Постанова

від 19.02.2018 по справі 910/15216/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2018 р. Справа№ 910/15216/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 19.02.2018 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2017 (повний текст складено 20.11.2017)

у справі №910/15216/17 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНТ"

про стягнення 58 867,74 грн.

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" (відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 58 867,74 грн., з яких 30 327,30 - сума основного боргу; 23 439,42 грн. - сума пені за порушення строків оплати; 1 500,10 грн. - сума штрафу за порушення строку оплати; 3 600,62 грн. - інфляційні втрати, у зв'язку з порушенням зобов'язання за договором поставки № 6342-10/2017 від 24.02.2017 року.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача частину основного боргу в розмірі - 227,65 грн.; 25 911,98 грн. - сума пені за порушення строку оплати; 1 658,33 грн. - штраф за порушення строку оплати, 3600,62 - втрати від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі №910/15216/17 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" 3 600 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 25 872 грн. 15 коп. пені та 1 655 грн. 79 коп. штрафу та 1 594 грн. 21 коп. судового збору. Провадження у частині стягнення 227,65 грн. основного боргу - припинено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2017 по справі №910/15216/17, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3 600,62 грн. інфляційних втрат, 3 555,67 пені, 1 655,79 штрафу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі №910/15216/17, прийнято апеляційну скаргу та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.12.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Куксов В.В., Іоннікова І.А.

Враховуючи перебування судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.12.2017 визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі №910/15216/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., розгляд справи №910/15216/17 призначено на 22.01.2018, запропоновано сторонам у справі завчасно, а саме - до 18.01.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ТОВ "ВИНТ" надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3 600,62 грн. інфляційних втрат, 3 555,67 пені, 1 655,79 штрафу.

Представники ТОВ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" у судові засідання суду апеляційної інстанції ані 22.01.2018 року, ані 19.02.2018 року не з'явились. Про час та місце розгляду справи позивач повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представника відповідача, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, позивач про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Участь представника ТОВ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС", що не з'явився, у судовому засіданні 19.02.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2017 року по справі № 910/15216/17 частковому скасуванню в частині стягненні пені, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 24.02.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" було укладено договір поставки №6342-10/2017 від 24.02.2017 року (далі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п.п. 2.3 даного договору.

Відповідно до п.2.3 договору товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування.

Згідно з п. 5.8 договору у випадку порушення покупцем взятих на себе зобов'язань по даному договору, постачальник має право вимагати повернення поставленого, але не оплаченого товару належної якості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до видаткових накладних № SI0000646213 від 06.04.2017 року на суму 468,96 грн., № SI0000646219 від 06.04.2017 року на суму 40 058,34 грн., позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 40 527,30 грн. Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару відповідачу.

Однак, за поставлений товар, відповідач розрахувався з позивачем з порушенням строку передбаченого умовами договору та на час подання позову відповідач мав перед позивачем заборгованість у розмірі 30 327,30 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було сплачено основний борг у розмірі 30 327,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 873 від 18.09.2017 року, платіжним дорученням №885 від 26.09.2017 року та актом звірки взаєморозрахунків від 31.10.2017 року.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідачем, під час розгляду справи у суді першої інстанції було сплачено основну суму боргу у розмірі 30 327,30 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.10.2017 року, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження в частині стягнення 227,65 грн. на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення) в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім основної суми заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 25911,98 грн., 1 658,33 грн. - штраф за порушення строку оплати, 3600,62 - втрати від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно до п.5.3 договору на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 % річних від прострочення суми.

Так, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат та штрафу, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача 3600 грн. інфляційних втрат та 1 655,79 грн. - штраф за порушення строку оплати.

Однак, що стосується стягнення з відповідача пені у сумі 25872,15 грн. колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

У відповідності до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.2 договору у разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Однак, як зазначалося вище, у відповідності до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, здійснивши власний розрахунок пені, що нарахована позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що з відповідача належить стягнути на користь позивача 3555,67 грн. пені, а не 25872,15 грн., як помилково стягнув суд першої інстанції.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Києва від 13.11.2017 у справі № 910/15216/17 скасуванню частково в частині стягнення пені.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі № 910/15216/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі № 910/15216/17 скасувати частково в частині стягнення пені у сумі 25 872,15 грн.

3. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" (03115, м. Київ, вул. Святошинська площа, буд. 1, кв.122; код 38906445) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" (02222 Київ, вул. Закревського, 16; код 37141112) 3555 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 67 коп. пені.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі № 910/15216/17 залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" (03115, м. Київ, вул. Святошинська площа, буд. 1, кв.122; код 38906445) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" (02222 Київ, вул. Закревського, 16; код 37141112) 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 02 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" (02222 Київ, вул. Закревського, 16; код 37141112) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНТ" (03115, м. Київ, вул. Святошинська площа, буд. 1, кв.122; код 38906445) 1760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

7. Видачу наказів по справі № 910/15216/17 доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/15216/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова

Дата складання повного тексту постанови 26.02.2018 року