Рішення

від 07.03.2018 по справі 209/2792/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/2792/17

Провадження № 2/209/117/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року м. Кам'янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Замкової Я.В.

при секретарі - Швець О.Е.

Позивач - ОСОБА_1

Відповідач - Дніпровський державний технічний університет

Представник відповідача - ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського державного технічного університету, про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати звільненому працівнику належних сум, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд: стягнути з Дніпровського технічного університету на свою користь середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум у розмірі 81250 грн. 55 коп.

Після усунення недоліків ОСОБА_1 25.10.2017 року надав до суду свої доповнення до позовної заяви, згідно яких просив стягнути з відповідача по справі на свою користь сплачений ним судовий збір у розмірі 812,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно з наказом від 31.10.2008р. № 1276-к за результатами конкурсу на підставі рішення зборів трудового колективу ОСОБА_3 комерційного технікуму його, ОСОБА_1, було призначено директором зазначеного навчального закладу, який нині входить до складу Дніпровського державного технічного університету. А відповідно до наказу від 08.11.2011р. № 83/ОСП його було звільнено з зазначеної посади та зобов'язано бухгалтерію закладу здійснити відповідні розрахунки та виплату належних звільненому працівнику сум. Між тим, у встановлений строк відповідач заборгованість по виплаті йому компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 2082 грн. 78 коп. добровільно не виплатив. У зв'язку з цим він вимушений був звернутись за захистом своїх прав до суду. Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 25.04.2014р. у цивільній справі № 209/1067/13-ц зазначену грошову суму було стягнуто з відповідача. Між тим, вказану заборгованість було сплачено йому лише під час примусового виконання судового рішення заводським відділом державної виконавчої служби м.Кам'янське - 22.12.2016р., що засвідчено розпорядженням Заводського ВДВС № ЄДПВП 14/51110010 від 15.02.2017р.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2017 року, відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського державного технічного університету, про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати звільненому працівнику належних сум.

18.12.2017 року до суду надійшли заперечення на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2, згідно яких остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності вини відповідача у затримці розрахунку перед позивачем.

10.01.2018 року позивачем подана заява, в якій останній виклав свою незгоду із запереченнями відповідача проти позову, вважає Дніпровський державний технічний університет правонаступником ОСОБА_3 комерційного технікуму і належним відповідачем у справі. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У зв'язку з набранням чинності новою редакцією Цивільного процесуального кодексу України (Закон України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), відповідно до п.п.9 п. 1 розділу 13 Перехідних положень цього Кодексу, ухвалою суду від 18 січня 2018 року постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

12.02.2018 року до суду надійшли письмові пояснення та відзив представника відповідача ОСОБА_2, в яких остання вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Обгрунтовуючи свої заперечення тим, що з відповідачем позивач ніколи не перебував в трудових відносинах, що виключає обов'язок сплачувати середній заробіток та вину відповідача при застосуванні ст. 116 та 117 КЗпП України.

Також, 12.02.2018 року представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою суду від 12.02.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом сторін. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.02.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на письмові пояснення та відзив відповідача, згідно яких позивач з раніше викладених підстав у своїх заявах просив суд задовольнити його позовні вимоги щодо стягнення з Дніпровського технічного університету на свою користь середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум у розмірі 81250 грн. 55 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 812,51 грн.

27.02.2018 року від представника відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій остання просила відмовити у задоволенні позову з підстав спливу тримісячного строку позовної давності на звернення позивача до суду. На обгрунтування заяви представник відповідача посилался на Рішення Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (справа № 1-5/2012). Вказує, що повний розрахунок по заробітній платі з позивачем був проведений 20.12.2016 року, а позивач звернувся до суду лише 18.10.2017 року, у зв'язку з чим пропустив тримісячний строк на звернення до суду з позовом встановлений ст. 233 КЗпП України.

Одночасно з вказаною заявою, 27.02.2018 року представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на раніше викладенні обставини в її попередніх заявах по суті, зокрема з підстав неналежного відповідача у справі та пропущення позивачем тримісячного строку на звернення до суду встановленого ст. 233 КЗпП України.

