Постанова

від 05.03.2018 по справі 904/4605/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2018, м. Дніпро Справа № 904/4605/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Березкіна О.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, витяг від 22.02.2017, керівник

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника голови комісії з ліквідації Відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 у справі №904/4605/17 (суддя Мельниченко І.Ф.; рішення ухвалене о 12:10 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 29.05.2017)

за позовом Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", смт.Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область

до Відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області, смт.Петриківка, Петриківський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 743142,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Державне підприємство "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області про стягнення 743142,96 грн. заборгованості за договором про надання інженерних послуг №290 від 13.09.2013.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 у справі №904/4605/17 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено. Стягнуто з Відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області на користь Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" 743142,96 грн. основного боргу та 11147,13 грн. судового збору.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване обґрунтованістю позовних вимог, оскільки судом встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати наданих йому позивачем послуг за договором відповідач виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки частково, доказів виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг на момент розгляду спору не надав, факт наявності заборгованості підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків.

Відповідач в особі заступника голови комісії з ліквідації Відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій з даним рішенням не погоджується з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення та неправильного застосування норм матеріального права. Просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 у справі №904/4605/17 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що з 16.11.2016 перебуває у процедурі припинення, отже, кредиторські вимоги позивачем мали б були заявлятися до ліквідаційної комісії для включення їх до проміжного ліквідаційного балансу. Відповідно до частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії (юридичної особи в особі ліквідаційної комісії). Примусове стягнення спірної заборгованості з відповідача, як бюджетної установи, органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 Цивільного кодексу України та порушення законодавчо встановленої процедури заявлення і задоволення таких кредиторських вимог у процедурі ліквідації. Відповідач вважає, що спосіб захисту, який обрав позивач при зверненні до суду є неналежним. Сторона зазначила, що комісіями з ліквідації територіальних органів Держгеокадастру у Дніпропетровській області на виконання Протоколу оперативної наради Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 31.01.2017 №6/8-17 була проведена інвентаризація розрахунків з дебіторами і кредиторами за КПКВ 2803020 "Проведення земельної реформи" з метою виявлення кредиторської заборгованості безнадійної для списання у зв'язку зі спливом строків позовної давності та у зв'язку зі спливом строків заявлення вимог кредиторів при ліквідації (відповідно до інформації оприлюдненої на сайті Міністерства юстиції України строки заявлення вимог кредиторами до територіальних підрозділів Держгеокадастру у Дніпропетровській області минули 15.01.2017-16.01.2017). За результатами аудиторського дослідження і з урахуванням довідки ДФІ зустрічної звірки з питання документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій відділу Держземагенства у Петриківському районі з ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за період з 01.01.2013 по 01.03.2014 року у другому кварталі 2017 року ліквідаційними комісіями територіальних органів Держгеокадастру України у Дніпропетровській області, було списано з балансу кредиторську заборгованість, як таку, строк позовної давності, якої минув, і яка є безнадійною для погашення, а також як таку, щодо якої не заявлені вимоги кредиторів до закінчення строку заявлення вимог кредиторами, за загальним фондом державного бюджету в сумі 18682043,71 грн. за бюджетною програмою 2803020 "Проведення земельної реформи", що погоджено з органами Державної казначейської служби. В тому числі, за КЕКВ 2281 знято кредиторську заборгованість перед ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за послуги інженерні (проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності) в сумі 17556804,05 грн.

