Ухвала

від 19.03.2018 по справі 808/906/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

19 березня 2018 рокуСправа № 808/906/18 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70042, Запорізька область, Вільнянський район, с.Михайло-Лукашеве, вул. Космічна, 8)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (позивач) із позовом до Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії (одноособове рішення) сільського голови Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області Вініченко Т.П., викладені у формі листа (вих.№107 від 16.02.2018) про відмову у задоволенні клопотання позивача про передачу у власність земельної ділянки;

- зобов'язати відповідача на найближчій сесії розглянути клопотання позивача від 31.01.2017 щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого сілянського господарства площею 2,0 га (кадастровий НОМЕР_1), розташовану на території Михайло-Лукашівської сільської ради з прийнятим вмотивованим рішенням у відповідності до вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Разом із позовною заявою позивачем надано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області та Державному підприємству Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою проведення торгів з продажу прав оренди та укладання договору оренди земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1, що розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а також будь-які інші дії, спрямовані на розпорядження вказаною ділянкою до закінчення розгляду справи.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд зазначає, що статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існують зазначені підстави, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності 2 обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналізуючи приписи викладених вище норм законодавства, суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В той же час, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Також, суд не вважає наведені позивачем обставини щодо очевидності протиправності оскаржуваних дій (рішення) достатніми та аргументованими. Оцінити вказані підстави суд може під час розгляду справи.

Тобто, за наведеними позивачем підставами протиправності дій (рішення) відповідача може бути перевірена тільки під час судового розгляду справи по суті.

Крім того суд не вважає, що зазначені заходи забезпечення позову безпосередньо стосуються предмету заявлених позовних вимог. Предметом позовних вимог є протиправність дій (рішення) посадової особи відповідача та подальше вчинення відповідачем інших дій щодо розгляду заяви позивача. Однак в заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити відповідачу та іншій особі вчиняти дії з проведення торгів, правомірність призначення та проведення яких не є предметом спору по даній справі.

Відтак, судом підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову не встановлено. За таких обставин суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Копію даної ухвали направити позивачу.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 256, 295 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295 КАС України.

Суддя Ю.П. Бойченко