Рішення

від 15.03.2018 по справі 817/69/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2018 року м. Рівне №817/69/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача - адвоката ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги від 29 листопада 2017 року); представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 03 січня 2018 року); представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фермерського господарства Ровіна - ОСОБА_3 (виписка з ЄДР №655476); третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинення певних дій.

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 (далі іменується - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність позивачу для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, викладеної у листі від 22.09.2017 №Л-4673/0-6866/0/6-17; зобов'язати відповідача затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність позивачу для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер 5624286900:03:002:0076.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ Ровіна громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області кадастровий номер 5624286900:03:002:0076, та отримано Висновок про його погодження. Проте, після надходження Проекту землеустрою до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на затвердження, позивачу відмовлено у такому затвердженні. Позивач вказує, що відповідачем грубо порушено норми статті 118 Земельного кодексу України, оскільки визначених законом підстав для відмови у затвердженні Проекту землеустрою не було.

Ухвалою суду від 22.01.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.02.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фермерське господарство Ровіна та громадянина ОСОБА_3

Ухвалою суду від 26.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.03.2018.

У судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - громадянин ОСОБА_3 пояснив, що він являється засновником та керівником ФГ Ровіна , яке має у своєму користуванні земельну ділянку площею 45 га, яка підлягає поділу між членами фермерського господарства. ОСОБА_3 вказав, що підтримує викладену позивачем правову позицію щодо предмета спору, оскільки підстав для відмови позивачу у затвердженні Проекту землеустрою не було.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову та вказав, що відмова у затвердженні Проекту землеустрою обумовлена відсутністю на те законних підстав. Так, відповідач вказує, що згідно поданих на затвердження документів, земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами Фермерського господарства Ровіна , перебуває у постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 відповідно до державного акту серії РВ №00154, а відтак не належить до земель фермерського господарства, що використовуються саме таким фермерським господарством. Відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 15.03.2018.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою від 25.08.2016 про надання дозволу на виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ Ровіна громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, згідно державного акту серії РВ №00154 на підставі рішення Острозької районної ради народних депутатів Рівненської області від 23.05.2001 №146 (а.с. 6).

За результатами розгляду даної заяви, Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області винесено наказ Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 27.09.2016 №17-4005/16-16-СГ, яким позивачу надано дозвіл на розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) прощею 3,67 умовних кадастрових гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства Ровіна громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с. 7).

Даним наказом вирішено також погодити та затвердити відповідно до вимог чинного законодавства розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; Управлінню Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області при надходженні проекту землеустрою забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою ВЧ розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ Ровіна громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с. 46).

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5624286900:03:002:0076.

Експертом державної експертизи Відділу Держгеокадастру у Полонському районі сформовано Висновок від 09.02.2017 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким Проект землеустрою погоджено (а.с. 8).

Першим заступником начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області затверджено Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 23.06.2017 №190, яким визначено, що Проект землеустрою в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, оцінюється позитивно (а.с. 113).

В подальшому Проект землеустрою скеровано на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

За результатами розгляду клопотання позивача про затвердження Проекту землеустрою, відповідачем надана відповідь від 22.09.2017 №Л-4673/0-6866/0/6-17, якою відмовлено у задоволенні клопотання (а.с. 9).

Відповідь про відмову у затвердженні Проекту землеустрою обґрунтована тим, що згідно поданих документів земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ Ровіна перебуває в постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 (державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, довідка Управління Держгеокадастру у Острозькому районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 23.08.2016 №БП-13/0-12/0/6-16). Відповідач у даній відповіді посилається на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України, та зазначає про відмову у задоволенні клопотання про затвердження Проекту землеустрою.

Позивач зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним та таким, що порушує його майнові права, свободи та інтереси.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення та дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

За правилами частини другої статті 14 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (далі іменується - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною третьою статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною восьмою статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що Проект землеустрою був погоджений Управлінням Держгеокадастру у Полонському районі, що підтверджується відповідним висновком.

Згідно з частиною дев'ятою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведених норм вбачається, що відмова у затвердженні Проекту землеустрою можлива лише у випадку відсутності його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні Проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні Проекту землеустрою, оскільки законом не визначено чіткого переліку підстав для такої відмови.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною першою статті 31 ЗК України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (частина друга статті 31 ЗК України).

Відповідно до частини першої статної 32 ЗК України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідач, відмовляючи у затвердженні Проекту землеустрою, посилається саме на норми статей 31, 32 ЗК України та вказує, що земельна ділянка прощею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ Ровіна , не перебуває у власності чи в оренді самого фермерського господарства, не може вважатися землею фермерського господарства, а відтак не підлягає передачі у приватну власність членам такого господарства, на підставі статті 31 ЗК України.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача та зазначає, що норми статей 31 та 32 ЗК України є самостійними та регулюють різні випадки передачі членам фермерських господарств у власність земельних ділянок.

