Постанова

від 14.06.2018 по справі 813/4998/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2864/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (суддя першої інстанції Коморний О.І., м. Львів, повний текст складено 19.03.2018),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід (далі - ТОВ Галичина-Захід ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - ОВПП ДФС України) про визнання визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014344814 від 05.12.2017 на загальну суму 331435,50 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 4971 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят один) грн 53 коп.

Із цим рішенням не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що таке є прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог ОВПП ДФС України зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем прав позивача. Так, відображені у податковому обліку ТОВ Галичина-Захід по контрагенту-постачальнику ТОВ Агротрансатлантік податкові накладні не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України у період з 05.10.2017 по 26.10.2017 проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ Галичина-Захід (ЄДРПОУ 30124457) з питань господарських відносин із ПП Аква-Медікум (код ЄДРПОУ 31896965) за лютий-березень 2016 року та ТзОВ Агротрансатлантік (код за ЄДРПОУ 39465366) за жовтень-грудень 2016 року, за січень-лютий 2017 року та за квітень 2017 року, про що 15.11.2017 складено акт №300/28-06-48-14/30124457.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі складеного акта відповідачем 05.12.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0014344814 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 220957,00 грн та 110478,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення рішення прийнято згідно з викладеними у акті перевірки висновками про порушення позивачем норм п.п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), завищення податкового кредиту на загальну суму 576934,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 220957,00 грн, в т.ч. за жовтень 2016 року у сумі 45362,00 грн, за листопад 2016 року у сумі 88795,00 грн за грудень 2016 року у сумі 86800,00 грн та завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду на загальну суму 355977,00 грн, в тому числі: за січень 2017 року у 170191 грн, за лютий 2017 року у сумі 91880 грн та за квітень 2017 року у сумі 93906 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на платника податків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу.

Згідно з п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу в датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали висновки фіскального органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ Галичина-Захід та ТОВ Агротрансатлантік .

11.10.2016 між ТОВ Галичина-Захід (Покупець) та ТОВ Агротрансатлантік (Постачальник) укладено договір поставки №16-110. Згідно договору Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця зернові, олійні культури та продукти їх переробки, у відповідності до специфікацій, які оформляються на кожну окрему поставку Товару у формі Додатку до Договору і є невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його (п. 1.1 Договору). Згідно п. 1.2 Договору, асортимент, кількість і вартість Товару, що є предметом цього Договору, визначається Специфікаціями. Пункт 2.3 Договору передбачає, ціна Товару узгоджується сторонами шляхом укладення Специфікацій. Пункт 5.1 Договору, строки та умови поставки обумовлюються сторонами у Специфікаціях. Пункт 6.1 Договору, приймання та передача Товару здійснюється шляхом підписання товаросупровідних документів в пункті поставки (т. 1 а.с. 28).

Крім того, в обгрунтування реальності спірних операцій позивачем надано суду ряд інших підтверджуючих документів, які засвідчують наявність реально виконаних господарських зобов'язань. Зокрема, позивач додатково надав суду першої інстанції Додаткові угоди (т. 1 а.с. 31-33), платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні з посвідченням водіїв, посвідчення про якість (т. 1 а.с.34-61), Регістри бухгалтерського обліку (Картки рахунків 631 Розрахунками з постачальниками та підрядниками ) (т. 1 а.с. 63), Акт звіряння взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 62).

Податковий орган в акті перевірки зазначив, що операції ТзОВ Агротрансатлантік та його контрагентів не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, відсутності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для надання послуг та постачання товарів. Зроблено висновок про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та перевезень. Таким чином податковий орган дійшов висновку про неможливість здійснювати господарські операції.

На підтвердження зазначених доводів зазначено, що ГУ ДФС в Одеській області складено запит на підприємство №7599/10/15-32-14-07-10 від 09.08.2017 та здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ Агротрансатлантік (код за ЄДРПОУ 39465366): м. Одеса, вул. Жуковського, буд.15 та встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно п. 12 Договору поставки №16-110 від 11.10.2016 з моменту початку співпраці ТОВ Галичина-Захід та ТОВ Агротрансатлантік до моменту останньої поставки товару, ТОВ Агротрансатлантік було зареєстроване за адресою: 03680, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Козацька, 120/4.

На підтвердження зазначеного позивачем долучені до матеріалів справи:

1) Договір суборенди нерухомого майна № 266 від 01 жовтня 2015 року (т. 1 а.с. 113-120) та Додаткові угоди № 1-14 до договору суборенди нерухомого майна № 266 від 01.10.2015 (т. 1 а.с. 121-152)

2) Договір оренди № 322 від 30 грудня 2015 року та Додаткові угоди № 1-7 до Договору оренди № 322 від 30.12.2015 (т. 1 а.с. 153-167).

3) Договір оренди № 25 від 30 грудня 2015 року та Додаткові угоди № 1-8 до Договору оренди № 25 від 30 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 168-184)

На спростування твердження відповідача про те, що під час перевірки не надавалися посвідчення про якість товару, які б містили інформацію про виробника, технічних характеристик виробів, органу з сертифікації, позивач зазначив, що товар який поставляється за Договором поставки № 16-110 від 11.10.2016, а саме Шрот соняшниковий та олія соєва, не входять до Переліку продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні згідно Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1308 від 06.11.2013) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 року за № 466/10746 Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні .

Позивачем для перевірки надані Посвідчення про якість Товару складені у довільній формі, що несуть тільки інформативний характер, оскільки Договором №16-110 від 11.10.2016 не було встановлено спеціальних вимог, щодо оформлення Постачальником Посвідчень про якість товару.

Згідно п. 6.3 та п.5.1 Договору поставки № 16-110 від 11 жовтня 2016 року перехід права власності на Товар, що постачається відбувається в момент його фактичної передачі Покупаю та підписання товаросупровідних документів. Строки та умови поставки Товару обумовлюються Сторонами у Специфікаціях, відповідальність за поставку та відповідно перевезення Товару покладається на Постачальника.

На спростування твердження відповідача, щодо відсутності у ТзОВ Агротрансантлантік транспортних засобів для перевезення Товарів до матеріалів справи позивачем додано:

1) Договір оренди транспортних засобів № 3295 від 01 вересня 2016 року та Додаткова угода № 1 до Договору оренди транспортних засобів № 3295 від 01 вересня 2016 року (т. 1 а.с. 185-190);

2) Договір оренди транспортних засобів № 3296 від 01 вересня 2016 року та Додаткова угода № 1-2 до Договору оренди транспортних засобів № 3296 від 01 вересня 2016 року (т. 1 а.с. 191-197);

3) Договір оренди транспортних засобів № 3297 від 01 вересня 2016 року та Додаткова угода № 1-2 до Договору оренди транспортних засобів № 3297 від 01 вересня 2016 року (т. 1 а.с. 198-205);

4) Договір оренди транспортних засобів № 4472 від 22 листопада 2016 року та Додаткова угода № 1 до Договору оренди транспортних засобів № 4472 від 22 листопада 2016 року (т. 1 а.с. 206-209);

5) Договір суборенди напівпричепа № 4655 від 09 грудня 2016 року та Додаткова угода № 1 до Договору суборенди напівпричепа № 4655 від 09 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 210-215)

6) Договір оренди транспортного засобу № 4660 від 09 грудня 2016 року та Додаткова угода № 1 до Договору оренди транспортного засобу № 4660 від 09 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 216-220)

Щодо доводів відповідача про неточності в датах складання Видаткових та Товарно-транспортних накладних, то такі спростовуються наданими позивачем ОСОБА_1 реєстрації транспорту, де вказується найменування транспортного засобу, найменування товару та дата поставки, та ОСОБА_1 реєстрації Довіреностей 2016 року, які підтверджують факт отримання працівником ТОВ Галичина-Захід Видаткових накладних товару (т. 1 а.с. 221-232).

Щодо доводів відповідача про відсутність в ТОВ Агротрансатлантік в період співпраці з ТОВ Галичина-Захід оформлених працівників у штаті підприємства, що позбавляє можливості для здійснення господарської діяльності, то такі спростовуються наданими позивачем податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 1-4 квартали 2016 року, за 1 квартал 2017 року які зареєстровано ДФС згідно квитанцій, де Ознака доходу, а саме код 101 - означає виплату заробітної плати (т. 1 а.с. 233-250).

На підтвердження подальшого використання у своїй господарській діяльності отриманого товару, позивач надав суду Виписку з рахунку обліку основних засобів № 103 Будинки та споруди та Виписку з рахунку обліку основних засобів № 104 Машини та обладнання (т. 2 а.с. 1), Розпорядження № 29 від 31 березня 2011 року, Розпорядження № 10-12/09, № 17-12/09, № 18-12/09 від 05 грудня 2009 року про зарахування матеріального об'єкту до складу основних фондів, Розпорядження № 25 від 31 жовтня 2014 року про введення в експлуатацію об'єктів основних засобів та Акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т. 2 а.с. 2-16), Накладні на списання товарів та Накладні на передачу готової продукції за періоди жовтень, листопад та грудень 2016 року (т. 2 а.с. 17-74).

Факт прийняття товару від постачальника ТОВ Агротрансатлантік підтверджується показами, допитаного 02.03.2018 у судовому засіданні суду першої інстанції, свідка ОСОБА_2, працівника ТОВ Галичина-Захід на посаді директора ваги.

Враховуючи наведене, надані позивачем первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом №996-XIV, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 31.01.2011, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

У справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні ЄСПЛ від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України міститься висновок про те, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Беручи до уваги викладене, ТзОВ Галичина-Захід не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, якщо він виконав усі, передбачені законами, вимоги.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що доводи відповідача, щодо нереальності здійснення перевезень товару згідно наданої інформації ГУНП у Львівській області, не спростовуються письмовими документами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача в акті перевірки на матеріали розслідування кримінальних проваджень, оскільки відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що існує судове рішення, що набрало законної сили, прийняте в порядку кримінального судочинства із зазначенням у ньому вказаних обставин.

Відповідачем не надано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 813/4998/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст виготовлено 19 червня 2018 року.