Постанова

від 12.03.2018 по справі 490/6060/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №490/6060/15-ц 12.03.2018

Справа № 490/6060/15-ц

Провадження № 22-ц/784/90/18 Суддя першої інстанції - Гуденко О.А.

Категорія 48 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Шагай О.А.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3 його представника - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року, ухваленого в приміщенні того ж суду об о 9 годині 48 хвилин по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільним сумісним подружжя, поділ спільного майна подружжя та визнання недійсним свідоцтва про право власності, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 21 грудня 2007 року до 3 січня 2015 року вона проживала разом із ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в орендованій квартирі №114 по пр-ту. ОСОБА_6, 13 А в м. Миколаєві де вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, спільний сімейний бюджет.

Під час проживання однією сім'єю з відповідачем 4 серпня 2008 року було укладено Договір №40/2К про відступлення права вимоги щодо участі у Фонді фінансування будівництва для придбання однокімнатної квартири, за умовами якого було сплачено грошові кошти у розмірі 150 951 грн. за 31 кв.м. При цьому договір оформлений на ім'я відповідача - ОСОБА_3 за ініціативою його самого, хоча придбання квартири відбувалося за їх спільні кошти, а частково за її власні гроші.

В подальшому вона дізналась, що у 2012 році відповідач без її згоди уклав договір про відступлення права вимоги за договором участі у Фонді фінансування будівництва за яким його мати - ОСОБА_5 набула права та обов'язки Довірителя у зв'язку з чим сплатила 141 338,40 грн, а 30 вересня 2013 року отримала свідоцтво про право власності на квартиру №42 по пр-т. ОСОБА_6, буд. 13 З в м. Миколаєві.

Посилаючись на викладене та на те, що під час спільного проживання внесок позивачки та відповідача на придбання квартири становить 51/100 часток, ОСОБА_2, остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд встановити факт, що має юридичне значення - спільне проживання однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 в період з 21 грудня 2007 року до 3 січня 2015 року; визнати об'єктом права спільної сумісної власності 51/100 частки квартири №42 по пр-т. ОСОБА_6, буд. 13 З в м. Миколаєві; визнати за нею право власності на половину частки від 51/100 частки вказаної квартири, що складає 51/200 частки в порядку поділу спільного сумісного майна; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 30 вересня 2013 року, видане Реєстраційною Службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на ім'я ОСОБА_5 на зазначену квартиру, індексний номер 10212072.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року позов задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю у фактично шлюбних відносинах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 21 грудня 2007 року до 3 січня 2015 року. Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 51/100 частки квартири №42 по пр-т. Героїв України (ОСОБА_6), буд. 13 З в м. Миколаєві. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 51/200 частки квартири №42 по пр-т. Героїв України (ОСОБА_6), 13 З в м. Миколаєві. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову та вирішити питання щодо повороту виконання рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог апеляційної скарги.

Частиною 4 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 11, ч.1 ст. 60 ЦПК України (в редакції на момент ухвалення рішення) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд оцінює докази відповідно до вимог ст. ст. 58-59, 61, 212 ЦПК за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Аналогічні норми містяться в статтях 12, 13, 78, 81, 89 ЦПК України в редакції від 3 жовтня 2017 року

За положеннями частин 1,2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Задовольняючи позовні вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з грудня 2007 року по січень 2015 року суд виходив з доведеності цих вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Як на підтвердження своїх вимог позивачкою було надано фотокартки про спільний відпочинок разом із близькими родичами одне одного, а також, диск з відеозаписами за період проживання з відповідачем в орендованій квартирі №114, по пр-ту. ОСОБА_6, 13-а в м. Миколаєві та письмові записки, які написані власноруч відповідачем де він зазначав ОСОБА_2 своєю дружиною.

До того ж сусіди позивачки - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також ОСОБА_10, яка є сестрою позивачки, допитані під час розгляду справи в якості свідків, підтвердили факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з грудня 2007 року до січня 2015 року саме як подружжя.

Крім того, здійснення оплати сторонами кредитних коштів на придбання побутової техніки за кредитним договором, укладеним відповідачем з ТОВ Дельта Банк 21 квітня 2007 року саме за адресою фактичного спільного проживання, а також зазначення відповідачем в свідоцтві при придбанні собаки адресу найманої квартири (т.2 а.с.55).

Заперечення та невизнання відповідачем факту проживання з позивачкою саме однією сім'єю без реєстрації шлюбу та посилання на покази свідків - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які знали ОСОБА_2 лише як його дівчину не доводять протилежного, оскільки спростовується наданими та дослідженими іншими доказами.

Враховуючи викладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного з наданих сторонами доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія вважає встановленим, факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період з грудня 2007 року до 3 січня 2015 року.

Разом з цим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_16, який на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2007 року розірвано та 27 грудня 2007 року Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управлінням юстиції видане свідоцтво про розірвання шлюбу, ОСОБА_3 1-ФП№030194 (т.2 а.с.9).

Наведене свідчить про те, що до 27 грудня 2007 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі, а тому факт спільного проживання з ОСОБА_2 слід встановити з 28 грудня 2007 року до 3 січня 2015 року.

За таких обставин, рішення суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині встановлення факту спільного проживання однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах підлягає зміні в частині періоду спільного проживання, а саме з 28 грудня 2007 року до 3 січня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги проте, що у вказаний період відповідач постійно проживав за іншими адресами де винаймав житло не заслуговують на увагу, оскільки надані договори оренди квартир не свідчать про факт проживання саме в цих квартирах, а також спростовуються показами свідків.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що кредитний договір на придбання побутової техніки не є належним доказом, оскільки його було укладено ще під час перебування у зареєстрованому шлюбі з іншої жінкою 21 квітня 2007 року де зазначена адреса реєстрації - АДРЕСА_1 також не можуть бути взяті до уваги, оскільки саме за цим договором ТОВ Комерційний Банк Дельта ще 10 жовтня 2007 року надсилало квитанції для оплати кредитних коштів ОСОБА_17 за адресою: м. Миколаїв, пр-т. ОСОБА_6, 13а кв. 114 (т. 2 а.с.47-48).

Доводи про те, що актом, складеним мешканцями будинку №84 по вул. Фрунзе в м. Миколаєві підтверджується факт проживання відповідача з 20 січня 2012 року до 1 жовтня 2016 року в квартирі АДРЕСА_2 також не заслуговують на увагу, оскільки мешканці, які зазначені в акті не були допитані в суді в якості свідків.

Також не заслуговують на увагу суду посилання на те, що в договорі про банківський строковий вклад, укладений між ВАТ Банк Фінанси та кредит та ОСОБА_2 4 лютого 2008 року місце проживання останньої зазначене не квартира №114 по прт. ОСОБА_6, 13а, а інше - м. Миколаїв, пгт. Луч, буд25, кв.93, оскільки це місце реєстрації позивачки відповідно до даних паспорту.

Що стосується вимог про визнання майна спільним сумісним подружжя та його поділ, то з матеріалів справи вбачається і таке встановлене судом, що 1 лютого 2007 року між ТОВ Девелопмент-Інвест (довіритель) та АКБ Київ (управитель) було укладено договір №1/2К про участь у Фонді фінансування будівництва (ФФБ) (надалі - Договір) за умовами якого довіритель взяв на себе зобов'язання передати грошові кошти ФФБ в довірче управління Управителя, а управитель прийняв кошти до ФФБ в довірче управління з подальшим використанням їх відповідно до правил ФФБ за умови виконання умов цього договору. Довіритель набуває права вимоги на об'єкт інвестування, а саме: квартир категорії А, загальною площею 946 кв.м. (згідно переліку квартир викладених у додатку №1), які будуються в багатоповерховому житловому будинку по проспекту Героїв Сталінграду, 13-З, корпус 2, мкр. Соляні-2 в м. Миколаєві (т. 1 а.с. 144-146).

У зв'язку з набуттям ТОВ М-Інвест Буд прав Довірителя по укладеним з ТОВ Девелопмент-Інвест договорам про відступлення прав вимоги №1-11 від 22 січня 2008 року, між ТОВ М-Інвест-Буд (довіритель) та АКБ Київ (управитель) 24 березня 2008 року до вказаного вище Договору була укладена додаткова угода за умовами якої довіритель взяв на себе зобов'язання передати грошові кошти ФФБ в довірче управління Управителя, а управитель прийняв кошти до ФФБ в довірче управління з подальшим використанням їх відповідно до правил ФФБ за умови виконання умов цього договору . Довіритель набуває права вимоги на об'єкт інвестування, а саме: 11 квартир категорії А, загальною площею 898, 27 кв.м. (згідно переліку квартир викладених у додатку №1), які будуються в багатоповерховому житловому будинку по проспекту Героїв Сталінграду, 13-З, корпус 2, мкр. Соляні-2 в м. Миколаєві (т. 1 а.с.154-157).

17 липня 2008 року ОСОБА_3 уклав Договір № 351 на відкриття та ведення поточного рахунку у АКБ Київ № 26203400341201 на який в той же день ним були внесені грошові кошти у розмірі 22 000 грн. (т. 1 а.с.15-16, т. 2 а.с.18).

4 серпня 2008 року було укладено Договір №40/2К про відступлення права вимоги між ТОВ М-Інвест-Буд (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (Новий кредитор), відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору, а новий кредитор набув право вимоги на отримання у власність квартири АДРЕСА_3 З в м. Миколаєві (Об'єкт інвестування), яка належить первісному кредитору на підставі Додаткової угоди до Договору №1/2К від 1 лютого 2007 року про участь у Фонді фінансування будівництва, укладеного між первісним кредитором та МФ АКБ Київ (пункт 1.1.) (т. 1 а.с.148).

Згідно пункту 1.2 Договору №40/2 К від 4 серпня 2008 року, ОСОБА_3 набуває прав і обов'язків ОСОБА_18 кредитора (ТОВ М-Інвест-Буд ) за основним зобов'язанням набуває статусу довірителя ФФБ після повного виконання зобов'язання за цим договором.

Пунктом 1.3. Договору №4-/2 К від 04.08.2008 року, передбачено, що за цим договором Новий кредитор (ОСОБА_3О.) одержує право (замість ОСОБА_18 кредитора) вимагати від управителя належного виконання всіх обов'язків за основним договором, в т.ч. передачі прав на квартиру з наступними характеристиками: квартира №40 по пр-т. ОСОБА_6, будинок 13 З в м. Миколаєві, секція №2, поверх 2, кількість кімнат 1, загальна площа 58,9 кв.м. У відповідності з пунктом 1.5 Договору №40/2 К від 04.08.2008 року, за відступлене право вимоги Новий кредитор зобов'язується сплатити ОСОБА_18 кредитору ціну Договору визначені пунктом 2.1., яким встановлено, що загальна вартість майнових прав на Об'єкт на момент підписання даного договору становить 285547 грн. 00 коп., т.ч. ПДВ - 47591,17 грн., із розрахунку вартості 1 кв.м в розмірі 4848,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 808,00 грн. Остаточна загальна вартість об'єкту буде визначена після введення об'єкта будівництва в експлуатацію за даними БТІ м. Миколаєва з урахуванням п.п. 2.1. та 2.3 даного договору (пункт 2.2.). В разі зміни фактичної площі об'єкту на момент його прийняття Новим кредитором від ОСОБА_18 кредитора загальна вартість майнових прав за даним договором підлягає відповідному коригуванню, про що буде складено додаткову угоду до даного договору. Дану різницю сторони сплачують протягом 10 календарних днів після підписання додаткової угоди (пункт 2.3. Договору).

Пунктами 2.4, 2.4.1., 2.4.2.та 2.4.3. Договору №40/2 К від 4 серпня 2008 року, було встановлено слідуючий порядок оплати Новим кредитором (ОСОБА_3О.) загальної вартості майнових прав на об'єкт: перший внесок - за 24,5 кв.м., в сумі 118 776 сплачується до 5 серпня 2008 року, другий внесок - 30 000 грн. сплачується до 1 грудня 2008 року з коригування на вартість 1 кв.м. сплачуваної площі, яка буде діяти на дату другого платежу, третій внесок - 136 771 грн. сплачується в строк до 1 січня 2009 року з коригуванням на вартість 1 кв.м. сплачуваної площі , яка буде діяти на дату третього платежу. Загальна вартість майнових прав сплачується Новим кредитором ОСОБА_18 кредитору шляхом внесення грошових коштів через касу МФ АКБ Київ , МФО 326320 або в безготівковій формі на рахунок №26003400311301 з призначенням Оплата за майнові права на квартиру №40 в будинку за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 13-З, згідно договору №40/2К від 4 серпня 2008 року про відступлення права вимоги, в т.ч. ПДВ (пункт 2.5. Договору).

4 лютого 2008 року між ВАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 було укладено договір ДПВ-159/08 про банківський строковий вклад (депозит) в іноземній валюті на який було внесено 10 000 доларів США.

В подальшому до вказаного договору було укладено додаткові угоди відповідно до яких на рахунок позивачкою 29 лютого, 26 квітня та 4 червня 2008 року були внесені грошові кошти у розмірі 3000 доларів США, 4000 доларів США та 3000 доларів США. Загальна сума на депозитному рахунку станом на 4 серпня 20108 року становила 20 000 доларів США (т. 1 а.с.17-23, 41).

4 серпня 2008 року ОСОБА_2 отримала зі свого депозитного рахунку 20 000 доларів США, що на той час було еквівалентно 96 902 грн. та процентів за депозитом у розмірі 789,43 доларів США, що еквівалентно 3824,87 грн., загальна сума становила 100 726,87 грн. (т. 1 а.с.123-125).

В той же день на поточний рахунок ОСОБА_3 в АКБ Київ були внесені грошові кошти у розмірі 96 776 грн.(т.2 а.с.19).

4 серпня 2008 року на виконання умов договору №40/2 К від 4 серпня 2008 року ОСОБА_3 було здійснено перший внесок за 24,5 кв.м. об'єкту інвестування та сплачено 118 776 грн. ТОВ М-Інвест-Буд (т. 2 а.с.19).

2 грудня 2008 року відповідно до умов договору ОСОБА_3 було сплачено другий внесок у розмірі 32 175 грн. (за 6,5 кв.м.) (т.1 а.с.227, т. 2 а.с.20).

Отже, у 2008 році під час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за спірну квартиру було сплачено 150 951 грн.. що становить вартість за 31 кв.м.

10 квітня 2012 року Додатковою угодою №1 до договору №1/2 К від 1 лютого 2007 року про участь у фонді фінансування будівництва, укладеною між ТОВ М-Інвест-Буд та ПАТ АКБ Київ , у зв'язку з коригуванням проектної документації та паспорту технічної інвентаризації об'єкта будівництва житлового будинку по пр.. ОСОБА_6, 13 З в м. Миколаєві пункт 1.5 Договору №1/2 К про участь у ФФБ викладено у наступній редакції: Об'єктом інвестування є: квартира №42 на другому поверсі, однокімнатна, загальною площею 60,3 кв.м. по пр-т. ОСОБА_6, будинок 13 З в м. Миколаєві. Плановий термін введення об'єкту будівництва в експлуатацію - 4 квартал 2012 року (т. а.с.147).

10 квітня 2012 року Додатковою угодою №1 до Договору №40/2 К про відступлення права вимоги від 4 серпня 2008 року ТОВ М-Інвест-Буд та ОСОБА_3 у зв'язку з коригуванням проектної документації об'єкта будівництва житлового будинку №13 З по пр-т. ОСОБА_6 в м. Миколаєві, пункт 1.3 Договору №40/2 К про відступлення права вимоги від 4 серпня 2008 року виклали в наступній редакції: за цим договором Новий кредитор одержує право (замість ОСОБА_18 кредитора) вимагати від управителя належного виконання всіх обов'язків за основним договором, в т.ч. передачі прав на квартиру з наступними характеристиками: квартира №42, секція 2,поверх 2, кількість кімнат 1, загальна площа 60,3 кв.м. за адресою: Миколаїв, пр-т. ОСОБА_6, 13 З . Плановий термін введення об'єкту в експлуатацію - 4 квартал 2012 року (т. а.с.151).

19 листопада 2012 року між ОСОБА_3 (первісний кредитор), ОСОБА_5 (Новий кредитор) та ПАТ Акціонерний комерційний банк Київ (управитель) було укладено Договір №1 про відступлення права вимоги за договором №1/2К від 1 лютого 2007 року (заміна сторони в зобов'язанні) відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, ОСОБА_18 Кредитор (ОСОБА_3О.) відступає Новому кредитору (ОСОБА_3К.), а Новий кредитор набуває права та обов'язки Довірителя за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва №1/2К від 1 лютого 2007 року, додаткової угоди №1 до Договору №1/2 К від 10 квітня 2012 року, Договору №40/2К від 4 серпня 2008 року, укладеними між Первісним кредитором (ОСОБА_3О.) та Управителем (далі іменується Основне зобов'язання) на отримання у власність однокімнатної квартири №42 загальною площею 60,3 кв.м. на 2 поверсі, секція №2 в житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, пр-т Героїв Сталінграду, 13 З (пункт 1).

З дати укладення цього Договору та здійснення між Первісним кредитором та Новим кредитором відповідних розрахунків Новий кредитор набуває прав та обов'язків за Основним зобов'язанням (пункт 3).

Пунктом 4 Договору передбачено, що права та обов'язки, що відступаються новому кредитору, засвідчують документами, які передаються йому первісним кредитором, а саме: Договором про участь у ФФБ №1/2К від 01.02.2007 р.; додатковою угодою №1 до договору №1/2 К від 10.04.2012 р.; свідоцтвом про участь у ФФБ житлового будинку №13 З по пр-т. ОСОБА_6 в м. Миколаєві від 24.03.2008 р.; договором №40/2 К від 04.08.2008 р.; квитанцією про здійснення оплати вимірних одиниць об'єкта інвестування квартир №42 в житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, пр-т. ОСОБА_6, 13 З . Пунктом 5 Даного договору в момент укладення Договору №1 від 19.11.2012 р. про відступлення права вимоги за договором №1/2К від 01.02.2007р. ОСОБА_18 кредитор ОСОБА_3 гарантував, що обов'язок щодо оплати вартості об'єкту інвестування за основним зобов'язанням виконаний в 100% розмірі.

На виконання умов договору про заміну сторони в зобов'язанні від 19 листопада 2012 року ОСОБА_5 за майнові права за квартиру АДРЕСА_4 було сплачено грошові кошти у розмірі 141 383,40 грн.(т. 1 а.с.226, т. 2 а.с.20).

17 червня 2013 року було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №1/2 від 1 лютого 2007 року про участь у ФФБ між ОСОБА_5 (Довіритель) та ПАТ АКБ Київ (управитель), відповідно до якої пунктом 1 передбачено, що, в зв'язку з введенням в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку №13 З по проспекту Героїв Сталінграду в м. Миколаєві, згідно Декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Миколаївській області 29 березня 2013 року за №МК143130870696 на підставі даних БТІ, враховуючи підпункт 5 пункту 2.2.1 Договору №1/2 від 1 лютого 2007 року, різниця між закріпленою площею об'єкта інвестування та даними БТІ складає 1,1 кв.м. Протягом 10 днів з моменту підписання цієї додаткової угоди №2 Довіритель (ОСОБА_5) зобов'язана доплатити Управителю (ПАТ АКБ Київ ) різницю між фактично внесеною сумою за об'єкт інвестування за даними БТІ, що складає 3749,20 грн. в т.ч. ПДВ 624,87 грн. на поточний рахунок ПАТ АКБ Київ (т. 1 а.с.150).

Згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Миколаївській області за №МК 143130870696 від 29 березня 2013 року, 9-ти поверховий житловий будинок на 107 квартир по проспекту Героїв Сталінграду, 13 З в м. Миколаєві, був введений в експлуатацію (т. 1 а.с.138-140).

На підставі акту приймання-передачі квартири, складеного між ТОВ Житлобуд-Ніко (забудовник) та ОСОБА_5 (пайовик), остання прийняла квартиру№42, 2 поверх, ІІ секція по пр-т. ОСОБА_6, 13-з в м. Миколаєві (т.1 а.с.149).

30 вересня 2013 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 10212072 на квартиру АДРЕСА_5 З в м. Миколаєві, загальною площею 60, 3 кв.м., житловою площею 24,1 кв.м., форма власності приватна, виданого Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області (т. 1 а.с.190).

Того ж дня за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на вказану квартиру (т. 1 а.с. 191).

Отже, наведене свідчить проте, що за час проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з ОСОБА_3 було сплачено 150 951 грн. від загальної вартості квартири площею 60,3 кв.м. - 292 289,40 грн. за 31 кв.м., а ОСОБА_5 було сплачено 141 338,40 грн. за 29,3 кв.м.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що 51/100 часток квартири АДРЕСА_6 З в м. Миколаєві набуті за час проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю без укладення шлюбу з визнанням 51/200 частин у праві власності на це майно за ОСОБА_2, як співвласницею.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вказаних вимог суд виходив з того, що при видачі свідоцтва відсутні порушення вимог законодавства з боку Реєстраційної служби, а крім того наявність свідоцтва не порушує майнових прав позивачки, а відтак вони є передчасними.

З таким, висновком суду погодитися не можливо.

Згідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Згода на укладання договору, який потребує нотаріального посвідчення і\або державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена. Частина 4 цієї статті визначає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Як встановлено, відповідач ОСОБА_3, укладаючи договір про заміну сторони в зобов'язанні на свою матір - ОСОБА_5, розпорядився сумісною власністю одноособово без згоди позивачки, яка на той момент була співвласницею майнових прав на спірну квартиру.

Отже, видача свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_5 на спірну квартиру в цілому порушує права позивачки як власниці 51/200 частин квартири, а тому в цій частині свідоцтво про право власності підлягає визнанню недійсним.

Посилання суду на те, що Реєстраційну службу не було залучено до участі у справі як співвідповідача не заслуговують на увагу, оскільки Реєстраційна служба під час видачі свідоцтва діяла, як реєстраційний орган на підставі документів, наданих ОСОБА_5

За таких обставин, рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цих вимог шляхом визнання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_7 З в м. Миколаєві, видане на ім'я ОСОБА_5 Реєстраційною Службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області 30 вересня 2013 року, індексний номер 10212072 в частині 51/200 часток недійсним.

Посилання на те, що ОСОБА_3 ніколи не був власником спірної квартири не заслуговують на увагу, оскільки він був співвласником майнових прав на квартиру, якими особисто розпорядився на користь своєї матері - ОСОБА_5, яка в подальшому отримала свідоцтво про право власності на квартиру в цілому.

Також не приймаються до уваги доводи відповідача щодо внесення власних коштів на придбання майнових прав на квартиру, оскільки цим доводам суд надав належну оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги на основні висновки суду не впливають та не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цілому.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального рай онного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року в частині встановлення факту спільного проживання однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити в частині періоду спільного проживання, зазначивши вказаний період з 28 грудня 2007 року до 3 січня 2015 року.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_7 З в м. Миколаєві, видане на ім'я ОСОБА_5 Реєстраційною Службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області 30 вересня 2013 року, індексний номер 10212072 в частині 51/200 часток недійсним.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

ОСОБА_19

Повний текст постанови складено 16 березня 2018 року.