Постанова

від 06.06.2018 по справі 812/1965/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року справа №812/1965/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Борисові А.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_2

відповідач1: ОСОБА_3 (за довіреністю)

відповідач2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Басова Н.М.) від 15 березня 2018 року (повний текст складено 19 березня 2017 року у м.Сєвєродонецьк) по справі №812/1965/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання звільнення незаконним, скасування наказу від 06.11.2017 року №12о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання незаконним та скасування наказ по особовому складу №12 о/с від 06.11.2017 в частині звільнення з органів внутрішніх справ; поновлення майора міліції старшого уповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України в Луганській області з 08.06.2016 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення 100 000 гривень завданої моральної шкоди.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ з урахуванням змін внесених наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 16.02.2018 № 3 о/с, в частині звільнення майора міліції старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил, за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 09.06.2016 року; поновлено майора міліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 09 червня 2016 року; стягнуто з Кремінського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10 червня 2016 року по 15 березня 2018 року в розмірі 33 278,18 копійок з відрахуванням обов'язкових податків та платежів до бюджету. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано Закон України Про протидію захворювання на туберкульоз від 05.07.2001 №2586-ІІІ, оскільки у спірних правовідносинах спеціальним законодавством є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1991 року № 114, та Закон України Про Національну поліцію , який прийнятий пізніше у часі. На час прийняття рішення суду першої інстанції законодавство та усі нормативні документи, які регламентували діяльність міліції та умови проходження служби в ОВС втратили чинність. Крім того, рішення суду першої інстанції щодо поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженного сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області породжує права і обов'зки які передбачалися Законом України Про міліцію та відповідними нормативно-правовими актами та які на час розгляду справи втратили чинність. Судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що поновити позивача на посаді старшого оперуповноваженного сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області не можливо, оскільки вищезазначеної посади на сьогоднішній день не існує. Щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідач вважає, що судом першої інстанції не було враховано те, що рішенням суду, яке набрало чинності по справі №812/641/15, було вирішено питання щодо сплати позивачеві грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09.06.2016 року по 09.03.2017 року. Відповідач зазначив, що Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затв. наказом МВС України від 31.12.2007 року №499, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №205/14896 яка втратила чинність з 13.12.2016 року, передбачалось, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік. Крім того, судом не прийнято до уваги, що в Бюджеті України не передбачені кошти на утримання органів внутрішніх справ в тому числі Кремінського РВ ГУМВСУ починаючи з 2016 року.

Представник Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач з 17.02.2003р. був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ. Наказом ГУМВС України у Луганській області №187 від 08.06.2015 року майора міліції ОСОБА_2, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області було звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 є (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року по справі №812/641/15 наведений наказ було визнано протиправним та скасовано.

21.04.2017 року позивачу на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року видано виконавчі листи.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2017 року №53827444, ГУМВС України у Луганській області 04.05.2017 року видано наказ №4 о/с, яким відмінено пункт наказу ГУМВС України у Луганській області від 08.06.2015 року №187 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_2, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області за п.64 є (за порушення дисципліни) та поновлено майора міліції ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, з 08.06.2015 року.

У квітні 2017 року позивачу виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09.06.2015 року по 09.06.2016 року в розмірі 19276,80 грн.

Наказом ГУМВС України у Луганській області від 06.11.2017 року №12 о/с майора міліції ОСОБА_2, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області згідно з п.10 та 11 розділу ХІ Закону України Про національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено у запас Збройних Сил за п.64 г (через скорочення штатів) з 08.06.2016 року.

Вказаний наказ направлений листом на адресу проживання позивача.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області від 16.02.2018 року №3 о/с внесено зміни в наказ ГУМВС України у Луганській області від 06.11.2017 року №12 о/с в частині дати звільнення позивача - 09.06.2016року.

В той же день витяг з наказу був направлений на адресу позивачу.

Позивач має захворювання на туберкульоз і з 21.03.2016 року по 16.01.2018 року перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні вказаної хвороби у відповідних медичних закладах України.

При прийнятті наказу від 06.11.2017 року №12 о/с про звільнення позивача через скорочення штатів, ГУМВС України у Луганській області керувалось пунктами 10,11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та п.64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114) встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

В рамках реформування правоохоронної системи України 2 липня 2015 року Верховною ОСОБА_3 України прийнято Закон України Про Національну поліцію № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII), у п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що з дня опублікування вказаного закону всі працівники міліції, а також інші працівники МВС та його територіальних органів, закладів та установ вважаються попередженими у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно п.9 цієї норми працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Відповідно до п.10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

За приписами п.11 наведеної норми перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Водночас, з урахуванням закріпленого в Конституції України положення про те, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, Верховною ОСОБА_3 України прийнято Закон України Про протидію захворювання на туберкульоз від 05.07.2001 №2586-ІІІ згідно частини 1 статті 21 якого уперше виявленим хворим на заразні форми туберкульозу та хворим з рецидивом туберкульозу, які є застрахованими особами за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, листок непрацездатності видається на весь визначений лікарем період проведення основного курсу лікування. За висновком медико-соціальної експертної комісії листок непрацездатності зазначеним особам може бути продовжено, але не більш як на 10 місяців з дня початку основного курсу лікування. На весь період лікування хворого на туберкульоз за ним зберігається місце роботи.

За приписами частини 2 цієї статті власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації усіх форм власності не має права звільнити працівника у зв'язку з його захворюванням на туберкульоз, крім випадків, коли захворювання на туберкульоз є протипоказанням для роботи за професією, визначеною в переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, а переведення за його згодою на іншу роботу є неможливим. Перелік таких протипоказань встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення хворого на туберкульоз.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки, держава закріпила у виді соціальної гарантії для осіб, які хворіють на туберкульоз, збереження за ними місця роботи на весь період лікування, то керуючись принципом верховенства права пріоритетним у правозастосуванні до спірних правовідносин є саме Закон України Про протидію захворювання на туберкульоз , а не Закон України Про Національну поліцію (пункти 10 та 11 розділу ХІ).

Апеляційний суд вважає, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених законодавством, а також дотриманням установлених вимог при звільненні працівника. Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що в данному випадку, позивача звільнено з порушенням встановленого порядку, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірний наказ.

Оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Кремінський районний відділ ГУМВС України у Луганській області перебуває в стані припинення (запис від 09.11.2015 року), тобто на момент розгляду даної справи не ліквідовано, суд апеляційної інстанції вважає правомірним поновлення позивача на раніше займаній ним посаді - старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області.

Щодо розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та періоду його стягнення, суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896. Однак, наказом МВС України від 31.10.2016 року за №1131 вказаний наказ МВС України від 31.12.2007 №499 втратив чинність з 13.12.2016 року.

За таких обставин, апеляційний суд вважає правомірним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України та стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.06.2016 року по 15.03.2018 року включно.

При визначенні розміру середньоденного та середньомісячного грошового забезпечення позивача суд першої інстанції правомірно керувався положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Посилання відповідача на рішення суду, яке набрало чинності по справі №812/641/15, судом апеляційної інстанціїне прийнято до уваги, оскільки предметом розгляду по справі було стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок звільнення позивача згідно наказу ГУМВС України у Луганській області №187 від 08.06.2015 року за п.64 є (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року по справі №812/1965/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року по справі №812/1965/17 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 06 червня 2018 року.

Повне судове рішення складено 07 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 06 червня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_1