Постанова

від 14.03.2018 по справі 696/323/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа № 696/323/17-ц

провадження № 61-204 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Інвестагропром ,

представник відповідача - Борейко ОлександрІванович,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року у складі судді Шкреби В. В. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Храпка В. Д.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагропром (далі - ТОВ Інвестагропром ) про визнання договору оренди землі розірваним.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,03 га, розташованої в адміністративних межах Телепинської сільської ради Кам'янського району Черкаської області.

03 вересня 2009 року вона уклала з ТОВ Інвестагропром договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. За умовами цього договору відповідач зобов'язався виплачувати їй оренду плату не пізніше 15 грудня кожного поточного року, однак неодноразово порушував це зобов'язання, а орендну плату за 2016 рік взагалі не сплатив.

На підставі вказаного, вона у відповідності до пункту 37 договору оренди землі направила відповідачу повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.

З урахуванням того, що земельна ділянка на момент розірвання договору оренди не була засіяна, орендар був попереджений про заборону її засівати сільськогосподарським посівним матеріалом, відповідач зобов'язаний був повернути їй земельну ділянку, але цього не зробив, тому ОСОБА_1 просила суд визнати розірваним договір оренди землі від 3 вересня 2009 року, укладений між нею і ТОВ Інвестагропром , з поверненням належної їй на праві власності земельної ділянки площею 3,03 га, розташованої в адміністративних межах Телепинської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, внаслідок порушення ТОВ Інвестагропром умов договору оренди землі.

Ухвалою Камянського районного суду Черкаської області від 23 травня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав і інтересів, а саме - визнання договору розірваним, діючим законодавством не передбачений. Крім того, умовами укладеного сторонами договору передбачено саме розірвання договору оренди землі.

Вимога позивача про визнання договору розірваним за своєю суттю є вимогою про встановлення юридичного факту, який може встановлюватися судом лише під час вирішення спору про право, а тому вимоги позивача не можуть виступати самостійним предметом спору і відповідно способом захисту.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права є вимога про розірвання договору, а не визнання договору розірваним, як того просить позивач.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів про обрання нею не передбаченого законом або договором способу захисту порушеного права не відповідає дійсності та вимогам закону. Відповідно до статей 3, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу.

Частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Умовами укладеного сторонами договору оренди землі, а саме пунктом 37, передбачена можливість розірвання цього договору в односторонньому порядку у випадку несвоєчасної сплати орендної плати.

Оскільки орендар неодноразово допускав невиплату орендної плати, а у 2016 році взагалі припинив її сплачувати, вона направила відповідачу повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, що відповідає положенням пункту 37 договору.

На підставі вказаного, суди порушили вимоги частини третьої статті 651 ЦК України, якою передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім того, суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень не з'ясували підставу її позову, в якому вона у зв'язку з одностороннім розірванням договору оренди землі просила повернути належну їй земельну ділянку, оскільки відповідач ухиляється від виконання умов договору та повернення ділянки.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,03 га, розташованої в адміністративних межах Телепинської сільської ради Камянського району Черкаської області.

03 вересня 2009 року між ОСОБА_1 і ТОВ Інвестагропром було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передала, а орендар прийняв в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення строком на 10 років.

Відповідно до пункту 11 договору оренди землі орендна плата повинна бути сплачена повністю не пізніше 15 грудня поточного року.

Згідно з пунктом 37 договору оренди землі розірвання цього договору в односторонньому порядку допускається виключно у випадках: використання земель не за цільовим призначенням; несвоєчасної сплати орендної плати.

У пункті 21 договору оренди землі визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку протягом 10 днів після збору урожаю у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

У березні 2017 року ОСОБА_1 направила ТОВ Інвестагропром заяву про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку на підставі пункту 37 цього договору, оскільки орендар у 2014-2015 роках орендну плату сплачував у розмірі меншому, ніж визначено договором, а у 2016 році взагалі не сплатив за оренду землі. У зв'язку з розірванням договору, позивач вимагала повернути їй земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільних прав, який обрала позивач, - визнання договору розірваним.

З таким висновком судів погодитися не можна.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом за захистом свого порушеного права власності, позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідач систематично не сплачує орендну плату, посилаючись на відповідні норми матеріального права.

Завданням суду є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення справи; норми права застосовує виключно суд, а крім того, згідно з пунктом 1 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦК України. У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною третьою статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Неправильне тлумачення судами першої та апеляційної інстанцій статті 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням і призвело до неправомірної відмови позивачу в реалізації її права на судовий захист, при цьому суди належним чином не перевірили доводи сторін, не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не навели мотивів відхилення цих доводів, зокрема, про право позивача обирати спосіб судового захисту.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк