землями колективної власності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить таких висновків.

13.11.2017 ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Броварівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами пункту (с. Кирияківка).

До заяви додавалися графічні матеріали (з публічної кадастрової карти України), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорта та ідентифікаційного номера.

Також повідомлено, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності ним не використано /а.с. 17/.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь, оформлену листом від 07.12.2017 № 15915/6-17 /а.с. 20/.

У зазначеному листі вказано, що за інформацією відділу у Глобинському районі ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Полтавській області запитувана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності згідно державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ-09 від 29.12.1995.

Посилаючись на пункт 6 статті 15-1, статтю 122 Земельного кодексу України ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вказував, що не має правових підстав для задоволення клопотання /а.с. 20/.

Не погодившись із відмовою, оформленою листом від 07.12.2017 № 15915/6-17, у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом частини сьомої згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, судом встановлено, що позивачем виконано вимоги закону в частині надання необхідних документів відповідно до статті 118 ЗК України.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до Положення про нього, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15.

Нормою цитованої статті Земельного кодексу України Держземагентство України, його територіальні органи наділено повноваженнями передавати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише державної власності.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, належить до земель, які передані у колективну власність КСП "Ленінець" на підставі рішення Глобинської районної ради народних депутатів від 22.12.1995, що підтверджується державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ-09 від 29.12.1995, виданий Глобинською районною Радою народних депутатів Глобинського району Полтавської області на підтвердження передачі у колективну власність 4 409,0 га землі в межах згідно з планом для виробництва сільськогосподарської продукції /а.с. 65-67/.

В матеріалах справи відсутні докази визнання його протиправним або скасування.

Пунктом 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п. 2 вказаного Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Так, на виконання Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995, постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.1996 "Про стан реформування земельних відносин" за результатами розгляду робочого проекту приватизації земель КСП "Ленінець" розпорядженням голови Глобинської РДА Полтавської області від 26.11.1997 "Про затвердження робочого проекту передачі земель колективної власності у приватну членам КСП "Ленінець" Глобинського району" затверджено робочий проект передачі земель колективної власності у приватну громадянам, які мають на це право; затверджено уточнену площу земельної частки (паю) в розмірі 3,13 га /а.с. 71/.

Доказів, що невитребувані паї після реалізації проекту приватизації земель КСП "Ленінець" в наслідок їх розпаювання були передані в установленому законодавством порядку до державної власності, суду не надано. За повідомленням Глобинської РДА та відділу у Глобинському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області такою інформацією вони не володіють.

З огляду на викладені обставини, якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

Суд погоджується із доводами позивача, що відповідно до діючої редакції статті 78 Земельного кодексу України серед форм власності на землю не існує такої форми власності, як колективна.

З прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, законодавець виключив із форм власності на землю окремі форми, режим яких встановлювався раніше діючим Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, таких як колективна власність.

При цьому, у процесі реформування земельного законодавства законодавцем не передбачено ніяких перехідних положень щодо права колективної власності осіб, які набули таке право до набрання чинності ЗКУ від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, а саме - не урегульовано питання процесу припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність, не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність тощо.

Відсутність будь-якого законодавчого врегулювання цього питання не дозволяє дійти висновку, що землі колективної власності автоматично переходять у державну власність, як на тому наполягає позивач.

Водночас відсутність регулювання та визначеності на законодавчому рівні не може бути перешкодою для реалізації права власності на підставі чинного державного акту.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 3 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що державний акт на право колективної власності на землю від 29.12.1995 серії ПЛ-09 є належним доказом, що підтверджує право колективної власності КСП "Ленінець" на земельну ділянку, яку бажав отримати позивач, відтак не належить до земель державної власності.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження розпоряджатись такою земельною ділянкою, в тому числі і надавати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 у справі № 816/3798/14 (номер в ЄДРСР 55835479).

Щодо юридичного статусу колективного сільськогосподарського підприємства "Ленінець" судом встановлено таке.

На вимогу суду архівним сектором Глобинської РДА надано архівну довідку від 28.02.2018 № 04-02/238 /а.с. 79/, за змістом якої рішенням загальних зборів колгоспу "Ленінець" (протокол № 2 від 28.12.1992) вирішено реорганізувати колгосп "Ленінець" в колективне сільськогосподарське підприємство "Ленінець", яке є правонаступником колгоспу з усіма його правами і обов'язками /а.с. 80-81/.

Відповідно до вищезазначеної довідки від 28.02.2018 розпорядженням представника президента України в Глобинському районі від 11.02.1993 № 42 зареєстровано колективне сільськогосподарське підприємство "Ленінець" (с. Броварки, Глобинський район) /а.с. 82/.

ОСОБА_3 управління статистики у Полтавській області від 08.02.2018 № 03.3-19/85з, наданого на запит суду, повідомлено, що колективне сільськогосподарське підприємство "Ленінець" (39026, Полтавська область, Глобинский район, с. Броварки, ідентифікаційний 03771838) зареєстровано 11.02.1993, запис № 42, відомості про припинення (реорганізацію) КСП "Ленінець" до органів державної статистики не надходили /а.с. 36/.

Доказів про факт припинення КСП "Ленінець" станом на дату розгляду судом справи Глобинською РДА, ОСОБА_3 управлінням статистики у Полтавській області до суду не надано.

Далі судом встановлено на підставі архівної довідки Глобинської РДА від 28.02.2018 № 04-02/238, що розпорядженням голови Глобинської РДА від 02.02.2000 № 53 зареєстровано приватне сільськогосподарське підприємство "Броварки" та його Статут (засновник - ОСОБА_4М.), а розпорядженням голови Глобинської РДА від 04.04.2000 № 230 внесено зміни до розділу 3 пункт 3.7 статуту ПСП "Броварки" такого змісту: приватне сільськогосподарське підприємство "Броварки" являється правонаступником майна та боргів КСП Ленінець /а.с.85/ .

За змістом означеної архівної довідки 25.12.2013 проведена державна реєстрація припинення юридичної особи ПСП "Броварки" шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігрейн-Агро".

Таким чином КСП "Ленінець" має правонаступника ПСП "Броварки", якого припинено шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігрейн-Агро".

Отже, враховуючи те, що земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, відноситься до земель колективної власності, а у відповідача відсутні повноваження розпоряджатися такою земельною ділянкою, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача від 13.11.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Броварівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами пункту (с. Кирияківка).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні даного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, 39600, рнокпп НОМЕР_1) до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 14 березня 2018 року.

Суддя ОСОБА_5