Рішення

від 14.03.2018 по справі 813/4998/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4998/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Коморний О.І,

секретар судового засідання Мергель І.Р.,

за участю

представник позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0014344814 від 05.12.2017 року на загальну суму 331435,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що не наведено жодних достовірних обґрунтувань, які б підтверджували неможливість здійснення ТзОВ «Галичина-Захід» та його контрагентами господарських операцій. У зв'язку з цим, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з вищенаведених підстав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях. В обґрунтування зазначив, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення, визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Крім того, зазначив, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Тому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі практичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Таким чином, вважає, що відображені у податковому обліку ТзОВ «Галичина-Захід» по контрагенту-постачальнику ТзОВ «Агротрансатлантік» податкові накладні не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Враховуючи наведене, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірне податкове повідомлення-рішення вважає таким, що прийняте у відповідності до чинного законодавства України та не підлягає його скасуванню.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України у період з 05.10.2017р по 26.10.2017р проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Галичина-Захід» (ЄДРПОУ 30124457) з питань господарських відносин із ПП «Аква-Медікум» (код ЄДРПОУ 31896965) за лютий-березень 2016 року та ТзОВ «Агротрансатлантік» (код за ЄДРПОУ 39465366) за жовтень-грудень 2016 року, за січень-лютий 2017 року та за квітень 2017 року, про що 15.11.2017 року складено акт №300/28-06-48-14/30124457.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі складеного акта відповідачем 05.12.2017р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0014344814 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 220 957,00 грн. та 110 478,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення рішення прийнято згідно з викладеними у акті перевірки висновками про порушення позивачем норм п.п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит на загальну суму 576934,00 грн. що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 220 957,0 грн., в т.ч. за жовтень 2016 року у сумі 45 362,0 грн., за листопад 2016 року у сумі 88795,0 грн. за грудень 2016 року у сумі 86 800,0 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду на загальну суму 355977,0 грн., в тому числі: за січень 2017 року у 170 191 грн., за лютий 2017 року у сумі 91 880 грн. та за квітень 2017 року у сумі 93 906 грн.

Порушення полягає в тому, що господарська операція між ТзОВ «Галичина-Захід» та ТзОВ «Агротрансатлантік» не відбувалася, у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги п.п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Кодексом адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.75.1.2. ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно п.86.1 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1 -2 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

З долучених до матеріалі справи доказів суд встановив укладення позивачем договору поставки №16-110 від 11.10.2016р.(а.с. 28) з ТзОВ «Агротрансатлантік» (Постачальник). Згідно договору Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця зернові, олійні культури та продукти їх переробки, у відповідності до специфікацій, які оформляються на кожну окрему поставку Товару у формі Додатку до Договору і є невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його (п. 1.1. Договору). Згідно п.1.2 Договору, асортимент, кількість і вартість Товару, що є предметом цього Договору, визначається Специфікаціями. Пункт 2.3 Договору передбачає, ціна Товару узгоджується сторонами шляхом укладення Специфікацій. Пункт .5.1 Договору, строки та умови поставки обумовлюються сторонами у Специфікаціях. Пункт 6.1 Договору, приймання та передача Товару здійснюється шляхом підписання товаросупровідних документів в пункті поставки.

Окрім того, обґрунтовуючи реальність спірних операцій позивачем надано суду ряд інших підтверджуючих документів, які засвідчують наявність реальність виконаних господарських зобов'язань. Зокрема, позивач додатково надав суду Додаткові угоди (а.с.31-33), платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні з посвідченням водіїв, посвідчення про якість(а.с.34-61), Регістри бухгалтерського обліку (Картки рахунків 631 «Розрахунками з постачальниками та підрядниками» )(а.с.63), ОСОБА_1 звіряння взаємних розрахунків(а.с.62).

Однак, податковий орган в акті перевірки та відзиві на позов зазначив, що операції ТзОВ «Агротрансатлантік» та його контрагентів не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, відсутності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для надання послуг та постачання товарів. Актом зроблено висновок про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та перевезень. Таким чином дійшли до висновку про неможливість здійснювати господарські операції.

Зокрема відповідачем зазначено, що ГУ ДФС в Одеській області складено запит на підприємство від 09.08.2017 року №7599/10/15-32-14-07-10 та здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «АГРОТРАНСАТЛАНТІК» (код за ЄДРПОУ 39465366): м. Одеса, вул. Жуковського, буд.15 та встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Згідно п.12 Договору поставки №16-110 від 11.10.2016 року судом встановлено, що з моменту початку співпраці ТОВ «Галичина-Захід» та ТОВ «АГРОТРАНСАТЛАНТІК» до моменту останньої поставки товару, ТОВ «АГРОТРАНСАТЛАНТІК» було зареєстроване за адресою: 03680, м. Київ, Голосіївський р-н., вул. Козацька, 120/4.

На підтвердження зазначеного позивачем долучені до матеріалів справи:

1) Договір суборенди нерухомого майна № 266 від 01 жовтня 2015 року(а.с.113-120) та Додаткові угоди № 1-14 до договору суборенди нерухомого майна № 266 від 01.10.2015р.(а.с.121-152)

2) Договір оренди № 322 від 30 грудня 2015 року та Додаткові угоди № 1-7 до Договору оренди №322 від 30.12.2015 року (а.с.153-167).

3) Договір оренди № 25 від 30 грудня 2015 року та Додаткові угоди № 1-8 до Договору оренди № 25 від 30 грудня 2015 року (а.с.168-184)

На спростування твердження відповідача про те, що під час перевірки не надавалися посвідчення про якість товару, які б містили інформацію про виробника, технічних характеристик виробів, органу з сертифікації, позивач зазначив, що товар який поставляється за Договором поставки № 16-110 від 11.10.2016 року, а саме Шрот соняшниковий та олія соєва, не входять до Переліку продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні згідно Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 року № 28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.11.2013 року № 1308) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 р. за № 466/10746 «Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» .

Позивачем для перевірки надані Посвідчення про якість Товару складені у довільній формі, що несуть тільки інформативний характер, оскільки Договором №16-110 від 11.10.2016 року не було встановлено спеціальних вимог, щодо оформлення Постачальником Посвідчень про якість товару.

Суд акцентує увагу на тому, що доводи відповідача, щодо не реальності здійснення перевезень товару згідно наданої інформації ГУНП у Львівській області, не може спростувати документального підтвердження господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено згідно Договору поставки № 16-110 від 11 жовтня 2016 року, а саме «п.6.3. Перехід права власності на Товар, що постачається відбувається в момент його фактичної передачі Покупаю та підписання товаросупровідних документів» , та «п.5.1. Строки та умови поставки Товару обумовлюються Сторонами у Специфікаціях» , відповідальність за поставку та відповідно перевезення Товару покладається на Постачальника.

Окрім того, на спростування твердження відповідача, щодо відсутності у ТзОВ «Агротрансантлантік» транспортних засобів для перевезення Товарів до матеріалів справи позивачем додано:

1) Договір оренди транспортних засобів № 3295 від 01 вересня 2016 р. та Додаткова угода №1 до Договору оренди транспортних засобів № 3295 від 01 вересня 2016 р.(а.с.185-190)

2) Договір оренди транспортних засобів № 3296 від 01 вересня 2016 р. та Додаткова угода №1-2 до Договору оренди транспортних засобів № 3296 від 01 вересня 2016 р.(а.с.191-197)

3) Договір оренди транспортних засобів № 3297 від 01 вересня 2016 р. та Додаткова угода №1-2 до Договору оренди транспортних засобів № 3297 від 01 вересня 2016 р.(а.с.198-205)

4) Договір оренди транспортних засобів № 4472 від 22 листопада 2016р. та Додаткова угода №1 до Договору оренди транспортних засобів № 4472 від 22 листопада 2016 р. (а.с.206-209)

5) Договір суборенди напівпричепа № 4655 від 09 грудня 2016 р. та Додаткова угода №1 до Договору суборенди напівпричепа № 4655 від 09 грудня 2016 р.(а.с.210-215)

6) Договір оренди транспортного засобу № 4660 від 09 грудня 2016 р. та Додаткова угода №1 до Договору оренди транспортного засобу № 4660 від 09 грудня 2016 р. (а.с.216-220)

На доводи відповідача, щодо неточностей в датах складання Видаткових та Товарно-транспортних накладних, позивачем надано до матеріалів справи Журнал реєстрації транспорту, де вказується найменування транспортного засобу, найменування товару та дата поставки, та Журнал реєстрації Довіреностей 2016 року, що підтверджує факт отримання працівником ТОВ «Галичина-Захід» Видаткових накладних товару, (а.с. 221-232).

На доводи відповідача, щодо відсутності в ТОВ «АГРОТРАНСАТЛАНТІК» в період співпраці з ТОВ «Галичина-Захід» оформлених працівників у штаті підприємства, що позбавляє можливості для здійснення господарської діяльності, позивач надав суду податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 1-4 квартали 2016 року, за 1 квартал 2017 року які зареєстровано ДФС згідно квитанцій, де Ознака доходу, а саме код 101 - означає виплату заробітної плати (а.с.233-250).

На підтвердження подальшого використання отриманого товару, позивач надав суду Виписку з рахунку обліку основних засобів №103 «Будинки та споруди» та Виписку з рахунку обліку основних засобів №104 «Машини та обладнання» (а.с.1 том 2), також підтвердженням використання та введення в експлуатацію Силосів та Цистерн. ОСОБА_3 №29 від 31 березня 2011 року, ОСОБА_3 №10-12/09, №17-12/09, №18-12/09 від 05 грудня 2009р. Про зарахування матеріального об'єкту до складу основних фондів, ОСОБА_3 №25 від 31 жовтня 2014р. Про введення в експлуатацію об'єктів основних засобів та ОСОБА_1 приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.2-16, том2), Накладні на списання товарів та Накладні на передачу готової продукції за періоди жовтень, листопад та грудень 2016 року(а.с.17-74, том2).

В судовому засіданні 02.03.2018 року судом допитано свідка ОСОБА_4, працівника ТзОВ «Галичина-Захід» на посаді Директора ваги, який підтвердив факт прийняття товару від постачальників ТзОВ «Агротрансатлантік» .

Посилання відповідача в акті перевірки на матеріали розслідування кримінальних проваджень, суд вважає безпідставним, оскільки представником відповідача не надано до суду доказів на підтвердження того, що існує судове рішення, що набрало законної сили, прийняте в порядку кримінального судочинства із зазначеним у ньому вказаних обставин.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник» , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ТзОВ «Галичина-Захід» та ТзОВ «Агротрансатлантік» щодо придбання товарів.

У п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Європейський суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» .

Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат» .

Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим об'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та мас всі документальні підтвердження.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту» .

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів , витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.44.1 ст.44 Кодексу.

Разом з тим, в акті не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , в свою чергу податкові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на платника податків. Відтак позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 4971,53 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-248, 256, 294, 295 КАС України, суд,-

постановив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" (вул. Стрийська, 1, с. Кавсько, Стрийський район, Львівська область ; ЄДРПОУ 30124457) з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська 11г, ЄДРПОУ 39440996), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 4971 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят один) грн. 53 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 19.03.2018р.

Суддя Коморний О.І.