06.03.2018 року від позивача до суду надійшли заперечення на заяву відповідача від 27.02.2018 року, згідно яких останній не згоден із спливом строку позовної давності, оскільки на його думку він може звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Вважає правопорушення відповідача триваючим. Вказує, що по факту ним була отримана заборгованість на картковий рахунок лише 04.10.2017 року, яка була перерахована йому державною виконавчою службою. Просив поновити йому строку на звернення до суду у разі його пропущення.

Інших заяв по суті від сторін по справі до суду не надходило.

Сторони в судове засідання не викликались, у задоволенні клопотання відповідача про участь у розгляді справи з викликом сторін ухвалою суду відмовлено, інших клопотань від сторін до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників справи, за наявними в справі матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження.

У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши позиції сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач перебував з ОСОБА_3 комерційним технікумом у трудових відносинах з 31.10.2008 року згідно з наказом від 31.10.2008р. № 1276-к перебуваючи на посаді директора зазначеного навчального закладу (а.с. 8).

Відповідно до наказу від 08.11.2011р. № 83/ОСП ОСОБА_1 було звільнено із зазначеної посади та зобов'язано бухгалтерію закладу здійснити відповідні розрахунки та виплату належних звільненому працівнику сум (а.с. 9).

Між тим, ОСОБА_3 комерційний технікум заборгованість по виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 2082 грн. 78 коп. добровільно не виплатив.

Також, обставини наявності трудових відносин ОСОБА_1 з ОСОБА_3 комерційним технікумом та виникнення заборгованості після звільнення ОСОБА_1 по виплаті компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 2082 грн. 78 коп., підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 10-11), рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.04.2014 року по цивільній справі № 209/1067/13-ц (а.с. 12-17) та повністю визнається сторонами по справі.

Згідно рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.04.2014 року по цивільній справі № 209/1067/13-ц, переглянутого Апеляційним судом Дніпропетровської області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справи (а.с. 12-36), задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 комерційного технікуму ОСОБА_3 державного технічного університету про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та компенсацію заборгованості середнього заробітку за час затримки належних виплат. Зобов'язано ОСОБА_3 комерційний технікум ОСОБА_3 державного технічного університету, ЄДРПОУ 38593237, виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 54 дні невикористаної щорічної основної відпустки в сумі 2082 (дві тисячі вісімдесят дві) гривні 78 копійок. Зобов'язано ОСОБА_3 комерційний технікум ОСОБА_3 державного технічного університету, ЄДРПОУ 38593237, повернути ОСОБА_1 виготовлені ним за власні кошти під замовлення меблі на загальну суму 970 гривень або компенсувати їх вартість. В частині зобов'язання ОСОБА_3 комерційного технікуму ОСОБА_3 державного технічного університету, ЄДРПОУ 38593237, виплатити ОСОБА_1 відшкодування за час затримки виплати розрахунку при звільненні в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок - рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.04.2014 року скасоване. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 комерційного технікуму ОСОБА_3 державного технічного університету, ЄДРПОУ 38593237, на користь держави судовий збір у справі в розмірі 243,60 грн.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача, що Дніпровський державний технічний університет до складу якого увійшов ОСОБА_3 комерційний технікум не є належним відповідачем у справі, оскільки такі доводи спростовуються наданим позивачем ОСОБА_4 про комерційний технікум ОСОБА_3 державного технічного університету (а.с. 64-78).

Як встановлено судом, на підставі Розпорядження № ЄДПВП 14/51110010 старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС м. Кам'янське від 15.02.2017 року ОСОБА_5 (а.с. 37) на яке посилався позивач в обгрунтування свого позову та представник відповідача в своїх заперечення проти позову, заборгованість у сумі 2367,85 грн. від ОСОБА_3 комерційного технікуму ОСОБА_3 державного технічного університету надійшла до Заводського відділу ДВС м. Кам'янське 22.12.2016 року на рахунок з обліку сум при примусовому виконанні виконавчого листа № 209/1067/13-ц від 20.05.2015 року виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська.

Отже, позивачем вірно обраховано строк затримки з ним розрахунку при звільненні з 09.11.2011 року до 22.12.2016 року.

Суд вважає доведеним ті обставини, що рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 25.04.2014 року по цивільній справі № 209/1067/13-ц виконано ОСОБА_3 комерційним технікумом в повному обсязі 22.12.2016 року шляхом проведення повного розрахунок із ОСОБА_1

В той же час, як свідчить надана позивачем ОСОБА_6 карткового рахунку ОСОБА_1, безготівкове зарахування ОСОБА_3 комерційного технікуму у розмірі 2082 грн. 78 коп перераховане Заводському ВДВС м. Кам'янське по боргу згідно виконавчого листа № 209/1067-13ц надійшло на картку позивача тільки 04.10.2017 року.

Таким чином, заборгованість перед ОСОБА_1 сплачена ОСОБА_3 комерційним технікумом на рахунок Заводського відділу ДВС м. Кам'янське - 22.12.2016 року, а перерахована ОСОБА_1 Заводським відділом ДВС м. Кам'янське - 04.10.2017 року.

Дії чи бездіяльність Заводського відділу ДВС м. Кам'янське з приводу отримання на їх рахунок від боржника належних стягувачу ОСОБА_1 грошових коштів 22.12.2016 року та їх перерахунок лише 04.10.2017 року, до теперішнього часу сторонами по справі не оскаржувались. Причина тривалого затримання державним виконавцем виплати коштів сплачених боржником на користь стягувача при виконанні виконавчого листа № 209/1067/13-ц, сторонами не пояснювалась та суду не відома.

Судом встановлено, що про фактичний розрахунок з позивачем ОСОБА_3 комерційним технікумом 22.12.2016 року позивачу було достовірно відомо про що вказує сам ОСОБА_1 у своїй первісній позовній заяві посилаючись на Розпорядження № ЄДПВП 14/51110010 старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС м. Кам'янське від 15.02.2017 року ОСОБА_5 з наданням до позову його копії (а.с. 37) , а тому в данному випадку перерахування Заводським відділом ДВС грошових коштів ОСОБА_1 через 9 місяців 04.10.2017 року - відбулося не з вини ОСОБА_3 комерційного технікуму, про що було добре відомо ОСОБА_1 та пояснено ним як помилковість дій державного виконавця в його запереченнях на заяву відповідача від 27.02.2018 року викладених ним 06.03.2018 року.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України взаємозвязку з положеннями цього Кодексу ро'зяснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобовязаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальним є встановлення дня фактичного розрахунку з працівником.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно із частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Поважність причин пропуску строку - це обставини, які свідчать про те, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх трудових прав.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Як встановлено судом, в тексті заперечення позивача від 06.03.2018 року, останнім вказано прохання поновити строк позовної давності з посиланням на обставини його скрутного матеріального становища, ігнорування відповідачем приписів виконавчої служби 2 роки, відсутність коштів для сплати судового збору, тривалими судовими спорами.

Проте, вказані позивачем обставини суд не вважає поважними для поновлення пропущеного позивачем строку, оскільки позивач був добре обізнаний про хід та стан проведення виконавчого провадження за рішеннями судів за його позовами, знав про перерахунок коштів йому 22.12.2016 року, отримав Розпорядження про перерахунок коштів у державного виконавця, а також при первісному поданні позову не планував сплачувати судовий збір, а сплатив його одразу після залишення позову без руху, та крім цього, позивачем не зазначено доказів його скрутного матеріального становища чи правової необізнаності чи інших перешкод які є об'єктивно непереборними або не залежали від волевиявлення позивача , а тому відсутні підстави для поновлення позивачу строку на звернення до суду з даним позовом.

З цих підстав, суд керується тим, що остаточний розрахунок із ОСОБА_1 був проведений в грудні 2012 року про що позивачу було відомо, але він звернувся до суду із зазначеним позовом лише у жовтні 2017 року, тому відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України позивачем пропущено тримісячний строк на звернення до суду, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача судові витрати у справі стягненню не підлягають.

На підставі ст. 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, б-р Героїв, 40-29, до Дніпровського державного технічного університету, ЄДРПОУ 02070737, адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, 2, про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати звільненому працівнику належних сум - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 16.03.2018 року.

Суддя Я.В. Замкова