Рішення

від 15.03.2018 по справі 812/1965/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1965/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника 1-го відповідача: Матусевича Р.М.,

представник 2-го відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання звільнення незаконним, скасування наказу від 06.11.2017 № 12о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - 1-ий відповідач, ГУМВС України у Луганській області), в якому просив суд:

-визнати незаконним та скасувати наказ по особовому складу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії №12 о/с від 06.11.2017 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

-поновити майора міліції ОСОБА_1, старшого уповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України в Луганській області з 08.06.2016 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

-стягнути з ГУМВС України у Луганській області 100 000 гривень завданої моральної шкоди (а.с.19-23).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що він перебував на службі в органах внутрішніх справ України у званні майора міліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області. На протязі тривалого часу перебував на лікарняному, проходив амбулаторне лікування, бо має захворювання на туберкульоз. За прогнозами лікарів вже на початку 2018 року лікування буде повністю завершено та він зможе приступити до роботи. Також зазначив, що є переселенцем з м.Луганськ та приймав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції, є учасником бойових дій.

Наказом від 06.06.2015 №1458 його було звільнено з ОВС у запас ЗС України за п.64 є (за порушення дисципліни). Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 у справі №812/641/15 його адміністративний позов до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганські області від 06.06.2015 № 1458 та від 08.06.2015 №187 о/с про звільнення старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за п.64 є (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 08 червня 2015 року.

Після набрання вказаної постанови законної сили його було поновлено на вказаній вище посаді, однак у зв'язку з довготривалою хворобою питання щодо праці остаточно вирішено не було.

Як зазначає Позивач, у зв'язку зі змінами в структурі органів МВС та з утворенням органів поліції, Відповідач наполягав на його звільненні на підставі рапорту про звільнення, оскільки відділ міліції ліквідовано, а суд поновив на роботу саме до міліції, а не в органи поліції. Він просив Відповідача вирішити питання щодо прийняття його на службу в поліцію за згодою на посади, що заміщають поліцейські у будь-якому органі. Однак Відповідачем було видано 06.11.2017 наказ по особовому складу №12о/с, відповідно до якого його звільнено у запас ЗС за п.64 г (через скорочення штатів) з 08.06.2016 року.

З вказаним наказом ознайомився 10.11.2017. Крім того, грошового розрахунку та трудової книжки він не отримував.

Позивач вважає звільнення та наказ №12о/с від 06.11.2017 незаконним та таким, що грубо порушують його права, оскільки на дату звільнення він перебував на безперервному листку непрацездатності у зв'язку із захворюванням на туберкульоз. При цьому, згідно Закону України Про протидію захворювання на туберкульоз за ним зберігається місце роботи, а тому він не міг бути звільнений до закриття листка непрацездатності.

Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтував тим, що кожен раз коли він відвідував державні установи та коли люди дізнаються про його хворобу, з ним припиняють спілкуватись, відмовляють йому з усіх питань та відкривають вікна і двері, щоб провітрити після нього, не впускають його у кабінет та спілкуються у коридорі в присутності інших громадян, які, почувши про його хворобу, також намагаються демонстративно уникнути будь-яких контактів з ним.

Розмір моральної шкоди оцінив у 100 000 грн.

На підставі викладеного, Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

1-ий відповідач не погодився з вимогами позивача, про що подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с.31-36), у якому посилався на те, що наказом ГУМВС України у Луганській області від 08.06.2015 №187 о/с майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області було звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 є (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справі.

На виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 по адміністративній справі №812/641/15 наказом ГУМВС України у Луганській області від 04.05.2017 №4 о/с було відмінено пункт наказу ГУМВС України у Луганській області від 08.06.2015 №187 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ за п.64 є (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 08.06.2015.

Наказом ГУМВС України у Луганській області від 06.11.2017 №12 о/с майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області згідно з п.10 та 11 розділу ХІ Закону України Про національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено у запас Збройних Сил за п.64 г (через скорочення штатів) з 08.06.2016.

1-ий відповідач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ утворюється юридична особа публічного права Головне управління Національної поліції в Луганській області, а ГУМВС України у Луганській області ліквідується. На підставі зазначеної постанови КМУ, ГУМВС України у Луганській області створено ліквідаційну комісію та 06.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних-осіб підприємців та громадських формувань були внесені відомості, щодо початку ліквідації ГУМВС України у Луганській області.

1-ий відповідач також зазначив, що ГУНП в Луганській області не є правонаступником ГУМВС України у Луганській області. Наказом МВС України від 06.11.2015 №1388 Про організаційно-штатні питання скасовані штати органів, підрозділів, установ та підприємств МВС України та скорочено усі посади, у тому числі й в ГУМВС України у Луганській області. Таким чином, як зазначає Відповідач, штату ГУМВС України у Луганській області не існує, як і не існує будь-яких посад ГУМВС України у Луганській області. Поновити ОСОБА_1 не вбачається можливим, оскільки посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області немає. Крім того, Позивач не надав до управління кадрового забезпечення рапорт про бажання проходити службу в поліції.

Звільнення відбулось згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію , в яких зазначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Крім того, перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

Посилання позивача на той факт, що його звільнили у зв'язку з його захворюванням на туберкульоз, 1-ий відповідач вважає необґрунтованим, оскільки звільнення відбулось через скорочення штату, а крім того відповідно до п.2 ст.21 Закону України Про протидію захворювання на туберкульоз від 05.07.2001 №2586-ІІІ власник або уповноважений ним орган підприємстві, установи, організації усіх форм власності не має права звільнити працівника у зв'язку з його захворюванням на туберкульоз, крім випадків, коли захворювання на туберкульоз є протипоказанням для роботи за професією, визначеною у переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, а переведення за його згодою на іншу роботи є неможливим.

Щодо заявленої вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди, 1-ий відповідач вважає, що Позивачем не надано обґрунтування та доказів суми 100 000 грн., як моральної шкоди. А крім того, зазначив, що наведені позивачем міркування щодо відшкодування моральної шкоди зводяться до порушення його нормальних життєвих зв'язків через хворобу на туберкульоз, але яким чином це пов'язано зі звільненням через скорочення штатів, не зрозуміло.

На підставі викладеного, 1-ий відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню та є необґрунтованим.

У судовому засіданні представник 1-го відповідача адміністративний позов не визнав, заперечував проти його задоволення з підстав зазначених у відзиву, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.01.2018 після усунення ОСОБА_1 недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 02.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представнику 1-ого відповідача про зупинення провадження у справі (а.с.90).

Ухвалою суду від 21.02.2018 за клопотанням позивача до участі у справі залучено другого відповідача - Кремінський районний відділ Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (а.с.117).

2-ий відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення вимог позивача. Обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ідентичні запереченням 1-ого відповідача (а.с.129-134).

В судове засідання представник 2-ого відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив (а.с.127).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.205 КАС України).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено і це не оскаржується сторонами, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (а.с.75-79), учасник бойових дій (а.с.27).

Згідно наданих медичних документів має захворювання на туберкульоз (а.с. 9,10,24,2559-66,69-74,111-112,139-141).

Суд витребував від 1-го відповідача матеріали особової справи позивача, однак їх не надано у зв'язку з перебуванням на тимчасово непідконтрольній території України в м.Луганськ (а.с.39).

Відповідно до інформації зазначеної у дублікаті трудової книжки серія НОМЕР_2, з 17.02.2003 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ наказом УПППМ №31 від 17.02.2003. Наказом ГУМВС України у Луганській області №187 від 08.06.2015 звільнений з органів внутрішніх справ з 08.06.2015 (а.с.104).

Не погодившись зі звільненням, оскаржив його до суду і постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 по справі №812/641/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганські області від 06.06.2015 № 1458 та від 08.06.2015 №187 о/с про звільнення старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за п.64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 08 червня 2015 року та стягнуто з Кремінського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік з 09 червня 2015 року по 09 червня 2016 року. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за 1 місяць допущено до негайного виконання. В решті позовних вимог - відмовлено (а.с.80-85).

З даних КП ДСС вказана постанова суду сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили 11.04.2017.

21.04.2017 позивачу на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 видано виконавчі листи.

Лише 04.05.2017, на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2017 №53827444, ГУМВС України у Луганській області видало наказ №4 о/с, яким відмінено пункт наказу ГУМВС України у Луганській області від 08.06.2015 №187 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 (М-116931), старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області за п.64 є (за порушення дисципліни) та поновлено майора міліції ОСОБА_1 (М-116931) на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, 08.06.2015 (а.с.44,104).

Вказаний наказ був надісланий листом на адресу проживання позивача (а.с.107).

Крім того, у квітні 2017 року позивачу виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09.06.2015 по 09.06.2016 у розмірі 19276,80грн. (а.с.46).

На підставі рапорту члена ліквідаційної комісії ГУМВСУ від 31.10.2017 наказом Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 06.11.2017 №12 о/с ОСОБА_1 з 08 червня 2016 року було звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п.64 г (через скорочення штатів) Положення Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.40,42-43).

Вказаний наказ також направлений листом на адресу проживання позивача (а.с.41).

Вже під час розгляду даної справи в суді, наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області від 16.02.2018 №3 о/с внесено зміни в наказ ГУМВС України у Луганській області від 06.11.2017 №12 о/с в частині дати звільнення позивача - 09.06.2016. Підставою для несення змін став рапорт члена ліквідаційної комісії ГУМВС від 09.02.2018 (а.с.99,100-101).

В той же день витяг з наказу був направлений на адресу позивачу (а.с.102).

При прийнятті наказу від 06.11.2017 №12 о/с про звільнення позивача через скорочення штатів, ГУМВС України у Луганській області керувалось пунктами 10,11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та п.64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Вказаними пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Між тим, суд не може погодитись із застосуванням вказаних норм Закону до ОСОБА_1 з наступних підстав.

Згідно частини першої ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).

Статтею третьою Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як вже зазначав суд раніше позивач має захворювання на туберкульоз і з 21.03.2016 по 16.01.2018 перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні вказаної хвороби у відповідних медичних закладах України, а саме:

з 21.03.2016 по 23.09.2016 в КЗ ОЗ Обласна туберкульозна лікарня №1 м.Харків (а.с.64,65);

з 23.09.2016 по 22.12.2016 в КЗ ОЗ обласний туберкульозний санаторій Шарівка , Харківська область, с.Курортне (а.с.59,139);

з 23.12.2016 по 24.03.2017 в КЗ ОЗ обласний туберкульозний санаторій Шарівка , Харківська область, с.Курортне (а.с.62,140);

з 25.03.2017 по 24.07.2017 в КЗ ОЗ обласний туберкульозний санаторій Занки , Харківська область, с.Курортне (а.с.111,141);

з 25.07.2017 по 01.08.2017 в КУ Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня м.Сєвєродонецьк, Луганська область (а.с.70);

з 02.08.2017 по 02.10.2017 в ДЗ ССС Приморський , Харківська область, с.Курортне (а.с.66);

з 03.10.2017 по 22.10.2017 в КУ Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня м.Сєвєродонецьк, Луганська область (а.с.73);

з 23.10.2017 по 21.11.2017 в КУ Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня м.Сєвєродонецьк, Луганська область (а.с.74);

з 22.11.2017 по 21.12.2017 в КУ Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня м.Сєвєродонецьк, Луганська область (а.с.24,69);

з 22.12.2017 по 16.01.2018 в КУ Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня м.Сєвєродонецьк, Луганська область (а.с.71).

З урахуванням закріпленого в Конституції України положення про те, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, Верховною Радою України прийнято Закон України Про протидію захворювання на туберкульоз від 05.07.2001 №2586-ІІІ з відповідними змінами та доповненнями.

В преамбулі вказаного Закону зазначено, що він визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності, спрямованої на протидію виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз, забезпечення медичної допомоги хворим на туберкульоз, і встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері протидії захворювання на туберкульоз.

Так, стаття 21 даного Закону передбачає, що уперше виявленим хворим на заразні форми туберкульозу та хворим з рецидивом туберкульозу, які є застрахованими особами за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, листок непрацездатності видається на весь визначений лікарем період проведення основного курсу лікування. За висновком медико-соціальної експертної комісії листок непрацездатності зазначеним особам може бути продовжено, але не більш як на 10 місяців з дня початку основного курсу лікування. На весь період лікування хворого на туберкульоз за ним зберігається місце роботи.

Оскільки держава закріпила у виді соціальної гарантії для осіб, які хворіють на туберкульоз, збереження за ними місця роботи на весь період лікування, суд, керуючись принципом верховенства права, приходить до висновку про те, що пріоритетним у правозастосуванні до спірних правовідносин, що виникли між сторонами, є саме Закон України Про протидію захворювання на туберкульоз (ст.21), а не Закон України Про Національну поліцію (пункти 10 та 11 розділу ХІ).

За таких обставин звільнити позивача з посади 1-ий відповідач не мав права, оскільки у період з 21.03.2016 по 16.01.2018 ОСОБА_1 перебував на безперервному листку непрацездатності. Вказаний період охоплює як день звільнення позивача з посади - 09.06.2016, так і день прийняття наказу про його звільнення - 06.11.2017.

У урахуванням пріоритетності Закону України Про протидію захворювання на туберкульоз , суд вважає незмістовними посилання відповідачів на те, що перебування позивача на лікарняному не є перешкодою для його звільнення за скороченням штатів зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України Про Національну поліцію .

Суд вважає неприйнятними посилання відповідачів про те, що позивач не поставив їх до відома про свою хворобу та перебування на листку непрацездатності, оскільки вони спростовуються зібраними судом по справі доказами.

Аналізуючи медичні довідки позивача (а.с.9,10,24,25,59-66,69-74,111-112,139-141), викладені фактичні обставини у постанові Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 по справі №812/641/15 (а.с.80-85), заяву ОСОБА_1 від 13.07.2017 зареєстровану за вхідним №Б-640 (а.с.57), відповідь на неї ліквідаційної комісії Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області від 02.08.2017 №10364 (а.с.138), суд приходить до висновку про те, що, починаючи ще з 31.05.2016 року (дата зупинення провадження по справі №812/641/15 у зв'язку з хворобою позивача), відповідачам було відомо про хворобу позивача та перебування його на листках непрацездатності.

Так, позивач захворів ще під час розгляду справи №812/641/15, в судовому засіданні постійно приймав участь представник відповідачів, а тому йому було відомо, що провадження по вказаній справі зупинялось до одужання позивача. Ще до видання наказу від 06.11.2017 №12 о/с про звільнення через скорочення штатів ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вказаною вище заявою від 13.07.2017, в якій просив вирішити питання щодо оплати йому лікарняного. Також зазначив, що до цього часу проходе лікування. До заяви додав 2 довідки про проходження лікування. У відповіді на вказану заяву 2-ий відповідач зазначив, що у зв'язку зі скороченням всіх штатів, ліквідацією посад, втрати чинності Закону України Про міліцію і наказу МВС України від 31.12.2007 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , будь-яких правових підстав виплачувати ОСОБА_1 грошового забезпечення (за винятком коштів за рішенням суду) або оплачувати лікарняні немає.

Тобто, суд ще раз звертає увагу на те, що відповідачам було відомо про хворобу позивача та перебування його на листку непрацездатності.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача у частині визнання протиправним та скасування наказу від 06.11.2017 №12 о/с про звільнення позивача через скорочення штатів, поновлення його на посаді та стягнення за весь час вимушеного прогулу грошового забезпечення, як єдиного виду захисту порушених прав та свобод позивача.

При цьому поновити ОСОБА_1 належить на раніше займаній ним посаді - старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Кремінський районний відділ ГУМВС України у Луганській області перебуває в стані припинення (запис від 09.11.2015), тобто на момент розгляду даної справи остаточно не ліквідовано, у зв'язку з чим у суду немає правових підстав не поновлювати позивача на посаді.

При цьому, суд приймає до уваги доводи відповідачів про те, що на теперішній час скорочені всі штати та ліквідовано всі посади в органах внутрішніх справ, та зазначає про існування такого виду поновлення на роботі як поза штатом , що є виключенням та крайньою мірою для врегулювання складних питань, одним з яких і є поновлення за рішенням суду на посаді, яка вже скорочена і внести зміни у штатний розпис на час виконання неможливо, що в свою чергу жодним чином не суперечить та не заборонено трудовим законодавством України.

Щодо дати, з якої підлягає поновленню позивач на посаді, то суд, враховуючи внесені зміни в дату його звільнення наказом ГУМВС України у Луганській області від 16.02.2018 №3 о/с, встановлює її з 09.06.2016.

Щодо розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та періоду його стягнення, суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896. Однак, наказом МВС України від 31.10.2016 за №1131 вказаний наказ МВС України від 31.12.2007 №499 втратив чинність з 13.12.2016.

За таких обставин, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за доцільним застосувати до правовідносин, що виникли між сторонами, норми трудового законодавства, а саме ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України.

Згідно вказаної норми при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про впалу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи ту обставину, що ГУМВС України у Луганській області, приймаючи наказ про звільнення позивача 06.11.2017 з урахуванням змін, остаточною датою звільнення зазначив 09.06.2016: тобто дата звільнення передувала даті видання наказу про звільнення в один рік та майже 5 місяців, на момент видачі наказу позивач продовжував хворіти, закрив листок непрацездатності лише 16.01.2018, за попереднім судовим рішенням грошове забезпечення за час вимушеного прогулу йому виплачено по 09.06.2016 включно, а судове рішення по даній справі прийнято 15.03.2018, - суд приходить до висновку про те, що період, за який необхідно стягнути грошове забезпечення позивача, з 10.06.2016 по 15.03.2018 включно.

При визначенні розміру середньоденного та середньомісячного грошового забезпечення позивача суд керується положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно з пунктом 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 повні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Згідно довідки Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області №57/4 від 28.02.2018, останніми повними місяцями, що передували звільненню позивача з посади, були березень та квітень 2015 року (а.с.135). За вказані місяці позивачу всього нараховано 13 596,36 грн. та 9 966,21 грн. відповідно. У вказані суми, окрім грошового забезпечення, увійшли виплати за нічні, святкові; індексація та винагорода за безпосередню участь в АТО.

При обчисленні розміру середньомісячного грошового забезпечення суми індексації та винагороди за участь в антитерористичній операції не враховуються, оскільки така винагорода виплачується за безпосередню участь в антитерористичній операції, Позивач був звільнений та у вимушеному прогулі не міг брати участі в АТО, а індексація грошового забезпечення є засобом підвищення грошового доходу осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх, однак ні до щомісячних, ні до одноразових видів грошового забезпечення не входить.

Таким чином, судом береться до уваги лише розмір грошового забезпечення і виплати за нічні та святкові: березень 2015 - 3300,60грн.; квітень 2015 - 3024,46грн.

Середньомісячний розмір грошового забезпечення становить 3162,53грн. (3300,60грн. + 3024,46грн. = 6325,06грн. : 2 = 3162,53грн.).

Середньоденний розмір грошового забезпечення становить 75,29грн. (3162,53грн. : 42 робочі дні у березні та квітні 2015 року).

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік", від 05 серпня 2016 №11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік та від 19 жовтня 2017 року Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік тривалість вимушеного прогулу позивача складає 442 робочих дні.

Таким чином, розмір відшкодування грошового забезпечення за час вимушеного прогулу становить 33 278,18грн. (442 дні * 75,29грн.).

Згідно з пунктами 2,3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3162,53 грн. підлягають негайному виконанню.

Оскільки позивач перебував у трудових відносинах саме з Кремінським РВ ГУМВС України у Луганській області, то стягнення грошового забезпечення підлягає саме з Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії.

Відповідач - роботодавець, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , зобов'язаний виплатити позивачеві суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті податок з доходів фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., то суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими і вважає слушними зауваження відповідачів стосовно того, що відшкодування моральної шкоди пов'язується позивачем із порушення його нормальних життєвих зв'язків через хворобу на туберкульоз. При цьому звільнення його з посади відбулося не за станом здоров'я через це захворювання, а у зв'язку зі скороченням штатів. А тому відсутній причинний зв'язок між підставою для звільнення застосованою відповідачем та підставою для відшкодування моральної шкоди зазначеною позивачем у позові.

У зв'язку з цим, вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. задоволенню не підлягають.

Питання про судові витрати не вирішується у зв'язку з їх відсутністю (позивач звільнений від сплати судового збору згідно Закону України Про судовий збір , а вимог про відшкодування інших судових витрат не заявляв).

Керуючись ст.ст.6, 7, 90, 242, 245, 246, 255, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання звільнення незаконним, скасування наказу від 06.11.2017 № 12о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 06.11.2017 № 12 о/с, з урахуванням змін, внесених наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 16.02.2018 № 3 о/с, в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 (М-116931), старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил, за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 09.06.2016.

Поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 09 червня 2016 року.

Стягнути з Кремінського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670817, місцезнаходження: площа Кооперативна, буд.12, м. Кремінна, Кремінський район, Луганська область, 92900) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10 червня 2016 року по 15 березня 2018 року в розмірі 33 278 (тридцять три тисячі двісті сімдесят вісім) гривень 18 копійок з відрахуванням обов'язкових податків та платежів до бюджету.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь грошового забезпечення за один місяць у розмірі 3162 (три тисячі сто шістдесят дві) гривні 53 копійки.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 19 березня 2018 року.

Суддя Н.М. Басова