Постанова

від 25.06.2018 по справі 905/3081/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2018 справа № 905/3081/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ордер серія КС №358356 від 08.06.2018р. ОСОБА_6, ордер серія ДН №018052 від 11.06.2018р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Отіс» , м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі№ 905/3081/17 (суддя Зекунов Е.В.) за позовомПриватного акціонерного товариства «Отіс» , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальна компанія МК 2010» , м.Краматорськ Донецької області простягнення 519746,40грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Отіс» , м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальна компанія МК 2010» , м.Краматорськ Донецької області про стягнення збитків, неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 519746,40грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №905/3081/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, який є підставою для покладення відповідальності на особу у вигляді відшкодування збитків.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Отіс» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування рішення апелянт зазначає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неповне дослідження доказів та надану їм спірну оцінку. За твердженнями скаржника, підставами для задоволення вимог апеляційної скарги є сукупність настуних обставин:

- судом помилково встановлено, що починаючи з грудня 2016р. включно позивач свої договірні зобов'язання щодо профілактичних та ремонтних робіт ліфтів у відповідності до умов договору не виконував, перестав здійснювати виїзди на виклики при аварійній зупинці ліфтів;

- місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки листу відповідача щодо дострокового розірвання договору, щодо вимоги передачі ключів від ліфтових приміщень у зв'язку з укладенням договору на обслуговування з іншою організацією, щодо повернення ключів від диспетчерських пунктів;

- господарський суд Донецької області не врахував, що укладення договору на обслуговування з іншою організацією свідчить про психологічний тиск на позивача, про обмеження прав останнього, а також про обмеження доступу до обслуговування ліфтів і не надання позивачу виконувати свої обов'язки за договором;

- помилкові висновку суду першої інстанції про відсутність звернень посадових осіб позивача до правоохоронних органів та інших посадових осіб міста щодо притягнення до відповідальності винних посадових осіб відповідача за вчинення шахрайських дій, психологічний тиск та насильство, з огляду на наявність в матеріалах справи листа-звернення до міського голови та листі до начальника Краматорського відділу ВП ГУНП;

- місцевим господарським судом було неповно і неправильно встановлено обставини щодо паспортів лифтів, оскільки останні були передані лише у березні 2017р., передача паспортів здійснювалася у рамках договору №14/16 і саме КП СЄЗ було визначено балансоутримувачем ліфтів м.Краматорська, тому позивач зобов'язаний був надати паспорти на ліфти КП СЄЗ , а відсутність технічних паспортів не виключає можливість технічного обслуговування ліфтів.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи від 24.04.2018р. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.05.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Отіс» на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №905/3081/17, зобов'язано відповідача до 23.05.2018р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

На поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальна компанія МК 2010» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач наголошує, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а рішення господарського суду Донецької області ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх фактичних обставин справи. Відповідач наголошує, що відсутність у виконавця за договором на технічне обслуговування ліфтів технічних паспортів виключає можливість проведення таких робіт, отже з моменту передачі іншій юридичній особі технічних паспортів позивач не мав правових підстав для проведення технічного обслуговування ліфтів, не вживав заходів щодо продовження надання послуг, у зв'язку з чим не може розраховувати на отримання неодержаного прибутку. На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальна компанія МК 2010» , скаржником не надано жодного доказу, який би обґрунтував причинний зв'язок між діяльністю відповідача та неотриманням позивачем суми доходу (упущеної вигоди) за вказаний період з 01.02.2017р. по 01.12.2017р., так само як не доведена і реальність отримання позивачем доходу (упущеної вигоди) упродовж цього періоду у вказаному розмірі.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді зі складу колегії ОСОБА_2, для вирішення питання про призначення справи до розгляду, на підставі розпорядження керівника апарату суду, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.05.2018р. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. призначено розгляд справи на 12.06.2018р.

У судовому засіданні 12.06.2018р. представник Приватного акціонерного товариства «Отіс» підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Крім того зазначив, якщо б відповідач та його працівники не перешкоджали виконанню позивачу та його працівникам зобов'язань за договором щодо виконання технічного обслуговування ліфтів, не вилучили б ключі від машинних приміщень і виходів на дахи житлових будинків, не блокували вільний доступ працівникам позивача до об'єктів технічного обслуговування - ліфтів, машинних, блочних приміщень та посадочних майданчиків, і якби відповідач дотримувався умов договору з 01.02.2017р., виконував свої зобов'язання по договору щодо оплати позивачу послуг з технічного обслуговування ліфтів, останнім були б отримані доходи (платежі) за відповідні послуги від відповідача у розмірі 51974,64грн. щомісяця на загальну суму 519746,40грн., які позивач мав би реально одержати за звичайних обставин і має право розраховувати по договору у разі належного виконання зобов'язань відповідачем.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальна компанія МК 2010» у судовому засіданні 12.06.2018р. заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду Донецької області без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вийшла до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати судова колегія дійшла висновку про повернення до дослідження матеріалів справи. Представником позивача було надано для огляду в судовому засіданні оригінал додаткової угоди від 01.12.2016р. до договору №553 від 28.12.2010р. на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем.

Керуючись приписами ч.2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи складність предмету спору, обсяг документів та суперечність доводів сторін, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні до 25.06.2018р.

На поштову адресу суду від Приватного акціонерного товариства «Отіс» надійшла заява про надання додаткових пояснень щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи. У названих поясненнях позивачем обґрунтована, за його твердженнями, наявність повного складу цивільного правопорушення відповідача, що є безумовною підставою для відшкодування збитків.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді зі складу колегії ОСОБА_7, з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги, на підставі розпорядження керівника апарату суду, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.06.2018р. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2018р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст.269 ГПК України дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

У судовому засіданні 25.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заяву про надання додаткових пояснень, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, 28.12.2010р. між Приватним акціонерним товариством «ОТІС» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Житлово-комунальна компанія МК 2010" (далі - замовник) укладено договір №553 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем (далі - договір), згідно з п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе здійснення технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем в обсязі згідно переліку об'єктів та вартості технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем (додаток №1 до договору).

Відповідно до п.5.1, 5.2 договору строк його дії встановлюється з 01.01.2011р. по 31.12.2015р., а у випадку відсутності письмового повідомлення про відмову від договору за один місяць до дати закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на кожні наступні 5 (п'ять) календарних років.

Виходячи з умов договору та у зв'язку із відсутністю заперечень сторін щодо його продовження, договір було пролонговано до 31.12.2020р.

З урахуванням Додаткової угоди від 01.12.2016р. до договору, місячна ціна технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем становить 51974,64грн.

Додатком №1 до договору №553 від 28.12.2010р. сторони узгодили перелік об'єктів та вартість технічного обслуговування ліфтів (у кількості 143 шт.) та диспетчерських систем, в якому відобразили адресу об'єктів, інвентаризаційні, реєстраційні номери ліфтів та їх характеристики.

У жовтні 2016р. відповідачем від Головного управління Держпраці у Донецькій області було отримано лист №5.5/2319 від 11.10.2016р. з вимогою про виведення з експлуатації ліфтів, які відпрацювали нормативний термін експлуатації (більше 25 років).

Відповідно до вимог Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідачем до Приватного акціонерного товариства «ОТІС» , як до виконавця за договором, 24.10.2016р. було направлено лист №602 з вимогою негайно припинити експлуатацію ліфтів, які відпрацювали нормативний строк експлуатації (25 років), а також 28.10.2016р. лист №615 з повторною вимогою аналогічного змісту.

Позивач листом №1669 від 27.10.2016р. повідомив відповідача, як замовника, про відмову від виконання вимог та продовження виконання своїх обов'язків за договором з технічного обслуговування ліфтів, запропонувавши відповідачу власними силами зупинити експлуатацію ліфтів, посилаючись на п.2.3.12 договору, згідно якого замовник зобов'язаний надати виконавцю дозвіл на експлуатацію об'єктів, машин та механізмів, обладнання підвищеної небезпеки, видане замовнику Держпромнадзором України або його територіальним органом (Головним управлінням з питань праці в Донецькій області), протягом 3-х місяців з дати підписання даного договору.

Вважаючи, що позивач, як виконавець, порушив умови договору та належним чином не виконав покладені на нього обов'язки, відповідач направив на адресу позивача лист №722 від 21.12.2016р. про дострокове розірвання договору за згодою сторін з 01.02.2017р. з проектом угоди про розірвання договору.

Листом №13 від 21.01.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальна компанія МК 2010" просило Пртватне акціонерне товариство «ОТІС» не надавати послуги з обслуговування ліфтів по договору №553 від 28.12.2019р.

Листом №24 від 27.01.2017р. відповідач звернувся до позивача з вимогою щодо передачі до 31.01.2017р. ключів від ліфтових приміщень у зв'язку із укладенням договору на обслуговування ліфтів з третьою стороною - Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс АДС".

Листом №6-юр від 24.01.2017р. Приватне акціонерне товариство «ОТІС» надало відповідь щодо неможливості розірвання договору в односторонньому порядку з 01.02.2017р. через відсутність відповідних підстав, належне виконання зобов'язань за договором позивачем, відсутність передбаченої договором можливості дострокового розірвання договору в односторонньому порядку та необхідності досягнення згоди для настання бажаного відповідачем юридичного факту. Крім того, позивачем повідомлено, що за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем з оплати фактично наданих послуг.

01.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово - комунальна компанія МК 2010" було укладено договір №1/17 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе здійснення повного технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем в обсязі згідно переліку об'єктів (додаток №1 до договору).

Як встановлено господарським судом Донецької області та не спростовано сторонами, технічному обслуговуванню за цим договором підлягали ліфти та диспетчерські системи, які мали також обслуговуватися іншим виконавцем - Приватним акціонерним товариством «ОТІС» по договору №553 від 28.12.2010р.

16.02.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово - комунальна компанія МК 2010" надіслало на адресу Приватного акціонерного товариства «ОТІС» лист №74 з вимогою щодо повернення ключів від диспетчерських пунктів.

Листом №60-юр від 14.03.2017р. позивач повідомив відповідача, що договір не передбачає можливості його дострокового розірвання в односторонньому порядку та є обов'язковим до виконання сторонами як такий, що є діючим. Просив повернути уповноваженим представникам Приватного акціонерного товариства «ОТІС» вилучені ключі від машинних відділень ліфтів та не перешкоджати позивачу у виконанні своїх зобов'язань за договором №553.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши суть спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у стягненні з відповідача збитків, неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 519746,40грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частина 2 ст.22 ЦК України встановлює, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно зі ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправність поведінки; наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Аналогічний правовий висновок, за змістом статей 22, 611, 612, 614, 623 ЦК щодо наявності підстав для застосування такого засобу відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, викладений Верховним Судом України у справах №3-56гс11 від 20.06.2011р., №3-59гс11 від 04.07.2011р., №3-64гс11 від 04.07.2011р.

Саме позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача збитків, позивач зазначив, що в результаті протиправної поведінки відповідача отримав заявлені до стягнення збитки. При цьому, на переконання позивача, протиправна поведінка відповідача полягає у наступних діях: спроби розірвати договір в односторонньому порядку без наявності законних підстав; порушення зобов'язань щодо оплати прийнятих послуг за договором; укладання договору на обслуговування ліфтів з третьою особою; перешкоджання виконанню позивачу та його працівникам зобов'язань за договором щодо виконання технічного обслуговування ліфтів шляхом вилучення ключів від машинних приміщень і виходів на дахи житлових будинків, блокування вільного доступу працівникам позивача до об'єктів технічного обслуговування.

Дійсно, з огляду на приписи ч.4 ст.75 ГПК України, яка визначає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, враховуючи наявність рішення господарського суду м.Києва від 06.06.2017р. по справі №910/3987/17 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальна компанія МК 2010" до Приватного акціонерного товариства «ОТІС» про розірвання договору №553 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем від 28.12.2010р.), договір №553 від 28.12.2010р. у спірний період був дійсним та підлягав обов'язковому виконанню як замовником, так і виконавцем послуг.

Однак, відповідачем 01.02.2017р. було укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю Спецсервіс №1/17 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, відповідно до якого технічному обслуговуванню підлягали ліфти та диспетчерські системи, які мали обслуговуватися Приватним акціонерним товариством «Отіс» . Разом з тим, судова колегія наголошує, що договір на обслуговування ліфтів з третьою особою є чинним (не оспорюваний) і правомірним (презумпція правомірності правочину) в силу закону, з огляду на що не може розцінюватися як протиправна поведінка відповідача.

Посилання позивача на вилучення ключів від машинних приміщень і виходів на дахи житлових будинків не підтверджене належними доказами, а матеріали справи свідчать безпосередньо про передачу ключів, що за своїм змістом не є тотожним поняттю вилучення .

Крім того, як свідчать матеріали справи, 23.03.2017р. представники Східного представництва Приватного акціонерного товариства «ОТІС» та Комунального підприємства «СЄЗ» склали акт приймання-передачі, за змістом якого Приватне акціонерне товариство «ОТІС» добровільно передало, а Комунальне підприємство «СЄЗ» прийняло паспорти ліфтів у загальній кількості 295 штук. Акт підписаний посадовими особами та засвідчений печатками вказаних підприємств. 31.03.2017р. представники Комунального підприємства «СЄЗ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальна компанія МК 2010» склали акт приймання-передачі, по якому Комунальне підприємство «СЄЗ» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальна компанія МК 2010» прийняло паспорти ліфтів у загальній кількості 66 штук, які були отримані від Приватного акціонерного товариства «ОТІС» .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з огляду на норми «Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів» технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем має проводитись спеціалізованою організацією лише за умови обов'язкової наявності у неї технічних паспортів на вказані ліфти. Відсутність у виконавця за договором на технічне обслуговування ліфтів цієї технічної документації виключає можливість проведення таких робіт. Отже, з моменту передачі іншій юридичній особі технічних паспортів на ліфти, визначені у додатку №1 до договору №553 від 28.12.2010р., Приватне акціонерне товариство «ОТІС» не мало правових підстав для проведення технічного обслуговування ліфтів. Зазначені висновки спростовують відповідні доводи апеляційної скарги.

Судова колегія вважає доречними посилання скаржника на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність звернень посадових осіб позивача до правоохоронних органів та інших посадових осіб міста щодо притягнення до відповідальності винних посадових осіб відповідача за вчинення шахрайських дій, психологічний тиск та насильство, з огляду на наявність у матеріалах справи листа-звернення до міського голови (від 31.01.2017р. №18 ) та листа до начальника Краматорського відділу ВП ГУНП (від 17.02.2017р. №76). Проте, наявність таких листів не свідчить про доведеність викладених у них обставин з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідей на зазначені лист.

До того ж, у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що позивачем вчинялись заходи для виконання своїх зобов'язань за договором №553 від 28.12.2010р. у період з 01.02.2017р. по 01.12.2017р. з метою отримання того, на що останній розраховував під час укладення договору.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявності вини відповідача в тому, що Приватне акціонерне товариство «ОТІС» у спірний період не виконало та не надало передбачені договором роботи та послуги.

Позивач визначає розмір завданих збитків у вигляді упущеної вигоди (не отриманого доходу) за період з 01.02.2017р. (з моменту укладення відповідачем договору на обслуговування ліфтів з третьою особою) по 01.12.2017р. шляхом помноження місячної ціни технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, визначеної в додатковій угоді від 01.12.2016р. до договору №553 від 28.12.2010р. (51974,64грн.), на кількість визначених місяців (10 місяців).

Суд апеляційної інстанції вважає, що такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії. А наявність теоретичного обгрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Згідно правової позиції Верховного Суду України по справі №3-188гс14 покладання на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

Враховуючи норми ч.4 ст.623 ЦК України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. Згідно правової позиції, яка висловлена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі №921/377/14-г/7, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Втім, позивач в розрахунку заявлених збитків (упущеної вигоди) не врахував витрати, які б він поніс за умови реального виконання технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а відтак не довів розмір збитків у вигляді неодержаного доходу.

Крім того, судова колегія враховує приписи ч.3 ст.226 ГК України, згідно якої сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Так, всупереч позиції замовника не виконувати зобов'язання за договором №553 від 28.12.2010р. (факт попередження виконавця про це підтверджений матеріалами справи), виконавцем не доведено вчинення дій, спрямованих на запобігання виникнення збитків, стягнення яких є предметом спору в межах справи, що розглядається.

Отже, оскільки для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), необхідною є сукупність усіх елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких позивачем не доведена, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги щодо стягнення збитків не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовані матеріалами справи та викладеними вище висновками судів і не впливають на правомірність рішення господарського суду Донецької області.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та про залишення оскаржуваного рішення без змін як такого, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що за змістом ст.129 ГПК України має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Отіс» , м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №905/3081/17 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №905/3081/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 25.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2018р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надруковано 7 примірників: 3 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСДО