Рішення

від 15.03.2018 по справі 826/13951/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2018 року № 826/13951/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Патук А.С,

за участі: від позивача - Мороз І.В., від відповідача - Зайцева О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Метан Плюс" доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2017 року №00007411402 та №00007421402,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Метан Плюс" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2017 року:

- №00007411402, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 431 529 грн. за основним зобов'язанням та на 107 882 грн. за штрафними санкціями;

- №00007421402, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 199 305 грн. за основним зобов'язанням та 49 826 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не згоден із зазначеними рішеннями, які винесені на підставі акту перевірки, де зазначені порушення, яких на його думку взагалі не існує. Позивач вважає, що викладені в акті висновки про примарні порушення відповідачем не доведені та не відповідають дійсним обставинам.

Зокрема, по суті позивач звертає увагу на те, що відповідачем надано невірну оцінку операціям, за якими розрахунки проведені з постачальником векселями. Позивач зазначає, що оскільки розрахунки за товар проведені, зобов'язання по оплаті відсутні та виникають зобов'язання по погашенню векселя, однак ГУ ДФС розглядає зобов'язання по оплаті за векселями, як зобов'язання за договором за поставлену продукцію, що і призвело до безпідставного визначення фіскальним органом кредиторської заборгованості та безпідставного нарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань.

Окрім того, іншою претензією з боку фіскального органу за актом перевірки є безпідставне, на думку ГУ ДФС, списання на витрати витрат природного газу, що не пов'язані з господарською діяльністю. В акті перевірки зазначається, що до перевірки не надано норм технологічних витрат газу для установки компресора, відсутня інформація щодо порядку виявлення зазначених витрат (проведення замірів, розрахунку об'єму, чи будь-яких інших способів розрахунку). Однак, як зазначає позивач, такі висновки суперечать дійсним обставинам та документам, якими регламентується та визначається технологічний процес виробництва газу компримованого з газу природного. Відповідач, як зазначає позивач, під час перевірки не задавав жодного запитання щодо того, як формуються та чим підтверджуються фактичні витрати газу, які були списані. Позивач зазначає, що йому не зрозуміло про яку відмову в наданні копій документів зазначено в акті. Позивач погоджується з тим, що фіскальний орган може вимагати документи, які призвели до приховування (заниження) об'єктів оподаткування. Позивач зазначає, що не відмовляв у наданні документів, а у відповідях на запити просив конкретизувати про які саме порушення свідчать документи, копії яких нам потрібно надати. Крім того, у додатках до заперечень до акту перевірки була надана експлуатаційна документація на компресорну установку, розрахунок втрат, акти списання технологічних витрат. При цьому позивач звертає увагу, що технологічні втрати газу є природним, об'єктивним явищем і однією із характерних властивостей для підприємства газового господарства. У той же час, нормативного документу, який би визначав норми технологічних втрат газу природного при виробництві газу компримованого на АГНКС не існує, оскільки ця норма не може бути універсальною, а є специфічною для кожної АГНКС і залежить від технічних характеристик обладнання, проектного розміщення обладнання, потужностей виробництва, кліматичною зоною в якій розташовано АГНКС та інші фактори. Між тим, норми втрат вказані в технічній документації на обладнання - установці компресорній блочній серії Скиф , розрахунку технологічних страт для установки, надані виробником. Відтак, позивач вважає висновок відповідача про те, що втрати природного газу, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства на суму 457 887 грн. безпідставними та в акті перевірки ніяким чином не доведеними.

Відтак, враховуючи викладене у позовній заяві, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач у свою чергу вважає висновки акту перевірки законним та обґрунтованими, а відтак вважає прийняті рішення правомірними.

Ухвалою від 02.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд на 11.01.2018.

У зв'язку з цим, слід зазначити, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у письмовому провадженні. Між тим, на підставі клопотання позивача про необхідність доведення своєї позиції відносно заявленого позову, ухвалою від 31.01.2018 на 15.02.2018 призначено проведення судового засідання з метою заслуховування додаткових пояснень позивача та заперечень відповідача. Відповідач у судове засідання не з'явився, однак, враховуючи відсутність передбачених ч. 2 ст. 205 КАС України підстав для відкладення проведення засідання, розгляд продовжено без участі відповідача. У судовому засіданні 15.02.2018 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 15.03.2018. Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 15.03.2018.

Розглянувши подані матеріали, пояснення та заперечення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МЕТАН ПЛЮС (код 33636574) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 , валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за той же період.

За результатами перевірки складено акт від 26.09.2017 № 391/26-15-14-02-05/33636574 (далі - Акт перевірки).

Серед загальних відомостей зазначено, що позивач є платником ПДВ з 29.08.2005.

Основним видом діяльності є торгівля пальним.

У п. 2.7. Акту перевірки зазначено, що під час перевірки надавались запити на надання оригіналів первинних документів, належним чином завірених копій та надання письмових пояснень від 04.09.2017 та від 07.09.2017. Підприємством надано відповіді від 07.09.2017 та від 12.09.2017.

Відповідно до п/п. 3.1.1.1. Акту перевірки (щодо податку на прибуток) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 товариством задекларовано доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 8 843 832 грн.

Перевіркою повноти декларування сум доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування встановлено його заниження на загальну суму 1 939 496 грн. ( інші доходи ).

Так, (далі - перший епізод ) за результатами аналізу термінів виникнення та стану розрахунків за кредиторською заборгованістю встановлено наявність непогашених зобов'язань по бухгалтерському рахунку 621 Короткострокові векселя, видані в національній валюті перед постачальником, що визнаний банкрутом - ТОВ СІС (код 33506658, м. Одеса, вул. Головківська, 50/1) у сумі 1 939 496 грн. До перевірки надано договір від 19.12.2005 № 121901, укладений між ТОВ СІС 2007 (продавець) та ТОВ ТД МЕТАН ПЛЮС (покупець). З акту перевірки та зазначеного договору вбачається, що його предметом є постачання та монтаж обладнання, пуско-налагоджувальні роботи. Поставка здійснюється у строк до 01.04.2006. Вартість договору 1 997 500 грн., у тому числі ПДВ 332 916 грн. Передбачена попередня оплата 275 000 грн. з ПДВ. Предметом поставки є колонки заправочні. Форма оплати - безготівкова. Допускаються інші форми оплати за узгодженням сторін. Додатковою угодою від 21.03.2006 передбачена можливість розрахунку векселями. Розрахунок проводиться не пізніше наступного робочого дня з дня поставки продукції. Рахунок сформований 20.12.2005 на суму 1 997 500 грн. з ПДВ. 20.12.2005 здійснена попередня оплата на 275 000 грн. з ПДВ. Видаткова накладна оформлена 20.03.2006 на суму 1 997 500 грн. з ПДВ. Податкова накладна виписана 20.03.2006 за № 032004 на загальну суму 1 997 500 грн., у т.ч. ПДВ - 332 916 грн. До перевірки надано акт приймання-перевірки веселів від 21.03.2006, в якому зазначено, що покупець передає в рахунок заборгованості за договором № 121901 від 19.12.2005, а ТОВ СІС 2007 приймає в рахунок заборгованості прості векселі, векселедавцем яких є ТОВ ТД МЕТАН ПЛЮС . З Акту перевірки вбачається (а.с. 43) та позивачем не заперечується, що загальна номінальна вартість векселів, які емітовані 21.03.2006, складає 1 722 500 грн. З матеріалів справи вбачається (т.1. а.с. 130, т. 2 а.с. 26), що термін погашення векселів - за пред'явленням .

Зазначено, що позивачу було надано запит від 07.09.2017 щодо надання копій оборотно-сальдових відомостей по рахунку 621, договорів з додатками з контрагентами, що відображені по рахунку № 621, акти, інші первинні документи щодо вказаної операції за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, пояснення щодо дати та причин виникнення кредиторської заборгованості, що відображена по рахунку 621 станом на 01.01.2014 у сумі 1 939 496 та станом на 31.12.2016 у сумі 1 939 496 грн. Як зазначено в Акті перевірки, на вказаний запит, 12.09.2017 надано відповідь із зазначенням про надання договору, акту, видаткової накладної. Стосовно завірених копій первинних та бухгалтерських документів, а також надання пояснень відмовлено.

