Постанова

від 14.03.2018 по справі 923/851/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/851/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Федорончук Д.О.,

за участю представників сторін:

від ТОВ Фірма Енергія - не з'явився,

від ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВУС України - не з'явився,

від ПАТ Комерційний Банк Надра - Присяжнюк Р.В. (за довіреністю),

від Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Новікової Леніни Василівни - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Надра

на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 року

у справі № 923/851/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Енергія

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський бізнес-центр ветеранів МВУС України

2. Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Надра

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Новікова Леніна Василівна

про визнання удаваним та недійсним договору купівлі-продажу від 25.06.2008, визнання недійсним договору іпотеки від 25.06.2008 та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Енергія (далі - ТОВ Фірма Енергія , позивача) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський бізнес-центр ветеранів МВУС України (далі - ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВУС України (відповідач 1), Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Надра (далі - Банк, відповідач 2) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Новікова Леніна Василівна (далі - ПН ХМНО Новікова Л.В., третя особа) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.06.2008 року, укладений ТОВ Фірма Енергія та ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВУС України ; повернення ТОВ Фірма Енергія правовстановлюючих документів та зареєструвати право власності на адміністративну будівлю з підвалом, літ. А площею 1229,9 кв.м, гараж літ. Б площею 40,4 кв.м, трансформаторну літ. В площею 21,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 23506771, вилучені при посвідченні договору купівлі-продажу від 25.06.2008 року; скасування запису про реєстрацію за ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВУС України права власності на адміністративну будівлю з підвалом, літ. А площею 1229,9 кв. м, гараж літ. Б площею 40,4 кв. м, трансформаторну літ. В площею 21,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 23506771; визнання недійсним договір іпотеки від 25.06.2008, укладений між ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВУС України та Банком; скасувати іпотеку та заборону відчуження об'єкту нерухомого майна, що складається з адміністративної будівлі з підвалом, літ. А площею 1229,9 кв. м, гаражу літ. Б площею 40,4 кв. м, трансформаторної літ. В площею 21,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 23506771, реєстраційний номер обтяження - 7452262.

Позов обґрунтований тим, що договір купівлі-продажу не відповідає дійсному волевиявленню його сторін, оскільки укладений для приховування відносин застави (іпотеки), відтак на думку позивача є удаваним правочином. Також, позивач зазначає, що за спірним договором купівлі-продажу не здійснювалась державна реєстрація обтяжень нерухомого майна у вигляді іпотеки в Державному реєстрі іпотек, а також не здійснювалась державна реєстрація обтяження нерухомого майна у вигляді заборони на нерухоме майно в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Підставами для визнання договору іпотеки недійсним на думку позивача є те, що підписуючи договір поруки, відповідач 1 взяв на себе зобов'язання без попереднього письмового погодження з позивачем не здійснювати відчуження спірного нерухомого майна, не передавати його в заставу (іпотеку), не забезпечувати іншим чином виконання своїх зобов'язань перед третіми особами чи зобов'язання інших осіб спірним нерухомим майном. Відтак, вчинення відповідачем 1 дій щодо укладення з відповідачем 2 договору іпотеки від 25.06.2008 року без письмової згоди позивача, є порушенням вимог ст. 629 ЦК України та умов п. 4 договору поруки від 25.06.2008 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено в повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги ТОВ Фірма Енергія є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду , Банк звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд невірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Представники позивача, відповідача 1 та третьої особи в судове засідання 14.03.2018 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Проте, така неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 14.03.2018 представник відповідача 2 надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача 2, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України апеляційний господарський суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2008 року між ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВУС України (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено договір позики із заставним забезпеченням.

З метою фінансової стабілізації ТОВ Фірма Енергія , засновником якого є Позичальник, Позикодавець надає Позичальнику позику на суму 600 000, 00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві зазначену суму позики в обумовлений строк. Повернення зазначеної суми позики може мати місце за бажанням Позичальника протягом 6 років, або достроково, але не пізніше 25 червня 2014 року. Сторони погодили, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за даним Договором Позичальником ТОВ Фірма Енергія , засновником якого є Позичальник, передає в заставу (іпотеку) об'єкт нерухомості майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі окремого договору (п.п. 1, 2, 6 Договору позики) (а.с. 18).

25.06.2008 року між ТОВ Фірма Енергія (Поручитель) та ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВУС України (Кредитор) був укладений договір поруки за умовами якого, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ОСОБА_3 (Боржник) свого обов'язку за договором позики (п. 1 Договору поруки).

Для забезпечення виконання Поручителем зобов'язання за цим договором Поручитель укладає з Кредитором договір купівлі-продажу нерухомого майна: адміністративної будівлі з підвалом літ. А площею 1 229,9 кв. м, гараж літ. Б площею 40,4 кв. м, трансформаторну літ. В площею 21,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 647 000,00 грн., яке є власністю Поручителя.

Протягом усього часу дії договору позики Кредитору заборонено здійснювати відчуження спірного майна, а також без попереднього письмового погодження з Поручителем передавати його в заставу (іпотеку) чи іншим чином забезпечувати виконання своїх зобов'язань перед третіми особами чи зобов'язань інших осіб цим нерухомим майном (п. 4 Договору поруки).

Даний договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до моменту повного виконання зобов'язань за договором позики, вказаним у п. 1 даного договору, або до настання одного з випадків, передбачених п. 6 даного договору (п. 9 Договору поруки).

25.06.2018 року між ТОВ Фірма Енергія (Продацець) та ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВУС України (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. за реєстровим № 1785, за умовами якого, Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає і сплачує за об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з адмінбудівлі з підвалом, літ. А , загальною площею 1 229,9 кв.м., гаража, літ. Б , загальною площею 40,4 кв.м., трансформаторна, літ. В , загальною площею 21,7 кв.м., на земельній ділянці Генічеської міської ради. Ціна нерухомого майна складає 647 000,00 грн., в тому числі ПДВ (п. п. 1, 2 Договору купівлі-продажу).

Пунктом 8 договору встановлено, сторони свідчать, що в момент вчинення цього договору вони усвідомлювали значення дій і керували ними, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, договір укладений не під впливом тяжкої для них обставини і на вкрай невигідних умовах, вчинений не під впливом помилки, обману або насильства, договір вчинений без наміру приховати будь-які інші правочин не є фіктивним, удаваним.

25.06.2008 року між Банком та відповідачем 1 (позичальник) був укладений кредитний договір № 03/КК/2008-980, за умовами якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кошти у сумі 2 000 000,00 грн. (п. 1.1. Кредитного договору).

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій. Відповідач 1 (Іпотекодавець) 25.06.2008 уклав з Банком (Іпотекодержатель) договір іпотеки №03/КК/2008-980 відповідно до умов якого, відповідач 1 передає в іпотеку, а Банк приймає в іпотеку Предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою АДРЕСА_1, який складається складається з адмінбудівлі з підвалом, літ. А , загальною площею 1 229,9 кв.м., гаража, літ. Б , загальною площею 40,4 кв.м., трансформаторна, літ. В , загальною площею 21,7 кв.м.)

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд першої інстанції зазначив, що відповідач-1 навмисно ввів відповідача-2 в оману, приховавши від нього справжню природу договору купівлі-продажу від 25.06.2008 року.

Проте судова колегія не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, приймаючи до уваги наступне.

Судова колегія не приймає до уваги доводи позивача, що договір купівлі-продажу має ознаки удаваного правочину та насправді є договором іпотеки (застави), оскільки щоб договір був удаваним необхідно свідомі дії обох сторін договору для приховання істинної волі його учасників. Для визнання правочину удаваним слід встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їхні дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників такої угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: 1) факт укладення правочину, що на його думку є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Основним юридичним фактом, який суди повинні встановити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Однак, Позивачем не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що воля обох сторін Договору купівлі-продажу від 25.06.2008 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу та зареєстрованого в державному реєстрі за №1758, спрямована на встановлення цивільно-правових відносин, які виникають на підставі договору іпотеки (застави).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір купівлі-продажу від 25.06.2017 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрованого в державному реєстрі за № 1758, укладено з додержанням усіх вимог, передбачених чинним законодавством України, в тому числі з додержанням вимог статті 203 ЦК України.

Крім цього, судова колегія зауважує, що у пункті 8 договору купівлі-продажу від 25.06.2008 року сторони узгодили, що в момент вчинення цього договору вони: усвідомлювали значення своїх дій і керували ними; мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; договір укладений не під впливом тяжкої для них обставини і на вкрай невигідних умовах; договір вчинений не під впливом помилки, обману або насильства; договір вчинений без наміру приховати будь-які інші правочини, не є фіктивним, удаваним.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. ст. 627 - 629 ЦК України).

Отже, доводи позивача про недійсність та удаваність договору купівлі-продажу від 25.06.2008 є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги стосовно визнання договору купівлі-продажу від 25.06.2008 недійним не підлягають задоволенню.

Оскільки, позовні вимоги про повернення ТОВ Фірма Енергія правовстановлюючих документів та зареєстрування права власності за останнім на спірне майно, вилучені при посвідченні договору купівлі-продажу від 25.06.2008 року, а також скасування запису про реєстрацію за ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВС України права власності на вищевказану адміністративну будівлю, є похідними, від позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.06.2008, то і в задоволенні цих вимог судова колегія відмовляє.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 25.06.2008, суд першої інстанції зазначив, що вчинення відповідачем-1 дій щодо укладення з відповідачем-2 договору іпотеки від 25.06.2008 року без письмової згоди позивача, є порушенням вимог статті 629 ЦК України та умов пункту 4 договору поруки від 25.06.2008 року. Також, господарський суд зазначив, що визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.06.2008 року, має наслідком скасування права власності останнього, та є підставою для визнання недійсним договору іпотеки від 25.06.2008 року, укладеного ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВС України та ПАТ Комерційний банк Надра , як такого, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 583 ЦК України та статей 1, 5 Закону Про іпотеку , оскільки іпотекодавцем спірного нерухомого майна був неналежний власник - ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВС України .

Проте, судова колегія вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, приймаючи до уваги наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що свідомо уклавши Договір купівлі-продажу від 25.06.2008 та виконавши вимоги статті 210 ЦК України щодо державної реєстрації даного договору, 25.06.2008 року відповідач 1 набв право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 316, ч. ст. 317 ЦК України).

Тому, вважаючи себе законним власником нерухомого майна, ТОВ Херсонський бізнес-центр ветеранів МВС України 25 червня 2008 року уклав з Банком Договір Іпотеки № ОЗ/КК/2008-980.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України Про іпотеку , іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Іпотеки Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань, що витікає із кредитного договору передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку Предмет іпотеки.

Предмет іпотеки є особистою приватною власністю Іпотекодавця (відповідача 1), що підтверджується наступними документами: договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Новіковою Л.В., Херсонського міського нотаріального округу 25.06.2008 року за реєстраційним № 1758 і зареєстрованому в державному реєстрі правочинів 25.06.2008 року за № 2981237, згідно витягу державного реєстру правочинів за № 6139946 (п. 2.1.2. Договір Іпотеки).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Договір Іпотеки від 25.06.2008 укладено з додержанням усіх вимог передбачених чинним законодавством України, в тому числі з додержанням вимог статті 203 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання Договору Іпотеки № 03/КК/2008-980 недійсним.

Доводи позивача, що недійсність Договору Іпотеки № ОЗ/КК/2008-980 є наслідком порушення відповідачем 1 умов пункту 4 договору поруки, судова колегія вважає помилковими, адже статтею 203 та 215 ЦК України встановлено вичерпний перелік вимог для визнання правочинів (договорів) недійсними, в яких відсутні будь-які застереження стосовно того, що порушення умов одного договору тягне за собою наслідком визнання недійсного іншого, відмінного від нього, договору.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання договору іпотеки від 25.06.2008 недійсним, а також відсутні підстави для задоволення і похідних вимог щодо скасування іпотеки (реєстраційний номер обтяження - 7451893) та скасування заборони відчуження (реєстраційний номер обтяження - 7452262) об'єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 23506771.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку, що заява Банку про застосування спливу строків позовної давності, не підлягає задоволенню, адже за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Проте, у даній справі судова колегія встановила, що право чи охоронюваний законом інтерес позивача не порушені, у зв'язку з чим, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Апеляційний суд встановив, що неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав установленими, пов'язані з порушеннями процесу доказування, які допущені місцевим господарським судом.

Тобто, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, адже обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Необґрунтованим є рішення, в якому неправильно встановлено або взагалі не встановлено фактичних обставин справи. Неповне з'ясування обставин справи свідчить про те, що господарський суд не поставив на свій розгляд і не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних чи доказових фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.

Недоведеність обставин, які мають значення для справи, що їх місцевий господарський суд визнав установленими, має місце в тих випадках, коли істотні для справи обставини не підтверджено доказами або підтверджено недопустимими чи недостовірними, суперечливими доказами, а також доказами, отриманими судом із порушенням норм процесуального права. Причиною недоведеності обставин, що мають значення для справи, є порушення судом правил дослідження й оцінки доказів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що господарським судом не надано належної оцінки всім зазначеним вище обставинам, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задовольню, на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України рішення господарського суду - скасуванню, позовні вимоги ТОВ Фірма Енергія такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Надра - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 року - скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Енергія - відмовити.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.