Позивач (ДП "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, посилаючись на те, що відповідач не заперечує наявність суми боргу у сумі 743142,96 грн., про що між сторонами був складений акт звірки за станом на 01.12.2015 до Договору від 13.09.2013 №290. Вважає, що визнання відповідачем заборгованості, щодо якої виник спір, спростовує доводи апеляційної скарги щодо спливу позовної давності до таких вимог позивача. Щодо доводів апелянта з посиланням на висновки фінансової інспекції про непідтвердження виконання робіт за вказаним договором позивач вважає, що такі твердження спростовуються актами прийому-передачі виконаних робіт, підписаними сторонами та скріпленими печатками. При цьому Управління Держгеокадастру (Держземагентства) до ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" щодо якості та кількості результатів робіт з інвентаризації земель претензій не направляло. Крім того, позивач вказує, що обставинами, які встановлені в судових рішеннях у справі №904/9285/14 за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про зобов'язання вчинити певні дії, та які встановлені судовими рішеннями у справі №904/9285/14 за позовом ТОВ "Дніпроблземагенція" до ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення 11773523,19 грн. та за зустрічним позовом ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", смт.Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області до ТОВ "Дніпроблземагенція", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання недійсним договору № 27/09 від 27.09.2013, встановлено, що усі роботи з інвентаризації земель виконані працівниками інституту і на обладнанні інституту. Щодо зобов'язань зі сплати податків та інших обов'язкових платежів позивач вказує, що за наслідками підписання актів виконаних робіт за договорами з інвентаризації земель (сума договорів 25998420,44 грн.), але у зв'язку з несплатою суми боргу за цими актами виконаних робіт у підприємства виникли непогашені податкові зобов'язання перед бюджетом (податки) у сумі більш 6,5 млн. грн., що також було предметом розгляду у справі Дніпропетровського окружного адміністративного суду №475вр-15/804/10375/14. До того ж, позивач вказує на те, що оскаржене рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 у справі №904/4605/17 є виконаним, так як у грудні 2017 року на розрахунковий рахунок підприємства надійшли кошти у сумі 742000,00 грн., які у свою чергу, на виконання листа Держгеокадастру України у Дніпропетровській області та листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, були перераховані до бюджету з метою виконання зобов'язань щодо сплати податку на прибуток за минулі періоди.

В судовому засіданні 05.03.2018 за результатами перегляду даної справи судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що набрала законної сили з 15.12.2017), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини.

Державним підприємством «Дніпропетровський науково-дослідний інститут землеустрою» , правонаступником якого є Державне підприємство «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (Позивач у даній справі) та відділом Держземагентства у Петриківському районі Дніпропетровської області, правонаступником якого згідно наказу Держгеокадастру України № 545 від 25.09.2015 є відділ Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області (Відповідач у даній справі) укладено договір № 290 від 13.09.2013 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного Договору, виконавець зобов'язується у 2013 році надати наступні послуги: послуги інженерні (проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності), а Замовник - прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно п. 1.2. Договору найменування послуг, технічні, економічні та інші вимоги до послуг Виконавця викладені у завданні на надання послуг, що є невід'ємною частиною договору (Додаток 1 до договору).

Кількість послуг, етапи та строки надання послуг визначаються за взаємною згодою сторін та вказуються у календарному плані, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно п. 3.1. Договору, ціна Договору становить 1589701,06 грн., у тому числі ПДВ 20% - 264950,18 грн. Ціна договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України.

В п. 5.1. Договору сторони встановили, що надання послуг, передбачених пунктом 1.1. Договору, здійснюється поетапно, відповідно до Календарного плану надання послуг.

Строк надання послуг, передбачених п. 1.1. Договору , становить вересень-грудень 2013 року (4 місяці) з дати початку послуг.

Згідно п. 6.1. Договору, приймання послуг, наданих Виконавцем, оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Виконуючи умови Договору, позивач у період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року надав відповідачу, передбачені договором послуги, на загальну суму 1197736,35 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 17.10.2013 р., № 2 від 25.12.2013 та № 3 від 25.12.2013, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с.23-25).

Згідно п. 4.1. Договору, Замовник за наявності належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів може здійснити попередню оплату на строк не більше одного місяця в розмірі 30% від вартості послуг, яка здійснюється на підставі письмового клопотання Виконавця.

Виконавець протягом 30 календарних днів з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі наданих послуг.

Згідно п. 12.1 Договору, сторони встановили строк його дії до 31.12.2013.

Виходячи з аналізу зазначених вище пунктів Договору, суд першої інстанції правильно встановив, що укладаючи спірний договір сторони визначили тільки загальний строк дії договору, тобто, загальний строк зобов'язання щодо оплати наданих послуг, і не визначили певні (часткові) строки оплати, що є безумовним правом сторін. За таких обставин відповідач повинен був здійснити розрахунки за надані послуги, протягом загального строку виконання зобов'язання - до 31.12.2013.

Зобов'язання щодо оплати наданих послуг відповідач виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки частково в сумі 454593, 39 грн.

Факт наявності заборгованості в сумі 743142, 96 грн. підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 26).

Доказів виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг у сумі 743142,96 грн. на момент розгляду спору судом першої інстанції відповідач до матеріалів справи не надав.

Встановивши наведені вище обставини, суд першої інстанції керуючись положеннями статей 526 та 901 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача зазначеної вище суми основного боргу слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Однак колегія суддів, дослідивши доводи відповідача про те, що у квітні 2017 року кредиторські вимоги позивачем мали б заявлятися до ліквідаційної комісії для включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, вважає, що означений висновок суду першої інстанції є помилковим з наступних мотивів.

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України "Про центральні органи виконавчої влади".

Частиною сьомою статті 5 цього Закону встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Пунктом 6 Порядку визначено, що права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади.

При цьому, згідно з пунктом 7 Порядку майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Згідно з пунктом 12 Порядку орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" здійснено реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Пунктами 5, 6 цієї постанови встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері. Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.

25.09.2014 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (Додаток № 1 до постанови), в свою чергу, Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, як територіальний орган Державного агентства земельних ресурсів, реорганізовано шляхом його приєднання до відповідного територіального органу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, а саме утвореного Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (Додаток № 2 до постанови).

12.06.2015 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с. 80-81, т. 1)

Також, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, Відділ Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області (Додаток № 1 до постанови), в свою чергу, Відділ Держземагентства у Петриківському районі Дніпропетровської області, як територіальний орган Державного агентства земельних ресурсів, реорганізовано шляхом його приєднання до відповідного територіального органу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, а саме утвореного Відділу Держгеокадастру у Петріківському районі Дніпропетровської області (Додаток № 2 до постанови) (а.с. 80-83).

26.08.2015 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області (а.с. 78-79, т. 1).

Відділ Держгеокадастру у Петріківському районі Дніпропетровської області діє відповідно до Положення про Відділ Держгеокадастру у Петріківському районі Дніпропетровської області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 22.

Відповідно до частини другої статті 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, Відділ Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області є правонаступником Відділу Держземагентства у Петріківському районі Дніпропетровської області, а відтак є належним відповідачем у даній справі, оскільки, як правонаступник, відповідає за всіма його зобов'язаннями, до яких віднесені й зобовязання, що виникли за вказаним Договором.

Разом із цим судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.11.2016 року Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру прийнято наказ № 280 "Про ліквідацію територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Дніпропетровській області". Вказаним наказом вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Дніпропетровській області, у тому числі і Відділ Держгеокадастру у Петриківському районі, призначено головою комісії з ліквідації територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_3, яка за посадою є начальником відділу державної землевпорядної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Наказом голови комісії з ліквідації територіальних органів Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.11.2016 року № 15-л Петриківському затверджено персональний склад комісії з ліквідації Відділу Держгеокадастру у районі Дніпропетровської області (а.с. 119-120) та в подальшому внесено зміни до нього (а.с. 122-127).

Як зазначено у ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області 16.11.2016 року державним реєстратором проведено реєстраційну дію - внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації (а.с. 42).

Загальні підстави, порядок ліквідації юридичної особи та порядок задоволення вимог кредиторів визначений нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 105 Цивільного кодексу України визначено порядок виконання рішення про припинення юридичної особи.

Так, відповідно до наведеної правової норми учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно з частинами 8, 9 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Статтею 112 Цивільного кодексу України визначено черговість задоволення вимог кредиторів; визначено, що вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (частина 3 статті 112 Цивільного кодексу України).

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (частини 4 статті 112 Цивільного кодексу України).

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними (частина 5 статті 112 Цивільного кодексу України).

Отже, з часу початку процедури ліквідації юридичної особи відповідача порядок задоволення кредиторами своїх вимог (погашення заборгованості) має певні особливості, встановлені вищенаведеними нормами законодавства, які є спеціальними для регулювання цих правовідносин.

Тому, враховуючи, що відповідач з 16.11.2016 року перебуває у процедурі припинення, кредиторські вимоги позивачем мають заявлятися до ліквідаційної комісії для включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії (юридичної особи в особі ліквідаційної комісії), як зазначено у частині третій статті 112 Цивільного кодексу України, про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу.

За положеннями статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, враховуючи характер спірних правовідносин, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до господарського суду за захистом порушеного права, обравши неналежний спосіб захисту.

Обраний в даному випадку позивачем спосіб захисту прав та законних інтересів призводе до порушення, встановленої статтею 112 Цивільного кодексу України процедури заявлення та задоволення кредиторських вимог у процедурі ліквідації.

Так примусове стягнення спірної заборгованості з відповідача, як бюджетної установи, органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 Цивільного кодексу України, та порушення законодавчо встановленої процедури заявлення та задоволення таких кредиторських вимог у процедурі ліквідації.

Тому невірно обраний позивачем спосіб захисту є підставою для відмови у позові.

Проте місцевий господарський суд означеного вище не врахував, а тому дійшов до помилкового висновку (через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та не застосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню) щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 743142,90 грн. та покладання на відповідача судових витрат позивача в сумі 11147,13 грн. зі сплати судового збору.

У відповідності до пунктів 1 та 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України наведене вище є підставою для повного скасування оскарженого у даній справі судового рішення.

Разом із цим під час перегляду даної справи судом апеляційної інстанції встановлено також й інші суттєві для вирішення даного спору обставини.

Так, відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 31.01.2018 до цього Реєстру було внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Відділ Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області (ідентифікаційний код юридичної особи 39999881) за номером запису : 12121110008001074 (а.с. 221-224).

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

За приписами частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу , які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у даному випадку відповідача у справі припинено як юридичну особу в результаті ліквідації, тобто без переходу прав і обов'язків до будь-якої іншої юридичної особи - його правонаступника.

Тому така обставина є підставою для закриття провадження у даній справі.

За такої обставини, суд апеляційної інстанції також вважає недоцільним надавати правову оцінку решті доводів апеляційної скарги відповідача, зокрема й тій обставини, що за платіжними дорученнями №1880 від 02.01.2018 на суму 519285,80 грн., №1876 від 29.12.2017 на суму 143000,00 грн. та №1878 від 29.12.2017 на суму 100000,00 грн. (а.с. 183-185) ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області перераховано позивачу грошові кошти, які позивач врахував в оплату спірної заборгованості, оскільки такі дії вчинились сторонами після прийняття судом першої інстанції оскарженого судового рішення та не можуть свідчити про відсутність предмету спору у даній справі в контексті заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно частини першої статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю, а провадження у даній справі слід закрити з підстав, встановлених пунктом 6 частини 1 статті 231 та частиною 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на результати перегляду справи судом апеляційної інстанції, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору в сумі 11147,13 грн., згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 231 ч.1 п.6, 269, 270, 275, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника голови комісії з ліквідації Відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Дніпропетровської області ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 у справі №904/4605/17 - скасувати повністю та закрити провадження у справі повністю.

Покласти на Державне підприємство "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" судові витрати в сумі 11147 грн. 13 коп. за подання позовної заяви.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена - 15.03.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна