Рішення

від 19.03.2018 по справі 166/10/18

РАТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 166/10/18

проваджененя № 2/166/38/18

категорія: 26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 березня 2018 року смт. Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Фазан О.З.,

за участю секретаря - Приймачук О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення половини суми коштів сплачених за договором позики,

встановив:

03 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом .

В обгрунтування позову зазначив , що з відповідачкою перебував у шлюбі з 10.05.2009 року по 16.05.2016 року. В період шлюбу за рішенням обох в жовтні 2015 року взяли борг 1000 доларів США у роботодавця відповідача ОСОБА_5 на придбання будівельних матеріалі для житлового будинку з господарськими спорудами в с.Шменьки по вул.Л.Українки Ратнівського району Волинської області,який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0724284500:03:002:0007 . Договір позики з ОСОБА_5 не укладався.

У 2016 році відповідачка звернулася до суду про стягнення компенсації за використані в процесі будівництва житлового будинку з господарськими спорудами будівельні матеріали.

За результатами розгляду спору, ухвалою суду від 13.12.2016 року затверджена мирова угода, за умовами якої відповідач отримала компенсацію у розмірі 220000 гривень вартості використаних будівельних матеріалів в процесі будівництва вищевказаного спільного жилого будинку, які він протягом року в рівних частинах по 18333 гривень сплачує щомісячно,починаючи з березня 2017 року.

Після того,як вказана ухвала суду набрала законної сили ,ним повернуто ОСОБА_5 позичені кошти в сумі 1000 доларів США, які використані на будівельні матеріали. ОСОБА_6 повернення коштів зафіксовано письмовою розпискою ОСОБА_5 від 26.12.2017 року.

Посилається на норми ст. 1047 ,ст. 218 ,ст. 545 ЦК України, ч.4 ст. 65 СК України ,просить стягнути із ОСОБА_4 на його користь 1/2 частину суми коштів в розмірі п'ятисот доларів США за курсом Національного банку України на дату ухвалення рішення ,як повернутої позики взятої у ОСОБА_5, для придбання будівельних матеріалів на будівництво житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 0724284500:03:002:0007 .

12.02.2018 року відповідач зверталася із клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 12.02.2018 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху.

05.03.2018 року відповідач зверталася із клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

05.03.2018 року представник позивача звертався із клопотанням про виклик свідка ОСОБА_7,приєднання диску звукозапису судового засідання у справі № 166/820/17( провадження 2/166/241/17).

У судове засідання позивач не з'явився, його представник позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.Ствердив,що факт повернення коштів позичених коштів у сумі1000 доларів США на придбання пластикових вікон у період перебування сторонами у шлюбі підтверджено розпискою про повернення коштів ОСОБА_5 , диском звукозапису судового засідання ,де відповідачка підтвердила, що є борг,показаннями свідка.

Відповідач у судове засідання не з'явився.Відзив на позов не подано. Представник відповідача заперечив позовні вимоги, просить відмовити у задоволенні позову,оскільки відсутні докази, що укладався договір позики 1000 доларів США , що повинні підтвердити обидві сторони, а в цьому випадку лише позивач твердить ,що укладав договір позики. Крім цього, відсутня згода відповідача на дозвіл позивачу під час перебування їх у шлюбі укласти договір позики. Разом з тим, немає доказів, що гроші витрачені на купівлю вікон.

Суд, заслухавши представників сторін,свідка, дослідивши докази, приходить до висновку,що позов не підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи законних інтересів.

Судом установлено, що сторони уклали шлюб 10 травня 2009 року,який розірвано рішенням Ратнівського районного суду від 16.05.2016 року , що набрало законної сили 27.05.2016 року ( а. с. 7).

За час перебвання у шлюбі сторони розпочали будівництво житлового будинку з господарськими спорудами в с.Шменьки по вул.Л.Українки Ратнівського району Волинської області на земельній ділянці з кадастровим номером 0724284500:03:002:0007, який як об'єкт права спільної сумісної власності подружжя , поділено відповідно до ухвали Ратнівського районного суду від 13.12.2016 року,яка набрала законної сили 20.12.2016 року ( 8-9).

З розписки ОСОБА_5 від 26.12.2016 року слідує, що він отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1000 доларів США та будь-яких претензій до ОСОБА_3 немає ( а.с. 10).

Під час судового розгляду представник позивача стверджував, що вказана розписка є доказом,що він повернув ОСОБА_5 позичені кошти в сумі 1000 доларів США ,які під час шлюбу сторони використали на будівельні матеріали - купівлю пластикових вікон для житлового будинку, який спільно будували.

Однак такі твердження представника позивача не відповідають обставинам, що встановлені під час судового розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Поряд з цим,договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми ( ч. 1 ст.1046 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За нормами ст.65 ч.2 СК України ,при укладенні договорів одним із подружжя вважається,що він діє за згодою другого з подружжя.Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого,що укладений другим із подружжя без її ,його згоди,якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Разом з тим, ч.4 цієї статті передбачено, що договір ,укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї,створює обов'язки для другого з подружжя,якщо майно,одержане за договором ,використане в інтересах сім'ї.

За положеннями ч.1 ст. 70 СК України,у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналізуючи вказані норми , для відповідачки виникли обов'язки як другого з подружжя - сплатити 500 доларів США позивачу,коли б вона визнала ,що був договір позики укладений , наявна її письмова згода на укладення цього договору позики, наявні докази витрачення позики в інтересах сім'ї під час перебування у шлюбі.

Про те, із розписки вбачається, що ОСОБА_5 отримав від позивача 1000 доларів США,але ії зміст не підтверджує, що ОСОБА_3 віддав кошти, які взяв під час перебування у шлюбі з дозволу відповідача, з якої просить стягнути 500 доларів США , оскільки використав на потреби сім'ї .

Слід ствердити ,що борг за позикою ,як твердить позивач ,є їх спільним,як подружжя, не вбачається також з дослідженого диску звукозапису судового засідання від 04.08.2017 року по цивільній справі № 166/820/17 ( 11 година 20 хв.23 с- 11 година 25 хв.00 с) . Так, під час відтворення звукозапису цього засідання слідує, що відповідачка не визнала укладений договір позики ОСОБА_3 з ОСОБА_5 у період її перебування у шлюбі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що позивач ОСОБА_3 ,який є її сином, взяв позику у період шлюбу із відповідачкою 1000 доларів США у ОСОБА_5,які витрачено для придбання пластикових вікон у житловий будинок, який вони спільно будували .

За нормами ч. 2 ст. 90 ЦПК України,якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Отже, показання свідка ОСОБА_8 не можуть бути допустимим доказом,оскільки відомості про позику сина та придбання за ці кошти пластикових вікон їй стало відомо від ОСОБА_3 та її чоловіка, які не були допитані у суді, а вона особисто не була присутньою при укладенні договору.

Слід також , визнати, що відповідач заперечує факт укладання договору позики позивачем із її дозволу в інтересах їх сім'ї ,а тому показання свідка ОСОБА_7 не може бути доказом факту вчинення цього договору позики.

У відповідності до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, за нормами ч. 1 абз.2 ст. 218 ЦК України,заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

За приписами ч.3 ст. 13 ЦПК України,учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом з тим, кожна сторона повинна довести обставини ,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч.3 ст. 12 ЦПК України) .

При цьому, в силу вимог ч.4 ст. 12 ЦПК України ,кожна сторона несе ризик настання наслідків,пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

За положеннями ч.3 ст. 77 ЦПК України,сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, оцінюючи належність, допустимість,достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності , за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному ,повному ,об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні ,приходжу до переконливого висновку відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Твердження позивача, його представника ,що розписка ОСОБА_5 є доказом укладення договору позики не заслуговує на увагу. З розписки від 26.12.2016 року дійсно вбачається, що ОСОБА_5 отримав кошти від ОСОБА_3 в сумі 1000 доларів США після розірвання шлюбу між сторонами,однак не підтверджується, що укладено договір позики у період дії їх шлюбу . Крім того, відсутні будь-які докази, що саме за ці кошти придбані пластикові вікна .Крім цього, ОСОБА_5 ,як сторону у договорі позики за поясненнями представника позивача, не допитано у судовому засіданні ,а тому твердження про укладення договору позики є припущенням, а доказування не може грунтуватися на припущеннях ( ч.6 ст.81 ЦПК України). Поряд з цим, показання ОСОБА_7 про купівлю пластикових вікон за позичені кошти не підтверджені іншими письмовими доказами,оскільки відповідно до ч.1п.1,п.3 ст. 208 ЦК України цей правочин повинен був укладатися у письмовій формі.Разом з тим ,ч.2 ст. 218 ЦК України визначено,що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Посилання представника позивача , що відповідачка на запитання головуючого у цивільній справі № 166/820/17( провадження № 2/166/241/17) відповіла про існування боргу є надуманим та не заслуговує на увагу. Також, в силу ч.7 ст.82 ЦПК України ,правова оцінка ,надана судом певному факту при розгляді іншої справи ,не є обов'язковою для суду.

Долучена до матерілів справи постанова Верховного Суду України від 22.11.2017 року № 6-2830цс16 про вирішення спору щодо солідарного стягнення позики з подружжя, оскільки кошти,отримані за вказаним договором,використані в інтересах сім'ї, а саме на купівлі на утримання жилого будинку, не є такою, що регулює подібний спір , який виник між сторонами . Так, позивачем не надано доказів,що укладено позику в період шлюбу з дозволу відповідача та відсутні письмові докази про витрачення коштів на придбання пластикових вікон.

Слід визнати, що в ході судового розгляду не здобуто доказів ,що позивач уклав договір позики в період шлюбу та витратив ці кошти в інтересах сім'ї, а тому посилання позивача на п.24 постанови Пленуму Верховного суду № 11 від 11.12.2007 року " Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" не є рекомендацією, що підлягає застосуванню при вирішенні цивільного спору між сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позову в силу вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір позивачем у сумі 640 гривень не підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-83, 141, 263-268 ЦПК України, суд,-

вирішив :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_4,проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 с.Шменьки, провулок Нивки,4 ,Ратнівського району Волинської області ,НОМЕР_1, 1/2 суми коштів,витрачених на повернення позики, взятої у ОСОБА_5 для придбання будівельних матеріалів на будівництво житлового будинку з господарськими спорудами,який знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 0724284500:03:002:0007 по вул.Лесі Українки в селі Шменьки Ратнівського району Волинської області в розмірі 500 (п'ятисот) доларів США за курсом Національного банку України на дату ухвалення рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області через Ратнівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення складено 19 березня 2018 року .

Суддя Ратнівського

районного суду ОСОБА_6