Виходячи з викладеного та на підставі наданих до перевірки документів, а Акті перевірки зроблено висновок, що кредиторська заборгованість перед постачальником - ТОВ СІС 2007 (код 33506658) у сумі 1 939 496 грн. виникла 21.03.2006 .

У взаємозв'язку з наведеним зазначено в Акті перевірки, що згідно інформації з ЄДРСР встановлено, що 17.10.2006 по справі № 7/261-06-8358 постановлено ухвалу Господарського суду Одеської області про ліквідацію банкрута - ТОВ СІС 2007 . У звіті ліквідатора зазначено, що документація, печатки і штампи відсутнім боржником ліквідатору не передавались, в ході ліквідаційної процедури ні самого боржника, ні його документації не знайдено.

Надалі, з посиланням на положення п/п. 14.1.11 ПК України (щодо визначення терміну безнадійна заборгованість ), п/п. 14.1.13 ПК України (щодо визначення безоплатно надані товари, роботи, послуги ), а також на положення ПК України: п. 44.1., 44.2., п. 135.1., пункти 5 та 6 П(С)БО 11 Зобов'язання відповідач зазначає, що поточні зобов'язання включають поточну кредиторську заборгованість, зокрема, короткострокові векселі видані .

Тобто , на думку відповідача, списання з балансу кредиторської заборгованості відбувається одночасно з визнанням цього зобов'язання іншим операційним доходом того періоду, в якому зобов'язання визнано таким, що не підлягає погашенню, з відображенням у рядку 2120 Звіту про фінансові результати (Форма № 2).

Таким чином, на думку відповідача та з урахуванням коригування тексту акту у відповіді на заперечення (т.2, а.с. 132), в порушення п/п. 14.1.11, п/п. 14.1.13, п/п. 135.5.4. ПК України, п. 5 П(С)БО 11 Зобов'язання , позивачем занижено доходи на загальну суму 1 939 496 грн.

Окрім того, в Акті перевірки (п/п. 3.1.1.2) зазначається (надалі - другий епізод ), що за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 товариством задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 8 843 832 грн. Перевіркою встановлено завищення витрат на загальну суму 457 887 грн. ( інші витрати ).

Зазначається в контексті наведеного в Акті перевірки (стор. 10; а.с. 47), що товариством безпідставно списано на витрати (рахунок 94 Інші витрати ) втрати природного газу, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства на загальну суму 457 887 грн.

Зазначається в Акті перевірки, що під час її проведення надано акти на списання природного газу, що затверджені директором та комісією в особі керівника філії, бухгалтера та механіка. Всі акти типові та містять інформацію про те, що членами комісії встановлено, що фактичні втрати газу, пов'язані з технологічним процесом виробництва, за відповідний період, у відповідності до даних приладів обліку складали відповідну кількість газу та відповідну суму. Фактичні технологічні втрати газу, як зазначено в актах, знаходяться у межах норм технологічних втрат газу для компресора Скиф-5 та компресора ІОДМ 115-4RR передбачених конструктивними та технологічними характеристиками обладнання. Як зазначено в цих актах, витрати підлягають списанню. На стор.10-11 Акту перевірки (а.с. 47, 48) визначено перелік вказаних актів по місяцям 2014 року з визначенням кількості газу, яка складала починаючи з січня 2014 (куб.м.) - 6512, 6415, 7361, 7260, 6840, 7408, 3289, 8559, 8542, 9348, 8028, 7942, а всього - 87 504 куб.м. на загальну суму 457 886,81 грн.

В Акті перевірки зазначається, що в ході перевірки позивачу було надано запит від 07.09.2017 щодо надання завірених карток по рахунку 94 Інші витрати за 2014, 2015, 2016 роки; оригіналів та завірених копій первинних документів, що підтверджують формування витрат, які відображені по рахунку № 94; надання пояснень щодо правомірності формування витрат. Зазначено в Акті перевірки, що товариство у відповіді від 12.09.2017 зазначило, що оригінали документів надано до перевірки, стосовно завірених копій первинних та бухгалтерських документів, а також надання письмових пояснень відмовлено.

Зазначено, що до перевірки не надано розрахунку норм технологічних втрат газу для установки компресора Скиф-5 та компресора ІОДМ 115-4RR, про які зазначено в актах на списання природного газу, не зазначена інформація щодо абсолютних чи відносних величин відповідних норм.

Крім того, як зазначається в Акті перевірки, відсутня інформація щодо порядку виявлення зазначених втрат (проведення відповідних замірів, розрахунку об'єму, коефіцієнту стисливості газу (величина, яка характеризує зміни об'ємів газу зі зміною тиску та складу газу), чи будь-який інший вид чи спосіб розрахунку.

З посиланням на ст.ст. 1, 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п. 1.2, 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Положення, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, а також приписи ПК України: п/п. 14.1.27 (щодо визначення терміну витрати ), п/п. 14.1.36 (щодо визначення терміну господарська діяльність ), п. 138.2. (щодо умов та правил визнання витрат), п/п. в п/п. 138.10.4. (щодо визначення інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю), п/п. 139.1.9 ПК України (щодо наслідків не підтвердження витрат) відповідач зазначає, що в ході перевірки не доведено зв'язок понесених втрат від нестач природного газу з господарською діяльністю платника податків. Інформація щодо допустимих технологічних норм втрати газу станом на дату підписання акту перевірки - відсутня.

Таким чином, за висновком відповідача, в порушення п/п. 14.1.27, п. 14.1.36, п. 138.2., п/п. 138.10.4. ПК України підприємством завищено показники, задекларовані в рядку 06.4. Декларації Інші витрати операційної діяльності показників за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на суму 457 887 грн.

У пункті 3.1.1.4. Акту перевірки зазначено, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 товариством задекларовано податок на прибуток у сумі 0,00 грн. Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 431 529 грн.

Щодо ПДВ у п. 3.1.2.1. Акту перевірки зазначено (далі - третій епізод ), що перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 199 305 грн. за період вересня 2014 - грудня 2016. Так, на стор. 16 Акту перевірки (а.с. 53) зазначається, що товариство безпідставно списано втрати природного газу, що не пов'язані з господарською діяльністю товариства. Перелік та реквізити актів на списання викладені на стор. 16-18 Акту перевірки (а.с. 53-55). Мотиви таких висновків повністю співпадають із доводами відповідача за другим епізодом та у п/п. 3.1.1.2 Акту перевірки.

Виходячи з положень п. 198.5., п. 198.1. ПК України відповідач зазначає в Акті перевірки, що в ході перевірки не доведено зв'язок понесених втрат від нестач природного газу з господарською діяльністю платника податків. Таким чином, як зазначає відповідач, в порушення п. 198.5. ПК України підприємством занижено показники у рядку 1 Декларації Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів на загальну суму 199305 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки та з урахуванням відповіді на заперечення проти висновків Акту перевірки, прийняті оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Щодо висновків відповідача за першим епізодом .

У даному випадку вбачається та сторонами не заперечуються обставини укладання та виконання вищезгаданого договору, укладеного між позивачем та ТОВ СІС 2007 на постачання обладнання та його монтаж. Позивачем здійснена часткова попередня оплата. В рахунок оплати за іншу частину вартості продукції 21.03.2006 позивачем видано прості векселі на суму 1 939 496 грн. з оплатою за пред'явленням . Згідно відомостей з ЄДР вказане підприємство припинено 18.10.2006.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України Про обіг векселів в Україні (в редакції на час емісії позивачем) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, у даному випадку з передачею позивачем емітованих ним векселів були припинені зобов'язання за договором щодо оплати продукції/обладнання та виникли зобов'язання щодо платежу за векселем.

Під час розгляду справи не встановлено обставин щодо внесення змін до тексту векселя, зокрема, щодо строку платежу або видачі на заміну виданих векселів інших векселів.

За змістом Глави ІІ Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Конвенція), та з урахуванням ст. 77 Конвенції будь-який вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Тобто, за загальним правилом кількість індосаментів та, відповідно, власників, по суті не обмежена та встановити останнього векселедержателя можливо лише із пред'явленням векселя до платежу. Не є обов'язком емітента відстежувати всіх векселедержателів, його обов'язком є безумовне зобов'язання за векселем та платіж на користь того, хто пред'явив вексель до платежу.

За змістом Глави V Конвенції та ст. 77, вексель може бути виданий із строком платежу за пред'явленням .

Відповідно до ст. 34 та ст. 77 Конвенції вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні.

Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

У даному випадку прості векселі видані/емітовані 21.03.2006, а отже повинні були бути пред'явлені для платежу протягом року, незалежно від того, хто є їх власником/держателем векселя.

За даними обліку позивача, який наявний у матеріалах справи, векселі не були пред'явлені для платежу протягом року з 21.03.2006 будь-якою особою та платіж за векселями позивачем не проводився.

Відповідно до ст. 70 та ст. 78 Конвенції позовні вимоги погашаються із закінченням трьох років , які обчислюються від дати настання строку платежу.

У даному випадку не встановлено обставин переривання строку давності.

Відтак, у даному випадку строк давності щодо оплати заборгованості за вказаними векселями, сплив у березні 2009 року, що зумовлювало виникнення пов'язаних з цим наслідків, у тому числі податкових.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до п/п. 102.1. ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У даному випадку відповідачем здійснено перевірку обставин, що на його думку зумовлювали нарахування податкових зобов'язань, поза межами періоду, який був призначений для перевірки, а отже протиправно.

Крім того, за наявності обставин спливу строку позовної давності за векселями, відповідач, однак, здійснив нарахування податкових зобов'язань поза межами строку давності, визначеного п. 102.1. ПК України.

Відповідачем не доведено обставин, визначених п. 102.2. ПК України, за яких податкове зобов'язання нараховується без застосування строків давності. В контексті наведеного слід зазначити, що в матеріалах справи наявні подані до фіскального органу декларації з податку на прибуток починаю з 2006 року, тобто відсутні випадки неподання декларації, що могло б зумовлювати інше застосування строків давності нарахування податкових зобов'язань.

Таким чином, суд вважає протиправним нарахуванням податкових зобов'язань за першим епізодом у зв'язку із спливом строків, визначених п. 102.1. ПК України, а відтак і до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00007411402 від 17.10.2017 в частині, яка ґрунтується на висновках щодо заниження позивачем оподатковуваного доходу у розмірі 1 939 496 грн. Враховуючи ставку податку (п. 136.1 ПК України; 18%) та визначений при донарахування об'єкт оподаткування у зазначеному розмірі 1 939 496 грн., вказане рішення підлягає скасуванню в частині визначення податкових зобов'язань на суму 349 109,28 грн. за основним зобов'язанням та, відповідно, за штрафними санкціями (25% від донарахованої суми), що дорівнює 87277,32 грн.

Що стосується висновків відповідача за другим та третім епізодом , які є взаємопов'язаними, слід зазначити наступне.

Як вбачається з наявних копій актів списання (т. 1, а.с. 117 і далі), обсяг газу, який, як зазначає позивач, є обсягом технологічних втрат газу, розрахований суто математично - шляхом віднімання від обсягу газу на початок та на кінець місяця показників відпущеного газу обсягу газу та врахування залишку в акумуляторах, що однак, не є свідченням того, що це є саме технологічні втрати, а не інше його використання поза межами відпуску на продаж.

В обґрунтування позову та заперечень проти висновків акту перевірки, позивач посилається на технічну документацію до обладнання, де, за визначенням позивача, наведені відповідні норми.

Так (т.2., а.с. 1-б), як зазначено у розрахунку теологічних втрат, слід враховувати, що: при роботі 20 годин в сутки здійснюється 40 продувок з використання на одну продувку 30% газу у компресорі; витрати картерних газів враховуються при 20 годинах роботи компресора; встановлено втрати при продувці фільтрів високого тиску та загалом встановлено 8 видів технологічних втрат при певних умовах експлуатації.

Слід зазначити, що згідно з п/п. 16.1.2. ПК України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Відповідно до п/п. 16.1.3. ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік, на якому ґрунтується податковий облік (ч. 2 ст. 3 цього Закону) - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи . Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У свою чергу, згідно із ст. 1 цього ж Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Крім іншого, відповідно до ч. 2 ст. 9 цього ж Закону, первинний документ має містити зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції.

З наведеного слід дійти висновку, що у даному конкретному випадку та враховуючи специфіку задекларованих позивачем витрат внаслідок, як він вважає, технологічних втрат газу, зміст первинного документу, враховуючи 7 видів технологічних втрат, зазначених у Розрахунку технологічних втрат газу (т.2., а.с. 1-б) вочевидь має ґрунтуватися не на місячному математичному розрахунку та відніманні від обсягу газу на початок місяця обсягу газу на кінець місяця обсягу відпущеного газу та газу в акумуляторах, а на деталізованій та підтвердженій інформації , яка фіксує час роботи обладнання, повних зупинок обладнання, кількість запусків, продувок, та інші відомості, зазначені у Розрахунку технологічних втрат газу (т.2., а.с. 1-б).

Однак, як під час перевірки, так і під час розгляду справи позивачем не надано документально підтверджених відомостей стосовно: фактичного часу роботи обладнання протягом доби, повних зупинок обладнання, кількість запусків, продувок, та інші відомості, зазначені у Розрахунку технологічних втрат газу (т.2., а.с. 1-б).

Вказані відомості та розрахунки відсутні і в актах на списання, а відтак самі по собі вказані акти не можуть вважатися юридично значимими первинними документами для цілей підтвердження визначених позивачем втрат газу, саме як технологічних втрат .

Відносно кількох копій документів (т.1., а.с. 141-147) щодо окремих аспектів роботи певного обладнання за період 25.12.2014-31.12.2014, слід зазначити, що вказані документи не містять відомостей, які пов'язують ці документи з позивачем та його обладнанням.

Враховуючи наведене, а також положення ПК України: п/п. 14.1.27 (щодо визначення терміну витрати ), п/п. 14.1.36 (щодо визначення терміну господарська діяльність ), п. 138.2. (щодо умов та правил визнання витрат), п/п. в п/п. 138.10.4. (щодо визначення інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю), п/п. 139.1.9 (щодо наслідків не підтвердження витрат), п. 198.5., п. 198.1. ПК України, суд вважає законними та обґрунтованими висновки Акту перевірки за другим та третім епізодами, оскільки позивачем, в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України, не доведено зв'язку зазначених втрат із господарською діяльністю товариства.

При цьому, під час розгляду справи судом ставилось питання - чи надані сторонами всі документі на підтвердження їх доводів і заперечень та отримана відповідь про надання всіх необхідних документів.

Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення, в частині, що ґрунтуються на зазначених вище висновках акту перевірки, є законними та обґрунтованими та суд не вбачає підстав для їх скасування у наведеній частині, що у свою чергу зумовлює висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме - в частині визнання противним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00007411402 від 17.10.2017 в частині визначення основного зобов'язання на суму 349 109,28 грн. та в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 87 277,32 грн.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційне задоволеним вимогам. Так, загальна сума оскаржених вимог складає 788 542,00 грн. Вимоги позивача задоволені у розмірі 436 386,60 грн., що складає 55,34 % від загальної суми заявлених вимог. Судовий збір сплачено у розмірі 11 828,13 грн., а відтак позивачу підлягає відшкодуванню 6 545,80 грн. Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00007411402 від 17.10.2017, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві в частині визначення основного зобов'язання у розмірі 349 109,28 грн. та в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 87 277,32 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ МЕТАН ПЛЮС (код 33636574; адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 29) 6 545,80 грн. (шість тисяч п'ятсот сорок п'ять грн. 80 коп.) на часткове відшкодування судового збору за платіжним дорученням № 366 від 30.10.2017.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст складено та підписано 19.03.2018.