Так, стаття 31 ЗК України визначає право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (пункт 3 частини першої статті 31 ЗК України).

Стаття 32 ЗК України визначає право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, вже наданої йому у користування.

У даному випадку позивач, як член фермерського господарства, скористався своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, саме в порядку статті 31 ЗК України.

Тому, посилання відповідача на норми статті 32 ЗК України є необґрунтованими та безпідставними.

В матеріалах справи міститься копія Державного акту на право постійного користування землею серії РВ №00154, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідач вказує, що оскільки така земельна ділянка перебуває у користуванні громадянина ОСОБА_3, то вона не може вважатися земельною ділянкою, що використовується саме фермерським господарством на умовах оренди, а відтак і не підлягає поділу між членами фермерського господарства.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що в матеріалах справи міститься Рішення Острозької районної ради від 23.05.2001 №146 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для створення селянського / фермерського / господарства , яким затверджено проект відведення земельної ділянки в постійне користування для створення селянського / фермерського / господарства громадянину ОСОБА_3 на площу 45 га за рахунок земель запасу Почапківської сільської ради.

Відповідно до статті 5 Закону Верховної ОСОБА_5 України Про селянське (фермерське) господарство №2009-XII від 20.12.1991 (далі іменується - Закон №2009-XII), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_5 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною ОСОБА_5 народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_5 народних депутатів,і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна ОСОБА_5 замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні ОСОБА_5 народних депутатів приймають на найближчій сесії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, який являється керівником ФГ Ровіна подав до місцевої ради заяву про одержання земельної ділянки у користування, в тому числі в оренду, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була задоволена. В подальшому отримав Державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та створив фермерське господарство Надія .

Відповідно до статті 9 Закону №2009-XII, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у ОСОБА_5 народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної ОСОБА_5 народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом ОСОБА_6 України.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Тобто, процедура створення фермерського господарства передбачала першочергове отримання у користування громадянином земельної ділянки для створення такого господарства та отримання відповідного Державного акту. Після отримання такого Державного акту та здійснення державної реєстрації, фермерське господарство набувало статусу юридичної особи.

Почапківською сільською радою Острозького району Рівненської області надано довідку від 13.12.2017 про те, що ФГ Ровіна - попередня назві Надія зареєстроване на території Почапківської сільської ради 01.03.2001; свою господарську діяльність провадить на земельній ділянці площею 45 га, що надавалася засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 для створення цього господарства (а.с. 20).

Таким чином, земельна ділянка площею 45 га, яка підлягає поділу між членами фермерського господарства, зокрема і позивачу, відноситься до земель, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

Відтак, суд відхиляє посилання відповідача на те, що земельна ділянка площею 45 га, що підлягає поділу між членами фермерського господарства, не може бути надана у власність членам фермерського господарства, оскільки не належить на праві користування саме такому господарству.

Суд зазначає, що при розробленні Проекту землеустрою громадянин ОСОБА_3, який являється і засновникам і керівником ФГ Ровіна , надав нотаріально засвідчену заяву-згоду на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області члену фермерського господарства Ровіна ОСОБА_4.

Окрім того, в матеріалах справи міститься Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.07.2017 на заяву ОСОБА_4, зі змісту якого вбачається про присвоєння кадастрового номеру земельні ділянці прощею 4,0020 га; цільове призначення - для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства; кадастровий номер - 5624286900:03:002:0076 (а.с. 10).

Кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Тобто, при розробленні Проекту землеустрою, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, що ідентифікує таку ділянку як окрему.

Також, суд зазначає, що позивач звернувся до уповноваженого органу за отриманням земельної ділянки у власність за рахунок земель саме державної власності, а не землі фермерського господарства, як власника такої землі.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області у затвердженні Проекту землеустрою підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити Проект землеустрою, то представник відповідача зазначив, що задоволення такої вимоги матиме ознаки втручання у дискреційні повноваження державного органу.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_6 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: за наявності поважних причин орган вправі надати … , у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити… , рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам… тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - затвердження Проекту землеустрою.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_6 України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача затвердити Проект землеустрою, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення та дій в порядку статті 77 КАС України, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 03.01.2018 №51, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає поверненню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_4 (місце проживання: 43017, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (місцезнаходження: 33013, місто Рівне, вулиця Симона Петлюри, будинок №37; код ЄДРПОУ 39768252) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ Ровіна громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області , викладеної у рішенні від 22 вересня 2017 року №Л-4673/0-6866/0/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ Ровіна громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області кадастровий номер 5624286900:03:002:0076.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 16.03.18.

Суддя Недашківська К.М.