Рішення

від 13.03.2018 по справі 905/3081/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2018 Справа № 905/3081/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання (помічника судді за дорученням судді) Коханової Ю.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОМПАНІЯ МК 2010" про відшкодування збитків, втраченої вигоди за період з 01.02.2017 по 01.12.2017 в сумі 519746,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача -Андрєєв А.А. - за довіреністю;

від відповідача - Попадюк Ю.І.- за довіреністю;

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ПрАТ ОТІС звернулось з позовом до ТОВ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОМПАНІЯ МК 2010" про стягнення збитків, неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 519746 горн. 40 коп.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст..ст.173,174,193, 220, 224, 225, 229, 230 Господарського кодексу України, ст..ст. 11, 22, 509, 526, 527, 549, 550, 610-612, 614, 615, 620, 623-625 Цивільного кодексу України.

В позовній заяві та письмових поясненнях позивач зазначав, що на підставі укладеного 28.12.2010 року між ПрАт ОТІС та ТОВ ЖКК МК 2010 Договору № 553 на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, у сторін цього Договору виникли господарські зобов'язання згідно ст.174 ГК України. Згідно п.1.2. та п.3.1. Договору, Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів (далі - ТО), а Відповідач був зобов'язаний оплачувати Позивачу надані послуги у розмірі встановленого розділом 3 Договору. Додатком № 1 до Договору була встановлена вартість послуг ТО, яка з 01.02.2017р. (дата дострокового розірвання Договору на думку Відповідача) відповідно до Додаткової угоди від 01.12.2016р. складала 51 974,64 грн.

Оскільки Відповідач вважав, що Договір з 01.02.2017р. з Позивачем розірваний, про що останній заперечував та направляв Відповідачу листи з цього питання, а також продовжував надавати Відповідачу послуги з ТО, Відповідач 01.02.2017р. уклав новий аналогічний договір на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатацію ліфтів та диспетчеризації з ТОВ Спецсервіс АДС № 1/17, а додатком № 1 до цього договору визначений перелік об'єктів (ліфтів) до яких як раз і був обмежений доступ працівникам Позивача для надання послуг з ТО відповідно до укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору.

У зв'язку з укладанням нового договору, працівники відповідача з 01.02.2017р. стали перешкоджати виконанню працівниками Позивача зобов'язань за Договором №553 щодо виконання ТО ліфтів, вилучили ключі від машинних приміщень і виходів на дахи житлових будинків, блокували вільний доступ працівникам Позивача до об'єктів ТО ліфтів, машинних, блочних приміщень та посадочних майданчиків. Якби Відповідач дотримувався умов Договору з 01.02.2017р., виконував свої зобов'язання по Договору щодо оплати Позивачу послуг з ТО ліфтів, ПрАТ ОТІС були б отримані доходи (платежі) за відповідні послуги від Відповідача у розмірі 51 974,64 грн. щомісяця за період з 01.02.2017р. по 01.12.2017р. на загальну суму - 519 746,40 грн., які Позивач мав би реально одержати за звичайних обставин і має право розраховувати по Договору у разі належного виконання зобов'язань Відповідачем.

У письмовому відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи це тим, починаючи з грудня 2016 року включно позивач свої договірні зобов'язання щодо профілактичних та ремонтних робіт ліфтів у відповідності до умов договору №553 не виконував, перестав здійснювати виїзди на виклики при аварійній зупинці ліфтів.

Вважаючи, що позивач, як виконавець, порушив умови договору та належним чином не виконав покладені на нього обов'язки, відповідач направив на адресу позивача лист № 722 від 21.12.2016 про дострокове розірвання договору за згодою сторін з 01.02.2017 з проектом угоди про розірвання договору (том 1, а.с.26-27). Листом №13 від 21.01.2017 ТОВ ЖКК МК 2010 просив ПрАТ ОТІС не надавати йому послуги з обслуговування ліфтів по договору №553 від 28.12.2019р.

Листом №24 від 27.01.2017 ТОВ ЖКК МК 2010 звернувся до ПрАТ ОТІС з вимогою щодо передачі до 31.01.2017 ключів від ліфтових приміщень у зв'язку із укладенням договору на обслуговування ліфтів з третьою стороною - ТОВ "Спецсервіс АДС".

01.02.2017 між ТОВ Спецсервіс АДС (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОМПАНІЯ МК 2010" (замовник) було укладено договір № 1/17 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе здійснення технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем в обсязі згідно переліку об'єктів та вартості технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем (Додаток № 1 до договору).

Технічному обслуговуванню за договором № 1/17 підлягали ліфти та диспетчерські системи, які раніше обслуговуватися ПрАТ ОТІС по договору №553 від 28.12.2010р.

Оскільки за висновками відповідача, ПрАТ ОТІС порушив умови укладеного між сторонами договору № 553 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем від 28.12.2010р., відповідач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про розірвання цього договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.06.2017р. по справі №910/3987/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальна компанія МК 2010" до Приватного акціонерного товариства ОТІС про розірвання договору № 553 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем від 28.12.2010р. відмовлено повністю.

Відповідач вважає необґрунтованими позовні вимоги, оскільки позивачем не вчинялись заходи для виконання своїх зобов'язань за договором №553 від 28.12.2010р. у період з 01.02.2017р. по 01.12.2017р. з метою отримання того, на що ПрАТ ОТІС розраховував під час укладення цього договору. Розмір збитків не позивачем не доведений, не доведена наявність вини відповідача в тому, що ПрАТ ОТІС не виконало та не надало передбачені договором роботи та послуги в спірний період. Відповідач вважає, що в його діях, відсутній склад цивільного правопорушення, який є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків, тому і відсутні правові підстав для задоволення позову ПрАТ ОТІС .

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

У судовому засіданні встановлено, що 28.12.2010 між приватним акціонерним товариством ОТІС (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОМПАНІЯ МК 2010" (далі - замовник, відповідач) укладено договір № 553 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе здійснення технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем в обсязі згідно переліку об'єктів та вартості технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем (Додаток № 1 до договору). Замовник оплачує виконавцю технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем на умовах даного договору (том 1, а.с.13).

При виконанні цього договору сторони зобов'язалися керуватися, зокрема, Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів , затверджених наказом Державного комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №190 від 01.09.2008р., Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів , затверджених Наказом Мінтопенерго України №258 від 25.07.2006р.

При цьому, пунктом 2.2 договору визначені обов'язки виконавця, зокрема:

- регулярно проводити профілактичні операції (роботи на електричному та механічному обладнанні ліфтів та диспетчерських систем: змащування, регулювання, ремонт та інше) з метою забезпечення безперебійності та надійної роботи ліфтів та диспетчерських систем (п.2.2.1);

- силами власної аварійної служби у відповідності до режиму роботи ліфтів та диспетчерських систем вживати заходи щодо усунення несправностей та збоїв в роботі ліфтів та диспетчерських систем, оперативному звільненню пасажирів із кабіни ліфта, що зупинився (п.2.2.2);

- приймати участь силами власних представників в технічній частині обов'язкових оглядів ліфтових установок, що проводяться уповноваженими контрольними органами (п.2.2.4);

- виконувати на ліфтах та диспетчерських системах роботи з: усунення наслідків крадіжок та хуліганських проявів; ремонту обладнання, яке вийшло з ладу з причин, які не залежать від виконавця; модернізації обладнання; роботи з виконання директивних вказівок державних органів та заводів - виробників, що спрямовані на забезпечення безпеки обладнання; роботи капітального ремонту, передбаченого наказом Держжитлокомгоспу України від 10.08.2004 року № 150 на підставі окремої додаткової угоди сторін (або на підставі відповідного листа замовника) за умови передплати замовником вказаних робіт, також надання необхідних матеріалів та обладнання або передплати їх вартості (п.2.2.6).

Як визначено сторонами в п.2.2.8 договору, до складу технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем не входять: усунення наслідків крадіжок та хуліганських проявів; ремонт обладнання, яке вийшло з ладу з причин, які не залежать від виконавця; модернізація обладнання; роботи з виконання директивних вказівок державних органів та заводів - виробників, що спрямовані на забезпечення безпеки обладнання; роботи капітального ремонту, передбаченого наказом Держжитлокомгоспу України від 10.08.2004 року № 150; прибирання кабін ліфтів; контроль за роботою ліфтів та диспетчерських систем.

Замовник зобов'язаний: надати виконавцю необхідну технічну документацію на ліфти та диспетчерські системи: паспорти, технічні описання, інструкції по експлуатації, електричні схеми та т.п. (п.2.3.2); забезпечити виконавцю вільний доступ до машин, блочним приміщенням та посадочним площадкам; виконавець може призупините технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у разі порушення Замовником строків оплати технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем по цьому договору (п.2.6).

Відповідно до п.2.7 Договору сторони зупиняють роботу ліфтів або диспетчерських систем за наявності причин, внаслідок яких подальша їх експлуатація є небезпечною (сторони, яка зупинили ліфти або диспетчерські системи, терміново повідомляє про це іншу сторону).

Згідно з умовами п. 3.1 договору місячна оплата технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, що діє на момент укладення договору, визначається згідно Додатку № 1 до даного договору - переліку об'єктів та вартості технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, в якому визначені адреси, за яким встановлені ліфти, їх характеристики, вартість обслуговування тощо.

Так, з урахуванням Додаткової угоди від 01.12.2016 до договору, місячна ціна технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем (Додаток № 1 з урахуванням змін внесених цією додатковою угодою) з 01.12.2016р. по 11.12.2017р. (дата позовної заяви) складала 51 974,64 грн. (том 1, а.с.19).

Відповідно до п.3.3 договору замовник щомісячно, не пізніше останнього банківського дня, що слідує за місяцем виконання технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, перераховує виконавцю оплату технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем в розмірі місячної плати технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем.

Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати наданих за Договором послуг, ніж передбачено у вказаному пункті 3.3 Договору, в матеріалах справи відсутні.

При цьому за умовами п.3.5 Договору роботи на ліфтах та диспетчерських системах з: усунення наслідків крадіжок та хуліганських проявів; ремонт обладнання, яке вийшло з ладу з причин, які не залежать від виконавця; модернізація обладнання; роботи з виконання директивних вказівок державних органів та заводів - виробників, що спрямовані на забезпечення безпеки обладнання; роботи капітального ремонту, передбаченого наказом Держжитлокомгоспу України від 10.08.2004 року № 150 - замовник оплачує виконавцю до початку цих робіт (передплата).

Пунктами п.п. 5.1, 5.2 договору визначено, що строк його дії встановлюється з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, а у випадку відсутності письмового повідомлення про відмову від договору за один місяць до дати закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на кожні наступні 5 (п'ять) календарних років.

Тобто, виходячи з умов договору та у зв'язку із відсутністю заперечень сторін щодо його продовження, відповідно, договір було пролонговано до 31 грудня 2020 року. Докази визнання недійсним договору або окремих його положень та в матеріалах справи відсутні.

Додатком до Договору №553 від 28.12.2010р. сторони узгодили перелік об'єктів та вартість технічного обслуговування ліфтів (у кількості 143 шт.) та диспетчерських систем, в якому відобразили адресу об'єктів, інвентаризаційні, реєстраційні номери ліфтів та їх характеристики (том 1, а.с.17-18).

Відповідач пояснив, що починаючи з грудня 2016 року включно позивач свої договірні зобов'язання щодо профілактичних та ремонтних робіт ліфтів у відповідності до умов договору не виконував, перестав здійснювати виїзди на виклики при аварійній зупинці ліфтів.

Крім того, в жовтні 2016 року відповідачем від Головного управління Держпраці у Донецькій області було отримано лист № 5.5/2319 від 11.10.2016 року з вимогою про виведення з експлуатації ліфтів, які відпрацювали нормативний термін експлуатації (більше 25 років).

Відповідно до вимог Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідачем до ПрАТ ОТІС , як до виконавця за договором, 24.10.2016 було направлено лист № 602 з вимогою негайно припинити експлуатацію ліфтів, які відпрацювали нормативний строк експлуатації (25 років), а також 28.10.2016 лист №615 з повторною вимогою аналогічного змісту.

Позивач отримання вказаних листів з вимогами щодо термінової зупинки роботи ліфтів відповідачем не заперечував. Натомість, позивач листом №1669 від 27.10.2016 повідомив відповідача, як замовника, про відмову від виконання вимог та продовження виконання своїх обов'язків за договором з технічного обслуговування ліфтів, запропонувавши відповідачу власними силами зупинити експлуатацію ліфтів, посилаючись на п. 2.3.12 договору, згідно якого замовник зобов'язаний надати виконавцю дозвіл на експлуатацію об'єктів, машин та механізмів, обладнання підвищеної небезпеки, видане замовнику Держпромнадзором України або його територіальним органом (Головним управлінням з питань праці в Донецькій області), протягом 3-х місяців з дати підписання даного договору.

Вважаючи, що позивач, як виконавець, порушив умови договору та належним чином не виконав покладені на нього обов'язки, відповідач направив на адресу позивача лист № 722 від 21.12.2016 про дострокове розірвання договору за згодою сторін з 01.02.2017 з проектом угоди про розірвання договору (том 1, а.с.26-27).

Листом №13 від 21.01.2017 ТОВ ЖКК МК 2010 просив ПрАТ ОТІС не надавати послуги з обслуговування ліфтів по договору №553 від 28.12.2019р. (том 1, а.с. 29).

Листом №24 від 27.01.2017 ТОВ ЖКК МК 2010 звернувся до ПрАТ ОТІС з вимогою щодо передачі до 31.01.2017р. ключів від ліфтових приміщень у зв'язку із укладенням договору на обслуговування ліфтів з третьою стороною - ТОВ "Спецсервіс АДС".

Листом №6-юр від 24.01.2017 позивачем надано відповідь щодо неможливості розірвання договору в односторонньому порядку з 01.02.2017 через відсутність відповідних підстав, належне виконання зобов'язань за договором позивачем, відсутність передбаченої договором можливості дострокового розірвання договору в односторонньому порядку та необхідності досягнення згоди для настання бажаного відповідачем юридичного факту. Крім того, ПрАТ ОТІС повідомлено, що за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем з оплати фактично наданих послуг (том1, а.с.28).

01.02.2017 між ТОВ Спецсервіс АДС та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово - комунальна компанія МК 2010" було укладено договір № 1/17 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе здійснення технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем в обсязі згідно переліку об'єктів вказаних в Додатку № 1 до договору.

У судовому засіданні було встановлено, що технічному обслуговуванню за цим договором підлягали ліфти та диспетчерські системи, які мали також обслуговуватися іншим виконавцем - ПрАТ ОТІС по договору №553 від 28.12.2010р.

16.02.2017 ТОВ ЖКК МК 2010 надіслав на адресу ПрАТ ОТІС лист № 74 також з вимогою щодо повернення ключів від диспетчерських пунктів.

Листом № 60-юр від 14.03.2017 ПрАТ ОТІС повідомив ТОВ ЖКК МК 2010 , що договір не передбачає можливості його дострокового розірвання в односторонньому порядку та є обов'язковим до виконання сторонами як такий, що є діючим. Просив повернути уповноваженим представникам ПрАТ ОТІС вилучені ключі від машинних відділень ліфтів та не перешкоджати позивачу у виконанні своїх зобов'язань за договором №553.

Листом від 31.01.2017р. № 18 позивач звернувся до міського голови м. Краматорськ з проханням втрутитися в ситуацію, що склалася між позивачем та ТОВ ЖКК МК 2010 з метою збереження належного рівня обслуговування ліфтового обладнання, запобігання виникнення аварійних ситуацій та недопущення виникнення соціальної напруги серед населення міста (том 1, а.с. 39-40). Відповіді на вказаний лист позивач суду не надав.

17.02.2017р. позивач направив лист № 76 на адресу начальника Краматорського відділу поліції ГУНП у Донецькій області, в якому виклав обставини які виникли у лютому 2017р. між ним та ТОВ ЖКК МК 2010 , просив розібратися в законності вилучення ключів з диспетчерських пунктів та розміщення невідомих осіб в службових приміщеннях ПрАТ ОТІС і прийняти відповідні заходи (том 1, а.с. 41). Відповіді на вказаний лист позивач суду не надав.

У судовому засіданні представник відповідача зазначав, що, оскільки, ПрАТ ОТІС були допущені суттєві порушення умов укладеного між сторонами договору № 553 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем від 28.12.2010р., відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання цього договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.06.2017р. по справі №910/3987/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальна компанія МК 2010" до Приватного акціонерного товариства ОТІС про розірвання договору № 553 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем від 28.12.2010р. відмовлено повністю.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі ч.1 ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

До загальних засад господарського й цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ст.67 ГК України, ст.627 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом укладеного сторонами договору №553 від 28.12.2010р., йому притаманні ознаки договору підряду та договору про надання послуг.

Так, дослідивши розділи 2, 3, 4 договору №553, суд вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами не є підрядними в чистому вигляді , вони мають ознаки, що дають підстави вважати їх такими, що підпадають під дію норм, передбачених главою 61 ЦК України і носять також ознаки договору про надання послуг, цивільні правовідносини за яким регулюються главою 63 ЦК України.

Згідно положень ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901); якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903).

Згідно положень ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837); якщо договором не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854).

Викладені норми чинного законодавства конкретизовано умовами договору №553 від 28.12.2010р.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Приватного акціонерного товариства ОТІС про стягнення 519746 грн. 40 коп. збитків (упущеної вигоди) пов'язаних з неналежним виконанням ТОВ "Житлово-комунальна компанія МК 2010" умов договору.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч.1 ст.611 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 ЦК України).

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В свою чергу, згідно з положеннями статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Крім того, для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди окрім складу цивільного правопорушення необхідно встановити наявність заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. При цьому, при пред'явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач зобов'язаний довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі непорушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів. При визначенні реальності неодержаних доходів (упущеної вигоди) мають враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для їх отримання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивач вважає що ужив усіх заходів які від нього залежали і які були спрямовані ним на вирішення проблеми з виконанням своїх зобов'язань за договором №553. Вважає, що неправомірні дії відповідача стали причиною, яка позбавила позивача можливості отримувати прибуток з 01 лютого 2017 року по 01 грудня 2017р. У разі дотримання відповідачем умов додаткової угоди від 01.02.2017р., якою встановлена щомісячної ціна обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у розмірі 51974,64 грн., позивач мав би отримати прибуток у сумі 519746,40 грн.

Отже ПрАТ ОТІС визначає розмір позовної вимоги у сумі 519746,40 грн. як упущену вигоду, збитки, неодержаний прибуток.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ч.4 ст.75 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.06.2017р. по справі №910/3987/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальна компанія МК 2010" до Приватного акціонерного товариства ОТІС про розірвання договору № 553 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем від 28.12.2010р. відмовлено повністю.

Отже, договір № 553 від 28.12.2010р. у спірний період був дійсним, та підлягав обов'язковому виконанню як замовником так і виконавцем послуг.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які виразились у блокуванні вільного доступу представників ПрАТ ОТІС до об'єктів технічного обслуговування ліфтів, машинних і блочних приміщень та посадочних майданчиків, вилучення необхідної документації, психологічний тиск з боку представників відповідача, з причини розміщення на диспетчерських пультах (які орендує для своєї діяльності позивач) сторонніх осіб, які представилися, як оператори ТОВ Спецсервіс АДС - з 01.02.2017р. позивач був позбавлений можливості виконувати взяті на себе зобов'язання за договором № 553 від 28.12.2010р.

На підтвердження вищевикладеного позивач надав суду розписку (том 1, а.с. 38) з якої вбачається, що головний інженер ТОВ Житлово-комунальна компанія МК 2010 отримав від ОСОБА_4 ключі від машинних відділень у кількості 9 штук за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (1-4 під'їзд). Проте, вказана розписка не містить дати її складення та не має відомостей щодо займаної посади особи, яка передала вищевказані ключі представнику відповідача.

Крім того, додаток №1 до Договору № 553 від 28.12.2010р. (перелік об'єктів які підлягали технічному обслуговуванню позивачем) не містить об'єктів за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Позивач також надав суду пояснення оператора Східної дільниці ПрАТ ОТІС адресовані директору сервісних операцій ПрАТ ОТІС з яких вбачається, що 14.02.2017р. інженер ТОВ ЖКК МК-2010 під видом проведення ремонтних робіт будинку, що знаходиться в обслуговуванні відповідача, отримав ключі від дверей для виходу на дах. Станом на 15.02.2017р. ключі не повернуті.

Проте, зі змісту цього пояснення не можливо встановити адресу вказаного будинку та наявність в ньому обладнання, яке підлягало обслуговуванню позивачем за договором №553.

28.02.2017р. КП Служба єдиного замовника звернулось із заявою до ПрАТ ОТІС в якій, посилаючись на звернення ПП Ладіс та ТОВ Житлово-комунальна компанія МК 2010 , просило позивача передати до КП СЄЗ по акту приймання-передачі технічну документацію на ліфти, які знаходяться в управлінні цих підприємств.

23.03.2017р. представники Східного представництва ПрАТ ОТІС та КП СЄЗ склали акт приймання-передачі, за змістом якого ПрАТ ОТІС добровільно передав, а КП СЄЗ прийняв паспорти ліфтів у загальній кількості 295 штук. Акт підписаний посадовими особами та засвідчений печатками вказаних підприємств.

31.03.2017р. представники КП СЄЗ та ТОВ Житлово-комунальна компанія МК 2010 склали акт приймання-передачі, по якому КП СЄЗ передав, а ТОВ Житлово-комунальна компанія МК 2010 прийняв паспорти ліфтів у загальній кількості 66 штук, які були отримані від ПрАТ ОТІС .

При виконанні договору №553 сторони зобов'язалися керуватися, зокрема, Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів , які затверджені Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 01.09.2008 N 190, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за N 937/15628 (далі - Правила №190). Сфера застосування цих Правил поширюється на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють виготовлення, монтаж, експлуатацію, ремонт, реконструкцію та модернізацію ліфтів, підйомників та їх складових частин.

Під час експлуатації ліфти підлягають технічним оглядам та експертному обстеженню. Передбачені: первинний, періодичний ( черговий ), та позачерговий технічні огляди.

У визначені терміни мають бути проведені вимірювання опору ізоляції електроустановок, апаратів, вторинних кіл керування захисту, вимірювання, автоматики, сигналізації, телемеханіки та електропроводки, а також вимірювання опору заземлюючого пристрою та перевірка наявності кола заземлення металевих елементів ліфтової електроустановки. За результатами вимірів складається протокол виміру опору ізоляції (ДСТУ 36.1-001-97). Також мають бути розроблені графіки технічного обслуговування та ремонту ліфтового обладнання.

Вимоги до експлуатації ліфтів визначені розділом ІХ Правил №190.

Новоустановлені ліфти, крім малого вантажного, підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці (п.9.1.1.)

Для реєстрації суб'єкт господарювання, у власності або в користуванні якого є ліфти та який має намір їх експлуатувати, подає письмову заяву (додаток 3 цих Правил), паспорт ліфта (додаток 4 до цих Правил) та акт технічної готовності ліфта (ГСТУ 36.1-001-97) (п. 9.1.3.)

У заяві зазначаються відомості про дозвіл на експлуатацію ліфтів, який отримано суб'єктом господарювання відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-2003 ( 1631-2003-п ), або копія договору з організацією, яка має такий дозвіл на експлуатацію ліфтів.

У паспорті ліфта повинен бути запис про призначення особи, відповідальної за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфта, і електромеханіка, відповідального за справний стан ліфта.

Акт технічної готовності ліфта складається організацією, яка змонтувала ліфт або виконала його заміну, реконструкцію чи модернізацію, та вкладається в паспорт ліфта разом з такою документацією:

- протокол перевірки ланцюга між нульовим проводом вводу і зануленими елементами електроустатковання (ГСТУ 36.1-001-97);

- протокол перевірки опору заземлювача (ГСТУ 36.1-001-97);

- протокол перевірки стану ізоляції електроустатковання і електричних мереж ліфта (ГСТУ 36.1-001-97);

- протокол виміру повного опору петлі "фаза-нуль" (ГСТУ 36.1-001-97);

- акт на приховані роботи (перекриття, установлення закладних деталей тощо);

- акт готовності будівельної частини (додаток 5 до цих Правил).

У процесі експлуатації ліфти підлягають технічним оглядам і експертним обстеженням, проведення яких здійснюється згідно з НПАОП 0.00-6.18-2004 ( 687-2004-п ) і цим розділом (п.9.2.1.).

Технічний огляд ліфта проводить спеціалізована організація (крім первинного та позачергового, який проводить уповноважена організація ( п.9.2.3.).

Після закінчення технічного огляду фахівець, який його проводив, робить відповідний запис у паспорті ліфта про результати технічного огляду, дозволені параметри експлуатації та строк наступного технічного огляду, скріплюючи запис підписом і печаткою ( п.9.2.7. п.9.5.4).

Посада, прізвище, ім'я та по батькові і підпис працівників, відповідальних за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфта та за його справний стан, дата й номер наказу про призначення й закріплення за ними ліфта , а також їх підписи заносяться до паспорта ліфта.

На час відпустки, відрядження або хвороби працівника, відповідального за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфта, або електромеханіка, відповідального за його справний стан, їх обов'язки покладаються наказом на інших працівників, навчених відповідно до вимог НПАОП-0.00-4.12-Я (п.9.7.8.)

Робота ліфта не дозволяється, якщо:

- відсутній паспорт чи відомості про реєстрацію;

- не проведено технічний огляд або експертне обстеження ліфта;

- закінчився зазначений у паспорті термін роботи ліфта;

- не призначено наказом працівників, відповідальних за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів, за організацію експлуатації та за справний стан ліфтів;

- відсутній атестований обслуговуючий персонал (електромеханіки, ліфтери);

- не виконані приписи посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці;

- знос канатів перевищує встановлені норми;

- є тріщини, деформації в металоконструкціях ліфта;

- несправні прилади і пристрої безпеки, а також мають місце інші несправності, які впливають на безпечну експлуатацію ліфта (п.9.7.15).

Суб'єкт господарювання, який експлуатує ліфти, може укласти договір на технічне обслуговування і ремонт ліфтів з організацією, яка має дозвіл на виконання цих робіт (п.9.7.16.).

З огляду на вищевикладені норми Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів суд дійшов висновку, що технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем має проводитись спеціалізованою організацією за лише умови обов'язкової наявності у неї технічних паспортів на вказані ліфти. Відсутність у виконавця за договором на технічне обслуговування ліфтів цієї технічної документації виключає можливість проведення таких робіт.

Отже, з моменту передачі іншій юридичній особі (з 23.03.2017р.) технічних паспортів на ліфти визначені у Додатку №1 до договору №553 від 28.12.2010р., ПрАТ ОТІС не мав правових підстав для проведення технічного обслуговування ліфтів.

Крім того з наявних в матеріалах справи листів, які були адресовані позивачем на адресу ТОВ Житлово-комунальна компанія МК 2010 неможливо встановити до якого обладнання, яке підлягало обслуговуванню ПрАТ ОТІС за договором №553, був обмежений доступ працівників позивача.

В матеріалах справи відсутні докази звернення посадових осіб ПрАТ ОТІС чи інших працівників позивача до правоохоронних органів із заявами про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ Житлово-комунальна компанія МК 2010 чи інших працівників відповідача за вчинення шахрайських дій, психологічний тиск чи насильство вчинене щодо них працівниками відповідача, які унеможливили виконання працівниками ПрАТ ОТІС технічних робіт за договором №553 від 28.12.2010р. у період з 01.02.2017р. по 01.12.2017р.

Між тим, статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті закріплено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено примусове виконання обов'язку в натурі. Аналогічне положення міститься у пункті 5 ч.2 ст.20 ГК України, в якому встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що позивачем вчинялись заходи для виконання своїх зобов'язань за договором №553 від 28.12.2010р. у період з 01.02.2017р. по 01.12.2017р. з метою отримання того, на що останній розраховував під час укладення договору.

Отже розмір збитків, заявлених позивачем, не може вважатися доведеним, не доведено наявності вини відповідача в тому, що ПрАТ ОТІС не виконало та не надало передбачені договором роботи та послуги в спірний період.

Виходячи із того, що в діях відповідача, відсутній склад цивільного правопорушення, який є підставою для покладення відповідальності на особу у вигляді відшкодування збитків, суд вважає про відсутність правових підстав для задоволення позову ПрАТ ОТІС .

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача повністю.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ОТІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОМПАНІЯ МК 2010" про відшкодування збитків, втраченої вигоди за період з 01.02.2017 по 01.12.2017 в сумі 519746,40 грн. - відмовити повністю.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 13 березня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 16 березня 2018 року.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов