Постанова

від 15.03.2018 по справі 911/3340/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2018 р. Справа№ 911/3340/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Багнич О.А. довіреність № 1134 від 07.11.2007 року;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2017 року (повне рішення складено 19.12.2017 року)

у справі № 911/3340/17 (суддя: Лилак Т.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест"

про стягнення 183 925,00 гривень

Встановив

Публічне акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" (далі - відповідач) про 183925,00 гривень штрафу за неправильно зазначену у накладній №37115896 масу вантажу, завантаженого у вагон №65489270.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в добровільному порядку не сплачено нарахований позивачем штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Господарський суд Київської області повністю задовольнив позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" своїм рішенням від 14.12.2017 року (повний текст підписано 19.12.2017 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосовано правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2016 року № 927/309/16.

Крім того, скаржник вказав, що дії відповідача не нанесли позивачеві матеріальних збитків.

Також скаржник зазначив, що суд першої інстанції не скористався своїм правом та не зменшив розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018 року справу № 911/3340/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2017 року у справі № 911/3340/17 залишив без руху своєю ухвалою від 18.01.2018 року.

Протоколом автоматичної зміни колегії суддів від 07.02.2018, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., на лікарняному з 05.02.2018 року, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/3340/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 року закінчено проведення підготовчих дій. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест".

У судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 15.03.2018 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема надсиланням ухвали від 22.02.2018 року на відповідну адресу.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Закон України "Про залізничний транспорт" у ст. 3 передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Господарський кодекс України у ч. 5 ст. 307 передбачає, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року за N457 на виконання вимог ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", Статут залізниць України (далі за текстом: Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статут у ст. 5 передбачає, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі за текстом: Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі за текстом: Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарський кодекс України у ч. 1. ст. 181 передбачає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статут у ст. 6 передбачає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

На підтвердження укладення письмового договору про перевезення у спрощений спосіб (договір) та виконання позивачем останнього, позивач надав суду накладну від 10.05.2017 року за №37115896, яку відповідач склав з дотриманням ч. 1 ст. 181, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України і передавав позивачу для виконання та позивач її прийняв до виконання.

10.05.2017 року згідно накладною №37115896, яка у відповідності до ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Персенівка Львівської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці було відправлено вагон №65489270 з вантажем - лом чорних металів.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 17.05.2017 року на проміжній станції Волноваха було здійснено контрольне комісійне переважування зазначеного вагону та складено комерційний акт.

Комерційний акт №486202/59 від 17.05.2017 року засвідчує, що під час контрольного комісійного зважування з повною зупинкою і розчепленням на 150т вагах станції Волноваха (держповірка 15.02.2017 року, контрольний огляд-перевірка 10.05.2017 року) вагона №65489270 відправленого за накладною №37115896 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою менше на 4000 кг.

Крім того, 19.05.2017 року на станції Сартана на підставі комерційного акту станції Волноваха №486202/59 від 17.05.2017 року було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону та складено новий комерційний акт.

Комерційний акт №484809/426 від 19.05.2017 року засвідчує, що під час контрольного зважування на вагах станції вагона №65489270 відправленого за накладною №37115896 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою менше на 3400 кг, і менше на 600 кг ніж вказаною у комерційному акта станції Волноваха.

Так, відповідно до накладної №37115896 відправником вантажу є ТОВ "Укр-Транс-Інвест". Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці (підтверджується графою 24 перевізних документів), завантаження проводилося вантажовідправником. Зазначені відмітки є в перевізних документах.

Відповідно до ст. 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів. Станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом.

Згідно із п. 4.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за N644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року N138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N863/5084, заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил, відповідно до якого представник відправника особисто в накладній заповнює графу 24 "Маса вантажу, визначена відправником".

Навантаження вагонів здійснювалось засобами відправника (відповідача у справі), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника у відповідності до п.2.3. Правил оформлення перевізних документів.

За достовірність відомостей у накладній з приводу маси вантажу відповідальність несе безпосередньо особисто відправник вантажу, який при заповненні накладної зобов'язаний перевірити достовірність відомостей щодо маси вантажу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за N644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у відповідності з вимог ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладних масу вантажу правомірно нараховано відповідачу штрафи у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення, а саме: - провізна плата по накладній №37115896 за вагон №65489270 складає 36785,00 гривень, штраф складає 36785*5=183925,00 гривень.

Доказів сплати в добровільному порядку штрафу відповідач матеріали справи не містять. Крім того, відповідні докази відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 6.2. роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року, при застосуванні положень ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 08.11.2012 року у справі № 5006/23/117/2012; від 06.08.2014 року у справі №911/866/14.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський не приймає як належне твердження скаржника щодо відсутності підстав для нарахування штрафу, оскільки, дії відповідача не нанесли позивачеві матеріальних збитків.

Щодо наявності листа позивача від 08.02.2017 року за №1-25/317-17 про відсутність необхідності стягнення штрафу, колегія суддів відзначає наступне.

Так, телеграмна вказівка ПАТ "Українська залізниця" від 08.02.2017 року №Ц-1-25/317-17 є внутрішнім документом позивача, має рекомендаційний характер та не скасовує положення ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як найдене твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції не скористався своїм правом та не зменшив розмір належних до сплати штрафних санкцій, оскільки це є правом, а не обов'язком суду, а відповідач не довів наявності необхідних передумов для зменшення штрафних санкцій.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосовано правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2016 року № 927/309/16, так як врахування практики вирішення подібних спорів не є обов'язковим для суду.

З огляду на викладене, та враховуючи, що відповідачем порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки, відповідачем не сплачено штраф у розмірі 183925,00 грн, внаслідок невірного зазначення відповідачем в залізничній накладній маси вантажу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2017 року у справі №911/3340/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3340/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 16.03.2018 року